Методический материал

57 ДИПЛОМНА РО БОТА «Використання різнорівневих завдань на уроках трудового навчання » Зміст Вступ ………………………………………………………………………… …... 3 Розділ I . Теоретичні основи вико ристання різнорівневих завдань в процесі трудового навчання . 1.1.Стан використання різнорівневих завдань у трудовому навчанні …… ….. 6 1.2. Суть різнорівневих завдань у трудовому навчанні ………………… …… 10 1.3. Методичний аналіз програми трудового навчання з розділу «Техніка і те хнологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів » у 7 класі з метою розробки різнорівневих завдань д ля учнів………………… …. 16 Розділ II . Методичні основи використанн я різнорівневих завдань у 7 класі. 2.1. Методика використання різнорівневих завдань при вивченні розділу «Техніка і т ехнологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалі в» у 7 класі…………………………………….... ............................ .. .... 20 2.2. Планування занять з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовл ення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі… …… … …. 23 2.3. Експери ментальна перевірка ефективності розробленої методики використання різнорівневих завдан ь у трудовому навчанні у 7 класі…… …. 30 Висновки ……………………………………………………… .. …………… …..34 Література ………………………… …….. ………………………………………36 Додатки : 1 – Календарн о – тематичний план …………………………… …... ………… 38 2, 3 – План – конспекти …………………………………………… … …………50 4-12 – Різнорівневі завдання . 13 – Констатуюча тестова контрольна робот а Вступ Перебудова всіх сфер нашого суспільства, активне з алучення людського фактору як важливого чинника у діяльності усіх стру ктур, призводить до нових підходів вирішення найрізноманітніших проблем, які постають перед нашою державо ю сьогодні. Національна система не стала винятком. Вона перебуває у постійному розвитку, що обумовлено бага тьма чинниками: економічними, політичними, соціальними. Серед найбільш в ажливих загальних проблем сучасно ї освіти можна назвати невідповідність якості сучасним вимогам, прагма тичну орієнтацію освіти, що не сприяє розвитку особистості, недостатню д оступність якісної освіти для широких мас населен ня [ 23 ] . Сучасна школа перетворилась на «сходинку» до вступу у вищий навчальний заклад. Предмет «Трудове навчання», безперечно, є одним із тих, що готують учнів до дорослого життя. Під час вивчення трудового навчання учні отрим ують, як загальні, так і спеціальні знання та вміння, що будуть їм необхідн і і під час вибору професії, і в домашньому господарстві. Метою трудової підготовки школярів є формування у них готовності до пра ці в народному господарстві, тобто сукупності якостей, що дають змогу пр ацювати успішно з користю для суспільства і із задоволенням для себе. Са ме тому освітня галузь «Технологія» є однією з обов’ язкових освітніх г алузей , що утворюють інваріативну складову змісту шкільної освіти . Разом із іншими освітніми галузями вона визначає зміс т загальнокультурної, загальнонаукової і технолог ічної підготовки учнів.[ 10 , 3 ] . У Законі України «Про загальну середню освіту» заз начено, що освіта має бути спрямована на забезпечення всебічного розвит ку особистості. Реалізація цих завдань може здійснюватись лише за умови здійснення особистісно орієнтованого навчання, виховання і розв итку. Індивідуалізація навчально-виховного процесу як с кладова особистісно орієнтованої моделі освіти привертала увагу видат них педагогів – Я.А. Коменського, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Г. Песталоцці, К . Ушинського, Б. Грінченка. Активно досліджували питання індивідуалізації з середини ХХ століття, що зн айшло своє відображення в працях Ш.О. Амонашвілі, В.О. Сухомлинського, О.Я. Савч енко, Н.М. Бібік. Більше трьох століть тому Я.А. Коменський із властивою йому проникливістю писав, що т ой наставник досягне успіху, який викладатиметься відповідно до ступен я сприймання. Великий внесок у творчу розробку внутрішнього диференціювання зробив український педагог К.Д.Ушинський, який вказував на не обхідність працювати на уроці з учнями різного рівня знань. Він писав: «Т акий поділ класу на групи, із яких одна сильніша другої, не тільки не шкідл ивий, а навіть корисний, якщо наставник вміє працювати з однією групою са м, даючи іншим самостійні вправи». Думку про необхідність диференційованого підходу до навчальної діяльності школярів не раз висловлював у своїх працях В.О. Сухомлинський: «До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, к ожному необхідно дати тільки призначене йому завдання» [9, 18] . «Педагогічний словник» під редакцією В.П.Зінченка, Б.Г.Мєщерякова трактує індивідуальний підхід як «важливий психолого-пе дагогічний принцип, згідно з яким у навчально-виховній роботі з дітьми в раховуються індивідуальні особливості кожної дитини» . Те ж визначення є і в «Сучасному словнику по психології», авто ром якого є Юрчук В.В. Таким чином актуальність проблеми, недостатність її розробки в теорії і практиці трудового навчання у поєднанні х практичною значимістю визна чили тему нашого дослідження: «Розробка і методика використання різнор івневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі». Мета дослідження: теоретично обґрунтувати , розроб ити та експериментально перевірити методику викор истання різнорівневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виго товлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі. Об’ єкт дослідження: процес трудового навчання уч нів 7 класу загальноосвітньої школи. Предмет дослідження: методика використання різнорівневих завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлен ня виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі. Реалізація поставленої мети передбачає визначення таких завдань: · з’ ясувати стан в икористання різнорівневих завдань для учнів у трудовому навчанні; · розкрити сутність р ізнорівневих завдань у трудовому навчанні; · провести аналіз про грами трудового навчання з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із кон струкційних матеріалів» у 7 класі з метою розробки різнорівневих завдан ь для учнів; · розробити методику використання різнорівневих завдань для учнів пр и вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення вироб ів із конструкційних матеріалів» у 7 класі; · провести планування занять трудового навчання з розділу «Те хніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних м атеріалів» у 7 класі; · експериментально п еревірити ефективність розроблених різнорівневих завдань для учнів та методику їх використання на заняттях у трудовому навчанні у 7 класі. Методи дослідження: для вирішення поставлени х завдань будуть використовуватись такі методи як метод аналізу літератури, метод аналізу передового досві ду, аналізу програми, педагогічний експеримент , математично-с татистичний метод, обробка результатів. Експериментальна база роботи: ЗОШ №1, м. Рівне. Отже, предме т, мета, об’ єкт і завдання нашого дослідження визначені, переходимо до т еоретичного розгляду проблеми. Розділ I . Теоретичні основи використа ння різнорівневих завдань в процесі трудового навчання 1.1.Стан використання різнорівневих завдань у трудо вому навчанні Реформ ування загальної середньої освіти, запровадження нової системи оцінюв ання навчальних досягнень учнів і державної підсумкової атестації учн ів загальноосвітніх навчальних закладів потребують розробки різнорів невих завдань для визначення освітнього рівня учнів з навчального пред мета «Трудове навчання » . Васенюк Тетяна та Ісаєва Ольга пропонують під час вивчення теми «Технологія пошиття швейних виробів», на уроках трудовог о навчання засто совувати різнорівневі картки по вузло вої обробки швейних виробів. Картки першого рівня складності містять на йпростіший спосіб обробки вузлів виробу з перевагою ручних операцій. Їх призначено для дітей з невисоким рівнем знань, вмінь і навичок, зі слабо р озвиненими сенсорними, моторними здібностями. Картки другого рівня пер едбачають спосіб обробки за уніфікованою технологією. Вони призначают ься для тих у кого добре сформовані, розвинені загальні та спеціальні зд ібності і хто вправно володіє прийомами роботи за швейною машиною. Текст карток супроводжується поетапними малюнками обробки вузла виробу. Рів ень складності учні вибирають самостійно (під контролем вчителя) після в иконання практичної роботи «Технологія виконання швів» та ознайомленн я з різними способами обробки вузла. Васенюк Тет яна та Ісаєва Ольга пишуть, що після викор истання р ізнорівневих карток по вузлової обробки виробу да вало змогу учням краще засвоїти навчальний матеріал і оволодіти практи чними навичками на доступному кожному рівні, виявляти свої творчі здібн ості, навчитися прийомам рішення та досягати мети. Школярі набували нави чок працювати самостійно, закріплювати індивідуальний стиль діяльност і щодо виготовлення швейних виробів [ 4 , 16] . Викорис тання різнорівневих завдань для самостійно-практичних робіт учнів мало практикується на уроках трудового навчання. Зу стрічаємо ще лише застосування тестових різнорівневих завдань для вивчення ново го матеріалу, узагальнення, систематизації та контролю знань. Такі завда ння пропонує нам Оксана Манько, учитель об слуговуючої праці ЗОШ № 91— III ст., м. Умань, Черкаська обл. Тестові завдання охоплюють матеріал з обслугову ючих видів праці предмета «Трудове навчання» для 5 — 6 класів загальноосвітньої школи. Складені вони відповідно до діючої Програми для загальноосвітніх навчаль них заклад ів «Трудове навчання» 5— 12(К.:Перун,2005). Тестові завдання відрізняються за обсягом матер іалу і за формою. Матеріал відповідає віковим особливостям учнів. Текст відповідей окремих тестів супроводжується малюнками, що приносить еле мент зацікавленості у вивчення курсу і активізує зорову пам'ять. Вона пропонує т естові завд ання , які складаються здебі льшого з 13— 14 запитань, поданих у формі 5 різних вид ів завдань. 1. Вибір однієї правильної відповіді. Ва ріанти відповідей позначаються друкованими літерами. Учні повинні виб рати одну правильну відповідь і відмітити її певним умовним позначення м. Такі завдання пропонуються переважно для визначення І і II рівнів навчальних досягнень учнів. 2. Вибір правильних та непр авильних тверджень. Варіанти відповідей познача ються друкованими літерами. Учні повинні навпроти кожної літери записа ти знаки«+» або «-». Завдання використовуються для визначення І, II і III рівнів навчальних досягнень учнів. 3. Відповідність двох списків. Елементи першого списку позначаються цифрами, а другого — друкованими літерами. Учні повинні навпроти кожної ци фри записати відповідну літеру. Такі завдання пропонуються для визначе ння II і III рівнів навчальних досягнень учнів. 4. Розташування об'єктів у н еобхідному порядку. Учні повинні розташувати об'є кти, позначені друкованими літерами, у зазначеному в завданні порядку. Т акі завдання пропонуються для визначення II , III і IV рівнів навчальних досягнень учнів. 5. Завдання з вільною відпо віддю. Учні самостійно формулюють відповідь. Завд ання використовуються для визн ачення IV рівня навч альних досягнень учнів. Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, результати творчої діяльності учнів. Під час визначення навчальних досягнень учнів аналізу п ідлягають: • хар актеристика відповіді учня: еле ментарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, т ворча; • якість зна нь: правильність,повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, сис темність, узагальненість, міцність; • ступінь сф ормованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок; • рівень ово лодіння розумовими операціями, вміння аналізувати, синтезувати, порівн ювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; • сам остійність оціночних суджень. За правил ьне виконання І рівня вист авляється максимальний бал 3, за допущені помилки під час виконання завд ань кількість балів відповідно знижується до 2— 1. За завдання II рівня виставляється максимальний бал 6 , за допущені помилки під час виконання завдань кількі сть балів відповідно знижується до 5— 1. Максимальною оцінкою пра вильно виконаних завда нь III рівня є бал 9. При допущенні учне м помилок кількість балів відповідно знижується до 8— 1. За правильно виконане завдання IV рівня виставляється 12 балів, за допущені помилки під час виконання завдань кількість балів відповідно знижується до 11— 1. Загалом, І рівень складності містить 6 тестових за вдань; II — 3 тестові завдання; III — 3 тест ових завдання; IV — 1 завдання з відкритою відповіддю. Тобто правильне розв'язання кожного те стового завдання оцінюється: І рівень у 0,5 бала (0,5x6=3 бали); II та III рівні вЂ” 1 балом (1x3=3 бали); IV рівень— 3 балами (3x1=3 бали). Оцінювання завдань, у яких є запитання з декільком а відповідями, має бути диференційованим. Загальний бал за такого оцінюв ання визначається на підставі суми балів, набраних учнем за виконання ві дповідної кількості завдань усіх рівнів [ 1 1 , 40 ] . Отже, проаналізувавши ста н використання різнорівневих завдань можна зробити висновок, що використання таких завдань на самостійно-практичних роботах зовсім мало практикується. Проте доцільним на уроках трудового навчання є індивідуальний підхід до учнів з урахуванням їхніх розу мових можливостей, рівня знань та успіхів у засвоєнні дисциплін шкільно ї програми. Вони дають змогу активізувати пі знавальну діяльність учнів, допомагають краще засвоїти знання правил т ехніки безпеки. 1.2. Суть різно рівневих завдань у трудовому навчанні Диференціація в перекладі з латинського « difference » означає розподіл, роз пл астування цілого на різні частини, форми, ступені. Диференціація н авчання – фор ма організації навчального процесу, при якій учитель працює з групою учнів, що складається з врахуванням наявності в них б удь-яких значущих для навчального процесу спільних якостей. Його орієнт ація зводиться до навчання на рівні кожного на рівні його можливостей і здібностей та адаптації навчання до здібностей різних груп учнів [ 15 , 81 ] . Загальні вікові особливості в кожного учня виявля ються по різному. Це пов’ язано, по-перше з тим, що дитина народжується з т ільки їй властивими задатками, типологічними особливостями нервової с истеми, визначеними якостями органів чуття і мовлення ; і по-друге, із своєрідними умовами соціального оточення, в яко му відбув ається її розвиток і виховання [ 18 , 13]. Особистісно - орієнтована модель навчання, сутнісн ими ознаками якої є здійснення навчального процесу на засадах індивіду алізації, створення умов для саморозвитку і самонавчання учнів, осмисле не визначення ними своїх потенційних можливостей і життєвих цілей вима гає глибокого осмислення і розуміння педагогами необхідності побудови нової педагогічної системи на основі принципів індивідуального та диф еренційованого підходів у навчанні. Однак ці принципи не широко втілені в практику сучасної школи. Сьогодні можемо говорити тільки про елементи індивідуального і диференційовано го навчання в умовах класно – урочної системи. Індивідуалізація процесу навчання передбачає вибір такої стратегії, я ка максимально сприяла б розвитку особистості. Педагог повинен шукати т і специфічні для кожного не схожі, неповторні умови, які вплинули б на фор мування визначальної риси характеру, на розвиток якостей особистості, ж иттєвої активності. Більшість авторів розглядають поняття «диференційований підхід» як дидактичне положенн я, що передбачає поділ класу на групи, наприклад, за інтересами та ін. Дифе ренційований підхід — пристосування форм і методів роботи до індивіду альних особливостей учнів (Є.С. Рабунський); особливий підхід учителя до р ізних груп учнів, який полягає в організації навчальної роботи, різної з а змістом, складністю, методами, прийомами (А. О. Кірсанов); спосіб оптиміза ції, який передбачає оптимальне поєднання загальнокласних, групових та індивідуальних форм навчання (Ю. К. Чабанський). У дослідженнях В.А. Крутецького, М.В. Ляховицького, С.Ю. Ніколаєва індивіду алізація навчання трактується як максимальне наближення процесу навча ння до оптимальної моделі, коли кожен учень працює у зручному для нього т емпі, манері, що відповідають його загальній підготовці, здібностям, обс ягу оперативної пам'яті, рисам характеру та емоційному стану. Індивідуалізоване навчання слід розглядати як стратегію в навчанні: ві д мінімальної модифікації в груповому навчанні до повного незалежного на вчання. Отже, диференційований підхід справді є умовою реалізації індивідуаль ного підходу до учнів, що є одним з основоположних принципів педагогіки. Саме дотримання цього принципу забезпечує процес індивідуалізації нав чання. У процесі трудового навчання індивідуальні відмінності учнів виявляют ься дуже широко. Вони відзначаються рівнем і динамікою розвитку теорети чного і практичного мислення, сенсомоторних (чуттєво-рухових) якостей, к оординацією рухів, точністю рухових дій і м'язових зусиль, окоміром тощо; творчою кмітливістю, здатністю до нестандартних дій і пошуку оригіналь них технічних рішень, вибірковим ставленням до тих чи інших трудових зав дань і технічних задач. Зрозуміло, що в реальному навчальному процесі врахувати всі можливі варіанти індиві дуаль них особливостей учнів неможливо. З методичної точки зору для спр ощення індивідуального підходу доцільно скористатися групуванням учн ів за схожими параметрами їхніх здібностей [ 16 , 23 ]. Необхід ність диференційован ого навчання вже ні в кого не викликає сумніву. А оск ільки в структурі процесу навчання зміст навчання – один з основних еле ментів, то в диференційованому навчанні основним його компонентом тако ж має бути зміст. Він повинен відрізнятися в роботі з різними групами учн ів, а іноді й окремими учнями, обсягом, складністю навчального матеріалу, характером запропонованих дій з навчальним матеріалом тощо. Різнорівневі завдання є одним найефективнішим найпоширенішим методом здійснення д иференційов аного завдання в школі [ 20 , 68]. Проблема диференційованого підходу пов’ язана з п ідвищенням якості навчання, переорієнтацією навчального процесу на ос обливість школяра. Особливо гостро стоїть питання про врахування індив ідуальних відмінностей учнів при засвоєнні ними техніко-технологічних відмінностей, оскільки це відбувається в умовах обмеженого часу із оріє нтацією як правило на можливості середнього учня . Індивідуального підх оду вимагає і контроль засвоєних знань, а також вмінь застосовувати їх п ри розв’ язуванні технічних задач і використанні трудових завдань. Інд ивідуальний різнорівневий добір спеціальних контрольних знань сприяє усуненню формалізму оцінці знань і вмінь учнів, дає змогу оптимально орг анізувати їх самостійну роботу [ 3 , 49 ]. Формою письмового контролю може бути тест. Для перевірки знань учнів доцільно використову вати тести 4 рівнів. Аналіз досвіду ряду вчителів показали, що одним з еф ективних засобів реалізації індивідуального підходу до учнів на урока х трудового навчання,так як ми вже згадували вище, можуть бути також різнорівневі завдання, тобто поділені на якісно різноманітні групи залежно від їх складності. Остання визначається сукупністю таких показ ників: обсягом завдання, типом розумової діяльності, необхідної для його виконання наявністю чи відсутністю програмо ваних відповідей, підказок [ 17 , 7 ] . Різнорівневі завдання можна застосовувати для рівня засвоєння нового матеріалу, а також практичних робіт. В останньому випадку увагу слід при діляти питанням правильного добору таких завдань, від того значною міро ю залежить не тільки інтерес учнів до запропонованого виду діяльності, а й темпу його розвитку. Виходячи з намічених завдань, специфіка пізнавал ьної діяльності, потреб оптимізації навчально-виховного процесу розгл янемо далі. Працюючи над поставленими завданнями, учні повинні відкривати для себе щось якісно нове, досі невідоме. Таке, що не зустрічається в їхній практиц і. Навчальна новизна поставленого завдання є важливим і суттєвим стимулом діяльності [ 22 , 12 ]. Без глибокого інтересу до об’ єкта праці неможлив а творча діяльність індивіда. Саме інтерес виступає важливим мотивацій ним стимулом навчально-трудової діяльності учнів, особливо під час вико нання ними різнорівневих завдань. Варіативність завдань щодо створення умов для конструювання, відбору н айбільш доцільних та оптимальних у даних умовах варіантів, ставить учні в перед необхідністю аналізувати, робити відповідні технічні розрахун ки, оцінювати реальні умови з точки зору технологічності пропонованого варіанта, вибрати оптимальні значення параметрів. Такі завдання як пра вило належать до вищого рівня. Завдання, відібрані для роботи учня на уроках трудового навчання, мають бути посильними та доступними. Ця вимога прямо впливає з загально дидакт ичного принципу доступності, який полягає в такому співвідношенні скла дності поставленого завдання з практичними можливостями учнів, яке б ст имулювало активні розумові і трудові зусилля, спрямовані на його виріше ння, давало б розвивальни й ефект. Принцип посильнос ті вимагає врахування індивідуальних особливостей учнів: віку, рівня ро звитку, фактичного рівня знань, трудових умінь, навичок, особливостей сп рийняття та уваги, наявності позитивних мотивів діяльності, сформовано сті інтересів, здібностей. Потрібна підготовка до сприйняття учнями як с амого завдання,так і методики його вирішення. В іншому разі таке завданн я нега тивно впливає на інтерес. Розглянуті принципи беруться за основу під час скл адання різнорівневих завдань для вирішення навчально - дидактичних проблем трудового навчання . Завдання з технічним змістом, які найчастіше використовуються на урока х трудового навчання, поділяються на такі основні типи: графічні, технол огічні, конструктивні, розрахункові, контрольно-тренувальні. Такий перелік різноманітних за змістом, структурою, методами розв’ язу вання задач створює ряд труднощів під час складання завдань, основою яки х є вибір ступеня складності відповідних рівнів та віднесених відповід них конкретних задач до того чи іншого рівня. Можна виявити 3 чи 4 основні рівні організації дидак тичного матеріалу у форму ко нструктивно-технологі чних задач. Ми пропонуємо використання трирівневої організац ії дидактичного матеріалу, тобто трирівневі картки-завдання на уроках т рудового навчання. Рівень «А» — шаблонно-тренувальний — включає в себе: контрольно-тренувальні запитання і задачі, графічні вЂ” на читання зображення, на розмі чання заготовки; технологіч ні вЂ” на пояснення технологічного процесу; задачі на пояснення конструк ції вибору за готовими зразками. Рівень «В» — розрахунко во-технологічний — усі інші технологічні задачі, розрахункові задачі на знаходження параметрів те хнологічних процесів. У разі потреби можна диференціювати задачі цього рівня окремо на розрахункові та технологічні, складаючи дидактичний ма теріал не за трьома, а за чотирма окремими рівнями. Рівень «О — конструктивно-технічний (творчий рів ень) — конструкторські задачі, графічні задачі на с кладання документації технологічного процесу виготовлення в иробу пропонованої конструкції [ 22 ,12 ] . Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок п ро значимість задач різних рівнів для розвитку творчих здібностей особ истості. Задачі рівня «А» даю ть змогу вчителеві проконтролювати або закріпити рівень засвоєння на у році програмового матеріалу, забезпечити можливість виникнення «ілюзі ї знання», а значить, пов'язаних з цим позитивних емоцій та стійких мотиві в навчальної діяльності учнів з низьким рівнем загального розвитку та р озвитку здібностей. Рівень «В» створює умови для забезпечення переходу від простого споглядання навчального процесу до активної участі в ньому, а отже, і до активної пізнавально-пошукової діял ьності. Якщо рівень «А» не заб езпечує розвитку творчих здібностей (хіба що орієнтацію учнів у фактичн ому матеріалі), то рівень «В» с творює передумови для творчого застосування набутих знань, умінь, навич ок, ознайомлює з методологією їх практичного використання, дає необхідн е розуміння суті технологічних процесів. Рівень «С» дає можливість учням перейти від шаблонно-споглядального чи пошуково-пізнавального до творчого використання здобутих знань, тобто безпосередньо використати їх для вирішення конкретного технічного чи практичного завдання. У процесі аналізу учнями бажаного результату розв'язку та пошуку структ урно-компонентних елементів, які дали б змогу досягти його, відбувається розвиток особистості учня, формуються стійкі знання та мотиви їх активн ого пошуку [ 22 , 13 ] . У процесі аналізу учнями бажаного результату розв' язку та пошуку структурно-компонентних елементів, які дали б змогу досяг ти його, відбувається розвиток особистості учня, формуються стійкі знан ня та мотиви їх активного пошуку, засвоюються методологічні підходи до в ирішення конкретних технічних суперечностей. Навіть у тому разі, коли пр опоновані учням на уроках завдання містять елемент новизни тільки для у чнів і результати діяльності школярів не мають суспільного значення у в игляді готового продукту, затрати часу на організацію і проведення тако ї роботи повністю компенсуються значним зростанням інтересу учнів до т ехнічних об'єктів і технологічних прийомів, розвитком їхнього творчого арсеналу, змі ною ставлення до процесу та результатів праці. Тому можна з робити висновок про педагогічну доцільність саме такого підходу до скл адання відповідних різнорівневих завдань. 1.3. Методичний аналіз програми трудового навчання з розділу «Т ехніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі з метою розробки різнорівневих завдань для учнів Трудове навчання - загальн оосвітній предмет державного компонента змісту освіти , який знайомить учнів із виробництвом як складовою навколишнього середовища й на цій основі впливає на їхній світогляд . Основна мета трудового навчання - виховання творчої особистості , я кнайповніший розвиток її інтересів , нах илів , здібностей , підготовка учнів до пр офесійного самовизначення й трудової д іяльності в умовах ринкових відносин. Трудове навчання має розв'язувати такі ос новні завдання : трудове виховання , пол ітехнічна освіта , поєднання навчання з продуктивною працею , створення умов для формування творч ого ставлення до праці та професійного са мов изначення. У процесі трудового навчання у чні оволодівають загаль н о-трудовими зн аннями та вміннями , вчаться розв 'язувати техніко-технологічні задачі , конструювати й виготовляти суспільно-корисні вироби , засвоюють обов'язковий мінімум (стандарт ) знань про місце та роль виробництва в житт і суспільств а [1 3 , 3] . Згідно прогр ами трудового навчання для загаль ноосвітніх навчальних закладів, на те оретичні і пр актичні заняття в 7 класі по розділу “Техніка і техн ологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів” ві дводиться 24 годин. Вивчаємим розділом учні опановують такі теми: 1.Види технологічних процесів. Розмічання. Різання. 2.Техніка. 3. Ручна і механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів. 4. Оздоблення виробів. 5. Оцінка об'єктів і процесу тех нологічної діяльності. 6. Професій на діяльність людини та її вибір [ 2 1, 94] . Під час вивчення теми «Види технологічних процесі в. Розмічання. Різання» учні повинні : знати правила та послідовність виконання економн ої розкладки на тканині; особливості розкроювання шовкових і шерстяних тканин ; вміти економно розкладати лекала на тканині, розкр оювати тканину з урахуванням її властивостей; здійснювати контроль яко сті крою, дотримуватись правил безпечної праці під час розкроювання [ 1 3 , 101 ] . При вивченні теми «Техніка» учні повинні : знати загальну будову та принцип роботи електричн ого приводу швейної машини, порівнювати машини з ручним, ножним та елект ричним приводами; вміти працювати на швейній машині з електричним приводом; з пристроями до універ сальної побутової швейної машини, дотримуватись правил безпечної прац і під час роботи на швейній машині з електричним приводом, економного використання електроен ергії в процесі обробки тканини [1 3 , 101]. Під час вивчення теми «Ручна і механічна обробка де талей виробів. Монтаж виробів» учні повинні: знати послідовність обробки та з’ єднання деталей спідниці , розпізнавати запошивний шов та креслити його графічне зобра ження; вміти виконувати запошивний шов, підготовляти дет алі крою спідниці до обробки, виконувати ручну та машинну обробку (поопе раційну й остаточну), проводити примірку й усувати дефекти; реставрувати шов і низ виробу. При вивченні учнями даної тем и доцільно використати рівневу диференціацію при пошитті виробу, тобто різнорівневі картки по вузлової обробки виробу [1 3 , 103] . Вивчаючи тему «Оздоблення виробів» учні повинні : мати уявлення про види оздоб лень із різних конструкційних матеріалів (різьблення, випалювання, мере ження, вишивання тощо) ; особливості технологічних процесів оздоблення; про оздобле ння одягу, білизни, інших виробів із текстильних матеріалів прозорими те хніка вишивання; композицію виробу, оздобленого мережками; розпізнават и мережки ( «одинарний прутик», «подвійний прутик», «роздільний прутик» ); вміти вишивати мережки «одинарний прутик», «подвійний прутик», «роздільний прутик»; обробляти краї виро бу торочками, закріпленими мережкою«одинарний прутик». В кінці вивчення цієї теми можна на етапі повторення раніше вивченого матеріалу використати також різнорівневі завдання для оціню вання знань кожного з учнів [1 3 , 105] . При вивченні теми «Оцінка об'єктів і процесу технологічної діяльності» учні повинні: знати поняття про собівартість; вміти здійснювати контроль я кості готових виробів , аналізувати допущені помил ки [1 3 , 107]. Після вивчення теми «Професійна діяльність людин и та її вибір» учні повинні: знати класифікацію професі й за п’ ятьма типами залежно від предмета праці: «людина-техніка», «люди на-людина», «людина-художній образ», «людина-природа», «людина-знаки інф ормації»; свої професійні інтереси; вміти аналізувати предмет п раці людей різних професій. Проаналізувавши програму трудового на вчання та дізнавшись, які знання і вміння отримають учні післ я вивчення кожної з вище перерахованих тем, вважаємо, що доцільно було б використати різнорівневі завд ання на практичних роботах [1 3 , 107] . При виконанні учнями практичної роботи на тему « Вибір послідовності обробки виробу. Обробка окремих деталей» ми пропонуємо різ норівневі завдання для вибору правильної послідовності обробки спідни ц і. Завдання наведені в додатках 4, 5, 6 . Під час практичної роботи на тему «Підготовка і про ведення першої примірки» доцільно використати різнорівневі картки-зав дання послідовності пошиття спідн иць різних за складністю обробки (І рівень – пряма спідниця, ІІ рівень – спідниця з зустрічною скла дкою, ІІІ рівень – спідниця в клини ) . Завдання наведені в додатках 7, 8, 9 . При виконанні учнями практичної роботи на тему «Ви шивання мережок та оздоблення ними виробів» пропонуємо різнорівневі з авдання по оздобленню серветки, в залежності від різного рівня складнос ті виконання мережки . Завдання наведені в додатках 10, 11, 12 . За допомогою цих завдань, знаючи і враховуючи індив ідуальні відмінності у навчальних можливостях учнів, можна забезпечит и для кожного з них оптимальний характер діяльності у процесі навчально ї роботи, виявити і розвивати навчальні інтереси учнів, їхні нахили, здіб ності. Розділ II . М етодичні основи використання різнорівневих завдань у 7 класі 2.1. Методика використання різнорівневих завдань пр и вивченні розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення вироб ів із конструкційних матеріалів» у 7 класі На уроках обслуговуючої праці до теми розділу «Тех ніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних ма теріалів» у 7 класі доцільно використати різнорівневі завдання. Розробляючи дану методику ми брали до уваги педагогічний досвід застосування різнорівневих завдань, психофі зіологічні особливості дітей, і завдання сучасної освіти в цілому та осв ітньої галузі «Технологія» взагалі. Ро зглянемо методику використа ння різнорівневих завдань, які ми розробили та піді брали до різних тем нашого розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із ко нструкційних матеріалів» в пункті 1.3. Диференційовані завдання побудовано так, щоб дати змогу кожному учневі виконати те завдання на пра ктичній роботі, яке посильне саме для нього і відповідає його здібностям . Це дає змогу навіть слабким учням практично засвоїти матеріал. З авдання охоплюють конструювання та розробку технології виготовлення чи пошиття якогось виробу, а також в ирішення практичних завдань . Т ак им чином виховується в учнів творче ставлення до праці, вміння самостійно приймати те чи інше рішення, що потім допоможе легко адаптува тися в нових умовах. Під час вивчення теми «Ручна та механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів» на практичній роботі , тема якої « Вибір послідовності обробки виробу. Обробка окремих деталей» учні повинні проаналізувати кілька т ехнологічних послідовностей пошиття поясного виробу та вибрати доціль ну. Так як рівень знань в учнів різний, то ми пропонуємо різнорівневі завдання для вибору правильно ї послідовності обробки спідниці. Роздавши завда ння учням, вчитель наголошує на тому, що кожен учень має право самостійно обрати той рівень складності, який він вважає посильним для себе і що кож ен отримує оцінку відповідно тому рівню, який він обрав. Якщо у когось з уч нів виникають питання або хтось не може визначитись який рівень складно сті йому обрати, вчитель підходить до кожного і дає відповіді на запитан ня та допомагає знайти рівень підготовленості учня, може порадити який р івень складності йому обрати. Вчитель також вказує час, який дається учн ям на розв’ язання завдань. Завдання трьох рівнів складності. Перший рівень: учням пропонується послідовність обробки прямої спідниці (дод.4) . Всі операції розміщені в хаотичн ому порядку. Учні повинні розмістити їх в належн ій , правильній послідовності . Завдання даного рівня є досить простими, тому їх призначено для дітей з невисоким рівнем знань, в мінь і навичок. Другий рівень трішки складніший : учням запропонована послідовність обробки спідн иці із зустрічною складкою на передньому полотнищі (дод.5) . Операції виготовлення також роз міщені в хаотичному порядку, але наявні операції, я кі не потрібні при пошитті запропонованої спідниці. Учням необхідно роз містити їх у правильній послідовності і забрати зайві. Третій рівень най складніший: запропонована теж в хаотичному порядку послідовність поши ття спідниці в клини (дод.6) . Пр оте подана не вся послідовність пошиття і є зайві операції. Учні повинні усунути зайві та дописати ті, які потрібні. Вони пропонуються учням з най вищим рівнем знань. Пропонуємо різнорівневі картки- завдання до цієї ж те ми «Ручна та механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів» на практ ичну роботу «Підготовка і проведення першої примі рки». К артки-завдання першого рівня: учн ям подана технологічна картка «П ослідовністю пошиття прямої спідни ці » (дод.7). Во ни повинні за поданою послідовністю виконати пошиття вироб у. К артки-завдання другого рівня: учням запропонована більш с кладніша технологічна картка «Посл ідовність поши ття спідиці з зустрічною складкою» (дод.8). Для третього рівня картки є найскладніш ими. Необхідно виконати пошиття найскладнішої спідниці за способом обр обки, запропонована технологічна картка «Послідовність пошиття спідни ці в клини» (дод.9) . В поданій послідовності відсутні також деякі операції виготовлення спідниці та технічні умови виконання. Учні повинні самі визначити, що саме пропущено і відповідно виконати ці завдання . Кожний учень, за поданою йому вчителем технологічн ою карткою, повинен пошити дану спідницю до кінця вивчення вищесказаної теми. При вивченні теми «Оздоблення виробів» на практичній роботі «Вишивання мережок та оз доблення ними виробів» ми вважаємо, що доцільно використати різнорівне ві завдання по оздобленню серветки, залежно від різного рівня складност і виконання мережки. Для першого рівня пропонуємо в ишивання серветки лише мережкою одинарний прутик (дод.10) , для дітей з кращими здіб ностями - другий рівень – вишивання серветки мережками одинарний та под війний прутик (дод.11) , а третій рівень – серветка виконана мережками подвійний та роздільний прутик (дод.12) і також додатко во самостійно придумати ще будь- яке оздоблення, так, щоб воно гармоніювало з вишитими мережками. Проведення занять з трудового навчання за допомо гою таких диференційованих завдань дає змогу стверджувати, що в учнів фо рмуються навички самостійної роботи, у них концентрується увага, вони ме нше відволікаються, що поліпшує дисципліну на уроці. До того ж, виконуючи отримати завдання для різни х рівнів розумових можливостей, кожен учень має змогу відчути моральне з адоволення. Експерименталь на база перевірки розроблен ої методики ЗОШ №1 м. Рівне. 2.2. Планування занят ь з розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із кон струкційних матеріалів» у 7 класі Великого зн ачення при вивчення розділу«Техніка і технологічні процеси виготовлен ня виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі надається підготовка , при якій, створюються передумови для своєчасного матеріального та мето дичного забезпечення навчального процесу; розкривається зв’ язок між змістом занять у майстернях і змістом інших навчальних предметів. Від пр авильного планування навчального процесу залежить і ефективність заня ть із трудового навчання. Розділивши навчальний матеріал за часом, можна встановити, яких знань набувають учні на уроках з інших предметів. У підготовці вчителя до з анять у майстернях можна виділити такі етапи; а) підготовка до навчально го року; б) підготовка до навчальної теми; в) підготовка до уроку. Підготовка вчителя до наступного навчального року починається після з акінчення поточного. Учитель праці перевіряє устаткування та інструме нти і невеликі несправності усуває сам. Якщо потрібний середній або капі тальний ремонт, то він складає заявку і звертається через дирекцію школи за допомогою до промислових підприємств, які є поблизу школи. Окремо скл адає заявку на придбання інструментів у магазинах. Планування навчальної роботи починається з вивчення шкільної програми і пояснювальної записки. У пояснювальній записці розкриваються завдан ня занять, а також деякі вказівки методичного характеру щодо організаці ї навчального процесу, використання наочних посібників, перевірки й оці нки діяльності учнів та ін. У програмі визначено обсяг знань, умінь і навичок, які повинні засвоїти у чні на заняттях. Зміст навчального матеріалу розписано по класах. У кожн ому класі навчальний матеріал згруповано в теми і визначено кількість г один на кожну тему. Зміст навчальної програми для хлопців і дівчат неоднаковий. Тому клас ро зділяють на дві групи: до однієї зараховують хлопців, а другої - дівчат. Після вивчення шкільної програми вчитель вибирає вироби, які будуть об'є ктами роботи для учнів. Вибір виробів є досить відповідальним етапом у п ідготовці вчителя до проведення занять, бо вони повинні бути суспільно к орисними за своїм призначенням. До вибору виробів ставлять такі вимоги: 1. Виготовлення виробу повинно складатися з оп ерацій, передбачених навчальною програмою. 2. Виготовлення виробу повинно бути посильним для учнів щодо точності обробки і запланованої норми часу. 3. За призначенням і к онструкцією виріб повинен бути зрозумілим для учнів. До початку заняття вчителеві пропонується самому виготовити об’ єкт, я кий він запланував дати учням як трудове завдання. З методичної точки зо ру це важливо з кількох причин: Підвищується авторитет вчителя, коли учні бачать, що він досконало волод іє трудовими прийомами і може бути для них взірцем; Зразки, виготовлені вчителем, є еталоном для учнів; Виконуючи цю роботу, вчитель може чітко уявити собі, які можуть бути в учн ів помилки, що дає матеріал для розробки методики заняття. Підібравши вироби, можна переходити до складання календарно-тематично го плану. Календарно-тематичний план складають для того, щоб передбачити , скільки потрібно матеріалів, коли їх слід придбати і яким додатковим ус таткуванням та інструментами поповнити майстерні. Залежно від умов календарно-тематичний план можна складати відразу на н авчаль ний рік, на півріччя або розділ [ 2 1 ,67 ] . Увесь матеріал навчальної теми вже поділено в календарно-тематичному п лані на двогодинні заняття так, щоб не було уроків, повністю присвячених викладанню теоретичного матеріалу. Теоретичний матеріал розподіляють при цьому по можливості між окремими уроками так, щоб він був пов'язаний з практичною роботою учнів і щоб вивчення його займало не більш як 20— 25% нав чального часу. Приклад календарно-тематичного планування з да ного розділу наведено у додатку 1 . Дуже важливо для вчителя підготувати технічну документацію. Це насампе ред рисунки, технологічні та інструкційні картки. Залежно від складност і виробу, від підготовленості учнів вирішується питання про те, яку форм у матимуть технологічні картки, які вказівки вони міститимуть. У 7-му класі вчителі не обмежуються звичайно технологічними та інструкці йними картами, і готують спеціальні стенди, на яких показано виріб на всі х етапах його обробки. Такі стенди допомагають учням навчитися читати кр еслення. Вчитель також своєчасно дбає про виготовлення навчальних моделей. Головним етапом у підготовці вчителя до навчальної теми є розробка системи уроків. Під системою уроків розуміють таку їх сукупніс ть з певної теми, при якій забезпечується дидактично обґрунтований взає мозв'язок між ними, що сприяє свідомому засвоєнню учнями навчального мат еріалу і їх загальному розвитку, тобто система уроків сприяє виконанню н авчально-виховних завдань. Головним етапом у підг отовці вчителя до навчальної теми є розробка системи уроків. Під системо ю уроків розуміють таку їх сукупність з певної теми, при якій забезпечує ться дидактичне обґрунтований взаємозв'язок між ними, що сприяє свідомому засвоєнню учнями навчального матеріалу і їхньому загальному розвитку, тобто система уро ків сприяє виконанню навчально-виховних завдань. Система створює в учителя загальну дидактичну ка ртину, що стосується навчальної теми, бо визнає типи уроків, зв'язки між ни ми, методи навчання, об'єкти роботи учнів та ін. Аналіз роботи передових учителів показує, що, буду ючи систему уроків з тієї або іншої теми, треба висвітлити такі питання: 1) місце теми в навчальному курсі, її ідею і коло знан ь, умінь і навичок, яких повинні набути учні; 2) зв'язок теорії з практикою, з навчально-виробничо ю практикою; 3) характеристика матеріалу теми відповідно до роз витку пізнавальних можливостей учнів; 4) готовність учнів до засвоєння нової теми (якими п оняттями, фактами, вміннями і навичками, потрібними для засвоєння нового , володіють учні на час вивчення теми); 5) логічний шлях викладання матеріалу, який був би н айефективнішим для набуття знань та навичок, розвитку пізнавальних сил, розподілу навчального матеріалу на уроках; 6) творчі роботи учнів; 7) очікуваний результат вивчення теми; 8) зв'язок з позакласною роботою учнів. Методична підготовка вчителя до уроку починаєтьс я з роботи над навчальною літературою. Учитель переглядає матеріал шкіл ьного підручника і орієнтується на нього, коли подає новий матеріал. Так а орієнтація потрібна з двох причин: 1) у підручнику викладено мінімум матеріалу, достат нього для виконання навчальної програми; 2) навчальний матеріал викладено на рівні, що відпо відає загальному розвитку учнів і їхнім знанням з основ наук. Поряд з цим учитель ознайомлюється з навчальною л ітературою з суміжних предметів. Щоб зробити трудову діяльність учнів с відомою і використати їхні знання з основ наук у процесі виконання трудо вих завдань, треба мати уявлення, яких знань і вмінь вони набувають на уро ках фізики, хімії, креслення, математики та ін. Велике значення має ознайомлення вчителя з методичною літературою, в як ій узагальнено досвід кращих шкіл. У методичній літературі є рекомендац ії, як будувати навчальний процес, вибирати об'єкти роботи, а також з інших питань, зв'язаних з виконанням навчальних завдань на заняттях у майстер нях. Передові вчителі систематично стежать за новою методичною літерат урою, вивчають висвітлений у ній передовий досвід і застосовують його в своїй роботі. Не менш важливим є безпосереднє вивчення досвіду інших учителів. У кожному райо ні є вчителі праці, які досягали успіхів у виконанні певних завдань. Одні вміло формують в учнів навички, інші вдало використовують загальноосві тні знання в праці або раціонально поєднують різні форми організації за нять. Методичні об'єднання організовують проведення відкритих уроків, з аслуховують на своїх засіданнях окремих учителів з тим, щоб їхні досягне ння могли запозичити інші вчителі праці. У деяких областях практикують п роведення зразкових уроків, які трохи випереджають програму і завдяки ц ьому можуть бути творчо повторені всіма вчителями. Відвідування зразко вих уроків є однією з форм методичної підготовки до уроку [ 2 1 , 68 ]. На першому занятті маємо урок типу застосування практичних роботах. Решта занять — уроки формув ання вмінь і навичок. На першому занятті впроваджуються такі методи навч ання, як інструктування, демонстрування, бесіда, застосування знань на п рактиці. Наступні заняття характеризуються переважним застосуванням м етодів вправ та інструктування. Заняття теми тісно зв'язані між собою за змістом, бо кожне з них пов’ язане з одним з етапів технології виготовле ння виробу. Знаючи зміст кожного заняття, учитель має можливість визначити підгото вленість учнів і поставити перед ними домашні завдання для повторення т еоретичного матеріалу. У підготовці вчителя до уроку можна виділити заходи для підвищення виро бничої кваліфікації, організаційні і методичні заходи. Цілком зрозуміло, що знання вчителя повинні бути значно ширші і глибші, н іж ті, яких повинні набути учні. Тому джерелами для підготовки вчителя по винні бути посібники розраховані на майстрів виробництва. Учитель пови нен бути готовим до відповіді на запитання учнів, які виходять за рамки н авчальної програми, а для цього треба добре знати теоретичні основи проф есій, які вивчаються на заняттях. Треба також добре володіти відповідним и професійними навичками. Тому до початку занять учителеві рекомендуєт ься самостійно виконати той обсяг роботи, який заплановано для учнів. Це дуже важливо із методичної точки зору. Методична підготовка вчителя до уроку починається з роботи над навчаль ною літературою. Учитель переглядає матеріал шкільного підручника і ор ієнтується на нього, коли подає новий матеріал. Така орієнтація потрібна з двох причин: 1) у підручнику викладено мінімум матеріалу, дос татнього для виконання навчальної програми; 2) навчальний матеріал викладено на рівні, який, відповідає загальному розвитку учнів. Робота над помилками учнів займає важливе місце в підготовці вчителя до уроку. Пояснюється це тим, що на заняттях у майстернях можливість допуще ння учнями помилок не менша, ніж на уроках з інших предметів. Помилки можу ть виникати з різних причин. Інколи – з провини учня, якщо він неуважно сл ухав пояснення вчителя, а інколи з провини вчителя, якщо він не зумів зроз уміло подати теоретичний матеріал, чітко продемонструвати виконання т рудового прийому. Тому завдання вчителя полягає передусім у тому, щоб не допустити їх. При проведенні занять вчитель також повинен чітко продумати його орган ізацію. Звернути увагу на стан плакатів та таблиць які будуть використов уватися на уроках, а також на стан верстатів. Підготовка вчителя до заняття закінчується складанням плану – конспе кту заняття. Чим повніший план заняття, тим легше вчителеві його вести. У х оді підготовки до уроку вчитель продумує виховні задачі і шляхи їхнього рішення. На уроках праці в учнів виховуються багато якостей, але в кожнім з них виділяється головний виховний момент, якому і приділяється основн а увага. Учителеві необхідно продумати методи і прийоми реалізації цьог о моменту (наприклад, виховання навичок культури праці, формування колек тивізму в роботі і т.п.). У результаті цієї роботи вчитель складає план уроку. Структура його зале жить від типу уроку. Ступінь подробиці висвітлення питань у плані залежи ть від досвіду вчителя, його підготовленості до заняття і багатьох інших факторів. Два план-конспекти занять наведено у додатках 2,3. У процесі проведення заняття вчитель керується своїм планом. Однак можл иві і відступу від нього по різних непередбачених причинах (непідготовл еність учнів по якому-небудь питанню, відмовлення устаткування, перевит рата часу на одному з етапів уроку і т.п.). У такому випадку вчитель повинни й на ходу перешикувати роботу і змінити план (виключити окремі етапи уро ку, частина матеріалу перенести на інше заняття). Може бути більш швидке п росування в роботі на уроці, і буде потрібно давати учням додаткові завд ання. Тому вчитель повинний підготувати також резервні завдання. У темі зазначається, який матеріал вивчається, чому присвячується занят тя, а в меті уроку розкривають навчальні завдання. Об’ єкт роботи зазнач ають у тих випадках, коли учні виготовляють вироби. В урочному плані треба перелічити устаткування, інструмент і всі наочні посібники, що бу дуть використовуватись на уро ці [12, 70] Хід уроку визначається його типом, і розкриває його структуру, послідовність чергування елементів та час, відведений н а їх проведення. Експериментальна перевірка ефективності розробле ної методики використання різнорівневих завдань у трудовому навчанні у 7 класі Під час про ходження педагогічної практики в ЗОШ №1 м. Рівне я експериментально пере вірила розроблену мною методику в икористання різнорівневих завдань під час вивчення розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріал ів» у 7 класі . Для того, щоб перевірити ефективність розробленої методики було створено експериментальний та контрольний класи, з ураху ванням приблизної однорідності учнівського складу. На першому етапі з допомогою контрольної (тестової) роботи , яка с кладалась з 2 варіантів, ми перевірили рівень знань уч нів з попереднього розділу «П рое ктування виробів » (дод.13) . Завдання контрольної роботи ми підбирали виходячи з наступн ого: · запитання, передбачені контрольною роботою, повинні відпові дати цілям перевірки, вони повинні відображати найбільш суттєво важлив ий матеріал, і охоплювати всі сторони явища; · вони повинні бути сформовані таким чином, щоб відповіді на них можна було б оцінити кількісно. Знання оцінювались за 12- бальною шкалою (по два бали з а кожну правильну відповідь). Виявилось, що середній бал у 7-А класі станов ив 8,2 бали, а в 7-Б - 9 балів (див. табл. №1). Таким чином за експериментальний було взято 7-А клас, а за контрольний - 7-Б. т аблиця №1 Результати констатувальної контрольної роботи № класу Кількість учнів Середній умовний бал Оц інка в балах 5 4 3 2 12 11 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 7 - А 15 8,2 2 3 3 2 1 2 2 7 - Б 14 9 3 4 1 4 2 На другому ет апі ми проводили навчання в контрольному класі за традиційною методико ю, а в експериментальному за роз робленою нами методикою, тобто використання різнорівневи х завдань на практичних роботах . В кінці експерименталь ної роботи ми провели перевірочну практичну роботу, яка передбачала виг отовлення серветки (оздобленої мережками) , завдання були подані у вигляді інструкційних карток (дод.10,11,12) . Про сформова ність кращих вмінь судили за такими показниками : правильна організація робо чого місця , ви конання технологічної операції, дотримання правил т ехніки безпеки , навички самостійної роботи, загальн а якість навчальної роботи. В експериментальному кл асі учні виявили більший інтерес до уроків трудового навчання, вони акти вніше працювали на практичних роботах, в учнів краще розвивались навичк и самостійної роботи і результати відповідно були кращими (див. табл. № 2,3 ). т аблиця № 2 Успішність учнів в експериментальному класі № з/п Прізвище та імя учня Основні вміння, якими повинні оволодіти учні правильна організація робочого місця виконання технологічної операції дотримання правил техніки безпеки навички самостійної роботи загальна якість навчальної роботи ∑ _ Х 1 Біляк Т.В. 8 9 9 8 9 43 8,6 2 Белаш Т.Н. 9 10 11 9 10 49 9,8 3 Войтович Н.В. 1 1 11 10 9 11 52 10,4 4 Годун А.С. 10 8 10 9 9 50 10 5 Дорохо вич О.В. 11 10 11 10 10 52 10,4 6 Ковтуно вич О.В. 9 11 8 10 10 48 9,6 7 Колядюк С.В. 8 8 8 10 10 54 10,8 8 Корінь М.А. 8 9 10 10 10 47 9,4 9 Мазур Л.О. 7 8 9 9 8 41 8,2 10 Новак Н.І. 11 9 10 9 9 48 9 ,6 11 Прокоп чу к Т.Г. 11 10 10 9 10 50 10 12 Павлюк Н.М. 10 9 9 11 10 48 9,8 13 ХаньЛ.В. 8 8 10 9 9 44 8,8 14 Якубовська О.В. 9 8 8 8 9 42 8,4 15 Яригіна А.П. 11 10 9 9 10 49 9,8 Середній бал Х 9,4 9,2 9, 4 9,2 9,6 46,8 9,3 таблиця 3 Успішність учнів в контрольному класі № з/п Прізвище та ім’ я учня Основ ні вміння, якими повинні оволодіти учні правильна організація робочого місця в икона ння технолог гічної операції дотримання правил техніки безпеки навички самостійної роботи загальна якість навчал ь ної роботи ∑ _ Х 1 Білоус Т.В. 8 7 9 8 8 40 8 2 Блищ ик Т.Н. 9 8 9 9 8 43 8 ,6 3 Войтко Н.В. 9 1 1 9 8 10 47 9,4 4 Грабар А.С. 8 8 8 9 9 42 8,4 5 Дякович О.В. 11 10 9 9 9 48 9,6 6 Климчук О.В. 9 10 9 9 8 45 9 7 Колядюк С.В. 7 8 8 9 9 4 1 8 ,2 8 Кравчак М.А. 8 9 8 10 9 44 8,8 9 Малинва Л.О. 9 8 9 9 8 43 8 ,6 10 Миронець Н.І. 10 7 9 7 9 4 2 8 ,4 11 Мирончук Т.Г. 10 9 8 9 9 45 9 12 Павленко Н.М. 8 8 9 8 8 41 8 ,2 13 Хрущова Л.В. 9 7 10 9 8 4 3 8, 6 14 Якубовська А.В. 9 7 10 8 9 4 3 8 ,6 Середній бал Х 8 ,9 8 8, 9 8,1 8 4 1,9 8, 3 Проанал ізувавши отримані резуль тати після використання різнорівневих завдань, ми ба чимо, що найкращі результати діти мають з такого показника,як за гальна які сть навчальної роботи – 9,6 балів та правильна організація робочого місця і виконання технологічної операції – 9,4 ба ли . С ередній бал – 9,3 . Отже як ми бачимо, в е к спериментальному класі середній бал зрі с на один бал , в той час як в контрольному середній бал успішності залишився майже незмінним. Проаналізувавши дослідження можна сказати, що на початку всі учні майже однаково виконували прийоми роботи. Наприкі нці експерименту у експериментальних класах учні швидше почали викону вати прийоми роботи, ретельніше відноситись до організації своїх робоч их місць, дотримувались правил техніки безпеки та результати праці були кращими. Здобуті результати досліджень свідчат ь про ефективність та доцільність застосування розробленої методики. Отже, мету, яку ми ставили перед курсовою робот ою досягнут о, завдання виконано . ВИСНОВКИ В сучасних умовах розвитку школи особлива ува га відводиться вдосконалення трудової підготовки учнів. Обумовлено це тим, що сучасне виробництво, науково-технічний прогрес потребують все бі льше кваліфікованих робітників, здатних до творчої діяльності. Сьогоднішньою задачею підвищення трудової підготовки учнів є формуван ня на політехнічній осно ві практичних вмінь і навичок, науково-технічних знань, необхідних для ї х включення в суспільно-корисну працю. Метою курсової роботи було те оретично обґрунтувати , розроб ити та експериментально перевірити методику використання різнорівнев их завдань для учнів при вивченні розділу «Техніка і технологічні проце си виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у 7 класі. Особливістю даної метод ики є те, що формування трудових вмінь та навичок здійснюється внаслідок диференціації навчання, тобто під час виконання учнями спеціально розр облених різнорівневих завдань. В ній також розкриваються психолого-педагогічні принципи формування в учнів трудових вмінь і навичок. Запропонована методика передбачає широке застосування в ході практичних робіт різнорівне вих завдань, пов’ язаних з об єктами праці і видами практичних робіт і сп рямована на осмислення учнями трудової діяльності, технологічних знан ь і вмінь, а також конструкторських здібностей. Під час розроблення методики використання різнорі вневих завдань, та введення її в заг альноосвітній школі стало зрозуміло, що трудове навчання – це органічн а частина загального процесу виховання підростаючого покоління в сім ’ ї і школі. Виховання в учнів готовності до праці, любові до неї є основни м завданням вчителів трудового навчання і для цього необхідно завжди за лучати і самих учнів, заохочувати їх різними методами, зацікавлювати у с амому технологічному процесі. Учні активніше вклю чались в роботу, краще розвивались навички самостійної роботи. Успішне досягне ння цілей трудового навчання в значній мірі залежить від засвоєння учнями трудових дій і прийомів роб оти, а також виготовлення практичних виробів. Вони повинні поступово уск ладнюватись, розвивати самостійність учнів, готувати їх до вирішення творчих, технічних, констр укторських і технологічних задач. Виконуючи практичні роботи з застосуванням р івневої диференціації , учні закріплюють і вдо сконалюють трудові вміння, і дуже важливо до виконання роботи сформуват и в них вірний образ цієї трудової дії або операції, особливо в молодших к ласах. Таким чином, трудова діяльність є одним з важливих чинників виховання ос обистості. Коли дитина включається в трудовий процес, вона міняє своє уя влення про себе і про навколишній світ, у неї змінюється самооцінка. Коли вона робить успіхи в трудовій діяльності, то в свою чергу міняє свій авто ритет в класі, тобто вона може відчути своє ”я”. Література 1. Бусел В.Т. Великий тлума чний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 140с. 2. Богданова С.І. Трудов е навчання (для груп дівчат). 7 клас: Розробки уроків. – Х.: Веста: Вид-во «Рано к», 2008. – 208. 3. Братинич О. Реалізаці я диференційованого навчання в умовах комбінованого уроку // Рідна школа . – 2000. – №11.- с. 49-52. 4. Васенюк Т., Ісаєва О. Рівнева диференціація навчання під час виготовлення швейних виробів // Тру дова підготовка в закладах освіти. – 2005. – №3. – с.16-18. 5. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід. – Х.: Скорпіон, .-2000.- 120. 6. Денисенко Л.І. Трудове навчання: 7кл.: Підруч. для загальноосвіт. навч. залк. / Л.І. Денисенко, О.П. Гнед енко, Т.С. Мачача та ін. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – 192с .: іл. 7. Курсова робот а з теорії та методики трудового навчання: Методичні рекомендації/ Укл. Д алюк Н.Я., Ковальов В.М., Янцур М.С.-Рівне, 1995. 8. Липова Л. Основні кон цепції диференціації змісту освіти у 12- річній школі // Рідна школа. – 2004. – №5.- с.5-8. 9. Логачевська С. Диференціація – одна з форм інтерактивного навчання мол одших школярів // Початкова школа. – 2006. – №10.- с. 18-23. 10. Н. Виховувати трудів ника // Сільська школа України. – 2007. – № 10.- с.3 11. М анько О. Тестові завдання // Трудове навчання. – 2008. - №1. – с. 40-43. 12. Педагогічна практика студентів І V курсу (за вимогою кредитно-моду льної системи). Методичний посібник. Спеціальність 6.010100 «Педагогіка і мето дика середньої освіти. Трудове навчання (технічна праця, обслуговуюча пр аця)». /Автори-укладачі: М.С. Янцур, А.І. Войтко, Г.І. Наумчук, О.Д. Літковець, О.М. Х оронжевський. – Рівне: РДГУ, 2008. – 84с . 13. Програма для загаль ноосвітніх навчальних закладів Трудове навчання 5 – 12 класи / Денисенко Л .І., Дятленко С.М., Федченко С.В. та ін. – К.: ВТФ «Перун», 2005. – 256с. 14. Прокопенко В. Застос ування «Стоп-тестів» на уроках трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006. – №4. – с. 18-20. 15. Рябченюк Г.С., Степанч ук Н.В. Сучасний урок в інтерактивних технологіях навчання в 1-4 класах. – К .: Видавництво ТОВ фірма «Юлат», 2007.- 120с. 16. Сігула Т. Диференційовані завдання як засіб індивідуального підходу до учнів // Трудова підготовка в закладах ос віти. – 2004. – №4. – с. 23-24. 17. Терещук Г.В. Диференційовані завдання як засіб індив ідуального підходу до учнів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1998. – №4(11). – с.7-12. 18. Ткаченко Л. Впровадже ння принципу індивідуалізації в навчально виховний процес у початкові й школі // Початкова школа. – 2003. – №11.- с. 13-15. 19. Т рудове навчання: Навч. посібник для 7 кл. серед. шк./В.М.Мадзігон та ін. – К.: Ра д. шк.,1991.- 207. 20. Тхоржевський Д.О. Методика трудового і професійног о навчання та викладання загально технічних дисциплін.-3-є видання, перер об. і доп.-К.: Вища школа, 1992.-334с., іл. 21. Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчанн я. – К.: НПУ і МПП. Драгоманова 2000р. 22. Якубовський Т. Розви ток творчих здібностей учнів за допомогою різнорівневих карток-завдан ь // Трудова підготовк а в закладах освіти. – 2001. – №3. – с. 11-12. Додаток 2 План-консп ект заняття з трудового навчання Клас: 7 ТЕМА ЗАНЯТТЯ : Ручна і механічна обробка деталей виро бів. Монтаж виробів ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ: 1. Теоретичні відомості: Технологічна послідовність виготовлення спідниці. Термінологія ручни х, машинних, волого-теплових робіт. Підготовка деталей крою до обробки (пе ревірка наявності деталей; перенесення ліній виточок, складок, надсічок на симетричні деталі; позначення лінії середини деталей і лінії стегон). Підготовка виробу до першої примірки (зметування виточок, складок, боков их швів; приметування пояса чи корсажної стрічки). Проведення першої при мірки, виявлення дефектів та їх усунення. 2. Практична робота : Підготовк а і проведення першої примірки. Підготовка виробу до першої примі рки. Проведення першої примірки, виявлення дефектів. МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Навчальна: Ознайомити з технологічною послі довністю виготовлення спідниці. Дати термінологію ручних, машинних, волого-теплових робіт. Ознайомити з підготовкою деталей крою до обробки( перевірка наявності деталей; перенесення ліній виточок, скл адок, надсічок на симетричні деталі; позначення лінії середини деталей і лінії стегон ). Навчити учнів готувати виріб до пер шої примірки (зметування виточок, складок, бокових швів; приметування пояса чи корсажної стрічки) ; пр оводити першу примірку та усувати дефекти. 2. Виховна: Виховувати в учнів уважність, працелюбність добр озичливість, взаємоповагу під час колективної роботи. 3. Розвивальна : Сприяти розвитку в учнів наочно-обр азного мислення, зорової пам’ яті , просторової уяв и. Розвивати вміння з організа ції робочого місця, дотримання санітарно-гігієнічних вимог. 4. Профорієнтаційна: Продовжити знайомити учнів з професією швачки. ОБ’ ЄКТИ ПРАЦІ: пряма спідниця, спі дниця з зустрічною складкою, спідниця в клини. ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ: – підручник Денисенко Л.І. «Трудове навчання 7 клас», 2007р. – робочий зошит; – ілюстрації з журналів; – таблиця «Види дефек тів при пошитті спідниці»; – навчально-технічна документація (НТД): – технологічні картк и «Послідовність виготовлення прямої спідниці»; «Послідовність вигото влення спідниці з зустрічною скл адкою»; «Послідовність виготовлення спідниці в клини»; – зразки виробів різн ого способу пошиття; – матеріали для контролю знань учнів: різнорівн еві картки-завдання. ОБЛАДНАННЯ, ІНСТРУМЕНТИ, МАТЕРІАЛИ : · кабінет трудового навчання; · швейні машини; · інструменти: голка ( № 80), кравецькі ножиці, кравецькі шпильки, праска, лінійка 30 см, олівець НВ, мило або крейда, швейна машина. · матеріали: нитки в т он тканини (№ 40), деталі спідниці (передня і задня половини, пояс, корсажна с трічка). ТРУДОВІ ДІЇ, ПРИЙОМИ ТА ОПЕРАЦІЇ: зметування, заметування, зшивання, різання, приметування, копіювання лін ій прасування. МЕТОДИ НАВЧАННЯ: розповідь, демонстрація, робота в групах, самостійна робота, різнорівнев і завдання. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ: фронта льна. Тип ЗАНЯТТЯ: комбінований. ПЛАН ЗАНЯТТЯ I. Організаційний момент . ________________________________2 хв. II. Повторення раніше вивченого ма теріалу. _________________5 хв. III. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів. ___________2 хв. IV. Вивчення нового матеріалу. ___________________________15 хв. V. Закріплення нового матеріалу . __________________________3 хв. VI. Практична робота. VI.1.Вступний інструктаж. ______________________________ 10 хв. VI.2.Самостійна практична робота учнів та інструктаж вчителя45 хв. VI.3.Заключний інструктаж. _____________________________ 3 хв. VII. Прибирання робочих місць і приміщення майстерні черговим. VIII. Підведення вчителем підсумків заняття. ________________ 5 хв ХІД І ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ 2 хв. 1) введення учнів в майс терню після дзвоника; привітання; 2) перевірка присутн ості учнів за рапортом чергового; заповнення вчителем класного журналу; 3) перевірка підгото вленості учнів до заняття (зошит, підручник, спецодяг, тканина, нитки, інст рументи); 4) призначення черго вих вчителем ; 5) на столі повинно бу ти: голка (№ 80), кравецькі ножиці, кравецькі шпильки, праска, лінійка 30 см, олівець НВ, мило або крейда, нит ки, деталі спідниці; 6) ознайомлення учні в з планом заняття. ІІ. ПОВТОР ЕННЯ РАНІШЕ ВИВЧЕНОГО М АТЕРІАЛУ: 5 хв. Для повторення раніше вивченого матеріалу я проводжу усне фронтальне о питування: 1. Чому існує багато вар іантів послідовності виготовлення спідниці? 2. Які з перелічених ф акторів впливають на послідовність виготовлення спідниці: а) довжина ви робу; б) наявність складок; в) колір тканини; г) кількість деталей; д) обсипал ьність тканини; е) силует тканини. 3. Чому основні детал і виробу до примірки зметують, і тільки після примірки зшивають? 4. Розкажіть узагаль нену схему виготовлення спідниці? Критерії о цінювання: 9 балів – учень добре орієнтується у питанні, вірно відповідає; 7 -8 балів – учень допускає незначні помилки у відповіді на питання; 4 -6 балів – учень мало, тобто погано розуміє зміст питання, відповідає нев певнено, з помилками. ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ учнів : 2 хв. На сьогоднішньому занятті, тема як ого «Ручна і механічна обробка деталей виробів. Монтаж виробів» ви навчи тесь здійснювати підготовку виробу до першої при мірки (зметування виточок, складок, бокових швів; пр иметування пояса чи корсажної стрічки) ; проводити першу примірку та усувати виявлені дефекти. Набут і знання обов’ язково знадобляться вам в майбутньому при пошитті одягу. Ви зможете не затрачаючи багато коштів одягатися вишукано і ваші речі бу дуть ексклюзивними та оригінальними. ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ: 15 хв. Повідомляю письмово нову тему уроку, її запис учнями. Розповідь учителя Для складання технологічної послідовності виготов лення тієї чи іншої моделі спідниці, слід спочатку проаналізувати модел ь за технічним ма люнком та описом. Залежно від силуету спідниці, кількос ті деталей, їх форми, наявності виточок, складок, зборок, виду оздоблення, виду й міс ця розташування застібки, а також виду матеріалу і наявного об лад нання необхідно вибрати певні способи обробки деталей і вузлів. Так, наприклад, якщо тканина має високу обсипальність, то бічні зрізи спідниц і слід обметати до з'єднання її полотнищ. Низ спідниці зазвичай обробляю ть після з'єднання з поясом для уточнення довжини виробу. Однак низ спідн иць з воланами, оборками, фестонами та іншими складними оздоблювальними елементами можна обробляти до з'єд нання полотнищ з поясом. Демонстрація Демонструю готові спідниці різного способу пошиття. Розповідь учителя Технологічна послідовність пошиття спідниць є в основному однаковою д ля спідниць різних покроїв та фасонів: 1) підготовка деталей кр ою до обробки; 2) проведення першої примірки та усунення дефектів; 3) обробка виточок, ск ладок; 4) обробка бічних шві в; 5) обробка застібки; 6) обробка пояса; 7) обробка верхнього зрізу; 8) обробка нижнього з різу; 9) кінцева обробка й о здоблення спідниці. Перш ніж обробляти деталі спідниці, слід пере вірит и наявність усіх деталей крою. Обробку деталей починають з переведення крейдяних ліній. Існує кіль ка способів переведення ліній. Той чи інший спосіб обирають за лежно від волокнистого складу тканини. На тканинах з дуже слизькою поверхнею (або світлих) лінії переводять за допомогою шпильок. Для цього деталі складають лицьовим боком всередин у та сколюють шпиль ками по намічених лініях правої половини. На іншій по ловині в місцях проколювання шпильок роблять крейдяні штрихи. Потім ці ш трихи з'єднують лініями. Для проведення ліній на інших тканинах можна використати різець і картон. У місцях нанесення ліній картон попередньо натирають к рей дою. На поверхню картону накладають деталі, складені лицьовим боком всередину. Ліву половину деталі розміщують до картону. За наміченими на правій половині деталі лініями проводять різцем. Якщо тканина погано зберігає крейдяні лінії, то після проведення ліній п о них виконують прокладні строчки. Прокладну строчку вико нують по середній лінії переднього та заднього полотнищ, посередині пояса. Перевести крейдяні лінії можна також за допомогою копіювальних стібків. Демонстрація Демонструю намальовану на дошці підготовку до обр обки деталей крою. Підготовка до обробки деталей спідниці: а, б, в, г – прямої, г - напівсонце, д - сонце, е - кл инової Розповідь учителя Однією із операцій із пошиття спідниці є проведенн я примірки. Її роблять до виконання машинних робіт. Призначення примірки полягає в тому, щоб визначити, чи відповідає спідниця фігурі конкретної людини. Для цього необхідно правильно підготувати спідницю для примірк и. Щоб підготувати спідницю до примірки, виконують п очаткову обробку деталей і тимчасове з'єднання основних деталей спідни ці. На передньому та задньому полотнищах спідниці зметують виточки, скла дки (якщо такі передбачені моделлю). Зметують бічні зрізи спід ниці, залиш аючи не зметаним розріз для зас тібки. Обробляють пояс і приметують його до верхнього зрізу спідниці. За метують припуск на підгин низу спідниці. Для проведення примірки зметаний виріб надівають на фігуру людини. Пояс спідниці сколюють. Примірку виконують за допомогою шпильок. Звертають у вагу на посадку спідниці на фігурі. Перевіряють об'єм спідниці по лінії т алії, стегон, лінії низу. Перевіряють баланс спідниці — положення перед нього та заднього полотнищ, бічних швів. Після цього перевіряють глибину , напрямок і довжину виточок та складок. При внесенні незначних змін до конструкції спідниці її складають вивор ітним боком усередину, перегинаючи по середніх лініях перед нього та за днього полотнищ, суміщують шви, виточки і складки. Потім уточнюють розмі р і форму деталей спідниці. Якщо спідниця після примірки підля гає значним змін ам, нитки змету вання зі швів слід витягнути і прокла сти нитки по всіх уточнених швах, складках і виточках. Демонстрація Під час розповіді одночасно демонструю зразок спід ниці, що підготовлена до примірки. Розповідь учителя Під час проведення примірки можуть бути виявлені де фекти. Най частіше це: невідповідність об'єму спідниці по лінії талії чи с тегон, при лягання переднього чи заднього полотнищ до ніг у нижній части ні спід ниці. Основні види дефектів,їх причини й методи усунення наведен і в таблиці (дод. ) Раніше одяг шили вручну повністю від початку до кін ця. Зараз на швейних підприємствах працюють на спеціалізованих машинах швеї вЂ“ мотористки. В одному цеху зшивають період зі спинкою; в іншому – в шивають рукави;окремо виготовляють комірці, накладні деталі; потім пров одиться остаточне оформлення виробу – робиться декоративна строчка, п ришиваються ґудзики. Від якості роботи швачки залежить зовнішній вигляд одягу. V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ: 3 хв. Для закріплення нового матеріалу я використовую роботу в групах. Роздаю кожній групі зразок спідниці і пропоную визначити послідовність її пош иття. Під час обговорення результатів задаю наступні питання: 1) Які операції з пошитт я є загальними для всіх із запропонованих моделей? 2) Які додаткові опера ції застосовуються для ориг інальних фасонів? 3) Чи порушують ці опер ації типову технологічну послідовність пошиття спідниці? VІ. ПРАКТИЧН А РОБОТА 58 хв. Тема : Підготовка і проведення першої примірки. VІ.1. ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ: 10 хв. 1. Повідомляю тему практ ичної роботи; Мета : навчитися готувати виріб до першої примірки (змет ування виточок, складок, бокових швів; приметування пояса чи корсажної с трічки) ; проводити першу примірку та усувати дефе кти. Завдання: підготувати виріб до першої примірки (зметати виточки, складки, бокові шви; приметати поя с чи корсажну стрічку) ; провести першу примірку та усунути дефекти. 2. Повідомляю про вимоги до якості підготовки виробу до першої примірки та її проведення: дотримання правил техніки безпеки, правильна послідовність підготовки деталей крою до проведення першої примірки. 3. На столі під час пра ктичної роботи повинно бути: голка (№ 80), кравецькі ножиці, кравецькі шпиль ки, праска, лінійка 30 см, олівець НВ, м ило або крейда , нитки (№ 40), деталі спідниці. Повторюю з учнями правила техніки безпеки: шпильки та голки зберігати у спеціальній коробочці, ножиці н а столі класти з зімкнутими лезами, не класти на тканину. Передавати кіль цями від себе. Праску тримати на спеціальній підставці, прасувати дуже о бережно. 4. Пропоную учням різнорівневі картки-завдання (дод .7,8,9 ). Це технологічні картки виготовлення спідниць трьох різних фа сонів. Перший рівень найпростіший – пошиття прямо ї сідниці, другий – пошиття спідниці з з устрі чною складкою, третій - спідниці в клини. Останній на йскладніший. В технологічній картці послідовності пошиття спідниці відсутні також деякі операці ї виготовлення спідниці та технічні умови виконання. Ви повинні самі виз начити, що саме пропущено і відповідно виконати ці завдання. На попередньому уроці ви вже обрали самі собі свій рівень скла дності, який є посильним для вас. Тому вашим завданням на сьогоднішньому занятті є пошиття спідниці різних рівнів складності обробки. Кожний з ва с має виконати подане завдання, відповідно до обраного рівня і бали буду ть різними. Завдання виконуєте керуючись технологічною карткою вигото влення спідниці. Узагальнена послідовність полягає в наступному: Підготов ка спідниці до примірки · Зметати виточки на передньому та задньому полотнищах; · Зметати складку, п риметати кокетку (по моделі); · Зметати переднє і заднє полотнища спідниці (суміщаючи контрольні знаки). Розріз для застіб ки в лівому боці залишити не заметаним ; · Продублювати дет аль пришивного пояса клейовою прокладкою. Якщо пояс складається з двох д еталей, треба попередньо зшити та розпрасувати деталі. · Приметати пояс до верхнього зрізу спідниці. Деталі складати лицьовим боком в середину. При метування виконувати з боку пояса. · Заметати припуск и на підгин низу спідниці. Перша прим ірка спідниці а) надягнути підготовлену до примірки спідницю; б) сколоти пояс спідниці; в) перевірити об’ єм спідниці – прилягання її фігури, до талії, стегон; г) перевірка положення бічного шва; д) перевірка місця розташування, довжини та глибини складок, кокеток. е) уточнити дожину та низу виробу. 5. Ще раз розповідаю, наг олошую на найголовніших етапах підготовки та проведення першої примірки. 6. Наголошую про якість ( чітке дотримання контурних ліній, довжина стібка не більше 0,5, примірка пр оведена правильно, з дотриманням вимог, усунені виявлені дефекти). 7. Наголошую, що брак може виникнути якщо передня поло винка буде заходити на задню, не однакової довжини виточки, розміщені не рівномірно. 8. Демонструю зразки виробів, підготовлених до першої примірки 9. Роздаю технологічні картки «Посл ідовність виготовлення прямої с підниці», «Послідовність виготовлення спідниці клини»; «Послідовність виготовлення спідниці з зустріч ною складкою»; «Послідовність виготовлення спідниці в клини»; 10. Затрати ч асу 45 хв. ; 11. Робота оцін юється за якістю підготовленої спідниці до проведення першої примірки спідниці: зовнішній вигляд, дотр имання розмірів, вчасність виконання, усунення дефектів та врахуванням рівня який обрав учень; 12. Зараз кожний прист упає до виконання завдання. VІ.2.САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ ТА ІНСТРУКТА Ж ВЧИТЕЛЯ: 45 хв. А. Самостійна робота учнів. 1) учні розбиваються по групам і кожна група відповідно обраному рівню виконує своє завдання, ко ристуючись технологічними картками . Потім відпо відно проводять першу примірку й усувають дефекти. 2) форми організації п раці учнів групова. Б. Інструкт аж вчителя: 1) форма проведення фрон тальна; 2) зміст цільових обхо дів робочих місць учнів: 1-й обхід: пер евірка правильності організації робочого місця і початку роботи; 2-й обхід: перевірка правильності виконання зметування, зшивання, прасув ання, тканини; інструктування учнів з виконання окремих операцій і завда ння в цілому; 3-й обхід: перевірка правильності проведення самоконтролю; концентрація уваги учнів на найефективніших прийомах виконання операцій; надання до помоги слабо підготовленим до виконання завдання учням; 4-й обхід: перевірка правильності дотримання технічних умов; контроль за бережливим ставленням учнів до засобів праці і навчання; перевірка раці онального використання навчального часу учнями; Постійна перевірка виконання учнями правил безпеки праці та виробничо ї санітарії; 3) прийняття і попередня оцінка робіт учнів. VІ.3. ЗАКЛЮЧНИ Й ІНСТРУКТАЖ: 3 хв. 1) підведення підсумків п рактичної роботи; 2) відзначення учнів, я кі найкраще виконали аналіз найхарактерніших помилок і недоліків у роб оті учнів; з’ ясування причин, які призвели до помилок; 3) повторно пояснюю сп особи усунення дефектів. VІІ. ПРИБИРА ННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ І ПРИМІЩЕННЯ МАЙСТЕРНІ ЧЕРГОВИМИ. VІІІ. Підведення вчителем підсумків ЗАНЯТТЯ: 5 хв. 1) повідомляю про досягне ння цілей заняття; 2) повідомляю домашнє завдання : параграф 16-18 , закінчити пошиття спідниці . Додаток 2.1 Дефекти при пошитті спідниці та способи їх усунен ня Додаток 3 План-конспект заняття з трудового навчання Клас: 7 ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Оздоблення ви робів ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ: 1. Теоретичні відомості: Оздоблення виробів мережками. Обробка країв вир обу торочками, закріпленими мережкою «одинарний прутик». 2. Практична робота: Вишивання мережок та оздоблення ними виробів. Оздоблення виробів мережками. МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Навчальна: Ознайомити учнів з різновидами оздоблення виробів мережками, обробкою країв виробу торочками, закріпленими мережкою «одинарний прутик». Навч ити оздоблювати виріб мережками. 2. Виховна: Виховувати в учнів дбайливість до вишитих виробів, працелюбність, акура тність при вишиванні виробів. 3. Розвивальна : Сприяти розвивати в учнів коорд инацію рухів, концентрації уваги , наочно-образног о мислення. 4. Профорі єнтаційна: Продовжити знайомити учнів з професією вишивальниці. ОБ’ ЄКТИ ПРАЦІ: серветка з вишиванням одинарного прутика, серветка з поє днанням одинарного і подвійного прутика і серветка виконана подвійним та роздільним прутиком. ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ: - підручник Денисенко Л.І. «Трудове навчання 7 клас», 2007р - робочий зошит; - плакат «Правила безпечної праці» - навчально-технічна документація (НТД): інструкційні картки «Одинарний прутик», «Подвійн ий прутик», «Роздільний прутик»; - зразки мережок; - різнорівневі завдання по оздобленню серветки (залежно від рівня складн ості виконання мережки). ОБЛАДНАННЯ, ІНСТРУМЕНТИ, МАТЕРІАЛИ : · кабінет трудового навчання; · інструменти: голка (№ 80), ножиці середні та малі з загостреними кінцями, п’ яльця, булавки, пра ска, сантиметрова стрічка, мило, наперсток; · матеріали: вишивал ьна тканина полотняного переплетення (30х30), вишивальні нитки (№ 60, 80). ТРУДОВІ ДІЇ, ПРИЙОМИ ТА ОПЕРАЦІЇ: заметування, зшивання, вишивання, різання, прасування. МЕТОДИ НАВЧАННЯ: розповідь, пояснення, бесіда, демонстрація, самостійна робота, різнорівн еві завдання. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ: фронта льна. Тип ЗАНЯТТЯ: комбінований. ПЛАН ЗАНЯТТЯ I. Організаційний момент . ________________________________2 хв. II. Повторення раніше вивченого м атеріалу. _________________5 хв. III. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів. ___________2 хв. IV. Вивчення нового матеріалу. ___________________________20 хв. V. Закріплення нового матеріалу . __________________________3 хв. VI. Практична робота. VI.1.Вступний інструктаж. ______________________________ 5 хв. VI.2.Самостійна практична робота учнів та інструктаж вчителя45 хв. VI.3.Заключний інструктаж. _____________________________ 3 хв. VII. Прибирання робочих місць і приміщення майстерні черговим. VIII. Підведення вчителем підсумків заняття. ________________ 5 хв. ХІД І ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ 2 хв. 1) введення учнів в майстерню після дзвоника; привітання; 2) перевірка присутності учн ів за рапортом чергового; заповнення вчителем класного журналу; 3) перевірк а підготовленості учнів до заняття (зошит, наявність спецодягу, матеріал ів, обладнання); 4) призначення чергови х вчителем ; 5) на столі повинно б ути: вишивальна тканина полотняного переплетення (30х30), , ножиці середні та малі з загостреними кінцями, п’ яльця, вишивальні нитки (№ 60,80), напе рсток, голка (№ 80), лінійка 30 см, мило, б улавки. 6) ознайомлення учні в з планом заняття. ІІ. ПОВТОР ЕННЯ РАНІШЕ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ: 3 хв. При повторенні раніше вивченого матеріалу я прово джу гру «Блеф-клуб». Учні повинні визначити правиль ні і помилкові твердження, позначивши їх знаками «+» та «-». Гра проводиться письмово. 1. Мережки – це лічильні шви. 2. Мережка «одинарний прутик» - це глухий шов. 3. Мережки вишивають зл іва направо. 4. Для виконання мережо к підходить будь-яка тканина. 5. «Качалочка»- лічильн ий шов. 6. вишивати треба при до статньому освітленні. 7. Через 50 хвилин роботи треба зробити перерву на 30 хв. Критерії оцінювання: 9 - 10 - балів – учень добре орієнтується у питанні, вірно відповідає; 7 -8 балів – учень вагається у вірності своєї відповіді. 4 -6 балів – учень мало, тобто погано розуміє зміст питання, відповідає нев певнено, з помилками. ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ учнів: 1 хв. На сьогоднішньому занятті, тема якого «Оздоблення виробу» ви ознайомитесь з методами обробки краю вишитого виробу та навч итесь обробляти краї вишитого виробу мережкою. Усі вироби, які ви бачите, мають гарний естетичний вигляд. Чому? Тому що в ц их виробів немає вузлів, кінців, петель з ниток, недовишитих елементів ві зерунків, деформації візерунку внаслідок затягування ниток, аку ратно о броблені краї та кути. Також ці вироби без плям, накрохмалені, акура тно в ипрасувані. Для того щоб ваші вишиті серветки також ми лували око, ви пови нні навчитися красиво вишивати та завершувати роботу. Це і буде за вданн ям нашого заняття. ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ: 7 хв. Повідомляю письмово нову тему уроку, її запис учнями. Розповідь учителя Мережка, як ви вже знаєте з попереднього уроку, належить до лічильних шві в. Мережка - це прозора (ажурна) техн іка вишивання. Виконується мережка на місці висмикнутих з тканини ниток . Ніщо так не підкреслює виріб, як мережка, підкреслює її чарівність. Віддавна мережки були відомі у вишиванні багатьох народів. В Україні нею оздоблювали найрізноманітніші вироби: одяг, рушники, скатертини, узорні покривала на ліжка, занавіски тощо. Демонстрація Демонструю готові вироби оздоблені мережкою. Розповідь учителя Оздоблення виробів мережкою було завжди популярне. Орнаменти з викорис танням мережки надають вишивці витонченості та вишуканості. Гарний виг ляд мають мережки на жіночих блузах, платтях, костюмах, чоловічих сорочк ах, дитячому одязі, білизні, косинках, серветках тощо. Мережки можуть бути основною частиною узору або способом обробки країв вишитих виробів – скатертини, серветки, рушника, фіранки. В одязі за допо могою мережки можна з’ єднувати полотнища, що називається змережуванн ям. Суттєве значення для вишивки має кольорова гама. Потрібно враховувати р итмічне чергування кольору, виділення основного тону, який надає вишивц і необхідну цільність і завершеність. Візерунки мережок виконують пере важно нитками світлих тонів (білими, голубими, рожевими) на білій тканині. На тканинах інших кольорів мережки виконують нитками в тон тканини. Ажур ність наскрізного шиття білим по білому особливо характерна на Полтавщ ині, Чернігівщині. У південних і західних областях України застосовують і кольорові нитки, за допомогою яких створюються яскраві візерунки на аж урному фоні. Історія розвитку Українського вишивання нагромадила безліч різномані тних мережок. Серед усього розмаїття видів мережок простежуються основ ні, так звані прості мережки, на базі яких виконують усі інші. Залежно від місцевості той самий вид мережки може мати різні назви. Кожна пошита або вишита річ потребує відповідного оформлення. Особливо це стосується обробки країв. Вона має бути гармонійним закінченням комп озиції вишивки. Бесіда Учитель : Які ви знаєте методи обробки краю вишитого виробу? Учень До країв вишитого виробу можна пришити мереживо, стрічку, зробити китиці . Розповідь учителя Краї серветок, рушників, доріжок можна оформити по різному. Це можуть бут и такі шви як: торочки, китички, рубцюванням, зубцюванням, облямівка. На сь огоднішньому занятті ми розглянемо один із способів: торочками, закріпл еними мережкою «одинарний прутик». Демонстрація та розповідь Демонструю та одночасно розповідаю послідовність обробки краю вишитог о виробу торочками. Для підрублювання мережкою краю виробу використовують нитки, які були в итягнуті з тканини або вишивальні нитки. Можна також використовувати ко тушкові нитки 40 чи 50 номеру. Нитки необхідно підбирати в тон тканини. Ткани ну беруть тільки з полотняним переплетенням , з якої легко висмикуються нитки. Спочатку на певній відстані (2..5 с м) від краю тканини висмикують 4-5 ниток для мережки. Внутрішній край прорі дженої смужки обробляють «одинарним прутиком», а всі зовнішні нитки пар алельно зрізу висмикують. Краї можна обробити за допомогою торочок з іншої тканини , що дає можливість зробити густу двоколірну бахрому: один колір (верхній) — колір основної тканини, другий (нижній) — контрастний колір іншої тка нини. Смужка тканини контрастного кольору має бути вдвоє ширшою, ніж май бутні торочки. Смужку складають по ширині навпіл і запрасовують. На осно вній тканині виробу на відстані від краю, що дорівнює ширині майбутніх т орочок, вис микують кілька ни ток для мережки. Упритул до нижнього краю прорідженої с мужки з вивороту приметують тканину к онтрастного кольору. При цьому зг ин смужки накладають точно по висмикнутій нитці. Потім по ць ому краю виконують мережку « прутик». Виконуючи стібки мережки по основній ткан и ні, одночасно пришивають до згину і підкладену тк анину. Демонстрація Демонструю готові вироби, краї яких оздоблені мережкою «одинарний прут ик». Розповідь учителя Професія вишивальниці відноситься до професій перетворюючого класу, г оловною метою якої є вирішення завдань, щодо наповнення ринку художніми виробами. Вишивальниця вишиває малюнки на тканині, тюлі., оздоблює текст ильні вироби узорами, різними типами вишивок. Вишивальниця ручної вишивки повинна знати види, техноло гію виконання початкових швів, їх призначення, види і технологію виконан ня технік прозоро – рахункової, поверхнево нашивної не рахункової груп и, види дефектів, робити зарисовки вишивок, виконувати нескладні компози ції для різних видів технік вишивки V. ЗАКРІПЛЕН НЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ: 3 хв. Опитування проводжу індивідуально. Опитую таких учнів: Чиркова Анастас ія, Войтович Тетяна, Біляк Валентина. 1. Що таке мережка і яке її призначення? 2. Яким чином можна обр обити край вишитого виробу? 3. Які види мережок ви знаєте? Які найкраще використовувати для підрублювання краю вишитого в иробу і чому? 4. Яка послідовність о бробки краю вишитого виробу мережкою «одинарний прутик»? 5. Який є ще спосіб обр обки краю виробу торочками? VІ. ПРАКТИЧН А РОБОТА . Тема : Вишивання мережок та оздоблення ними виробі в VІ.1. ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ: 5 хв. 9. Повідомляю тему прак тичної роботи; Мета : навчи тися оздоблювати виріб мережками. Завдання : оздобити виріб мережками. 10. Повідомляю про вимоги до якості виконання завдання : правиль но, відповідно технології виконана мережка, гарно вишита мережка, краї в иробу оброблені відповідно до поданої технології; 11. На столі під час практи чної роботи повинно бути : вишивальна тканина полотняного переплетення (30х30), , ножиці середні та малі з заг остреними кінцями, п’ яльця, вишивальні нитки (№ 60,80), наперсток, голка (№ 80), лінійка 30 см, мило. Повторюю з учнями правила техніки безп еки: · Шити з наперстк ом; · Зберігати голки і булавки у спеціальній коробочці, не залишати голки і булавки на робочо му столі. Забороняється брати голки і булавки в рот, користуватись іржав ою голкою; · Зберігати ножиці у певному місці, класти їх із зімкнутими лезами від себе; · Нитку відрізати ножицями; · Передавати ножиц і із зімкнутими лезами, кільцями вперед; · Після закінчення роботи вимикати усі електроприлади. 12. Розповідаю учням про зміст поданих різнорівневих завдань (дод.10,11,12) . Завдання по оздобленню серветк и, залежно від різного рівня складності виконання мережки. Кожен з вас має право самостійно обрати той рівень складност і, який ви вважаєте посильним для себе і отримуєте ту оцінку відповідно т ому рівню, який він обрав. Якщо у когось з учнів виникають питання або хтос ь не може визначитись який рівень складності йому обрати, то звертаєтесь до мене, я допомагаю з відповідя ми на запитання та допомагаю знайти рівень вашої підготовленості, раджу який рівень складності вам обрати. Завдання трьох рівнів складності. Для першог о рівня пропонуємо вишивання серветки лише мережкою одинарний прутик, д ля дітей з кращими здібностями - другий рівень – вишивання серветки мер ежками одинарний та подвійний прутик, а третій рівень – серветка викона на мережками подвійний та розділь ний прутик і також додатково самостійно придумати ще будь яке оздобленн я, так, щоб воно гармоніювало з вишитими мережками. Демонструю та одночасно розповідаю послідовніст ь обробки краю вишитого виробу торочками, закріпленими мережкою «одина рний прутик». Послідовність виконання Спочатку на відстані 2..5 см від краю тканини висмикуємо 4-5 ниток для мережки . Внутрішній край прорідженої смужки обробляємо «одинарним прутиком», а всі зовнішні нитки паралельно зрізу висмикуємо. 13. Наголошую про якість : однакова ширина, правильно виконана та мережка, рівномірність розміще ння її на серветці. 14. Перевіряю правиль ність засвоєння прийомів та способів виконання операцій учнями. Виклик аю одного учня і він розповідає технологію підрублювання краю виробу ме режкою. 15. Демонструю готові вир оби, оздоблені мережками, а також ті, в яких краї підрублені мережкою «оди нарний прутик». Роздаю інструкційні картки «Одинарний прутик» (дод. 10 ), «Подвійний прутик» (дод. Б), «Ро здільний прутик»(дод. В). 16. Затрати часу 45 хв. ; 17. Робота оцінюється за якість виконаного завдання : зовнішній вигляд, дотримання розмірів, в часність і правильність викона ння і найголовніше за те якого рівня складності ви виконували завдання; 18. Зараз кожний приступає до виконання завдання. VІ.2.САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ ТА ІНСТРУКТА Ж ВЧИТЕЛЯ: 45 хв. А. Самостійна робота учнів. 3) учні розбиваються по групам і кожна група відповідно обран ому рівню ви конує своє завдання й користуючись інструкційними картками вишивають серветку. 4) форми організації праці учнів групова . Б. Інструкт аж вчителя: 4) форма проведення фро нтальна; 5) зміст цільових обхо дів робочих місць учнів: 1-й обхід: пе ревірка правильності організації робочого місця і початку роботи; 2-й обхід: перевірка правильності виконання мережок, прийомів підрублюва ння виробу нею; інструктування учнів з виконання окремих операцій і завд ання в цілому; 3-й обхід: перевірка правильності проведення самоконтролю; концентрація уваги учнів на найефективніших прийомах виконання операцій; надання до помоги слабо підготовленим до виконання завдання учням; 4-й обхід: перевірка правильності дотримання технічних умов; Постійна перевірка виконання учнями правил безпеки праці та виробничо ї санітарії; 6) прийняття і попередн я оцінка робіт учнів. VІ.3. ЗАКЛЮЧН ИЙ ІНСТРУКТАЖ: 3 хв. 7) підведення підсумкі в практичної роботи; 8) відзначення учнів, я кі найкраще виконали завдання; 9) аналіз найхарактер ніших помилок і недоліків у роботі учнів; VІІ. ПРИБИРАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ І ПРИМІЩЕННЯ МАЙСТЕРНІ ЧЕРГОВИМИ. VІІІ. Підведення вчителем підсумків ЗАНЯТТЯ: 5 хв. 10) повідомляю про досяг нення цілей заняття; 11) повідомляю домашнє завдання : закінчити вишивання мережки Додаток 4 Завдання для І – го рівня Послідовність обробки прямої спідниці 1. Обробка виточок. 2. Обробка тасьми-блискавки. 3. Обробка пояса. 4. Обробка бічних швів. 5. Обробка низу. 6. Волого-теплова обробка виробу. 6. Обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом. Додаток 5 Завдання для ІІ – го рівня Послідовніс ть обробки спідниці із зустрічною складкою 1. Обробка бічних швів. 2. Обробка тасьми-блиск авки. 3. Обробка складки. 4. Обробка однобічної с кладки. 5. Обробка пояса. 6. Обробка виточок. 7. Обробка кокетки. 8. Волого-теплова оброб ка виробу. 9. Обробка шлиці. 10. Обробка зборок. 11. Обробка зустрічної с кладки. 12. Обробка низу. Додаток 6 Завдання для ІІІ – го рівня Послідовність обробки спідниці в клини 1. Обробка переднього по лотнища спідниці. 2. Обробка клинів. 3. Обробка виточок. 4. Обробка низу. 5. Обробка верхнього зр ізу спідниці обшивкою. 6. Обробка пояса. 7. Обробка рюш. 8. Обробка кокетки. Додаток7 І рівень Технологічна картка виготовлення прямої спідниці № з/п Назва неподільної операції Графічне (умовне) зображен ня Технічні умови виконання Обладнанн я інструменти, пристрої 1 Викроїти спідницю Скласти тканину вдвоє і, до згин ів прикріпити кравецькими шпильками викрійки спідниці. Обвести контур и та викроїти деталі по наміченим лініям ножиці, мило, кравецькі шпильк и 2 Зшити виточки Деталь спідниці скласти лицьовим боком вс ередину по середній лінії виточки. Зметати виточки побічних сторонах, по чинаючи від зрізів деталі (довжина змету вального стібка 1,5см).Зшити від з різів, закінчуючи в кінці виточки. Запрасувати в бік деталі. голка, нитки , ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки 3 Обробити бокові шви Скласти деталі спідниці лицевими ст оронами всередину, зметати на відстані 1,4 см і зшити на 1,5см від зрізів. Обметати зрізи, розпрасувати. голк а, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпиль ки 4 Обробити застібку тасьмою-блискавкою Приметати тасьму-блискав ку до запрасованих зрізів спідниці. Пришити, використовуючи спеціальну лапку. Внутрішні краї тасьми настрочити на припуски для швів. Припрасува ти пришиту тасьму блискавку. голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, лапка для вши вання тасьми-блискавки, кравецькі шпильки 5 Обробка пояса Обметати та о бшити кути продубльовані деталі пояса. Підрізати на 0,2..0,5 см припуски на шв и в кутах. Вивернути пояс та припрасувати. Приметати на 1см від краю та при шити внутрішню частину пояса до верхнього краю спідниці на 1,2см .Запрасув ати припуск на шов у бік пояса. Приметати і пришити на відстані 1 см внутрішній зріз пояса до шва пришивання внутрішньої частини пояса. Припрасувати пояс у готовому вигляді голка , нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильк и 5 Обробка низу Заметати низ виробу шв ом упідги з закритим зрізом на 1,5…2 см, надягнути спід ницю та уточнити лінію низу. Заметати низ виробу по уточнених лініях. Обр обити низ виробу. голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальн ий стіл, кравецькі шпильки 6 Волого-теплова обробка Видалити тимчасові нитки змотув ання. Попрасувати виріб. ножиці, праска, прасувальний стіл Додаток 8 ІІ рівень Технологічна картка виготовлення спідниці з зуст річною складкою № з/п Назва неподільної операції Графічне (умовне) зображен ня Технічні умови виконання Обладнання, інструменти, пристрої 1 Викроїти спідницю Скласти тканину вдвоє і до згин ів прикріпити кравецькими шпильками викрійки спідниці. Обвести контур и та викроїти деталі по наміченим лініям. ножиці, мило, кравецькі шпильк и 2 Зшити виточки Деталь спідниці скласти лицьовим боком вс ередину по середній лінії виточки. Зметати виточки побічних сторонах, по чинаючи від зрізів деталі (довжина змету вального стібка 1,5см).Зшити від з різів, закінчуючи в кінці виточки. Запрасувати в бік деталі. голка, нитки , ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки 3 Обробити складку На мітити лінії. Зметати по намічених лініях. Зшити, витягнути пл. намічених лініях. Припуски на складку розкласти з обох боків строчки та заметати. П рипрасувати складку і закріпити припуски на складку. голка, нитки, ножи ці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки 3 Обробити бокові шви Скласти деталі спідниці лицевими сторонами всередину, змета ти на відстані 1,4 см і зшити на 1,5см ві д зрізів. Обметати зрізи, розпрасувати. голка, нитки, ножиці, швейна маши на, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки 4 Обробити застібку тасьмою-блискавкою Приметати тасьму-блискав ку до запрасованих зрізів спідниці. Пришити, використовуючи спеціальну лапку. Внутрішні краї тасьми настрочити на припуски для швів. Припрасува ти пришиту тасьму блискавку. голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, лапка для вшивання тасьми-блискавки, кравецькі шпиль ки 5 Обробка пояса Обметати та обшити кути продубльовані деталі пояса. Підрізат и на 0,2..0,5 см припуски на шви в кутах. Вивернути пояс та припрасувати. Примета ти на 1см від краю та пришити внутрішню частину пояса до верхнього краю сп ідниці на 1,2 см. Запрасувати припус к на шов у бік пояса. Приметати і пришити на відстані 1 см внутрішній зріз пояса до шва пришивання внут рішньої частини пояса. Припрасувати пояс у готовому вигляді голка, нит ки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки 5 Обробка низу Заметати низ виробу на 1,5…2 см, надягнути спідницю та уточнити л інію низу. Заметати низ виробу по уточнених лініях. Обробити низ виробу. голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі ш пильки 6 Волого-теплова обробка Видали ти тимчасові нитки змотування. Попрасувати виріб. ножиці, праска, прасувальний стіл Додаток 9 ІІІ рів ень Технологічна картка виготовлення спідниці в клин и № з/п Назва неподільної операції Графічне (умовне) зображення Технічні умови виконання Обладнання, ін струменти, пристрої 1 Викроїти спідницю Скласти тка нину вдвоє і до згинів прикріпити кравецькими шпильками викрійки спідн иці. Обвести контури та викроїти деталі по наміченим лініям. ножиці, мил о, кравецькі шпильки 2 Скласти клини лицьовим бок ом всередину, зметати на відстані 1,4 см від зрізів. Зшити від зрізів на 1,5 см . Припуски обметати і запрасувати або розпрасувати. голка, нитки, нож иці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки 4 Обробити застібку тасьмою-блискавкою голка, нитки, ножиці, швей на машина, праска, прасувальний стіл, лапка для вшивання тасьми-блискавк и, кравецькі шпильки 5 Продублювати та обметати дета лі обшивки. Скласти лицьовим боком всередину і приметати обшивку на відс тані 1см від зрізу до верхнього краю спідниці, прокласти машинну строчку. Вивернути на лицеву сторону, в иметати та обшити в кант на 0,1-0,2 см ві д верхнього краю. Припрасувати обшивку у готовому вигляді голка, нитки, ножиці, швейна машина, праска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки 5 Обробка низу Заметати низ виробу на 1,5…2 см, надягнути спідницю та уточнити лінію низу. Заметати низ виробу по уто чнених лініях. Обробити низ виробу. голка, нитки, ножиці, швейна машина, п раска, прасувальний стіл, кравецькі шпильки 6 Волого-теплова обробка Видали ти тимчасові нитки змотування. Попрасувати виріб ножиці, праска, прасувальний стіл · Додаток 10 Завдання І рівня Інструкційна картка виконання мережки «одинарни й прутик» Тема: Вишивання мережок та оздоблення ними виробів. Навчальна мета: навчитися виконувати мережку одинарний прутик. Об’ єкт роботи: зразок з вишитою мережкою. Пристрої та матеріали: голка (№ 80), нитки вишивальні (№ 60,80), ножиці малі з загос треними кінцями та середні, тканина полотняного переплетення № п/п Зміст і послідовність виконання операцій Графічне зо браження операцій 1. Закріпити робочу нитку 2. По краях мережки на чотирьох вертикальних нитках виконати дві закріпки по 9 стібків 3. Залишити зверху і знизу по 2 нитки, підрізати 4 нитки, розміщен і посередині закріпки і витягнути їх 4 Біля лівої закріпки закріплюємо робочу нитку і набираємо н а голку 4 вертикальні нитки тканини. 5 Обкрутити ці нитки і вколоти голку за 2 нитки числиті. Зробит и весь нижній ряд стібків 6 Закріпити нижній ряд і голку перемістити вгору, під нитками закріпити. Зразок повернути 7 Набрати на голку нитки, вже обкручені в нижньому ряду і сфор мувати з них другий ряд прутиків до лиця мережки. Закріпити нитку Додаток 11 Завдання І І і ІІІ рівня Інструкційна картка виконання мережки «подвійни й прутик» Тема: Вишивання мережок та оздоблення ними виробів. Навчальна мета: навчитися виконувати мережку подвійний прутик. Об’ єкт роботи: зразок з вишитою мережкою. Пристрої та матеріали: голка (№ 80), нитки вишивальні (№ 60,80), ножиці малі з загос треними кінцями та середні, тканина полотняного переплетення № п/п Зміст і послідовність виконання операцій Графічне зо браження операцій 1. Закріпити робочу нитку 2. По краях мережки зробити закріпки по 15 стібків. Витягнути 2 н итки піткання і виконати нижній ряд прутика, закріпити нитку 3. Відрізати і витягнути від крайніх числить по 4 нитки, залиша ється посередині 2 нитки числиці. Виконати вгорі звичайний одинарний пру тик 4 Виконати прутик посередині числиті: вгорі – одинарний, зви чайний, внизу – способом «у петлю». Закріпити нитку, перевірити правиль ність виконання шва Додаток 12 Завдання ІІ І рівня Технологічна картка виконання мережки «роздільний прутик» Тема: Вишива ння мережок та оздоблення ними виробів. Навчальна мета: навчитися виконувати мережку роздільний прутик. Об’ єкт роботи: зразок з вишитою мережкою. Пристрої та матеріали: голка (№ 80), нитки вишивальні (№ 60,80), ножиці малі з загос треними кінцями та середні, тканина полотняного переплетення. № п/п Зміст і послідовність виконання операцій Графічне зо браження операцій 1. Закріпити робочу нитку 2 . По краях мережки зробити закріпки з 9-т и стібків, витягнути зайві нитки і виконати ряд прутика, обкручуючи 4 нитк и 3. Закріпити нижній ряд, голку перемістити вгору під нитками к ачалочки. Зразок повернути 4 Вишивати прутиком іншу частину мережки, беручи на дві нитки з першого і другого прутика, та стягуючи їх в один 5. Закріпити робочу нитку і перевірити правильність виконан ня шва Додаток 13 Констатувальна тестова контрольна робота з розділу «Проектування виробів» Варіант 1 1. Які з перерахованих шв ейних виробів належать до поясної групи? а) сарафан; б) шорти; в) блуза. 2. Як знімають мірку Дв? а) посередині тулуба спереду від лінії талії до бажаної довжини; б) по вертикалі від лінії талії до бажаної довжини; в) по середині спини від лінії талі ї до бажаної довжини. 3. Зі скількох клинів може складати сь спідниця в клини? а) 4; б) 6; в) 5. 4. Які є види складок? а) однобічні; б) двобічні; в) багатошарові. 5. Шерсть яких тварин найчастіше ви користовують для виготовлення тк анини? а) кози; б) вівці; в) кроля. 6. Яка з зазначених умов стала виріш альною для появи моди на одяг? а) ускладнення крою одягу; б) машиновідкриття крупних виробництв; в) винайдення швейної машини. Варіант 2 1. Які з перерахованих швейних виробів належать до плечової групи? а) сукня; б) брюки-капрі; в) комбінезон. 2. Які з перелічених чинників вплив ають на прибавку? а) силует; б) довжина; в) облягання. 3. Які з перераховано назв спідниць належать до спідниці кльош? а) півсонце; б) клинка; в) сонце. 4. На які види поділяються двобічні складки? а) бантові; б) зустрічні; в) різносторонні. 5. Які бувають шерстяні тканини? а) пальтові; б) костюмні; в) брючні. 6. Які з перелічених виробів належать до поясного вбрання українсь ких жінок: а) плахта; б) запаска; в) брючна. Еталон відповідей за суттєві операції Р по кожному варіанту тестів № варіанта № завдан ня Еталон відповідей Число Р І 1 а (-), б (+),в (-) 3 І 2 а (-), б (+),в (-) 3 І 3 а (-), б (+),в (-) 3 І 4 а (-), б (+),в (-) 3 І 5 а (-), б (+),в (-) 3 І 6 а (-), б (+),в (-) 3 Загальне сумарне число 18 ІІ 1 а (+), б (-),в (-) 3 ІІ 2 а (+), б (-),в (-) 3 ІІ 3 а (+), б (+),в (-) 3 ІІ 4 а (+), б (+),в (-) 3 ІІ 5 а (+), б (+),в (-) 3 ІІ 6 а (+), б (+),в (-) 3 Загальне сумарне число 18 Разом 36 Шкала оцінюв ання знань учнів з трудового навчання у 7 класі з з розділу «Проектування виробів»

Приложенные файлы


Добавить комментарий