Бесплатный учебный файл

2 МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ Я УКРАЇНИ державний вищий навчальний заклад "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКО ГО" ЛИМАР НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА УДК: 618.175– 055.25– 06:618.1– 022]-08 ОПТИМІЗАЦ ІЯ ЛІКУВАННЯ ДИСМЕНОРЕЇ У ЖІНОК, ЩО НЕ НАРОДЖУВАЛИ, ПРИ ПОЄДНАНИХ ФОРМАХ УРОГЕНІТАЛЬНОЇ ІНФЕКЦІЇ 14.01.01 – акушерство та гінекологія АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Тернопіль – 2008 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Порушення менструальної функції впродовж багатьох віків є серйозною п роблемою жіноцтва, однак детальне вивчення цих змін відкриває все нові і нові можливості їх корекції ( В.П. Сметник, Л.П. Тумилович, 1998; Л.П. Ба кулева, З.А. Базина, 1998; Т.Ф. Татарчук, Я.П. Сольский, 2003; Э.К. Айламазян, 2004 ). Дисменорея потребує особливої уваги, так як є одним із найбільш розповсю джених захворювань у гінекологічній практиці. Частота її коливається в широких межах, від 8 до 92 % сер ед менструюючих жінок. При цьому у близько 10 % жінок погіршується загальне самопочуття аж до тимчас ової втрати працездатності, що є найчастішою причиною пропусків занять школярками і тимчасовою непрацездатністю молодих жінок, які не народжу вали ( Г.Ф. Кутушева, 2002; Е.В. Коханевич, 2006 ; Anita L . Nelson , MD , 1998). Крім того, відомо, що болючі відчуття впливають на емоційну сферу, психіч ний і загальний стан жінки і, як наслідок, - на внутрішньосімейні стосунки , що також обумовлює не тільки медичну, але й соціальну актуальність цієї проблеми ( В.Н. Серов , В.Н. Пр илепская , Т.В. Овсянникова, 2006 ). На думку багатьох авторів ( В.А. Насонова, 2001; В.Н. Прилепская, Е.А. Межевитинова, 2001; Г.Ф. Кутушева, 2002), дисменорея, як правило, не зустрічається у жінок з анову ляторним циклом, незважаючи на наявність відносної гіперестрогенії. Оч евидно, це можна пояснити дефіцитом прогестерону, необхідного для синте зу простагландинів . Останніми роками в усьому світі, у тому числі й в Україні, відзначається тенденція до поширення запальних захв орювань органів малого тазу . Особливістю перебігу всіх урогенітальних інфекцій є часті асоціації ї х одних з одними та із захворюваннями, викликаними іншими мікроорганізм ами, мультивогнищевість уражень. Ріст захворюваності значною мірою пов’ язаний з поширенням без симптомної та недіагностованої форм хвороби, але цей об’ єктивний проц ес, на жаль, не супроводжується радикальними змінами ставлення до цього захворювання як лікарів, так і населення ( И.И. Мавров, 2000; В.М. Гранитов, 2001; Т.Б. Се менова, 2001; С.А. Масюкова , В.В. Гладько, 2002; О.В. Ромащенко, А.В. Руденко, В.Т. Кругліков та ін., 2002). Вірусні інфекції геніталій не піддаються лікуванню традиційними засоб ами достатньо ефективно, тому проблема їх терапії залишається актуальн ою на сьогоднішній день. Профілактика практично мало здійсненна, тому що занадто велика кількість людей залучена до соціальної та сексуальної а ктивності, і більшість з них є довічними вірусоносіями ( В .И . Козлова , А .Ф . Пухнер , 2000; Ю.В. Лобзин, Ю.И. Ляшенко, А.Л. Позняк, 2003; И.М. Каримова, 2004; Г.И. Мавров, 2006; Naesens L ., 2001). Лікування генітального герпесу дотепер, незважаючи на істотний розвит ок фармакологічних основ терапії, являє собою значні методичні та практ ичні труднощі. Це пояснюється біологічними і фармакологічними змінами внаслідок тривалої персистенції герпес-вірусів в організмі людини, а та кож специфічним імунодефіцитом, сформованим у хворих з рецидивуючим генітальним герпесом ( В.М. Гранитов , 2001 ; Т.Б. Семенова , 2001 ). Саме тому з кожним днем зростає популярність методів біологічної медиц ини і, зокрема, такого її напрямку як гомотоксикологія ( Е.Н. Ст укалова, 2005). Оскільки дисменорея та урогенітальна інфекція надзвичайно розповсюдж ені серед жінок молодого віку, нас зацікавило поєднання цих захворювань та пошук методів їх адекватного лікування. Зв’ язок роботи з науковими програмами, план ами, темами. Виконана науково-дослідна робота є фрагментом наукової роботи кафедри акушерства, гінекології та перинатології Наці ональної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика “Актуал ьні аспекти збереження та відновлення репродуктивного здоров’ я жінки та перинатальної охорони плода на сучасному етапі” (№ державної реєстрації 0106 U010506 ) . Дисертант є співвиконавцем комплексної наукової роботи. Мета дослідження. З низити частоту дисменореї у жінок, що не народжували, при поєднаних форм ах урогенітальної інфекції на підставі вивчення клініко-мікробіологіч них , імунологічних та гормональних особливостей, а т акож удосконалення лікувально-профілактичної методики. Завдання дослідження. 1. Вивчити стан імунної системи у жінок, які стра ждають дисменореєю при поєднаних формах урогенітальної інфекції. 2. Визначити гормональну насиченість організму у жінок з дисменореєю. 3. Провести клініко-лабораторну оцінку ефективності застосування запро понованої комплексної терапії дисменореї при поєднаних формах урогені тальної інфекції. 4. Розробити методи комплексного лікування дисменореї при поєднаних фор мах урогенітальної інфекції. 5. Розробити практичні рекомендації щодо тактики ведення жінок при поєдн аних формах урогенітальної інфекції. Об’ єкт дослідження : м енструальн а функція жінок, урогенітальна інфекція. Предмет дослідження : м ікробіолог ічний статус, стан системного і місцевого імунітету, вміст статевих гормон ів. Методи дослідження. Клінічні (ме нограма) , мікробіологічні (мікрофлора піхви , цервікального каналу ) , імунологіч ні (Т-лімфоцити, Т-хелпери, Т-супресори, В-лімфоцити , Ig M , G ) , гормональні (рівень фолікулостимулюючого, лютеїнізуючого , тиреотропного гормонів, пролак тину, естрадіолу, прогестерону , вільного т рийодтироніну та тироксину ) , кольпоц итологічні, ехографічні та математично- статистичні. Наукова новизна одержаних результатів. Результати роботи мають важливе теоретичне і практичне значення для розробки та удосконалення своєчасних та адекватних методів лікування дисме нореї при поєднаних формах урогенітальної інфекції, запобігання прогр есування захворювання та збереження якості життя молодих жінок. Вперше встановлено наявність змін імунного та гормонального статусу у жінок з дисменореєю п ри поєднаних формах урогенітальної інфекції, що дозволило розширити да ні щодо патогенезу дисменореї. Показано роль корекції імунної системи в комплексному лікуванні дисменореї. Вперше розроблено та патогенетично обгрунтовано новий метод лікування дисменоре ї у жінок, що не народжували, при поєднаних формах урогенітальної інфекц іїї шляхом застосування антигомотоксичних за собів. Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених досліджень свідчать пр о те, що дисменорея при поєднаних формах урогенітальної інфекції супров оджується не лише вираженими клінічними проявами, але і зниженням імуно логічної реактивності організму, що в значній мірі порушує його адаптац ійні можливості. Це дало можливість виявити основні фактори, що сприяють розвитку дисменореї, розробити та впровадити в практику практичні реко мендації щодо оптимізації лікування дисменореї у жінок, що не народжува ли, при поєднаних формах урогенітальної інфекції, на основі використанн я комплексної медикаментозної терапії. Результати дослідження та комплекс лікування впроваджені в роботу гінекологічного відділення міського пологового будинку № 1 м. Києва, гінекологічного відділення обласної клінічної ліка рні м. Києва, гінекологічного відділення Тернопільського обласного пер инатального центру „Мати і дитина” та кафедри акушерства, гінекології т а перинатології НМАПО iмені П.Л. Шупика. Особистий внесок здобувача. Планування і проведен ня всіх досліджень виконано протягом 200 6 -2008 рр . Автором п роведені клініко-ехографічне дослід ження і лабораторне обстеження 1 0 0 жінок, що не народжували. Самостійно зроблено забір і підго товку біологічного матеріалу. Автором розробл ено практичні рекомендації щодо зниження част оти дисменореї у жінок, що не народжували, при поєднаних формах урогеніт альної інфекції. Статистична обробка отриманих результатів виконана б езпосередньо автором. Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної р оботи були оприлюднені на з’ їзді і пленумі Асоціації акушерів-гіне кологів України (Донецьк, 2006 ; Одеса, 2007); на науково-практичних конференціях „А ктуальні питання сучасного акушерства та гінекології” (Тернопіль, 2006, 2 007, 2008); „Репродуктивне здоров’ я жінки: проблеми і шляхи вирішення” (Тернопіль, 2007 ); на Всеукраїнській на уково-практичній конференції „ TORCH -інфекції: діагности ка, лі кування та профілактика”( Тернопіль, 2007), на ХІ Міжнародному медичному конгресі студенті в і молодих вчених (Тернопіль, 2007). Публікації. За темою кандидатської дисертації опублікован о 7 наукових робіт, 6 з яких у журналах та збірниках, затверджених ВАК Україн и. Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 14 6 сторінках друкованог о тексту (основний обсяг становить 11 1 сторінок) , складається зі вступ у, огляду літератури, розділу матеріалів та методів дослідження, двох ро зділів власних досліджень, аналізу та узагаль нення одержаних результатів , висновків, практ ичних рекомендацій та списку використаних дж ерел літератури, який включає 340 джерел . Робота ілюстрована 27 таблицями та 2 рисунками . ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ Матеріал і методи дослідження. Виходячи із поставлених завдань, сучасних поглядів на ет іопатогенез первинної та вторинної дисменореї та епідеміологію урогенітальної інфекції, ос новних принципів лікування вищевказаних патологічних станів, підібран о відповідний комплекс клініко-лабораторних методів дослідження. Всього обстежено 150 жінок, що не народжували, з н их 100 жінок з проявами дисменореї при поєднаних формах урогенітальн ої інфекції , 50 – соматично здорових жінок . Вони були розділені на г рупи наступним чином : - 1 група - 50 жінок, що не народжували, з первинною дисменореєю при поєднаних формах урогенітальної інфекції, які отримували загальноприйняті лікув ально-профілактичні заходи; - 2 група - 50 жінок, що не народжували, з первинною дисменореєю при поєднаних формах урогенітальної інфекції, яким проводилось запропон оване нами комплексне лікування; - к онтрольну групу ск лали 50 гінекологічно і соматично здорових жінок репродуктивного віку, щ о не народжували. Комітетом з етики Національної медичної акад емії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України (протокол № 11 (35) ві д 03.12.2007) не виявлено порушень етичних норм при проведенні науково-дослідно ї роботи. З метою виключення вторинної дисменореї органічного генезу пров одилось ультразвукове дослідження (УЗД) геніталій. Для досягнення максимальної об’ єктивності та оптимізації обстеження , а також для проведення аналізу даних клініко-статистичних досліджень н ами розроблена спеціальна карта-анкета, що вкл ючала 51 пункт, згідно якої проводилось обстежен ня та реєструвались результати дослідження . У зазначеного контингенту жінок вивчали скарг и, зокрема, детально оцінювались різноманітні прояви захворювання, анам нез життя, анамнез захворювання, зверталась особлива увага на наявність шкідливих звичок, статеву функцію, засоби контрацепції та запобігання т ранссексуальних інфекцій, що мають безпосередній вплив на розвиток дан ої патології. Проводили об’ єктивне обстеження органів та систем, гінек ологічне обстеження, оцінювали наявність супутньої екстрагенітальної патології. У комплекс лабораторного обстеження були включені загальний і біохімі чний аналіз крові, загальний аналіз сечі, бактеріоскопічне і бактеріоло гічне дослідження мазків з цервікального каналу та піхви. Вивчення ендокринологічного статусу проводилось шляхом визначення ес традіолу, прогестерону, фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуюч ого гормону (ЛГ), пролактину, тиреотропного гормону (ТТГ), вільного трийодтироніну (Т 3 ) і тироксину (Т 4 ) в сироватці крові. Показники системного імунітету визначались за допомогою еритроцитарн их діагностикумів для виявлення субпопуляцій Т- і В- лімфоцитів людини : CD3+; CD4+; CD8+; CD22+. Інфікування ВПГ-2, ЦМВ, хламідіями визначали за допомогою імунофе рментного аналізу (ІФА) шляхом виявлення іноглобулінів класу М, G. Ведення пацієнток 1 групи проводилось за загальноприйнятими протокола ми МОЗ України: гормональна терапія (дидрогестерон по 10 мг двічі на добу з 11 по 25 день менструального циклу протягом 3 менструальних циклів); знеболю ючі препарати; кровозупинні середники; вітаміни групи В, С; седативні або тонізуючі препарати; специфічна антимікробна терапія; противірусна те рапія; імуномодулююча терапія; санація хронічних вогнищ інфекції; корек ція мікрофлори кишечника і піхви; місцеве лікування. Ведення пацієнток 2 групи проводилось із використанням антигомотоксичних препаратів ( АГТП ) замість гормона льної та симптоматичної терапії : Мулімен по 20 крапель суб лінгвально 3 рази на добу протягом 2 місяців, Гін екохель по 10 крапель 3 рази в день протягом 1 місяця та Енгістол по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 1 мі сяця, Ехінацея-композитум С по 2,2 мл внутрішньом’ язево 2 рази в тиждень №5. Визначення естрогенної насиченості проводилось за результатами шийко вого індекса та показниками менограми, а саме: вимірювали базальну темпе ратуру, досліджували цервікальн ий слиз, си мптом „зіниці”, симптом „папороті”, розтягнення цервікального слизу, ка ріопікнотичний індекс (КІ), еозинофільний індекс (ЕІ), індекс дозрівання (І Д). Показники шийкового індекса оцінювались наступним чином: 0-3 бали – рі зка естрогенна недостатність, 4-6 балів – помірна естрогенна недостатні сть, 7-9 балів – достатня естрогенна насиченість, 10-12 балів – висока естрог енна насиченість. Для визначення естрадіолу, прогестерону використовувався стандартний набір „ DRG Estradiol ELISA ” , „ DRG Progesterone ELISA ”, (Москва), що базується на принципі конкуренції і планшеткового розділення. Зчиту вання оптичної густини проводили на фотометрі при довжині хвилі 450 нм ( ±10 нм). Для кількісного визн ачення ФСГ , ЛГ, пролактину, ТТГ, Т 3, Т 4 використовувався тест " ELISA ". Його принцип – конк урентний ІФА, що базується на класичній „сендвічевій” технології " ELISA ". Концентрація визначалася за до помогою кривої калібрації, сформованої за допомогою калібраторів, що вх одять до складу набору. Інфікування ВПГ-2, ЦМВ, хламідіями визначали за допомогою методу імунофе рментного аналізу (ІФА). Для виконання дослідження застосовували тест-систему " HSV -2 IgM ELISA ", " HSV -2 IgG ELISA ", " CMV IgM ELISA ", " CMV IgG ELISA ", " Chlamydia trahomatis IgM ELISA ", " Chlamydia trahomatis IgG ELISA ". Тест-системи являють собою набір реагентів для виявленн я імуноглобулінів класів M , G ( IgM , IgG ) до цитомегаловірусу (ЦМВ), вірусу простого герпесу ІІ тип у (ВПГ-2) та хламідії методом ІФА за нормою оптичної густини та вирахування м коефіцієнту позитивності. Останній визначався в У.О. відносно норми оп тичної густини. Визначення стану імунної системи проводилось з використанням еритроцитарних діагностикумів для виявлення субпопул яцій Т- і В-лімфоцитів людини „Анти-СД3”, „Анти-СД4”, „Анти-СД8”, „Анти-СД22”. Пр инцип методу ґрунтується на визначенні субпопуляцій Т- і В- лімфоцитів з а допомогою реакції розеткоутворення з еритроцитами, на яких адсорбова ні моноклональні антитіла проти рецепторів СД3 (Т-лімфоцити), СД4 (Т-хелпер и), СД8 (Т-супресори), СД22 (В-лімфоцити). Відбір проб для мікробіологічного дослідження здійснювали з використа нням правил асептики та антисептики. Для мікробіологічних досліджень в икористовували наступний матеріал: вміст піхви, піхвові змиви, мазки та зішкребки зі слизової оболонки піхви, з цервікального каналу та уретри; зішкребки-відбитки зі стінок піхви, присін ку піхви та малих статевих губ. Мікроскопічні методи дослідження включали світлову та л юмінісцентну мікроскопію отриманого матеріалу. П репарати розглядали в декільк ох полях під збільшенням 400 світловим мікроскопом . Тип біоценозу піхви оцінювали за загальноприйнятою класифікацією. Для люмінісцентної мікроскопії нативний матеріал наносили щіткою на 2 з нежирених , промаркованих предметних скла . Для виявлення хламідій, мікоплазм та уреаплазм ви користовували відповідні тест-системи. З метою діагностики гонорейної, трихомонадної, хламідійної, мікоплазме нної, уреаплазменної інфекції та визначення антибіотикочутливості вик онували культуральні дослідження. Отримані результати досліджень опр ацьовані за методом варіаційної статистики. Різницю показників вважали достовірною при Р <0,05. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою пе рсонального комп’ ютера з використанням пакета програм „ Microsoft Exel ” (А.Ф. Семенко, В.В. Ерма ков,1984; С.Н. Лапач, А.В. Губенко, П.Н. Бабич,2000). Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведених досліджень свідчать, що сер едній вік обсежуваних пацієнток однаковий в обох досліджуваних групах, і становить у середньому 21,24 ± 0,83 та 21,36 ± 0,87 рік. Ці показники відповідають даним літератури відносно віку пацієнток, які страждають дисменореєю ( Г.Ф. Кутушева,2002). Остання найчастіше про являлася у жінок у віці до 25 років (в 1 групі вЂ“ 94 % , в другій – 90 % ). За соціальним складом пацієнти розподілились наступним чином: майже по ловину складають студенти (відповідно 46 % і 48 % ), за освітою розподілились ідентично: з вищою 52 % в 1 групі, 56 % - в 2 ; з с ередньою - відповідн о 48 % і 44 % ; за соціальним стано м переважна більшість н еодружених (84 % в 1 групі і 90 % в 2 групі), більшість обстежуваних жінок – жителі м іста ( 76 % в 1 групі, 86 % в 2 групі ). Аналізуючи анамнестичні дані , слід зазначити, що для досліджуваного контингенту жінок характерний ранній початок статевого життя, а саме: в 1 групі 40 % пацієнток почали статеві стосунки до 16 років, 43 % - до 18 ро ків, лише 14 % - після 18 р оків. Аналогічна картина спостерігалася в 2 групі: 38 % вказували на початок статевого життя до 16 років , 54 % - до 18 років і 8 % - після 18 років. В першій групі 84 % жінок, в другій – 92 % стверджували про наявність більше одного статевого партнера. Більшість пацієн т ок (в 1 групі - 50 % , в 2 – 56 % ) користуються бар’ єрними засо бами контрац епції. Значна частина жінок (22 % і 28 % в 1 і 2 групах відповідно ) з астосовує фізіологічний метод. Гормональні засоби використовують лише 8 % і 4 % відповідно в 1 і 2 групах. Ранній початок статево го життя, наявність більше одного статевого партнера і є безумовно причи ною п о єднаних форм ур огенітальної інфекції у жінок досліджуваних груп, не зважаючи на їх моло дий вік. Відомо, що однією із причин самовільних викиднів є урогенітальна інфекц ія. Як свідчать результати вивчення репродуктивного анамнезу, всі обсте жувані жінки були репродуктивного віку, не народжували, у 2 пацієнток пер шої групи та у 1 другої групи в анамнезі відбулися самовільні викидні, що с тановить відповідно 4 % і 2 % . На перенесений артифіційний абор т вказують 3 пацієнтки першої групи і 2 – другої групи. Більше половини пацієнток (66 % з 1 групи і 58 % з 2 групи) перенесли бактеріальний вагіноз. Кольпіт або цервіцит перенес ла третина жінок обох груп, сальпінгоофорит в анамнезі мали відповідно 8 % і 10 % пацієнток. Проведений нами аналіз свідчить про високу частоту виявлення бактеріальних вагінозів в анамнезі у жінок з у рогенітальною інфекцією, а також запальних захворювань шийки матки. Важ ливо відзначити, що пацієнтки з урогенітальною інфекцією в анамнезі отр имували раніше різні методи лікування даної патології, однак в 52 % випадків це не приносило стійко го позитивного клінічного ефекту. Оцінюючи дані соматичного анамнезу, необхідно звернути увагу на екстра генітальні захворювання. Найчастіше спостерігались часті гострі респі раторні захворювання: у 32 % в першій та у 3 4 % в другій групі, анемія у 18 % в першій та у 16 % в другій групі, дискінезія жовчевивідних шляхів у 10 % та у 12 % випадків відповідно. Решта видів соматичної па тології мали місце набагато рідше і в порівнянні в групах суттєво не від різнялись. Що стосується захворювань сечовидільної системи, то пієлоне фрит зустрічався у 2 % та у 6 % відповідно. Серед інших о собливостей слід виділити високий рівень перенесених дитячих інфекцій (1 група – 62 % , 2 група – 68 % і контрольна – 60 % ). Відомо, що оперативні втручання сприяють розладам менструальної функц ії, негативно впливають на стан репродуктивної системи і можуть виклика ти загострення хронічних запальних процесів. Частота і різновид операц ій в анамнезі не мали істотних розходжень між жінками основних та контро льної груп. Найбільш розповсюдженим видом оперативного втручання у обс тежених жінок була апендектомія, що виконана в 22 % першої і в 20 % жінок друг ої груп. Післяопераційний період у всіх жінок протікав без ускладнень, що свідчить про відсутніст ь органічного впливу на виникнення дисменореї. Алергічна реакція в анамнезі за типом кропивниці (сверблячка шкірних по кривів, петехіальна висипка) на різні алергени спостерігалась у 10 % жінок 1 групи, у 12 % - 2 групи. Ці показники практично не ві дрізнялись від контрольної групи, де обтяжений алергологічний анамнез становив 8 % . Звертає на себе увагу той факт, що у більшості жінок 1 групи (8 % ) була харчова алергія, а у жінок 2 групи алергічна реакц ія переважно виникала на медикаменти (12 % ), зокрема, на антибактеріальні засоби. Із шкідливих звичок пацієнти обох груп вказують на паління, вживання алк оголю і слабоалкогольних напоїв. Так 62 % жінок 1 групи і 66 % 2 групи палять, 60 % 1 групи і 80 % 2 групи вживають алкоголь, а слабоалкогольні напої - 94 % і 92 % відповідно. Для досліджуваного контингенту жінок харак терний ранній початок паління: так, до 16 років - 38 % і 34 % в ідповідно, а також велика кількість викурених цигарок в день. Порівнюючи ці дані з контрольною групою, де 12 % жінок палять, можемо констатувати, що паління негативно в пливає на менструальну функцію, оскільки показники досліджуваних груп в 3 рази перевищують дані кон т рольної групи. Жодна пацієнтка з обох досліджуваних груп не зловживала алкоголем. Прот е, слід відзначити, що 16 % жін ок 1 групи і 10 % другої вказал и на часте вживання слабоалкогольних напоїв, що також перевищує показни ки контрольної групи в 4 рази в 1 групі і в 2,5 рази в 2 групі, і може впливати на м енструальну функцію жінок. Аналіз менструальної функції показав, що менархе в обох групах в більшос ті наступила до 15 років (в 94 % та в 96 % пацієнток 1 та 2 груп в ідповідно). До лікування болючі менструації спостерігались в 100 % випадків в обох групах, нерегуля рні - в 62 % в жінок 1 групи та в 54 % 2 групи. Тривалість менструального циклу менша 21 дня відмічена в 22 % жінок 1 г рупи і 26 % 2 групи, більше 35 дні в - у 24 % і 22 % відповідно. Менструації в більшост і жінок тривали від 3 до 6 днів (у 74 % пацієнток 1 групи і у 72 % 2 групи), більше 6 днів спостерігались в 22 % в 1 групі і в 20 % в 2 групі. Отримані результати підтверджують ду мку багатьох авторів ( А.М. Савичева, М.А. Башмакова, 1998; С.Б. Ходаківський, Н.А. Захаренко,2006; О.М. Гопчук, 2006) про негативний вплив урогенітальної інфекції на менст руальну функцію пацієнток. Таким чином, як показали результати проведеної клінічної характеристи ки жінок обстежуваних груп, підбір пацієнток здійснювався з урахування м мети і завдань даного дослідження, а також із дотриманням принципу ран домізації. При вивченні скарг, анамнестичних да них ми дослідили динаміку клінічних проявів дисменореї у жінок на фоні поєднаної урогенітальної інфекції. Важливе значення мають анамнестичні дані репродуктивної функції. При р етельному опитуванні пацієнток були встановлені зміни в параметрах ме нструальної функції обстежуваних жінок. Так, до лікування болючі менстр уації спостерігались в 100 % випадків в обох групах, нерегулярні - в 62 % в жінок 1 групи та в 54 % 2 групи. Т ривалість менструального циклу менша 21 дня відмічена в 22 % жінок 1 групи і 26 % 2 групи, більше 35 днів - у 24 % і 22 % відповідно. Менструації тривали більше 6 днів у 22 % в 1 групі і в 20 % у 2 групі. Ці дані свідчать про порушення менстр уального циклу, що дає підставу проводити гормональні дослідження у жінок з даною патологією. Після проведеного лікування болючі менструації спостерігались в 46 % жінок 1 групи і 20 % 2 групи (Р<0,05) , менструальний цикл став регулярним в 70 % пацієнток 1 групи і 88 % 2 групи (Р<0,05) . Тривалість циклу залишалась меншою 21 дня у 4 % 1 групи і 16 % 2 групи, більшою 35 днів – у 14 % жінок 1 групи і у 10 % жінок 2 групи. Тривалість фази дескв амації залишалась меншою трьох днів у 2 % жінок обох груп, а більшою 6 днів - у 10 % пацієнток 1 групи і 6 % 2 групи. Показовим є той факт, що після проведеного ліку вання запропонованою методикою біль внизу живота зник у переважної біл ьшості жінок (у 80 % ) , у порівнянні з пацієнтками , які отримували загальноприйняту методику, в яких біль залишився майже у половини (у 46 % ) обстежуваних (Р<0,05) . Таким чином, після проведеної терапії загальноприйнятими методами три валість менструального циклу нормалізувалась в 22 % жінок, тривалість менструації – у 14 % жінок, регулярність циклу відновил ась в 32 % пацієнток, зникли б олі внизу живота у 54 % випад ків. Після запропонованої нами терапії ці показники визначились наступ ним чином: тривалість менструального циклу нормалізувалась у 16 % , тривалість менструації нормалізувалась у 20 % , регулярність місячних відновилас ь в 42 % , болючі сть внизу живо та зникла в 80 % пацієнто к 2 групи. Пров івш и аналіз проя вів дисменореї у жінок досліджуваних груп вия влен о, що скарги у них різноманітні і виражені п о-різному. До лікування найчастіше спостерігався біль, локалізований вн изу живота і зниження працездатності, які були у 100 % випадків в обох групах. Крім цього, більшість па цієнток обох груп відмічали біль у молочних залозах (72 % жінок 1 групи і 64 % 2 групи) і головний біль (у 64 % і в 58 % відповідно). Серед вегетативних проявів захворювання н айчастіше спостерігались зміни артеріального тиску (у 82 % 1 групи і у 80 % 2 групи), тахікардія (у 72 % і 68 % відп овідно), тоді як такі прояви дисменореї, як парестезії, нудота - в третини ж інок досліджуваних груп. Психоемоційні поруш ення – дратівливість, депресія, неуважність, зниження працездатності м али місце в переважної більшості досліджуваних пацієнток, тоді як зниже ння пам’ яті відмічала лише половина жінок. Такий широкий спектр клініч них проявів дисменореї до початку лікування свідчить про тривалість пр оц есу і неефективність лікувально - профілактичних заходів, як і проводились раніше. Після проведеного лікування у жінок обох досліджуваних груп значною мі рою зменшились вище перераховані скарги, а такі прояви як нудота, блювот а, депресія, плаксивість, зниження пам’ яті, висипання на шкірі зникли вз агалі у пацієнток 2 групи. Біль в животі відмічено у 46 % жінок 1 групи і у 20 % жінок 2 групи, його інтенсивність була значно меншою, н іж до лікування. Біль в молочних залозах залишився у 40 % жінок 1 групи, тоді як у 2 групі - у 8 % пацієнток. Зміни артеріально го тиску спостерігались у 28 % жінок 1 групи і у 18 % жінок 2 групи, тахікардія відмічалась у 24 % і 30 % відповідно. З психо-емоційних порушень 24 % жінок 1 групи і 20 % жінок 2 групи після лікування продовжували ска ржитись на зниження працездатності, 14 % і 24 % відпові дно відмічали наявність дратівливості. Аналізуючи дані клінічних досл іджень проведених після лікування, необхідно відзначити досить високи й (40 % ) відсоток жінок 1 групи, яких продовжував турбувати біль в молочних залозах, що обумовлено дією дидрогестеро ну. Однак, слід зазначити, що після проведеного лікування у 54 % жінок 1 групи і у 80 % жінок 2 групи зникли болі внизу живо та під час менструації (Р<0,05) , головний біль - у 60 % жінок 1 групи і у 6 5 % 2 групи, бі ль у молочних залозах – відповідно у 32 % і 56 % (Р<0,05) пацієнток. Артеріальний тиск нормалізувався у 54 % жінок 1 групи і у 62 % жінок 2 групи, а частота серцевих скорочень – у 48 % і 38 % відповідно. Депресії позбулись 8 4 % жінок 1 групи і 88 % жінок 2 групи, працездатність відновилась у 76 % і 80 % відповідно (Р<0,05) . Проводячи оцінку фун кціональної активності репродуктивної системи обстежуваних пацієнто к , слід відзначити , що у двох третин пацієнтів обох досліджуваних груп (у 67 % 1 групи т а у 69 % 2 групи) до лікування виявлений двофазний менструальний цикл, що підтверджується позитивним симптомом „зіниці”, показниками базальної температури, КІ та ІД. Після лікування кількість пацієнток, у яких виявлено двофазний менстру альний цикл, значно зросла як в 1, так і в 2 групі, а саме: в 1 групі позитивний с имптом „зіниці” виявлено в 90,0 % , характерна для двофазного циклу базальна температура в 86,0 % , КІ у 80,0 % , ІД у 84,0 % . Відповідно у 2 групі ці показники становили: позитивн ий симптом „зіниці” - 92,0 % , ба зальна температура – 86,0 % , К І – 86,0 % , ІД – 82,0 % (Р<0,05) . Отримані результати менограми дають змогу стверджувати, що при дисмено реї при поєднаній урогенітальній інфекції у переважної більшості пацієнток зберігаєтьс я двофазний менструальний цикл. Призначена комплексна терапія навіть б ез використання гормональних засобів значною мірою покращує цей показ ник. Результати проведеного мікроскопіч ного дослідження до лікування свідчать про явне переважання в обох груп ах до лікування клітин епітелію (1 група – 7,92±0,31 і 2 група - 8,08±0,36; р>0,05) і лейкоциті в (1 група – 5,42 ±0,38 і 2 група - 5,74±0,4; р>0,05). Крім того, у пацієнток переважала змішана флора (1 група – 60,0 % і 2 група – 66,0 % ) в знач ній кількості (1 група – 8,0 % , 2 група – 10,0 % ). У половині випадків (1 група – 48,0% і 2 – 52,0%) наголошено на наявності „ключових” клітин з високим рівнем їх лізису (1 група – 44,0% і 2 група – 48,0%), а також поява таких мікроорганізмів, як Mobiluncus (1 груп а - 44,0 % і 2 група – 48,0%) і Bacteroides (1 гр упа - 36,0 % і 2 – 34,0%). Хоча запальна реакція слизової піхви не характерна для порушень м ікробіоценозу, при мікроскопії мазків вагінального вмісту часто відзн ачали до 5 і більше лейкоцитів у полі зору в поєднанні з коковими і кокобац илярними морфотипами, які в значній кількості адгезовані на лейкоцитах. Аналізуючи дані проведеного мікроскопічного дослідження післ я лікування, у першу чергу необхідно відзначити, що завдяки використанню запропонованої нами методики достовірно знизилась кількість клітин е пітелію (1 група - 6,60±0,29 і 2 група - 4 ,26±0,32; р<0,05) і лейк оцитів у полі зору (1 група - 4,28±0,35 і 2 група - 3,52±0,36 ; р<0,05), а також частота змішаної флори на 30,0%; Mobiluncus на 22,0% і Bacteroides на 26,0%. У 30 % жінок 2 групи після лікування віднов илась паличкова флора. Одним із механізмів контролю вагінал ьної мікрофлори є висока адгезивна здатність молочнокислих бацил до по верхні епітеліальних клітин. Ендогенні штами лактобактерій мають висо ку адгезивну активність і тісно взаємодіють із слизовою оболонкою піхв и, мають селективні переваги як перед умовно-патогенними мікроорганізм ами, так і перед екзогенними лактобактеріями. Прикріпляючись до епітелі оцитів, автохтонні штами, забезпечують тим самим феномен резистентност і колонізації. Оскільки мікроскопічне дослідження не дає вичерпної інформації про стан мікрофлори, нами було зроблено детальне бактеріологічне дослідження. П ри цьому , до лікування нами не в становлено достовірних відмінностей між групами пацієнток з хронічною урогенітальною інфекцією, проте в ия влено залежність між характером мікрофлори і сексуальною активністю п ацієнток. Так, у жінок, що стверджували про наявність одного статевого па ртнера виявлявся один або два види умовно-патогенних мікроорганізмів, а ле у високому титрі: Enterococcus spp., Enterococcus spp. + Str. Acidophilus, E.coli (lac-) + St r .acidophilus, E.coli (haem+) + S t r. асidophilus; а у жінок, в яких більше одного статевого п артнера – 5-7 видів мікроорганізмів, з превалюванням кокової флори : S.aureus, S.epidermidis, S. saprophyticus, Peptococcus spp. Оцінюючи кількісний склад мікрофлори піхви після лікування слід наголосити на наступних достовірних змінах у 2 дослі джуваній групі: збільшення кількості Lactobacillus spp. (1 група - 4,20±0,31 КУО/мл і 2 група - 5,78± 0,44 КУО/мл; р<0,05), Bifidobacterium spp. (1 група - 3,27±0,25 КУО/мл і 2 група - 5,08±0,21 КУО/мл; р<0,05) при одночасном у зниженні кількості E. coli (lac+) (1 група - 4,61±0,35 КУО/мл і 2 група - 3,17±0,36 КУО/мл; р<0,05); E. coli (haem+) (1 г рупа - 3,00±0,36 КУО/мл і 2 група - 2,20 ±0,43 КУО/мл; р<0,05); Enterococcus spp. (1 група - 5,50±0,40 КУО/мл і 2 група - 4,40±0,52 КУО/мл; р<0,05); S. aureus (1 група - 5,44±0,37 К УО/мл і 2 група - 3,83±0,35 КУО/мл; р<0,05); Bacteroides spp. (1 група - 3,83±0,35 КУО/мл і 2 група - 2,29±0,39 КУО/мл; р <0,05); Peptococcus spp. (1 група - 2,78±0,31 КУО/мл і 2 група - 2,17±0,30 КУО/мл; р<0,05). Як свідчать результати проведених мі кробіологічних досліджень, у пацієнток з поєднаними формами урогеніта льної інфекції спостерігаються значні зміни складу мікрофлори, що проя вляються пригніченням лактофлори, яка забезпечує резистентність колон ізації. На цьому фоні відбувається розширення спектру і збільшення чисе льності умовно-патогенної мікрофлори. Не зваж аючи на відносне збіднення мікроскопічної картини вагінального вмісту , при бактеріологічному дослідженні виявляються асоційовані мікроорга нізми в значній кількості, особливо їх анаеробні представники. О ц інк а гормонального стану досліджуваних пацієнток проводилась на різних рівнях впливу. Оцінюючи отримані резу льтати ми використали найбільш прийнятний методологічний підхід, згід но якого розглядали дані по фазах менструального циклу, оскільки спосте рігається фізіологічне коливання концентрації гормонів в крові у жінок репр одуктивного віку протягом менструального циклу. Аналіз результатів проведеного ендокринологічного дослідження показ ав, що жінки з дисменореєю на фоні поєднаних форм урогенітальної інфекці ї мають достовірні розходження в 1 фазу менструального циклу з контрольн ою групою до лікування у бік зниження вмісту ФСГ (контрольна група - 7,94 ±0,19 нмоль/л; 1 група - 7,62 ±0,21; p<0,05 і 2 - 7,60 ±0,20; p<0,05), прогестерону (к онтрольна група - 1,39 ±0,12 нмоль/л; 1 група - 1,26 ±0,09; p<0,05 і 2 - 1,27 ±0,11 нмоль/л; p<0,05) на фо ні незмінних значень ЛГ і естрадіолу, (p>0,05). Проте ці показники знаходяться в межа х фізіологічної норми. Рівень пролактину у жінок досліджуваних груп зна ходився на рівні контрольної групи. Вміст жіно чих статевих гормонів у І фазу менструального циклу після проведеної терапії у жінок 1 і 2 групи достовірно не відрізнявся від показників контрольної групи і знаходився в межах фі зіологічної норми. Оцінюючи результати дослідження до і після лікування в І фазу менструал ьного циклу, слід зазначити, що тільки вміст прогестерону достовірно збі льшився у порівнянні із показниками до лікування, і становив у 1 групі - 1,41± 0,10, у 2 групі - 1,39±0,11; p<0,05. Вміст ФСГ , ЛГ та пролактину після проведеного лікування т акож збільшився в обох досліджуваних групах, проте ці показники не були достовірними. Аналізуючи дані у ІІ фазу менструального циклу варто зазначити, що у жін ок з дисменореєю на фоні поєднаних форм урогенітальної інфекції є досто вірні розходження з контрольною групою, а саме: зниження вмісту ЛГ (контрольна група - 8 ,02 ±0,39 нмоль/л; 1 група - 7,25 ±0,30; p<0,05 і 2 - 7,30 ±0,31; p<0,05), прогестерон у (контрольна група - 36 ,08 ±2,26 нмоль/л; 1 група - 32 ,07 ±2,04; p<0,05 і 2 - 32 ,32 ±2,05 нмоль/л; p<0,05) на фоні незмінних значен ь ФСГ та естрадіо лу, (p>0,05). Після проведеної терапії у жінок 1 і 2 групи рівень гормонів у ІІ фазу менструального циклу достовірно не відрізнявся від показників контро льної групи. Порівняльна характеристика вмісту жіночих статевих горм онів до і після лікування в ІІ фазу менструального циклу показала нам, що вміст ФСГ знизився після лікування у двох досліджуваних групах, і склав 5,13 ±0,13 нмоль/л і 5,13±0,14 відповідно (контрольна група - 5,12 ±0,16), вміст ес традіолу практично не змінився, і становив у 1 групі - 0,40±0,03 нмоль/л, в 2 групі - 0,42 ±0,03 нмоль/л (контрольна група - 0,42 ±0,03 нмоль/л), тоді як кількість ЛГ і прогест ерону зросла , д осягаючи рівня контрольної групи, кількість ЛГ становила в 1 групі - 7,91±0,31 нмоль/л, в 2 - 7,98±0,31 нмоль/л ; р<0,05; (контрол ьна група - 8,02 ±0,39 нмоль/л). Вміст прогестерону підвищився в 1 групі до 34,16±2,07 нмоль/л, в 2 - до 34,39± 2,05 нмоль/л (p<0,05); (контрольна група - 36,08 ±2,26 нмоль/л). Ці дані підтверджують пози тивний вплив антигомотоксичної терапії на основні зміни ендокринологі чного статусу. При оцінці вмісту гормонів щито поді б ної залози достовірних відмінносте й не було, всі показники відповідали рівню контрольної групи (р>0,05 ), що свідчило про відсутність впливу патології щито подіб ної залози у дан ому випадку на порушення менструального циклу в обстежуваного континг енту пацієнтів. Таким чином, як показали результати п роведених ендокринологічних досліджень, у жінок з дисменореєю при поєднаній урогенітальній інфекції відбуваються зміни гормонального харак теру не за рахунок підвищення вмісту естрадіолу, а за рахунок відносного зниження вмісту прогестерону. Ці зміни були більш виражені у ІІ фазу мен струального циклу. Недостатня ефективність загальноприйнятих лікувально-профілактични х заходів диктує необхідність використання комплексного підходу до да ної проблеми. Використання антигомотоксичної терапії у хворих з дисменореєю на фоні поєднаних форм урогенітальної інфекції дозволяє відновити репродукти вну функцію за рахунок ефективної корекції дисгормональних порушень б ез застосування гормональних преператів, що є важливим моментом у лікув анні молодих жінок, що не народжували. Оскільки скарги пацієнток стосувалися лише проявів дисменореї, ми визначили титри Ig G , а Ig М досліджували на випадок первинного виявлення або можл ивого загострення процесу. Провівши дослідження на виявлення поєднаної у рогенітальної інфекції , виявили наступне: най частіше спостерігалось поєднання ВПГ-2 і ЦМВ інфекції (в 1 групі - у 58,0 % випадків, в 2 – у 54,0 % ), ВПГ-2 і хламідії визачались у 20,0 % жінок 1 групи і у 24,0 % 2 групи, ЦМВ і хламідії – у 14,0 % і 12,0 % від повідно. У 8,0 % в 1 групі, у 10,0 % в 2 групі спостерігалось п оєднання трьох інфекцій: ВПГ-2, хламідій і ЦМВ. Для виявлення інфікування В ПГ всім пацієнткам обох досліджуваних груп проведено визначення І g M , Ig G до ВПГ 1 та 2 типу. Врахов увались лише показники імуноглобулінів до ВПГ-2, оскільки, згідно літера турних даних, інфікування ВПГ-1 сягає 90 % і часто поєднується з ВПГ-2. Інші види інфекції зустрічали сь в поодиноких випадках, тому такі жінки в дане дослідження не брались д о уваги. Аналізуючи результати імуноферментного аналізу бачимо, що первинного інфікування чи загострення процесу не спостерігалося у жінок ні 1, ні 2 гру пи, Ig M якщо і виявлялися, то знаходилися в межах допустимої норми як до, так і після лікування. Кіль кість Ig G до лікування бу ла підвищеною в обох досліджуваних групах, і нами не відзначено істотних розходжень між групами за всіма показниками. Тоді, як після проведеного лікування відмічалась достовірна різниця між показниками досліджуван их груп, а саме: кількість IgG до ВПГ-2 в 1 групі становила 1,62±0,14; p < 0,05; в 2 групі - 1,25±0,16; p < 0,05; кількість IgG до ЦМВ склал а відповідно - 1,43±0,17; p < 0,05 і 1,13±0,15; p < 0,05; кількість IgG до хламідій – в 1 групі - 1,65±0,24 , в 2 групі - 1,13±0,15; p < 0,05. Дослідження проводили сь у порівнянні з показниками до і після лікування в кожній групі та між 1 і 2 групою. Підсумовуючи дані проведеного дослідження, можемо зробити висновок, що хронічне інфікування жінок з дисменореєю є досить нерідкісним явищем і недооцінка впливу інфекції на порушення менструального циклу можливо і є причиною недостатньої ефективності лікування цього захворювання з агальноприйнятими методами. Саме дані дослідження спонукають нас рекомендувати всім жінкам з дисме нореєю проводити обстеження на наявність урогенітальної інфекції для покращення ефективності лікування дисменореї з одного боку, а з іншого – це дасть нам можливість попередити внутрішньоутробне інфікування п ри настанні вагітності у цих пацієнтів. Отримані результати дають нам ва гомі підстави рекомендувати дану методику для широкого використання в практичній охороні здоров’ я на всіх рівнях. Як відомо, зниження кількості та функціональної активності імунокомпе тентних клітин може бути набутим через дію різноманітних шкідливих фак торів, в тому числі вірусів і бактерій. При цьому основними проявами втор инного імунодефіциту є зниження протиінфекційного і противірусного си стемного імунітету. Проводячи аналіз результатів дослідження іму нної системи необхідно звернути увагу на те, що у порівнянні із жінками к онтрольної групи, де CD 3 становил и 65,9 ±2,95 % ; CD 4 - 39,9 ±1,16 % ; CD 8 - 25,1±1,00 % ; CD 22 - 12,2 ±0,28 % , у жінок обох досліджувани х груп відмічалось достовірне зниження всіх ланок імунного захисту, а са ме: кількість CD 3 в 1 групі становила 47,1 ±1,17 % ; CD 4 – 30,3 ±1,21 % ; CD 8 – 12,5 ±0,80 % ; CD 22 – 6,5 ±0,64 % . Відповідно в 2 групі ці показники становили 47,2 ±1,42 % , 31,1 ±1,11 % , 12,1 ±0,78 % , 6,3 ±0,50 % . Достовірної відмінності результатів в обох досліджува них групах до лікування не виявлено. Таким чином, вихідні показники стану імунної системи у жінок з поєднаним и формами урогенітальної інфекції вказали на наявність у них імунодефі циту за лімфоцитарним та функціональним кількісним типом. Показники стану імунної системи при застосуванні різних методів лікув ання дисменореї змінилися наступним чином: CD 3 становили 52,6 ±1,27 % в 1 групі і 53,9 ±1,15 % ( p < 0,05) в 2 групі; CD 4 - 36,4 ±1,05 % і 37,4 ±1,12 % ( p < 0,05) ; CD 8 - 12,5 ±0,52 % і 16,9 ±0,78 % ( p < 0,05) ; CD 22 - 9,8 ±0,52 % і 10,3 ±0,56 % ( p < 0,05) відповідно в 1 і 2 групах ; p < 0,05 в порівнянні з ко нтрольною групою і між 1 і 2 групами . Провівши аналіз результатів дослідження, можна зробити висновок, що заг альна популяція Т-лімфоцитів зросла в 1 і 2 досліджуваній групі, однак зали шалась достовірно нижчою по відношенню до показників контролю, а ле в 2 групі цей показник був д остовірно вищим у порівнянні із 1 групою. Слід зазначити, що кількість Т-су пресорів у 2 групі достовірно відрізнялась від 1 групи. Відомо, що Т-цитотоксичні лімфоцити, які відносяться до кластеру диферен ціації CD 8 , виконують кілерну функцію відносно вірусінфі кованих клітин. Саме при застосуванні запропонованої методики збільши лася кількість кілінгової субпопуляції лімфоцитів, посилюючи противір усну дію організму . При порівнянні результатів до і після лікуван ня можемо зробити висновок, що досліджувані показники імунної системи у двох групах п ісля лікування достовірно збільшилися відносно аналогічних показникі в вихідного рівня, проте в 2 групі вони були достовірно вищими за показник и 1 групи. Комплексне лікування з використанням е нгістолу та е хінацеї-композитум сприяє нормалізації всіх дослідж уваних ланок імунітету. Таким чином, як показали результати н аших досліджень, використання запро понованої методики у жінок з дисмено реєю на фоні поєднаних форм урогенітальної інфекції дозволяє відновит и менструальну функцію за рахунок ефективної корекції мікробіологічни х, імунологічних і дисгормональних порушень, тим самим, забезпечуючи вто ринну профілактику порушень репродуктивної функції. Отримані результа ти дозволяють нам рекомендувати такий підхід до лікування дисменореї при поєднаній урогеніт альній інфекції у лікувальних закладах всіх рівнів практичної ох орони здоров’ я. ВИСНОВКИ У дисертації проведе не теоретичне узагальнення та наведені дані нового вирішення наукової проблеми щодо шляхів оптимізації профілактики і комплексног о лікування дисменореї у жінок, які не народжували при поєднаних формах урогенітальної інфекції. На основі компл ексн ого вивчення клініко- мікробіологічних, ендокр инологічних та імунологічних особливостей запропоновано удосконален у методику лікувальних заходів вказаної патології. 1. У жінок з дисменореєю і поєднаними формами урогенітальної інфекції (ВПГ, ЦМВ , хламідіозі) спостерігається д остовірне зниження всіх досліджуваних ланок клітинного і гуморального імунітету , а саме: Т-лімфо ц итів до 47, 2 ±1,42 % ; Т-хелперів до3 1 , 1 ±1, 1 1 % ; Т-супресорів до 12, 1 ±0, 7 8 % ; В-лімфоцитів до 6, 3 ±0, 50 . 2. Дисменорея і хронічна урогенітальна інфекція сприяє достовірним дисгормо нальним змінам: в 1 фазу менструальног о циклу - зниження вмісту ФСГ до 7,6 0 ±0,2 0 нмо ль/л , прогестерону до 1,27±0,11 нмоль/л на фоні незмінних значень ЛГ і естрадіо лу; у ІІ фазу менструального циклу - зниження вмісту ЛГ до 7,30±0,31 нмо ль/л , прогестерону до 32,32±2,05 нмоль/л на фоні незмінних значень ФСГ і естраді олу. 3. Аналіз показників менограми після запропонованого лікування у 92 % випа дків виявив встановлення двофазного менструа льного циклу у жінок. 4. Використання запропонованого комплексного лікування із застосуванн ям антигомотоксичної терапії (мулімену, гінек охелю, енгістолу, ехінацеї-композитуму) ліквід ує больовий синдром у 80 % об стежених жінок, значно зменшує вегето-судинні та психо-емоційні прояви д исменореї, нормалізує стан досліджуваних ланок імунної системи та спри яє тривалій ремісії захворювання. 5. Хронічна урогенітальна інфекція (ВПГ, ЦМВ, хла мідіоз) сприяє розвитку дисменореї: 61 % жінок з ди сменореєю страждають поєднаними формами урогенітальної інфекції, прич ому, у 35 % діагностована рец идивуюча форма досліджуваних видів урогеніта льної інфекції . 6. Етіологія хронічної урогенітальної інфекції характеризується перев ажним поєднанням форм: цитомегаловірусної, герпетичної, кандидозної ін фекції зі штамами стафілокока – у 24 % ; цитомегаловірусної, герпетичної, кандидозної інфекції – у 32 % ; герпетичної, хламід ійної, кандидозної інфекції – у 22 % ; цитомегаловірусної, хламідійної, кандидозної інфекції зі штамами стафілокока – у 13 % ; герпетичної, цитомегаловірусної, хламідійно ї та кандидозної інфекції – у 9 % . 7. Основними клінічними проявами дисменореї при поєдна ній урогенітальній інфекції є: біль у животі – у 100 % , біль в молочних залоза х – у 68 % , монофазний менстр уальний цикл – у 37 % випадків. 8. Значний вплив на виникнення дисменореї мають шкідливі звички: паління і вживання слабоалкогольних напоїв з пубертатного віку. 62 % жінок з дисменореєю палять, 93 % вживають слабоалкогольні напої. Практичні рекомендації 1. Жінкам з дисменореєю доцільно проводити бактеріоскопічне, бактеріологічне дослідження вагінального вмісту та ІФА для виявлення урогенітальної інфекції, дослідження імунограми , дослідження показників менограми та гормонального статус у , ультразвукове дослідження гені талій в дина міці , що забезпечить своєчасне виявлення пато логії та призначення адекватної терапії і доз волить проконтролювати результат лікування . 2. З метою оптимізації лікування дисменореї на фоні поєднаних форм уроге нітальної інфекції рекомендується в методику до протоколу додати використання антигомоток сичних препаратів: м улімен по 20 крапель сублінгвально тричі на день протягом 2 місяців, гінекохель п о 10 крапель тричі на день протягом 1 місяця, е нгістол по 1 таблетці тричі на день протягом 1 місяця, е хінацея-композитум С по 2,2 мл внутрішньом’ язево 2 рази на тиждень №5. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТ АЦІЇ 1. Лимар Н.А. З міни в імуній системі та їх корекція у жінок з дисменореєю та поєднаною урогенітальною інфекцією / Н. А. Лимар // Проблемы, достижения и перспективы развития медик о-биологических наук и практического здравоохранения. Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. – 2006. – Т . 142 , Ч. ІІ. – С. 121-123. 2. Лимар Н.А. Лікування дисме нореї у жінок з хронічним хламідіоз ом / Н. А. Лимар // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. – Київ, 2006. – С. 386-388. 3. Лимар Н.А. Особливості комплексної терапії порушен ь менструальної функції при хламідіозі та цитомегаловірусній інфекції ( ЦМВ ) / Н. А. Лимар // З добутки клінічної і експериментальної медици ни. – 2007. – № 1 (6). – С. 116-117. 4. Лимар Н.А. Особливості гор монального статусу при дисменореї та поєднаній урогенітальній інфекції у жінок. які не народжували / Н. А. Лима р // Проблемы, достижени я и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. – 2007. – Т . 143 , Ч. ІІІ. – С. 148-149. 5. Лимар Н.А. Вплив паління на деякі показники гомеостазу та виникнення дисменореї у жінок, які не народжували / Н. А. Лима р, Ю. П. Вдовиченко // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-г інекологів України. – К.: Інтермед, 2007. – С. 86-89. 6. Лимар Н.А. Урогенітальні і нфекції і дисменорея: патогенетичні паралелі / Н.А. Л имар, Ю. П. Вдовиченко // Здобутки клінічної і експерименталь ної медиц ини. – 2008. – № 1 (8). – С. 106-108. 7. Лимар Н. А. Вплив поєднаної урогенітальної інфекції на м енструальну функцію у жінок, які не народжували / Н. А. Лимар // ХІ ювілейний Міжнародний медичний кон грес студентів і молодих вчених, 10-12 травня 2007 р. : тези доп. – Тернопіль, 2007. – С. 147.

Приложенные файлы


Добавить комментарий