Учебный электронный материал

1 План Вст уп Розділ І. С утність і особливості педагогічної технології Розділ ІІ. Класифікація педагогічних технологій Р озділ ІІІ. Аналіз формування творчих здібностей учнів на уроках трудово го навчання Висновки Використана література Вс туп Відповідно до Закону України “Про загаль ну середню освіту “ та Концепції загальноосвітньої галузі “Основи виро бництва”( “Технології”) трудове навчання відіграє важливу роль у здійсн енні завдань загальноосвітньої школи з опорою на культурно-історичний досвід людства, що знайшов відбиток в одному з найпотужніших класів виро бництва. Трудове навчання є важливим, дидактичним процесом, на результативність якого впливає велика кількість чинників. Одним з яких є професійна готов ність і обізнаність вчителя трудового навчання. Розкриття сутності дан ої проблеми, наукових понять вказують в своїх дослідженнях відомі педаг оги, психологи такі як Ж - Ж Руссо, Я. Коменський, В.О. Петровський, М.Б. Ханін, С.М. Шабалова, Г.І. Щукіна та інші. Основним джерелом виявлення нових форм і методів навчання є сукупність педагогічного досвіду. Він включає в себе всесторонній аналіз дій вчите ля з ціллю виявлення причин і підмічених недоліків. При вивченні педагогічного досвіду і проведення дослідження використо вують: спостереженнях, бесіду, ознайомленням з роботами учнів, експериме нти та інші. Головною метою трудового навчання є формування особистості учня, розви тку його здібностей, обдарувань, наукового світогляду. Залучення учнів до активної участі у різноманітних видах конструкторс ько – техн ічної діяльності є ефективним засобом розумового розвитку зростаючого покоління. Трудове навчання за змістом є багатоваріантним. Це викликано тим, що тут, крім загальноприйнятих вимог до навчального предмета, доводиться враховув ати стать учнів, виробниче оточення школи та регіональні трудові традиц ії. Формув ання естетичних смаків школярів на уроках трудового навчання має специ фічні особливості, які визначаються змістом та умовами їхньої навчальн ої діяльності. На уроках трудового навчання, на відміну від уроків мови i л ітератури, образотворчого мистецтва та багатьох інших навчальних пред метів, де в учнів формуються уявлення про такі естетичні категорії, як пр екрасне i потворне, величне i низьке, трагічне i комічне та багато інших, вин икає можливість розкрити i показати їм взаємовідношення між виробництв ом, технікою i мистецтвом. I це цілком закономірно, адже сприйняття i розумі ння людиною прекрасного виникло, головним чином, у процесі трудової діял ьності. Працюючи, людина діставала задоволення від успішних творчих, фіз ичних i розумових зусиль, від корисності вдосконалення особисто виготов лених предметів, перетворення довкілля . Прагнення постійно оптимізовувати навчально-виховний процес зумовило появу нови х і вдосконалення використовуваних педагогічних технологій різних рів нів і різної цільової спрямованості. Подальший їх розвиток пов'язаний з орієнтацією на реалізацію сучасних концепцій освіти й виховання. Суттєвою ознакою сучасних інноваційних процесів у сфері навчання і вих овання є їх технологізація - неухильне дотримання змісту і послідовності етапі в впровадження нововведень. Історично поняття «технологія» (грец. techne - мистецтво, майстерність і logos - сло во, вчення) у значенні науки про майстерність виникло у зв'язку з технічни м прогресом. Найзначущішим воно є у виробничій діяльності, де технологія тлумачиться як сукупність знань про способи і засоби оброблення матері алів, мистецтво володіння процесом. До основних ознак технології належи ть стандартизація, уніфікація процесу, можливість його ефективного та е кономічного відтворення відповідно до заданих умов. Технологічний про цес завжди передбачає чітку послідовність операцій з використанням не обхідних засобів (матеріалів, інструментів) за певних умов. Провідним у будь-якій технології вважається детальне визначення кінце вого результату і точне досягнення його. А передумовами застосування по няття «технологія» щодо процесів у виробничій чи соціальній сферах є їх запрограмованість, окресленість кінцевих властивостей передбачувано го продукту, засобів його створення, цілеспрямоване моделювання умов їх здійснення, а також реальне функціонування цих процесів. Одні педагоги вважають, що головна мета праці — процес оволодіння навич ками, точність i чіткість виконання вправ. Другі - що метою є кінцевий резу льтат, продукт праці. Інші стверджують, що процес праці не головне, а важли во, щоб школярі допомагали один одному, проявляли турботу. Творча зн ахідка вчителя полягає в тому, що діяльність учнів на базі шкільної майс терні та центру позакласної роботи з трасового моделювання несе в собі з начне технічне навантаження, пов’ язане з розвитком творчих здібносте й, формуванням техніко-технологічних знань, умінь і навичок учнів. Учитель створює такі умови, щоб учні не тільки усвідомили суспільно корисне зн ачення своєї праці, але й змогли б показати свої творчі здібності, реаліз увати їх у конкретних трудових справах. І цьому найкраще сприяє особисті сно-орієнтована технологія навчання, зокрема проектний метод, де поєдну ються різні аспекти трудової підготовки, зв’ язок з іншими предметами, з життям. З більш підготовленими учнями використовує індивідуальний спосіб орга нізації роботи, що дає можливість диференціювати завдання, враховуючи ї х інтереси, запити, нахили. Для цього вчитель створює “банк” проектів, які пропонує учням. Це дає можливість допомогти слабшим учням усувати прога лини в знаннях, а добре підготовленим – розширювати і поглиблювати техн ічні знання та вміння. Уроки та гурткові заняття проводить нестандартно, з використанням найб ільш оптимальних форм і методів організації навчальної діяльності учн ів. Під час виконання практичних робіт налагоджує взаємодопомогу сильніши х учнів слабшим, тримає весь час в полі зору найслабших учнів. Якщо в ході уроку є якісь цікаві моменти (успішний прийом, досконаліший технологічн ий процес) робить їх здобутком усього класу. Вчитель привчає учнів до самостійності, індивідуалізації навчання, тво рчості в конструюванні, оздоблення виробів. Характер завдань, які пропон ує вчитель учням, щороку змінюється з метою стимулювання конструкторсь кої думки дитини, підлітка, юнака. Підсумовуючи заняття, вчитель спільно з учнями робить аналіз виконаної роботи, проводить економічні розрахунки, звертає увагу на технологію, ху дожнє оформлення (дизайн). Використовуючи активні методи навчання (діалогічні ситуації, ігрові фо рми проведення занять, вільна творча діяльність, критичне мислення під ч ас уроків і в позаурочний час) вчитель одержує відповідні результати – учні вчаться об’ єктивно мислити, робити правильні висновки, досягають успіхів у різноманітних сферах діяльності. Проблема виховання творчої особистості, розвитку її творчих здібностей завжди була у полі зору вчених. Різні асп екти творчості розглядали В . Дружинін, Я . Пономарьов, І . психологічні основи творчих здібностей вивчали Д . Богоявленська, Л . Виготський, П . Гальперін, Д . Ельконін, В. Крутецький, Г. Костюк, В . Мерлін, Н. Тализін а та ін . педагог ічний аспект зазначеної проблеми досліджували Л. Аристова, В. Андрєєв, Ю. Б абанський, М. Данилов, Б. Коротяєв, І. Лернер, Л. Мамот, В. Паламарчук, О. Савченко, М. Скаткин, Т. Шамова, Г. Щукін та ін. Дослідниками сформульовано основні умови розвитку творчи х здібностей (Н. Вишнякова, Л. Івахнен ко, В. Лозова Ю. Нєженцев, С. Сис оєва) Розділ І. Сутність і особливості педагогічної тех нології З визнанням педагогічної технології важливим чинником навчально-вихов ного процесу не припинялися спроби з'ясування її сутності та особливост ей. З одного боку, це спричинено поглибленням наукового і практичного ін тересу до педагогічних технологій як засобу підвищення ефективності н авчально-виховного процесу, з іншого - розвитком конкретних педагогічних технолог ій, у процесі якого розкривалися нові їх універсальні сутнісні дані. Під ходи дослідників до визначення поняття «педагогічна технологія» різно манітні. Спільним в усіх визначеннях є спрямування педагогічної технології на п ідвищення ефективності навчального процесу, що гарантує досягнення за планованих результатів навчання. Існує загальноприйняте уявлення про технологію як конструювання навча льного процесу за певною схемою, яка відображає ознаки, притаманні й тра диційній організації навчального процесу: впорядкованість процесу нав чання, мети і оцінювання результатів. Педагогічна технологія функціонує як наука, що досліджує найраціональ ніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, які з астосовують у навчанні, і як реальний процес навчання. Не менш поширений погляд на неї як на конструкцію, стратегію, алгоритм дій педагога, органі зацію педагогічної діяльності. Але як би її не розглядали, головне в педа гогічній технології - розроблення, деталізація інструментальних аспек тів педагогічного процесу. Створення нової технології, як правило, є н аслідком незадоволення результатами навчання й виховання, а також нееф ективністю педагогічної діяльності як професійного експромту. Суттєво ю особливістю педагогічної технології є те, що довільним діям вона проти ставляє жорсткі алгоритмічні приписи, систему логічно вмотивованих ді й, послідовний перехід від елементу до елементу. Потреба в розробленні технологічних конструкцій виникла у зв'язку з іде єю управління педагогічним процесом. Реалізація її стала можливою на ос нові системного підходу, що дає змогу порівняти різноманітні педагогіч ні вміння, які у своїй сукупності гарантують результат. Розробленню нової технології, як правило, передують нові потреби (цілі) с успільства, наукові відкриття або результати наукових досліджень. Напр иклад, виникненню програмованого навчання передували розвиток кіберне тики та інформатики, створення електронно-обчислювальної техніки; вини кненню й розвитку проблемного навчання - дослідження закономірностей р озвитку мислення, вчення російського психолога Льва Виготського (1896-1934) пр о зону найближчого розвитку. Філософські, психологічні дослідження з пр облем людської діяльності прислужилися формуванню діяльнісного підхо ду в навчанні та обґрунтуванню контекстного навчання, моделюванню проф есійної діяльності в навчальному процесі. Процес становлення нової педагогічної технології охоплює такі етапи: в иникнення суспільної потреби фундаментальні дослідження в галузі псих ології прикладні психолого-педагогічні дослідження - розроблення нови х технологій - відображення новостворених технологій у навчально-прогр амній та навчально-методичній документації. В освітній практиці педагогічна технологія може функціонувати на таки х рівнях: 1. 3агальнопедагогічний рівень функціонування педагогічної технології. 3 агальнодидактична, загально виховна технологія репрезентує цілісний о світній процес у регіоні, освітньому закладі, на певному рівні навчан ня чи вихова ння. У такому вигляді педагогічна технологія тотожна педагогічній сист емі, оскільки вона містить сукупність цілей, змісту, засобів і методів на вчання (виховання), алгоритм діяльності суб'єктів і об'єктів навчально-ви ховного процесу. 2. Предметно-методичний рівень функціонування педагогічної технології. Йдеться про застосування педагогічної технології як окремої методики, тобто як сукупності методів і засобів реалізації певного змісту навчан ня та виховання в межах одного предмета, групи, в діяльності педагога. 3. Локальний (модульний) рівень функціонування педагогічної технології. 30 рієнтована на цей рівень педагогічна технологія реалізується як техно логія окремих частин навчально-виховного процесу, розв’ язання окреми х дидактичних і виховних завдань (технологія окремих видів діяльно сті, формування понять, виховання окремих особистісних якостей тощо). У зв'язку з цим правомірним є розмежування таких понять, як «освітня техн ологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання (виховання, упр авління»>, оскільки кожне з них має свою ієрархію цілей, завдань, змісту. Об'єднують освітню, педагогічну технологію, а також технологію навчання (виховання, управління) актуальні для певного історичного етапу освітні концепції, педагогічні парадигми (системи поглядів). Осв і m н я mех н оло гі я. Вона відображає заг альну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору. Призначення освітніх технологій полягає у розв'язанні страте гічних для системи освіти завдань: прогнозування розвитку освіти, проектування і плануван ня цілей, результатів, основних етапів, способів, організаційних форм ос вітньо-виховного процесу. Такими освітніми технологіями є концепції ос віти, освітні закони, освітні системи. У сучасній Україні такими освітні ми технологіями є гуманістична концепція освіти, Закон України «Про освіту», система безперервної освіти (дошкільний, шкільний, вузівсь кий, поствузівський рівні) та ін. Педа гогі ч н а mех н оло гі я. Відображає тактику реалізації освітніх технологій у навчально-виховному процесі за наявності певних умов. Педагогічні технології акумулюють і виражають загальні оз наки та закономірності навчально-виховного процесу незалежно від конкретного на вчального предмета. Кожна конкретна педагогічна технологія відображає модель навчально-виховного та управлінського процесів у навчальному з акладі, об'єднує в собі їх зміст, форми і засоби. Вона може охоплювати й спе ціалізовані технології, що застосовуються в інших галузях науки і практ ики - електронні, нові інформаційні технології, промислові, поліграфічні , валеологічні (які зберігають здоров'я) тощо. Тех н оло гі я н авча нн я (вихова нн я, управління ). Цей тип те хнології моделює шлях освоєння конкретного навчального матеріалу (пон яття) в межах відповідного навчального предмета, теми, питання. За багать ма параметрами вона є наближеною до окремої методики. Дидактична технол огія охоплює зміст, форми, методи навчання. Специфічні зміст, форми і мето ди властиві й технології виховання або управління. У структурі технолог ії навчання (виховання, управління) виокремлюють підрівні: - кількість технологічних етапів; - ступінь технологічності; - складність технологічності; - гнучкість і мобільність технології тощо. З'ясування цих параметрів забезпечує прийняття виваженого рішення про доцільність впровадження конкретної технології навчання, виховання. Важливими теоретичною і практичною проблемами є співвіднесення дидакт ичних систем і технології навчання. Щодо цього в орієнтації педагогічно ї свідомості окреслилося такі два напрями: 1. Технологічний напрям організації педагогічного процесу. Спрямований він на ефективність навчання, розроблення критеріїв засвоєння, формува ння і підсумування оцінювання, подання інформації та етапів її засвоєнн я, конкретизацію навчальних цілей, корекцію зворотного зв'язку, повне за своєння знань, умінь і навичок. 2. Г уманісти чний напрям організації педагогічного процесу. Прибічники його головн ою метою своєї діяльності вважають формування і розвиток критичного, тв орчого мислення. Перший напрям реалізується за допомогою «технології навчання», другий - за допомогою моделей навчання, передусім дослідницької, комунікативно діалогової, дискусійної та ігрової. Модель навчання тлумачиться як окре слена схема або план діяльності педагога у навчальному процесі. Її стриж нем є організована вчителем діяльність учнів. Якщо технологічно орієнт ована модель передбачає репродуктивний характер діяльності учнів, то П ошукова - продуктивний, пошуковий. Середовищем реалізації педагогічної технології є технологічний проце с. Технологічний процес - система технологічн их одиниць, зорієнтованих на конкретний педагогічний результат. У педагогічній технології виокремлюють т акож технологічні схеми і технологічні карти. Технологічна схема - умовне зображення т ехнології процесу, поділ його на окремі ф ункціо нальні елементи і позначення логічних зв' язків між ними. Таке зобр аження є необхідною умовою унаочнення процесу, що сприяє його аналізу і ефективному застосуванню. не підміняє вона методику. Як відомо, методика обумовлюється окремою дидактикою, яка враховує своєрідність змісту освіти і зас обів і1 засвоєння. За смислом поняття «методика - ширше за поняття «технол огія», адже воно включає разом із змістовим інструментальний аспект пед агогічного процесу. У межах методики можуть співіснувати різні техноло гії. Отже, методика є окремою теорією, а технологія - алгоритмом її втіленн я у практику. Педагогу н едостатньо знати методику, він повинен уміти трансформувати знання і вм іння, тобто володіти технологією отримання запланованого результату. С уттєвою особливістю педагогічної технології є гарантування кінцевого результату і проектування майбутнього навчального процесу. Останнім часом увійшов у вжиток термін «інноваційна педагогічна техно логія». Одні дослідники тлумачать його як цілеспрямоване систематичне та послідовне впровадження в практику прийомів, способів педагогічних дій і засобів, які охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визн ачення його мети до одержання очікуваних результатів, інші - як комплексний, інтегр ований процес, що охоплює суб'єктів, ідеї, способи організації інновацій ної діяльності і забезпечує результативність нововведення. За іншими підходами до інновацій зарахову ють не просто створення нових засобів, а й сутнісні зміни, які виявляютьс я в новому способі діяльності, стилі мислення. У цьому контексті вважают ь інноваційними підходи, що перетворюють характер навчання щодо його ці льової орієнтації, взаємодії педагога і учнів, їх позиції в навчальному процесі. Водночас висловлюються думки щодо обмеження використання поняття «тех нологія - у педагогіці, доцільності функціонування його лише у сфері дид актики, оскільки визначити діагностичну мету чітко і якісно можна лише у навчанні. Нею може бути засвоєння певного обсягу навчального матеріалу , способів дій при підготовці до професійної діяльності тощо. Цей підхід аргументується тим, що якість засвоєного конкретного матеріалу можна л егко проконтролювати й оцінити. Значно важче чітко визначити діагностичну мету (наприклад, рівень сформ ованості певної психологічної, особливо особистісної якості) у вихован ні. Тому створити технологію, на думку прибічників цього підходу, неможл иво, оскільки не існує системи діагностичних за Технологічна карта - опис процесу у вигляді покроко вої, поетапної послідовності дій із зазначенням засобів, що використовуються. Професійне вміння проектувати технологі чну карту є одним із інноваційних компонентів професійної діяльності п едагога, вершиною його методичної вправності. Г рунтується воно на до бре розвинених рефлексивних здібностях педагога, а за своєю суттю є інте гративним, багатокомпонентним. Технології максимально пов' язані з навчальним процесом, діяльністю тих , хто навчає, і тих, хто навчається. Структуру технології навчання утворюю ть: а) концепт уальна основа; б) змістова частина, яка охоплює: - постановку, максимальне уточнення, формулювання цілей (загальних і кон кретних) щодо досягнення результатів; - зміст навчального матеріалу; в) процесуальна частина, до складу якої належать такі компоненти: - орган ізація навчального процесу відповідно до поставлених цілей; - методи і ф орми навчальної діяльності учнів та діяльності викладачів; - управління навчальним процесом (оцінювання поточних результатів, коре кція навчання, спрямована на дос ягнення поставлених цілей); . - заключна оцінка результатів. Педагогічній технології притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок частин, структурна і змістова цілісність, соціо- і природодоцільніс ть, інтенсивність усіх процесів. Оскільки технологія є важливою умовою втілення концепції в практику, за кономірно постає питання, "у процесі виховання можна спиратися лише на р озроблені методики і суб'єктивні методи контролю. "у зв'язку з цим доцільн о, на їх погляд, вести мову лише про ці елементи технологізації виховання», викорис тання яких сприяє ефективності виховного процесу. Сучасна пр актика виховання перебуває у перехідній стадії - вихователі та вчителі щ е не працюють за цілісними науковими технологіями, але вже поступово від ходять від замкненого на індивідуальності інтуїтивного розв'язання виховних з авдань. Помітна тенденція довпровадження апробованих технологічних зн ахідок, прагнення до уніфікації та стандартизації вимог. Виховну технологію не можна ототожнювати з виховним методом. Якісно нов і методи, які г рунтуються на рефлексивно-вольових механізмах, механізмах спі впереживання й позитивно-емоційного оцінювання, апелюють до самосвідомості, сві домого, творчого ставлення людини до суспільних норм і цінностей, український досл ідник Іван Б ех кваліфікує як виховні технології особистісної орієнтації. Розділ ІІ. Класифікація педагогічних технологій Складність, багатогранність педагогічної діяльності є чинником, що від криває простір для багатьох педагогічних технологій, динаміка продуку вання яких постійно зростає. Широкий спектр, багатоваріантність педаго гічних технологій зумовлюють необхідність їх класифікації. Найдоскона лішою серед багатьох вважають класифікацію, за якою педагогічні технол огії згруповано за різноманітними системними та інструментально значущими озна ками. Відповідно в сукупності педагогічних технологій виокремлено: 1. За рівне м застосування: - загально педагогічні (стосуються загальних засад освітніх процесів); - предме тні (призначені для вдосконалення викладання окремих предметів); - локальні та модульні (передбачають часткові зміни педагогічних явищ). 2. За пр овідним чинником психічного розвитку: - біогенні (провідна роль належить біологічним ч инникам); - соціогенн і (переважають соціальні чинники); - психогенні (провідна роль належить психічним чинникам). 3. За філософською основою: - матеріалістичні та ідеалістичні; - діалектичні та метафізичні; - наукові та релігійні; - гуманістичні й антигуманні; - антропософські (грец. anthropos - людина і sophia - мудрість) і теософські (засновані на вченнях про всезагальний абсолют, божественну суть усіх речей); - вільного виховання та примусу т ощо. 4. За науковою концепцією засвоєння досвіду: - асоціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію формування понять); - біхевіо ристські (англ. behavio(u)rism, від behavio(u)r - поведінка) (за основу взято теорію научання ); - розвивальні ( ґрунтуються на теорії розвитку здібностей); - сугест ивні (засновані на навіюванні); - нейролінгвістичні (засновані на нейролінгвістичному програмуванні); - гештальттехнології (нім. Gestalt - цілісна фор м а, образ, структура і технологія) та ін. (засн овані на психотерапевтичному впливі). 5. За ставленням до дитини: - авторитарні (засновані на чіткій надмірній регламентації); - дидактоцентристські (центровані на навчанні); - особистісно-орієнтовані (гуманно-особисті сні, технології співробітни цтва, технології вільного виховання) . 6. За орієнтацією на особисті сні структури: - інформаційні (формування знань, умінь, навичок); - операційні (формування способів розумових дій); - емоційно-художні й емоц ійно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин); - технології саморозвитку (формування самоуправляючих механізмів особ истості); - еврис тичні (розвиток творчих здібностей); - прикладні (формування дієво-практичної сфери) технології. 7. З а типом організації та управління пізнавальною дія льністю: - структурн о-логічні технології навчання (поетапне формулювання дидактичних завд ань, вибору способу їх розв'язання, діагностики та оцінювання одержаних результаті в); - інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечують інтегра цію різнопредметних знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інте грованих курсів, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм органі зації навчання); - ігрові технології (ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє ф ормуванню вмінь розв'язувати завдання на основі компетентного вибору а льтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету). В освітньому процесі використовують театралізовані, ділові, рольові, комп'ютерні ігр и, імітаційні вправи, ігрове проектування та ін.; - комп'ютерні технології (реалізуються в дидактичних системах комп'ютерн ого навчання на основі взаємодії «вчитель - комп'ютер - учень» за допомогою і нформаційних, тренінгових, розвивальних, контролюючих та інших навчаль них програм); - діалогові технології (пов'язані зі створенням ко муні кативного середо вища, розширенням простору співробітництва на суб'єкт-суб'єктному рівні: «учень - учитель », « учитель – а втор », « уче нь – автор » та ін.); - тренінгові технології (система діяльності щодо відпрацювання певних а лгоритмів навчально-пізнавальних дій і способів розв'язання типових завдань у проц есі навчання - тести, психологічні тренінги інтелектуального розвитку, розв'язання управлінських задач). Педагоги-практики розробляють авторські технології, які поєднують у рі зних варіантах елементи апробованих технологій. Як правило, всі вони зор ієнтовані на реалізацію змісту і досягнення мети різнорівневого і різнопроф ільного навчання. Вихідним матеріалом для розроблення технології є теорії, концепції. Баг ато педагогічних технологій мають у своїй основі такі концепції засвоє ння соціального досвіду: 1) асоціат ивно-рефлекторне навчання, у межах якого розроблена теорія формування п онять; 2) теорія поетапного формування розумових дій, згідно з якою розумовий ро звиток (як і засвоєння знань, умінь, навичок) відбувається поетапно, спрям овуючись від «матеріальної» (зовнішньої) діяльності у внутрішній розум овий план; 3) сугестопе дична концепція навчання, яка об г рунтовує комплексне використання у навчальних ц ілях вербал ьних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засобів сугестії (навіюванн я), що сприяє над запам'ятовуванню; 4) теорія нейролінгвістичного програмування (НЛП), що розглядає процес на вчання як рух інформації через нервову систему людини; 5) теорії змістового узагальнення, в основу яких покладено гіпотезу про п ровідну роль теоретичного знання у формуванні інтелекту дитини. На основі однієї теорії навчання можуть вибудовуватися різні технолог ії. Так, асоціативно-рефлекторна психологічна теорія породила варіантн і технології навчання, які по-різному поєднують слово і наочність. Теорі я проблемного навчання покладена в основу технологій, що розвивають тво рчі здібності, пізнавальну активність, інтерес, самостійність особисто сті. Водночас побудова на одній теорії, концепції кількох технологій нав чання не є свідченням їх ідентичності. Вони завжди будуть відрізнятися з а кількісними і якісними параметрами. У зв'язку з цим важливо мати цілісн у систему засобів опису педагогічних технологій, враховуючи, що кожна з них містить концептуальний, змістовий та процесуальний аспекти. Розділ І ІІ. Аналіз формування творчих здібностей уч нів на уроках трудового навчання Проблема розвитку творчих здібностей учнів на заняттях з трудового нав чання є досить актуальною проблемою в період необхідності відновлення економіки нашої держави, відродження національної культури та самосві домості народу. Аналіз передового педагогічного досвіду викладання трудового навчанн я свідчить, що багато вчителів, які мають великий педагогічний стаж та до свід роботи у загальноосвітніх навчальних закладах, пропонують різні м етоди розвитку творчих здібностей та різні підходи до організації навч альної та трудової діяльності учнів. Пропонується для розвитку творчих здібностей учнів: застосовувати на заняттях трудового навчання художньо-конструкторськ і задачі [5,26]. Художнє конструювання відіграє важливу роль у розвитку твор чих здібностей. Предмети, явища навколишнього середовища викликають у л юдини певні відчуття, через певні рецептори, зокрема зорові, слухові та і нші. Під час розв'язування задач розвивається уява, просторове мислення, образотворчі навички, відчуття гармонії, гарного смаку та інші, які є нео бхідними для загального розвитку творчої особистості. проводити заняття, на яких учні виготовляють різні вироби з природних ма теріалів. Він вважає, що природний матеріал активізує уяву учнів, змушує їх переживати естетичні переживання, викликає потребу в творчому збага ченні. Для більш широкого використання творчого потенціалу учнів, автор пропонує на уроках трудового навчання придумувати і виготовляти не одн отипні вироби, які відмінні за формою та компонуванням [3,28]. використовувати на уроках трудового навчання технічну документацію з неповними даними, як засіб розвитку творчих здібностей учнів. Педагог вв ажає, що технічна документація регламентує діяльність учнів. Його метод ика полягає у тому, що кількість даних в технічній документації, в процес і навчання, зменшується. Це дає можливість учням творчо приступити до ви рішення завдання [6,29]. практикувати на заняттях трудового навчання колективне обговорення ін дивідуальних творчих завдань. При такій організації праці на розвиток т ворчих здібностей учнів впливає ряд суб'єктивних факторів. Колектив спо нукає учня до більш активної діяльності. Колективне обговорення індиві дуальних завдань сприяє підвищенню мотивації та уваги учнів до виконан ня своїх творчих завдань. Вчитель при цьому може організувати змагання н а досягнення кращих результатів [1,153]. оздоблювати вироби, які виготовляють учні. Автор вважає, що виготовляючи на уроках ті чи інші вироби поряд з технологічними і технічними в рівній мірі вирішуються і художньо-конструкторські задачі, навіть якщо вони не вирізняються в самостійні. Учні, виготовляючи виріб, прагнуть надати йом у красивого вигляду. Для цього вчитель дає їм завдання, що полягає у розро бці орнаменту, форми, способу оздоблення свого майбутнього виробу. В ход і практичних занять учні виготовляють виріб і оздоблюють його власнору ч розробленим орнаментом [2,39]. При виборі форм та методів роботи з учнями на уроці особливу увагу необх ідно звертати на застосування засобів, що активізують самого учня: ділов і, рольові ігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, проблемний викла д матеріалу та інші. Використовуючи ділові, рольові та інші ігри як засіб розвитку творчої активності учнів, учитель вирішує ряд завдань: в€’ цілеспрямовано знайомить школярів із змістом професії; в€’ розкриває учням специфіку професійної діяльності; в€’ розвиває вміння співвіднести свої інтереси і здібності з вимогами п рофесії; в€’ досягає відповідності навчальних та пізнавальних інтересів з профе сійними; в€’ формує активну позицію школярів в оволодінні професією, виховує пот ребу реалізувати свої інтереси в діяльності. При цьому особливу увагу треба звертати на розвиток самостійності твор чих здібностей учнів, бо через творчість найбільш повно проявляються пр офесійні інтереси і нахили учнів [4,5]. Серед розроблених методів творчої діяльності найбільш ефективними і в ідомими в сучасній літературі з питань технічної творчості є: метод мозк ового штурму, морфологічний аналіз, метод фокальних об'єктів, основи тео рії розв'язування винахідницьких задач тощо [3,19]. Отже, проблема розвитку творчих здібностей учнів на уроках трудового на вчання є на сучасному етапі актуальною у передовому педагогічному досв іді кращих вчителів трудового навчання, методистів, які пропонують заст осовувати з цією метою різноманітні шляхи і методи, зокрема: в€’ використання на заняттях з трудового навчання природних матеріалів; в€’ колективне об говорення індивідуальних творчих завдань; в€’ диференціюва ння виробничо-технічних задач; в€’ використання технічної документації з неповними даними; в€’ застосування художньо-конструкторських задач; в€’ застосування методів творчої діяльності. Висновки Трудове навчання – предмет державного ко мпонента змісту освіти, який включає відомості з основ техніки, технолог ії, економіки і організації сучасного виробництва. Воно має відповідати вимогам життя, запитань. Отже, з погляду теорії діяльності особливістю трудового є тісне поєднан ня навчання з продуктивною працею. Усі знання, які здобувають учні, відра зу ж знаходять застосування, а вся практична діяльність є суспільно кори сною. Навчання, під час якого теорія пов’ язується з продуктивною працею , має якісно іншу загальноосвітню і виховну цінність. При значній економ ії часу і зусиль, крім самого оволодіння знаннями і вміннями, такий зв’ я зок забезпечує розширення і закріплення значення для потреб людини. Іншою особливістю практичної діяльності школярів у трудовому навчанні є продуктивний, а не тренувальний характер. Це позитивно впливає на моти ваційну основу навчання, дає змогу залучити до активної діяльності всіх без винятку учнів. Слід враховувати, що пізнавально– практична діяльність учнів у трудов ому навчанні грунтується на тісному зв’ язку з основами наук. Це сприяє розвитку інтересу дітей до вивчення інших шкільних предметів, а значить , і вирішення загальноосвітніх завдань школи. Важливу роль у здійсненні таких загальноосвітніх завдань, як розумовий і фізичний розвиток, морал ьне та естетичне виховання учнів, формування їхнього світогляду в цілом у. Це досягається завдяки специфічним особливостям змісту трудового на вчання. Систематична участь учнів у колективних трудових процесах створює осн ову для виховання таких важливих для сучасної людини якостей, як комунік ативність, взаємодопомога, сприймання здорового духу суперництва. У процесі формування технологічних понять і вмінь учнів краще засвоюют ь закономірності розвитку природи та суспільства і включаються в актив ну діяльність. Поєднання навчання з продуктивною працею забезпечує діє вість їхніх поглядів і переконань, сприяє досягненню єдності світогляд у та повсякденної практичної поведінки. Підвищення ефективності трудового навчання в загальноосвітніх навчал ьно-виховних закладах значною мірою залежить від професійної майстерн ості, компетентності вчителя, його творчого підходу до організації навчально-виховного процесу. Отже, завдання, які повинні виконувати учні, мають відповідати загальноо світнім програмам з трудового навчання, можливостям навчального закла ду, місцевим традиціям і враховувати інтереси школярів. Дуже важливо поє днувати засвоєння умінь – обробки різних доступних матеріалів з вигот овленням корисних виробів для школи, сім’ ї, ремонтом навчально – наочн их посібників, тощо. При вирішенні завдань даної проблеми, ми пересвідчились, що систематичн е використання на практиці знань, умінь та навичок якими повинні володіт и учні дає змогу створити їм уявлення про предмети праці, технічний проц ес, знаряддя та організацію праці з певної сфери людської діяльності, фо рмувати відповідні вміння, навички та якості особистості, притаманні тр удівнику й громадянину суверенної України. Отже, зміст навчання за будь – яким видом трудової діяльності визначаєт ься з дотриманням основних дидактичних вимог (науковість, доступність, п осильність, реалізація внутрішньо предме тних і міжпредметних зв’ язків, політехні чна спрямованість, врахування статевих та регіональних особливостей). Використана література 1. Дидактичні засоби і навчальна техніка. Комплексна програма державної національної програми “Освіта. (Україна ХХI століття) ”.Проект. Укл. В. П. Волинський, А. М. Гуржій, Г. О. Козлакова. – К. : ІСДО, 1994. – с. 40 ; 1981. №11. – с. 13 – 19. 2. Дубова Н. Мотиваці я творчої діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці. // Трудова підг отовка в закладах освіти. – 2004. - №2. – с.8 – 10. 3. Зайцева О. Творча д іяльність як засіб розвитку професійних інтересів школи у процесі труд ового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1999. – Вип.1 5 – 8 с. 4. Лернер И.А. Дидакти ческие основи методов обучения. – М.: Педагогіка, 1981. – 185с. 5. Морев О. Формуванн я загальнотрудових умінь у різних дидактичних системах трудового навч ання. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. - №5. – с.51 – 53. 6. Пантелеева Р. Изго товление сувениров как возможность виразить свое „Я”: (педагогу дополни тельного образования) /Р. Пантелеева, В.Гайнулина // Воспитание школьников . – 2004. - №4. – с.27 – 32. 7. Тхоржевський Д. Ко нцепція “Трудове навчання” у 12 – річній загальньоосвітній школі. // Трудо ва підготовка в закладах освіти. – 2001. – Вип. 2 3 – 5 с. 8. Фіцула М.М .. Педагогіка. Навчальний посібник. – К.: Академвидав. – 2005.

Приложенные файлы


Добавить комментарий