Учебный электронный файл

114 ДИПЛОМНА РОБОТА Використання народознавчого матеріалу на уроках " Я і Україна " в початковій школі Зміст Вступ Розділ 1. Характеристика народознавчого матеріалу, що використовується на уроках „Я і Україна" в початковій школі 1.1 Різноманітність жанрів усної народної творчості для дітей 1.2 Використання відомостей народного календаря Розділ 2. Методика використання народознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна" 2.1 Педагогічні умови ефективного використання народознавчого матеріалу в початковій школі 2.2 Методика використання народознавчого матеріалу під час вивчення курсу „Я і Україна" в 2 класі 2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження Висновки Список використаних джерел Додатки Вступ Актуальність проблеми дослідження . Наукою та багатовіковою практикою переконливо доведено, що українська школа справді національна тоді, коли ґрунтується на українській етнопедагогіці, українській національній системі впливу на формування особистості і за орієнта цій ний еталон має народні чесноти, норми християнської моралі, гармонію родинно-громадсько-шкільного виховання . Оптимальність функціонування української національної школи відбувається за наявності міцної етнопедагогічної основи . Такої точки зору дотримувались провідні українські педагоги, зокрема О . Духнович, І . Огієнко, Ю . Дзерович, П . Холодний, І . Бажанський, С . Русова, А . Волошин, Г . Ващенко, В . Сухомлинський та інші . Життя молодших школярів повинно будуватися з урахуванням народних традицій трудового, родинно-сімейного, морально-естетичного та духовного виховання . Народознавчий підхід у навчально-виховному процесі сприяє формуванню загальнолюдської моралі, готовності виконувати заповіти батьків . Використання досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, допомагає впроваджувати в навчально-виховний процес все цінне з народної мудрості, активно залучати школярів до засвоєння спадщини свого народу, адже дитина, позбавлена можливості спиратися на досвід людства, не може розвиватись повноцінно . Засобом фіксування та акумуляції соціально-ціннісного досвіду старших поколінь є фольклор . У сучасних умовах розвитку школи необхідність та важливість використання народо знавчого матеріалу в системі навчально-виховної роботи не викликає сумнівів як у вчених, так і у вчителів-практиків . Це знайшло відображення і в чинних навчальних програмах . Зокрема, в пояснювальній записці до програми з курсу „ Я і Україна " зазначається , що його метою є сприяти формуванню в учнів потреби до пізнання світу і людини в ньому ; засвоєнню духовних цінностей у екологічній, пізнавальній, моральній, емоційній, естетичній сферах . Цей курс передбачає створення передумов для усвідомленого сприймання і засвоєння соціальних, морально-правових норм, історичних, національно-культурних традицій українського народу . Проте практична реалізація цієї вимоги в педагогічному досвіді вчителів початков ої ш к о л и зустрічає перешкоди . Це зумовлене багатьма причинами, серед яких основними, на наш погляд, є недостатня розробка науково-теоретичних основ народо знавства в початковій школі та брак науково обґрунтованих методичних рекомендацій щодо використання на уроках народо знавчого матеріалу . Оскільки підручники з курсу „ Я і Україна " є єдиними для всієї України, то вони не можуть повністю відобразити регіональні особливості кожної області, кожного краю . Тому виникає протиріччя між необхідністю вивчення природи і національно-культурних традицій своєї області, з однієї сторони, та змістом підручників, з іншої . Для виходу з цієї ситуації вчителю початкової школи необхідно підібрати народо знавчий матеріал про історію, культуру та природу своєї області, який доцільно використовувати на уроках під час вивчення нового матеріалу . Проблема відродження національної культури і шляхи її реалізації в загальноосвітній школі розробляється на сучасному етапі багатьма дослідниками ( М . Стельмахович, Ю . Руденко, П . Ігнатенко, В . Стрілько, Н . Сивачук, К . Чорна, О . Любар, Д . Федоренко та ін. ). Проте с лід зазначити, що проблема використання народознавчого матеріалу під час вивчення курсу „ Я і Україна " в початков ій ш к о л і висвітлена недостатньо й потребує удосконалення її змістової та методичної сторін з урахуванням сучасних вимог, які ставить реформування системи освіти в Україні . Таким чином, актуальність проблеми використання народознавчого матеріалу на уроках „ Я і Україна " зумовлена переходом початкової школи на нові навчальні програми та недостатньою кільк істю в підручниках навчального народознавчого матеріалу . Разом з тим, аналіз результатів цілес прямованих спостережень уроків „ Я і Україна ” , свідчить про те, що народознавч ий матеріал, як правило, використовується епізодично, без детально розробленої методики його опрацювання . Недоліки у використанні народознавчого матеріалу в початковій школі та необхідність методичного удосконалення його застосування визначили вибір теми дипломної роботи : „ Використання народознавчого матеріалу на уроках „ Я і Україна " в початковій школі ” . Об’ єкт дослідження - процес вивчення курсу „Я і Україна " в 2 класі . Предмет ом дослідження є відбір народознавчого матеріалу для у років „Я і Україна " в 2 класі та методика його використання на уроках . Мета дослідження - визначити теоретичні аспекти проблеми реалізації народознавчого принципу навчання в початковій школі та розкрити методику використання народознавчого матеріалу на уроках „ Я і Україна " в 2 класі . Гіпотеза дослідження - результативність засвоєння учнями природничих і суспільствознавчих знань значно покращиться, якщо на уроках „ Я і Україна " в початковій школі систематично, цілеспрямовано й послідовно використовувати народознавчий матеріал . Для розкриття теми і реалізації мети дослідження у дипломній роботі вирішувались такі завдання : Охарактери зувати види народознавчого матеріалу, який доцільно використовувати на уроках „Я і Україна " в початковій школі . Проа наліз увати сучасний стан розвитку проблеми дослідження з точки зору використання народознавчого матеріалу у навчально-виховному процесі . Визначити педагогічні умови ефективного використання народознавчого матеріалу в початковій школі . Здійснити відбір народознавчого матеріалу для уроків „Я і Україна " в 2 класі . Експериментально перевірити вплив систематичного використання народо знавчого матеріалу на рівень навчальних досягнень учнів із курсу „Я і Україна ". Для написання дипломної роботи використовувалися такі методи дослідження : теоретичний аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури, чинних навчальних програм та підручників для початкової школи, передового педагогічного досвіду ; анкетування вчителів ; спостереження навчально-виховного процесу ; спостереження, педагогічний експеримент ; тестування учнів ; теоретичне узагальнення ; кількісний і якісний аналіз результатів експериментального дослідження . Експериментальне дослідження проводилось у три етапи . Під час констатувального етапу експерименту ми проаналізували стан дослідження проблеми в теорії та практиці роботи сучасної початкової школи ; провели анкетування вчителів початкових класів, визначили основні поняття проблеми . На формувальному етапі ми розробили методику проведення педагогічного експерименту ; визначили педагогічні умови використання народознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна " в початковій школі, здійсн или відбір народознавчого матеріалу , який використовувався на уроках „Я і Україна " в 2 класі . Під час підсумкового етапу ми узагальнювали результати експериментального дослідження ; формулювали загальні висновки дослідження . Структура дипломної роботи . Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використан их джере л, додатків . Розділ 1 . Характеристика народознавчого матеріалу, що використовується на уроках „ Я і Україна " в початковій школі 1.1 Різноманітність жанрів усної народної творчості для дітей Важливим завданням початкової школи є формування особистості молодшог о школяра . Одним із шляхів розв’ язання цього завдання є прилучення учнів до національної культури та народних традицій . Саме в школі прищеплюється повага до свого народу, його історії, культури, закладаються основи цілісного внутрішнього світу особистості, її національної самосвідомості, народного світогляду, емоційної культури . В зв’ язку з цим важливого значення набуває здійснення народознавчого підходу у процесі вивчення природознавства . Це зумовлено тим, що викори стання народ оз н авчого матеріалу на уроках дає змогу сформувати, поглибити, розширити знання дітей про навколишній світ, розвивати дитячу допитливість і кмітливість . При цьому , зазначає О . Біда, молодші школярі вчаться не просто спостерігати, а й бачити, чути бентежний світ природи , відчувати потребу пильно придивлятися до навколишнього, помічати поруч дивне й загадкове [ 9 ]. К рім т ого, народні знання відображають традиції шанобливого ставлення українського народу до природи, тому і розглядаються вченими як важлива умова ефективного формування екологічної культури молодших школярів . У численних приказках, обрядах від о б ражен о досвід багатьох поколінь, норми пов е д і н ки в сім’ ї, суспільстві, з об’ єктами природи тощо . Пісні, легенди й повір’ я засвідчують поетичне сприймання навколишнього світу, що є досить характерним для українського народу . Прилучаючись до скарбів національної культури, учні переймаються особливим ставленням до природи - шанобливим, яке передбачає повагу до законів природи, до всіх форм життя, усвідомлення людства як частини, а не повелителя оточуючого світу [ 21 , с .4]. Використовуючи джерела народної мудрості, учитель знайомить дітей з історією свого народу, його звичаями, побутом . Відомо, що узагальнений досвід життя народу найяскравіше відображається у фольклорі . Дитячий фольклор - це багатожанрова система, що складається з прозових, речитативних, пісенних та ігрових форм . Традиції, звичаї, обряди, вірування постають в оригінальній художній формі в різних його жанрах . Цього треба вчити дитину з перших днів життя . Недарма в народі кажуть : „Коли дитину не навчиш у пелюшках, то не навчиш і в подушках ". Звичаї, традиції, обряди В . Сухомлинський вважав надзвичайно важливим засобом формування особистості . Він використовував їх з метою досягнення певних цілей, збагачення і урізноманітнення методики навчально-виховної роботи школи народознавчим змістом . Вчений народну педагогіку розглядав як найвиз начніший засіб виховання, навчання і розвитку дітей [ 54 ]. Національна початкова школа має широко використовувати жанри усної народної творчості на уроках та у позакласній роботі, забезпечуючи дидактичні, виховні, розвивальні цілі . Тому вчитель має постійно звертатися до народної творчості . Особливо активно потрібно на уроці „Я і Україна " використовувати загадки, прислів’ я, приказки, народні прикмети тощо . Це дає змогу розширити уявлення молодших школярів про народну творчість . Розглянемо, твори яких жанрів фольклору доцільно використовувати на уроках „Я і Україна " в початковій школі . Серед дидактичних засобів значне місце посідає загадка, як а розглядаєт ься як засіб розвитку, навчання та виховання дітей . У дітей молодшого шкільного віку загадки викликають великий інтерес . Загадки - один із найдавніших і найпоширеніших видів народної творчості . У давнину загадка мала певне значен ня, слугувала засобом перевірки мудрості, мала пізнавальну цінність . З а допомогою загадок народні знання, народна мудрість передавалися поколінням . Термін „загадка” давнього походження . Він походить від слова гадати, тобто думати . Загадки мають свою специфіку : сутність її полягає в тому, що в загадках предмети чи явища прямо не називаються . Про них мовиться у прихованій , завуальованій, алегоричній формі і треба відшукати їх первісне значення . Загадки - це стислі твори, в основі яких лежить метафоричне запитання . Для того щоб дати на нього відповідь, потрібно вміти зіставити життєві явища на основі їх спорідненості чи подібності . Іноді ця подібність обмежується кількома або навіть однією якоюсь ознакою, - отже, розгадування вимагає не тільки певної суми знань, а й спостережливості, кмітливості, уміння бачити спільне в конкретному й абстрактному [ 20 ]. У загадках широко використовується метафора, алегорія, уособлення, менше - порівняння . Часто задуманому предметові ( явищу ) дасться назва інших на основі їх схожості . Наприклад, в загадці про С онце : „ Встає рано, лягає пізно, світить яскраво, гріє жарко ". Сонце тут порівнюється з людиною, з діями, вказує на характерні ознаки - світить і гріє . Часом у загадках робляться незвичайні порівняння чи зіставлення . Скажімо, небо у загадках - це голубий шатер, синя шуба, синя хустина, поле неміряне, море безкрає ; комар - не звір і не птиця, ні рак, ні риба, летюче, маленьке, кусюче ; морква - це дівчина, панна, що має пишну косу, а та надворі та ін . Якщо розглядати загадку з точки зору її змісту, то неважко помітити, що вона є логічним завданням . Відгадати загадку - значить на основі вказаних у ній ознак визначити предмет, тобто розв’ язати логічне завдання . З давніх-давен загадка стала засобом розваг молоді на вечірках, своєрідною розумовою грою, змаганням у кмітливості . Вмінню відгадувати загадки в давні часи надавалося велике значення, воно було мірилом мудрості й розуму . Основн им призначення м загадок було перевірити кмітливість людини, оцінити її знання, спостережливість, допитливість , кмітливість [ 9 , с .3 24 ]. Загадки розвивають процес мислення - аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення, привчають до самостійності мислення, розвивають такі якості розуму, як тямущість і кмітливість . Загадка може бути використана для того, щоб зосередити увагу дітей на понятті, яке вивчається або закріплюється на уроках , із метою уточнення, конкретизації знань дітей про тіла і явища природи, їх призначення . При цьому загадки підбираються, згідно з метою уроку та рівнем розвитку дітей . Відгадування загадок можна планувати як складову частину уроків „Я і Україна” . Вони можуть бути використані під час дидактичних ігор, спостережень за явищами природи . Наприклад, н а уроці „Я і Україна " у 2 класі під час вивчення теми „Весна в природі " варто запропонувати дітям загадки про весну : Сидить дід за подушками І стріляє галушками . ( Град ) Мене просять, чекають, А як покажусь - утікають . ( Дощ ) Вийшла звідкись гарна дівка, На ній стрічка-семицвітка ; А де з річки воду брала, Там коромисло зламала . ( Веселка ) Старий дід мости помостив, Молода прийшла - мости розвела . ( Весна ) Молодших школярів захоплює сам процес загадування і відгадування . Загадка примушує учнів думати, аналізувати, вчить приглядатися до оточуючого світу, помічати те, що не лежить на поверхні, проникати у сут ніст ь речей, розвиває спостережливість, асоціативне мислення, фантазію . Вона несе дітям радість відкриття і пізнання світу . У загадках для молодших школярів є досить цінний пізнавальний матеріал про природу, взаємозв’ язки і залежності в ній, походження різних предметів і явищ, про найважливіші властивості, і т им самим вони заохочують дитячу допитливість . У народних загадках звеличується природа, звертається увага на її красу та чарівність, наприклад, весна „пробуджує поля”, „заквітчує гаї ", Сонце - „яснокриле”, ромашки - „сестрички із золотими очима та білими віями ". Часто у народних загадках прямо вказано на те, яку користь людині приносять тварини, рослини . Вірно людям я служу, їм дерева стережу, Дзьоб міцний і гострий маю, Шкідників ним здобуваю . ( Дятел ) Навесні я тебе радую, Влітку прохолоджую, Восени годую, А взимку грію . ( Дерево ) Товстий Гнат - При землі не впізнать, А як вирвеш, борщик звариш, Тоді й похвалиш . ( Буряк ) В окремих загадках мова йде про залежність рослин від зовнішніх умов, змінюються умови - зникають одні рослини і з’ являються інші . Наприклад : Я найперша зацвітаю Синім цвітом серед гаю, Відгадайте, що за квітка, Бо мене не стане влітку . ( Пролісок ) Після того , як діти відгадали загадку, вчитель звертає їхню увагу на головні ознаки, за якими учні впізнали рослину : перша зацвітає, влітку зникає, квіти синього кольору . Учитель організовує бесіду з учнями : чому саме влітку ці квіти зникають ? Чи треба їх берегти ? Як саме ? Пропонуючи народні загадки про пори року, С . Волкова [ 12 ] рекоменду є зіставляти їх з ознаками кожної пори року згідно зі спостереженнями учнів . Глибока предметність загадок зумовлюється , перш за все , тісним зв’ язком цього виду художньої творчості з повсякденним життям трудівника, його виробничою діяльністю, коли людина ще безпосередньо сприймала все, що потрапляло в поле її зору . Як і всякий інший поетичний твір, повноцінна, справді художня загадка могла з’ явитися лише на порівняно високому ступені розвитку первіснообщинної культури . Адже для того, щоб створити навіть найпростішу загадку, необ хідно, як вірно відзначив Е . Тейлор, порівняно добре володіти здатністю абстрактного порівняння . Крім цього, потрібний значний розвиток знань взагалі, щоб цей процес став загальнодоступним і, нарешті, із серйозного перейшов у гру, що особливо яскраво визначається на пізнішому етапі розвитку загадок . У великому циклі українських загадок про будову В сесвіту передусім відзначається прагнення людини пізнати світ за допомогою аналогій, порівнянь з іншими відомими їй предметами та явищами . Дея кі загадки цього циклу є картин ами з життя, побуту, часом навіть характ еризують цілу епоху . Наприклад : Толока не мірян а, череда не лічена, пастух не найманий . ( Н ебо, зорі, М ісяць ) До загадок про будову В сесвіту тісно примикає цикл творів про явища природи, тваринний і рослинний світ . У цих загадках знайшли свій вияв спостереження людини за змінами в природі протягом року, прагнення відобразити різні пори року та характерні для кожної і з них явища природи за допомогою звичайних образів із повсякденного життя . Хара ктерні щодо цього такі загадки : Чорна корова всіх людей поборола, А білий віл всіх людей підвів . ( Ніч і день ) Невидимий біле зерно сіє, Та ще не зійшло, як зі світу втекло . ( Сніг ) Скатертина біла увесь світ накрила . ( Сніг ) Без сокири, без долота, а мости будує . ( Мороз ) Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить . ( Грім ) Понад воду стежечка, а води не перейдеш . ( Веселка ) У загадках про тваринний і рослинний світ фігурують , насамперед , свійські тварини та культурні рослини, які здавна відігравали важливу роль у житті людини, а також дикі звірі, рослини, комахи . В цих загадках із великою си лою виявляються трудова основа наро дної поетичної творчості , утилітарне ставл ення людини до навколишнь ої дійсності, прагнення якомога повніше підкорити її своїм інтересам, оцінка всіх предметів навколишнього світу з точки зору їх ролі й важливості в житті трудівника . Наприклад : Ні старому, ні малому не дасть приступити до дому . ( Собака ) Хто найраніше встає ? ( Півень ) Тільки сонце блисне - вони вже гудуть, уже свою здобич у хатку несуть . ( Бджоли ) Широко предста влена в народних загадках сама людина, її фізична природа, їжа, житло, домашній інвентар, речі повсякденного вжитку . Для загадок цього напряму також характерні картини-аналогії з повсякденного трудового життя народу, які мають зорієнтувати того, перед ким ставиться загадка, „полегш ити” відгадку твору . Наприклад : Повен хлівець білих овець, а за ними червоний баранець . ( Зуби, язик ) Дві матері мають по п’ ять синів, і кожному сину ім’ я є . ( Руки, пальці ) Брат з братом через дорогу живуть, а один о д н ого не бач а ть . ( Очі ) Кругом проруби у два ряди білі голуби . ( Рот і зуби ) Значне місце в загадках цієї групи відводиться стравам . Використовуючи засіб послідовного виключення окремого і з загального, застосовуючи барвисту метафору чи вдале порівняння, народ створ ив цілий ряд загадок, в яких підкреслюються ха рактерні ознаки того чи іншого виду їжі : Ріжуть мене ножакою і б’ ють мене ломакою, за те мене отак гублять, що всі мене дуже люблять . ( Хліб ) Що то таке, що з ложки висять ножки ? ( Локшина ) Без обручів, б ез дна повна бочка вина . ( Яйце ) Рідке, а не вода, біле, а не сніг . ( Молоко ) У досконалій художній формі загадок про людське житло, домашній інвентар, предмети щоденного користування виразно і конкретно виявляється процес історичного розвитку людства, його матеріальної культури, постійного підкорення і удосконалення речей та предметів повсякденного оточення людини, виділяються елементи нового у житті та побуті народу на певному щаблі його розвитку . Слід підкреслити велике педагогічн е значення загадок цього напрям у . Адже саме звернення до предметів повсякденного оточення людини у цих загадках є вдячним засобом збудження інтересу дитини до наслідків трудової діяльності батьків, до характеру, сут ност і та призначення у житті предметів праці дорослих . Подібні загадки сприяють пізнанню дітьми навколишнього світу ; поглиблюють їх спостережливість, допитливість, а також примушують замислюватись над справжнім значенням людської праці, виховують почуття поваги до трудящих, прищеплюють смак до суспільно корисної діяльності . Із ши рокої низки творів цього напрям у, які можна успішно використовувати в практиці ш коли, слід згадати хоча б такі : Не їсть, не п’ є, день і ніч кує . ( Годинник ) Усіх обшиваю, а сама одягу не маю . ( Голка ) Стоїть у куточку, підперезане мотузочком . ( Віник ) Дерев’ яне полінце шість дірочок має, весело співає . ( Сопілка ) Великим кількісно і широким за тематикою являється цикл загадок про трудовий процес, господарський інвентар, знаряддя виробництва, техніку і засоби пересування . У цілому ряді цих загадок знайшли відображення минулі епохи розвитку суспільства з їх мануфактурним способом виробництва, і з широким застосуванням ручної праці ( наприклад : загадки про соху, серп, кужіль, терницю та ін ). Чимале місце займають тут також виробничі процеси, по в’ язані і з сільськогосподарським побутом : оранка, сівба, косовиця, молотьба, ткацтво, ковальство, при готування їжі, рибальство, мисливство тощо . Безпосередньо до цих загадок примикають твори про господарський інвентар та знаряддя виробництва . Мовби дальшим розвитком, логічним завершенням цієї групи творів є загадки про машини, починаючи з найпростішої і за кінч у ючи порівняно складними . Найбільш характерни ми загадками цієї групи є такі : Брат брата січе, біла кров тече . ( Жорна у млині ) Залізний ніс, дерев’ яний хвіст . ( Сокира ) Не пташка, а з крилами . ( Млин-вітряк ) Зуби мають, а їсти не просять . ( Граблі ) Показовими щодо відображення прогресу, розвитку технічних знань людини є загадки про засоби пересування, подолання простору ( кінь, пліт, човен, поїзд, автомобіль, літак ). Ці твори дуже люблять діти, зокрема молодшого шкільного віку, і вчитель , який повинен підтримувати і розвивати природний інтерес дитини до технічних знань, може використовувати ці загадки в своїй роботі . Серед суми різноманітних знань про навколишній світ, набутих трудівником у результаті господарської й громадської діяльності, важливе місце належить питанням освіти та виховання людини . В умовах класового суспільства, коли основна маса народу бу ла приречена на постійні злидні і безправ’ я, питання освіти, виховання людини були надзвичайно актуальними . Народ ніколи не мирився зі своїм рабським становищем, постійно прагнув до освіти, здобуття систематичних знань, навчання . В цій групі український народних загадок і від о б р а жа ється питання про освіту , шкільне виховання . Наприклад : Д о б ре бачить, а сліпий . ( Неписьменний ) Мовчить, а розуму навчить . ( Книга ) Цілк ом самостійну групу становлять загадки, в яких знайшли своє відображення абстрактні, загальні, умовні та збірні поняття . З точку зору генетичного розвитку , ці твори є продуктом досить пізньої доби і свідчать про розвиток абстрактного мислення людини та про активне відношення трудівника-художника до надбань духовної культури . Про пізній час походження цих творів свідчить і їх мова . На відміну від загадок, що мають за лишки давньої лексики, ці твори відзначаються чистотою й добірністю мови, чіткістю та унормованістю синтаксичних конструкцій, стрункістю побудови . Об’ єктом художнього відтворення тут є голос, луна, сон, прикрість, думка, любов, радість, біда, тінь, совість та багато іншого . Окреме місце серед загадок цієї групи посідають твори про різні відрізки часу ( рік, місяць, тиждень, добу, годину тощо ). Чимало загадок присвятив український народ чудовій природі рідного краю, поетично змалював у них таких представників лісового царства, як тополя, ялина, смерека, береза . Ось, як, наприклад, говорит ься в народній загадці про ялин у : „ Зимою й літом маячить зеленим цвітом ". Ще яскравіше від о б ражен і в загадці характерні риси білокорої берези : „ Біле - не сніг, зелене - не луг, кучеряве - не людина ". Сучасні дослідники загадок, зокрема І . Березовський, підкреслюють благотворний вплив їх на розвиток художньої літератури, особливо дитячої [ 12 ]. Т ворення загадок продовжують як професійні письменники, так і широкі кола самодіяльних митців, збагачуючи цей дивний жанр художніми знахідками . Багато спільного із загадками мають прислів’ я та приказки . Їх об’ єднує насамперед метафоричність, що ґрунтується на спостереженнях з а природою та побутом, а також стислість і чіткість викладу . Переносне значення вислову дозволяє іноді вживати загадку як прислів’ я ( „Прийшов хтось, узяв щось, бігти за ним, не знаю за ким” ). Прислів’ я - це коротке влучне висловлювання з приводу почутого та побаченого . Здебільшого це віршовані народні вислови, в яких виражено повчальний життєвий досвід та мудріс ть народу . Вони тісно пов’ язані зі щоденним життям і побутом людини, є узагальненою пам’ яттю народу, висновками з життєвого досвіду, який дає право формувати погляди на природу, ети ку, мораль, історію й політику . Близькими до прислів’ їв є приказки . Різкої межі між прислів’ ями та приказками не існує, тому їх розглядають як один жанр . Різниця між ними полягає хіба в тому, що приказки будуються як одночленні речення, а прислів’ я більш розгорнуті . Прислів’ ями вважаються самостійні судження із замкнутою формою кліше, що є художні ми твор ам и з прямими або переносними значеннями, інтонаційно й граматично оформлені як прості або складні речення . Вони в стис л ій , точній формі підводять підсумки спостережень з а групами подій або явищ, відзначаючи в них характерне й особливе, даючи узагальнений виснов ок, який може бути застосований при характеристиці аналогічних подій чи явищ . На відміну від прислів’ я, приказка висловлює думку неповно, становить собою вид незамкнутого кліше, частину речення, до якого приєднується авторський контекст . І ноді приказки - це скорочені прислів’ я , але без властивого їм повчального значення . Наприклад : У чужому оці і порошинку бачить, а в своєму оці і сучка недобачає . В своєму оці сучка недобачає . Праця людину годує, а лінь марнує . Праця людину годує . Якщо говорити про час виникнення прислів’ їв та приказок, то зараз важко визначити, з якої епохи бере початок цей різновид народної мудрості . Найдавніші прислів’ я та приказки пов’ язані з усвідомленням людиною свого місця в природі і своєї діяльності . В них можна знайти натяки на епоху матріархату, залишки зооморфізму та антропоморфізму . Російський дослідник В . Анікін пояснює походження ряду прислів’ їв забобонною уявою первісної людини : „Зозуля кує - недолю віщує " - прислів’ я, пов’ язане з віруванням у те, що крик птаха може віщувати щось фатальне для людини [ 52 ]. У ході розвитку мови одні прислів’ я та приказки виходили з ужитку, інші змінювали значення . На місці старих з’ являлися нові, відображаючи життя прийдешніх поколінь . Джерела, які живили прислів’ я та приказки, весь час розширювалися . Стали посилено живити їх писемні художні твори та філософські трактати . Але найчастіше прислів’ я та приказки зароджувалися в усному спілкуванні певного середовища . Разом прислів’ я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті . Вони рідко констатують якийсь факт скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, - словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет минулих поколінь . Прислів’ я та приказки є енциклопедією народного життя . Немає такої ділянки побуту, взаємостосунків між людьми, які б не знайшли відображення в народній мудрості . Видатний педагог К . Ушинський писав, що в прислів’ ях, „як у дзеркалі ... відтворені всі сторони життя народу : домашня, родинна, рільнича, лісна, громадська, його потреби, звички, його погляди на природу, на значення всіх явищ життя " [ 32 ]. Вони не тільки відображають різні об’ єкти діяльності людини, а й дають свою оцінку, живуть разом із народом його турботами й болями, радіють його успіхам, палко захищають і стверджують добро, нещадно карають зло . Однією з основних прикмет прислів’ їв та приказок є той чи інший ступінь узагальнення, аж до перенесення названого явища на інші, начебто не подібні до нього . Прислів’ я перестає ним бути, коли вживається в буквальному значенні і правильне тільки для якогось одного випадку . Коли ми говоримо : „Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже ", - то, звичайно, не маємо на увазі ні меду, ні взагалі солодощів, якими частує одна людина іншу, а розуміємо, що „солодкі” - це приємні, але фальшиві слова, якими не слід в ірити . І власні імена, названі у прислів’ ях, справи не міняють, бо не означають конкретної особи : „У всякої Домашки свої замашки "; „Гриць за волами, і Гриць за дровами” ; „Збагатів Кіндрат та й забув, хто його брат” . Досягти узагальнення у п рислів’ ях найчастіше допомагає метафора ( „Дивиться псом, а думає вовком” ; „Орел не ловить мух” ). Широко застосовуваним засобом узагальнення та економного вислову у прислів’ ях є зведення однорідних членів до одного з них : „ Влітку і качка прачка "; „На чужині і тріска б’ ється ". Тут сполучник „ і ” ніби завершує ряд подібних понять і виступає замість сполучників „ не тільки ” , „ а і ". Прислів’ я здебільшого мають двочленну будову : ”Ходив три дні, та виходив злидні” ; „Дешева рибка - погана юшка ". Трапляються й складніші конструкції, які іноді переростають у к ороткі народні усмішки із завершеним сюжетом : „Ходив рак сім літ по воду, а вертаючись, перечепився через поріг, та й розлив, та й каже : отак чорт бере скору роботу !" [ 20 ]. Стилістичну побудову прислів’ я урізноманітнюють такі прийоми, як ведення діалогу ( „Хочу пирогів, а нема ! - Та он, на печі, бери їж ! - Не хочу, я думав, що нема ! ” ), звертання ( „Засмійся, Матвійку, дам копійку ! ”, „Посидь, Уляно, бо ще рано ! ” ), запитання, що передбачають заперечення ( „Чи хто видав, щоб ведмідь літав ? ”, „Хіба що сіре, те й вовк ?! ” ), або саме заперечення ( „Не моє просо, не мої горобці, не буду відганяти” ), паралелізми ( „Яка хата, такий тин, який батько, такий син” ), протиставлення ( антитези ) типу бідний - багатий, розумний - дурень, працьовитий - ледащо . Для прислів’ їв характерне римування від приблизної співзвучності до послідовного витриманого ритму і досить складної рими : „Слово - полова, а праця - диво ". Прислів’ я та приказки близькі до так званих ідіоматичних зворотів - сталих словосполучень і з переносним значенням, властивих розмовній мові : „Ніколи вгору глянути”, „Накивати п’ ятами " тощо . Тематика прислів’ їв та приказок різноманітна : про природу, господарську діяльність людини, про саму людину, риси характеру, родинне життя тощо . У прислів’ ях та приказках народ знаходив відповіді на всі випадки буття . Їх тематичний діапазон такий же різноманітно -колоритний і багатий, як життя - особисте, родинне та громадське - в його історичному розвитку . Найдавнішими є прислів’ я і приказки про природу, її явища, рослинний і тваринний світ, працю та побут людини . Вони відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів, коли формувалися початки словесного мистецтва . Природа виступає в них, то як незрозуміла грізна, ворожа сила, то як помічник людини . Проте зразки, що дійшли до нас, уже не відображають первісного світогляду, оскільки протягом століть погляди на те, чи інше явище з мін юва лися, ведучи до змін та наповнення новим змістом і самих прислів’ їв . Лише в окремих із них можна відчути відголоси давньої епохи . Прислів’ я та приказки про пори року вживаються переважно в їх прямих значеннях . Це й спостереження над природою різного часу, і поради, як вести господарство, і своєрідна народна агрономія . Переважно про стан природи й погоди інформують прислів’ я з назвами місяців в основі : Січ ень не так січе, як у вуха пече . Лютий - остро кутий . Березень не вірний : то сміється, то плаче . У серпні серпи гріють, а вода холодить . Як вересніє, то д ощик сіє . Жовтень ходить по краю та й виганяє птиць із гаю . З листопад а бабам рада : ховатися на піч . Грудень поле грудить, а землю студить . Слов’ янські прислів’ я та приказки про хліборобство такі ж давні, як і про природу . Найдавніші з них від о б ража ють процеси землеробської праці слов’ ян ще в докласовому суспільстві, адже орне господарство було вже добре розвинуте . У сучасному фонді прислів’ я про хліборобство становлять велику тематичну групу, в якій від о б ражен о процеси весняних, літніх і осінніх робіт, погляди хлібороба ще із часів натурального го сподарства . Це переважно прості істини про потребу удобрювати землю ( „Клади гній густо, на току не буде пусто” ), поради вчасно орати й засівати ріллю добрим зерном ( „Добрим зерном землю засівай - збереш гарний урожай” ). Чимало є прислів’ їв та приказок і про сільськогосподарські культури . Вже здавна жито, пшениця, овес, просо, ячмінь були важливими культурами землеробства . У прислів’ ях та приказках зафіксовано немало агрономічних знань, виявлено розуміння важливості кожного злаку . У їх центрі - міркування про врожай, зерно, господарську дбайливість : „Зірк о до зірка, то й буде мірка ", „ Поки зерно в колоску - не засиджуйся в холодку ! ” . Значні за обсягом тематичні ряди складають прислів’ я та приказки, в яких змальовується хлопець і дівчина, розкривається їхня краса, зображуються любовні взаємини . У фольклорі нерідко дівоча врода зіставляється з образом калини або цвіту взагалі : „Гарна дівка як у лузі калина”, „Красна як калина ". Краса, постава парубка зіставляються з образами орла, сокола : „Знати сокола по польоту, а молодця - по походці”, „Сокіл - не парубок, орел - не козак” . Не менш велика й розгалужена тематична група прислів’ їв та приказок , що відображають родинне життя . За тематичним спрямуванням вони дуже різноманітні . Т і, в яких відображається інституція роду і спільного життя ( „Свого доправляй ся, роду не чужайся”, „Хто ся зрече роду, того й рід ся з рече” ), сягають ще тих часів, коли самотня людина не могла існувати . Прислів’ я та приказки майже енциклопедично розкривають усі сторони поведінки людини, риси її характеру . В них наголошується, що властивості й характер людини формуються під впливом зовнішнього середовища, життєвих умов, загальних етичних норм . Народна мудрість розподіляє людей на добрих і злих, радить ніколи не втрачати людської гідності ( „Гляди, не забудь, людиною будь” ). Тільки завдяки чесній праці, добрим вчинкам людина здобуває собі авторитет ( „Не місце чоловіка красить, а чоловік місце” ), в житті прагне забезпечити собі краще життя, ніж має ( „Риба шукає, де глибше, а чоловік, де ліпше” ). Серед прислів’ їв, що характеризують риси характеру людини, найповнішим є цикл з опорними словами розум ( розумний ) - дурний ( глупий ). За народними переконаннями розум - найбільший скарб людини . Діапазон значень прислів’ їв зі словами дурний дуже широкий : він охоплює родинну сферу ( „Дурному синові батькове багатство не в поміч” ), навчання ( „Дурного учити, що мертвого лічити” ), сферу взаємостосунків, коли прислів’ я не радять зв’ язуватися з недалекоглядними людьми ( „Дурному вступися з дороги” ). В усний кодекс народної моралі ввійшли і прислів’ я про чесність, совість, моральну чистоту . Ці якості особливо високо цінилися серед народу : „Добро стратиш - наживеш, честь утратиш - пропадеш ". Несумісні з моральними принципами народу і такі риси людського характеру, як скупість, заздрість, жадібність ( „В скупого посеред зими льоду не випросиш ", „Заздрий від чужого щастя сохне” ). Окремий цикл складають вислови, що передають життєвий досвід, за стерігають людину ві д небезпек и ( „Не спитавши броду, не лізь у воду ", „Оглядайся на задні колеса” ). В цілому прислів’ я цієї тематичної групи відтворили всі риси людського характеру, поведінки, схвал юючи позитивне в житті людей і засуджуючи негативне . Вони створили кодекс моральних норм, що складалися протягом багатьох століть . Н едаремно І . Франко називав прислів’ я та приказки „багатим і важним скарбом ... у скарбівні нашої мови ... її коштовними перлинами " [ 34 ], а М . Рильський порівнював народне слово з дорогоцінним алмазом, який слід доглядати, шліфувати, „щоб дедалі більше граней у ньому переливалось і виблискувало, відбиваючи все незрівнянне багатство наших днів” [ 22 ]. Своєрідним фольклорним жанром, широко використовуваним у педагогічній практиці, є скоромовки . Скоромовки ( спотиканки ) - це жартівливі вислови, побутові на зумисне утрудненій вимові римованого чи ритмізованого тексту, скомпонованого з важких звуків та звукосполучень, які вимовляються в швидкому темпі . В основі ігрового ефекту скоромовок лежить опанування дитиною звуком . Ігровий ефект скоромовок будується на навмисному утрудненні вимови певного тексту, викликаному відповідним розташуванням приголосних звуків . Летів горобець через безверхий хлівець, Вхопив гороху без червотоку, Без червоточини, без прачервоточини . Специфіка цього фольклорного явища виходить за межі власне фольклористики . Зміст творів відіграє другорядне значення ; вони , як правило, є невелик им повідомлення м , твердження м . Зрідка скоромовки наповнюються глибшим змістом, набуваючи рис і значення народного прислів’ я : Сидить Прокіп, кипить окріп . Пішов Прокіп, кипить окріп . Як при Прокопові кипів окріп, Так і без Прокопа кипить окріп . Суне сова свої слова . Яка сова, такі й слова . Цінність скоромовок полягає не в смисловому навантаженні чи оригінальних засобах художнього вираження, а в такому доборі і розстановці слів, вимова яких потребує певних зусиль і сприяє виробленню дикції, правильної артикуляції, що, в свою чергу, підвищує культуру усного мовлення . Крім того, завдяки скоромовкам прищеплюється увага й повага до кожного вимовленого звука, слова до якості і чистоти мовлення . Інформаційний потенціал скоромовок д ещо вужчий, хоча і вони займають велике місце в скарбниці духовної культури українського народу . Найбільшу тематичну групу становлять скоромовки, в яких часто повторюється певна буква, а також ця буква стоїть на початку скоромовки . Також чималу групу складають скоромовки про тваринний і рослинний світ . Окрему групу становлять скоромовки, в яких йдеться про господарську діяльність людини . В них лише подається коротка стисла розповідь про якийсь трудовий процес : „Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі”, „Пиляв Пилип поліно з лип, притупив пилку Пилип ". Невелику за обсягом тематичну групу становлять скоромовки з дещо повчальним змістом, або ті, в яких висміюється ледарство людей та їх незграбність . Наприклад : „Був господар, був господар, т а й розгосподарився ", „Ішов Прокіп, кипів окріп, прийшов Прокіп - кипить окріп, як при Прокопові, так і при Прокописі і при Прокопенятах ". Прислів’ я, приказки, загадки скоромовки - ці золоті зернята народної мудр ості маленькі, але дорогоцінні . Вони служать і служитимуть справі морального й естетичного виховання нашого народу і особливо дітей та юнацтва - майбутніх знавців українського фольклору . У формуванні певних позитивних рис молодших школ я рів знач ну роль відіграє українська народна казка , яка належить до фольклорних джерел і дарує радість дорослим та дітям . Казка - це своєрідний сплав реальності й уяви, життєвого досвіду та мрій народу . Народна казка посідає важливе місце в навчально-виховній роботі початкової школи . Адже в народній казці знайшли відображення взаємини між людьми, мораль і етика народу, картини з життя природи . Казки відзначаються великою простотою й дохідливістю розповіді, майстерним розгортанням сюжету, емоційною силою, яскравою образністю і барвистою мовою . Тому вони користуються великою популярністю серед дітей . За допомогою казки дитина не тільки пізнає світ, а й відкликається на події і явища навколишнього світу, виражає своє ставлення до добра і зла . У казці вона вперше зустрічає уявлення про справедливість і несправедливість . Казки виховують любов до рідної землі, бо вони створені народом . Це духовне багатство народної культури, пізнаючи яку, дитина пізнає серцем рідний край, народ . Найсуттєвішими особливостями казки як виду народної творчості, завдяки яким доцільно використовувати її у навчально-виховному процесі є : фантазія, що надзвичайно імпонує молодшим школярам . Зокрема, звірі й птахи в казках розмовляють людською мовою ; наявність героїв ( людей, тварин, птахів, рослин ), вік, дії і вчинки яких відповідають вікові, діям і вчинкам дітей молодшого шкільного віку ; гранична стислість казки і доступність її ідейного змісту свідомості дітей, відповідність їхній психології . За допомогою казок, які вчитель використовує у своїй роботі, дитині прищеплюються ввічливість, коректність у стосунках із людьми, працелюбність, любов до рідної землі . Широке використання казок у початковій школі зумовлюється тим, що їх зміст викладений у цікавій формі . Існує чіткий поділ персонажів на добрих і поганих, сутність учинків яких легко розуміється дітьми і дає змогу визначити моральні якості кожної дійової особи . Це полегшує правильну оцінку дітьми моральної цінності вчинку і дає змогу самостійно зробити висновки щодо правил культурної поведінки . „Казка - животворче джерело дитячого мислення . Багаторічний досвід переконує, що інтелектуальні, моральні та естетичні почуття, які народжуються в душі дитини під враженням казкових образів, стимулюють потік думки, що пробуджує до активної діяльності мозок, зв’ язує повнокровними нитками живі острівці мислення . Під впливом почуттів дитина мислить словами . В казкових образах - перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного . Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем”, - писав В . Сухомлинський [ 54 ]. Казка - найважливіший помічник у розумовій роботі учня . Це можна простежити на різних етапах засвоєння нового матеріалу . Перший етап : розумова робота над новим матеріалом, починаючи з уваги, яку К . Ушинський назвав дверима, „через які проходить усе, що входить у душу людини із зовнішнього світу ". Поступово перший етап розумової праці переходить у другий - уяву . Саме під час роботи над казкою учень має можливість оживити матеріал, „наповнити його додатковою інформацією ", „ввійти в нього ". Дослідження показали, що в періоди великого емоційного піднесення думка дитини стає особливо ясною, а запам’ ятовування відбувається найінтенсивніше . Тепер уже другий етап розумової роботи над засвоєнням матеріалу переходить у третій - запам’ ятовування ( пам’ ять ). Тому слід створювати умови для запам’ ятовування через казку . Саме вона приваблює дитину своєю яскравістю, незвичайністю, зацікавлює маленького учня, зумовлює виникнення асоціації . Під час запам’ ятовування дитина логічно мислить . Отже, третій етап розумової праці вмішує у собі і четвертий - мислення . Створення проб лемної ситуації, а потім її роз’ яснення - це вже робота логічного мислення . Народні казки - перші підручники життя в кожній сім’ ї .І. Франко, високо оцінюючи казки, зазначав, що вони „вкорінюють " у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти й чарівної милозвучності . Казки сприяють розвитку в дітей творчої уяви, логічного мислення . „Казки доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення . Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона - творіння народу”, - писав В . Сухомлинський [ 54, с .1 57 ]. Таким чином, казка у навчальному процесі розвиває дитячу уяву, увагу, пам’ ять, мислення, які допомагають учн ям в оволодінні н авчаль ним матеріалом . На основі вивчення педагогічної літератури [ 12 ; 1 7 ; 25 ; 29 ], ми спробували з’ ясувати значення використання казок на уроках у початковій школі , а саме : 1 . Казка захоплює молодших школярів яскравими поетичними образами, динамічними діями героїв, викликає у них позитивні емоції, закріплює світле, радісне сприймання природи ; Оскільки народні казки виникли у результаті тривалих спостережень за життям і поведінкою різноманітних представників фауни, то багато з них прямо повчають учнів бережливо ставитися до живих істот . Наприклад, казка „ Справедливий вуж " починається словами : „ Вужа не треба ніколи займати й досаждати йому : не займай його, то й він тобі нічого ..." Народні казки, в яких зображено протилежні типи ставлення людини до природи : чуйне та лагідне ставлення до живої і неживої природи та корисливе ставлення, повчають молодших школярів . Наприклад : „ Про дідову дочку та бабину дочку ", „ Про бідного парубка і царівну ”, „ Чудо-груша " та інші . Використання таких казок дає змогу показати учням, як герої, що дбайливо та бережливо ставляться до живих істот і до неживої природи, винагороджуються щастям, добробутом, повагою людей і, навпаки, коли герой ставить на перший план свої корисливі інтереси, не звертає уваги на потреби природи, його спіткають невдачі, розорення, зневага громадян і навіть смерть . Особливо близькі й зрозумілі дітям казки про тварин . Ці казки сприятливо позначаються на формуванні характеру, високих моральних якостей дитини, розширенні її кругозору . Такими є, наприклад, „Рукавичка ", „Солом’ яний бичок ", „Півник і котик ", „Лисичка-сестричка і вовк-панібрат ". Педагогічне значення народних казок про тварин високо цінував І . Франко . Видаючи збірку „Коли ще звірі говорили ", він писав у передмові, що звідси малі читачі „винесуть перші й міцні основи замилування до чесноти, правдомовності й справедливості, а надто любов до природи " [ 2, с .7 4 ]. На думку педагогів, народні казки краще використовувати в 1-2 класах, а в 3-4 доцільно включати до навчального матеріалу легенди та перекази . Слід зазначити, що в практиці сучас ної початкової школи ще недостатня увага звертається на легенди та перекази, хоч а вони, як і весь фольклор, маю ть безмежні можливості для вико ристання на уроках у початковій школі . Легенди - це народні оповіді про події чи явища, оповиті казковістю, фантастикою . Від народних казок легенди в ідрізняються тим, що в них обов’ язково є вказівка на достовірність зображеної події, явища . У легендах поряд із реальними компонентами використовуються домисел і вигадка . Вон и близькі до переказів, але останні харак теризуються більшою реалістичністю, правдивістю фактів, у них майже відсутня фантастика . У легендах і переказах, крім естетичної функції, важливу роль від іграє інформативно-практична пе редача наступни м поколінням певних знань, пояс нення визначних подій, учинків окремих осіб, явищ природи . Із багатьох легенд і переказів діти мож уть по черпнути цікавий матеріал про рослинний і тваринний світ . Зокрема, таки ми є легенди про походження рослин . Наприклад : легенди про звіробій, кульбабу, деревій материнку, підсніжник, проліску, лілії тощо пояснюють виникнення місцевих рослин . Відомі легенди про те, звідки з’ явилися кущі калини, чому лелеки живуть біля людей і т . ін . Використання легенд про рослини і тварини на уроках в початковій школі стимулюють виникнення в учнів бажання захищати їх, висаджувати рослини в саду, на подвір’ ї , на пришкільній земельній ділянці . У деяких легендах, крім основного - інформативного змісту, зустрі чаються мотиви кохання, оборони рідного краю від іноземних загарбників, гіркої долі сироти тощо . Із найдавніших часів усна народна творчість була своєрідним способом пізнання навколишнього світу, засобом навчання та виховання . Адже вона виникла і розвивалась у процесі трудової діяльності людей, була спрямована на полегшення праці, часто супроводжувала її . В усних народних творах відбилося розуміння явищ природи, пропонувалися фактичні поради щодо пов едінки людей, їхньої праці, збереження здоров’ я і т . ін . У народних прислів’ ях і приказках, загадках і казках, легендах і переказах акумулюється, зосереджується все, варте уваги нащадків . Ці твори були ніби неписаним підручником для навчання, розвитку розумових здібностей наступного покоління, розширювали його кругозір, формували естетичні смаки . Фольклорні твори і в наші дні відіграють винятково важливу роль у навчанні й вихованні дітей . Зокрема, вони є дуже цінним матеріалом для розумового, морального та естетичного розвитку учнів початкової школи, з б агачують і поглиблюють їхні знання, впливають на формування світогляду . 1.2 Викори стання відомостей народного календаря У період відродження української державності й культури повертаються до вжитку народні традиційні свята, обряди та звичаї . Велику виховну силу мають традиції, звичаї та обряди, пов’ язані з народним календарем, що є також складовою педагогіки народознавства . Народні свята кожної пори року мають конкретну ідейно-виховну спрямованість ( Новий і Старий рік, масляна тощо ). Народні свята були пов’ язані з урочистими заходами щодо річного природного циклу . Хліборобські та інші народні свята пов’ язані з досвідом мудрості та краси людей праці . Звичаї, традиції та обряди, безпосередньо пов’ язані з народним календарем, дозволяють молодшим школярам зрозуміти, що історична пам’ ять зберегла єдність людини з навколишньою природою . Звичаї народу - це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сучасному, а й у його історичному минулому, вони охоплюють усі галузі громадського і родинного суспільного життя [ 9 ]. Ознайомлення учнів початкової школи з народним агро календарем - важливий фактор у формуванні у д і тей почуття господаря рідної землі, в оволодінні трудовими вміннями і нав ичками . Використовувати такий матеріал доцільн о посезонно . Народний агрокалендар побудований за системою свят, дат, подій, які в певній послідовності відзначаються протягом усього року . Календар знайомить учнів із основними датами посіву зернових, посадки овочевих культур, зі збереженням навколишнього середовища, звичаями, обрядами, святами, які відзначали наші предки . Прихід весни, оновлення природи, оранка і сівба, догляд за культур ни ми рослинами й збирання врожаю, закінчення польових, городніх і садових робіт та підготовка до зими - ці віхи у річному циклі життєдіяльності людини відображені у святах та подіях народного календаря, що супроводжувалися відповідно ю обрядовістю . Найбільше народних прикмет і традицій пов’ язано з весною . Зо к рема , „На теплого Олексія ( 30 березня ) щука лід хвостом розбиває ", день Юрія ( 6 травня ) пов’ язаний з богом сонця, Ярилом - покровителем весни, родючості, весіль . Багато свят і в літньому народному календарі . У народній творчості оспіване таке свято, як Івана Купала ( 7 липня ). Це свято давало практичні поради щодо погоди : „Після Івана Купала не треба ж упана”, „По Петрі на дворі пусто, а в полі густо ", „Минув Спас - держи рукавиці про запас " [ 49 ]. Певну роль у житті українського народу відігравали символи . Си мволи - це обереги етнічної пам’ яті : верба над ставом ; калина в лузі ; тополя край дороги ; явір над водою ; соняшник на городі тощо . Звичаї й обряди зимових свят спрямовані на прославлення життя, його вічне оновлення, підбиття підсумків минулого року, утвердження творчих планів на майбутнє, оспівування господарської діяльності, мудрості хазяїна тощо . У зимові свята на Україні здавна шанували 19 грудня Святого Миколая, 7 січня - Різдво Хр истове, народження Ісуса Христа, 14 січня - Новий рік . Усі стихійні сили природи умиротворяються та закликаються, щоб не діяли на шкоду людям і худобі . Про все це співається в колядках, що були відомі далеко ще до початку християнських часів в Україні . Слід також зазначити, що кутя - це символ у рожаю, писанка - це символ народження весняного сонця . Зеленим гіллям наші предки охороняли своє житло від нечистих духів, що прокидаються , я к вони вірили , разом із весною, із воскресінням природи, від русалок, мавок, перелесників . Купало - це типове дохристиянське свято з усіма староукраїнськими атрибутами . До навчального процесу з курсу „Я і Україна " потрібно вводити народні звичаї та обряди . Матеріал про ведення здорового способу життя, правила особистої гігієни буде цікавим при вивченні розділу „ Людина - частина живої природи ” . Засвоєні й примножені не одним поколінням традиції та звичаї містять у собі духовні, моральні цінності ( ідеї, ідеали, погляди, норми поведінки тощо ), які мають величезне значення для сучасної системи шкільного навчання і виховання . Як зазначають Т. Д ем’ янюк [ 19 ], А . Синцова [ 47 ], Л . Хренов [ 55 ], В . Скуратівський [ 59 ] н ародний календар є своєрідним збірником прикмет, влучних висловів і нормативів поведінки людини . Народні прикмети є с кладовою культурно-історичного досвіду народу . Вони узагальнюють багатовіковий досвід трудової діяльності людей, тривалі спостереження за взаємозв’ язком і взаємозалежністю явищ у природі та праці . Народні прикмети - складова народної метеорології, медицини, астрономії, хліборобської праці, моралі тощо . У прикметах відображена синівська любов до рідної землі, природи, необхідність їх збереження . Народні спостереження допомагають передбачити і врахувати життєві явища, події , наприклад : „Ранній грім - родючий рік " [ 55 ]. За допомогою народних прикмет вчитель переконує школярів в цілісності природи . Наприклад, показую чи учням 2 класу нерозривний зв’ язок , взаємозалежність неживої природи і представників рослинного і тв а ри н ного світу в процесі вивчення теми „ Жива і нежива природа ", вчитель використовує прикмети : „ Ластівки літають низько - перед дощем ", „ Риби вискакують із води і ловлять комах - на дощ ". Разом з учнями він з’ ясовує , що перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах зволожуються, стають важкими, і вони опускаються нижче до землі . Комахами живляться птахи і риби, тому перед дощем птахи літають низько над землею, а риби вискакують із води, щоб зловити комах . Можна запропонувати приклади із життя рослин . Дуже поширеною є прикмета : „П еред дощем квіти сильніше пахнуть ". Чи правда це ? Це справді так . За цих умов рослини погано випаровують воду, яка накопичується у нектарнику ; випаровуються лише пахучі речовини . Велика кількість народних прикмет і завбачень базується на спостереженнях за фізичними явищами в атмосфері . Чому ж так говорять : „Д им стовпом - на мороз, на гарну погоду ” ? Справа в тому, що перед негодою частинки диму зволожуються і опускаються вниз - дим стелиться, передвісником ясної сонячної погоди влітку є роса - ознака різних добових змін температури . Поширена прикмета : сильна роса - на ясну погоду . Всі ці прикмети учні легко можуть перевірити . Використання у навчально-виховному процесі таких народних прикмет дає змогу школярам краще зрозуміти взаємозалежність у природі, уявити її як цілісне утворення . Народний календар об’ єднував ритми людини, природи й суспільства в єдине ціле і організовував життя згідно з рівновагою цього цілого . Дотримання вимог народного ка лендаря забезпечувало тісний зв’ яз ок людини і природи . На сучасному етап і цей зв’ язок став драматичним і трагічним для природи і для самої людини, а тому традиційна народна культура, уособлена в народному календарі, є дуже цінною для відновлення рівноваги у системі людина-природа, вирішення завдань екологічного виховання . Використання народного календаря на уроках дає змогу показати учням, що календар чітко регулював відносини людини з природою, наприклад, полювання на птахів заборонялось від Петрового дня ( 12 липня ). Рибна ловля дозволялась лише від Івана пісного ( 11 вересня ). Збирання лікарських рослин відбувалось у дні Аграфени купальниці й Івана Купала . Чому ? Дві причини : дозрівання природних багатств і забезпечення їх відтворення . Об’ єднання у народному календарі всіх ритмів людського і природного світу - важлива екологічна риса . Уже в 1 класі, де учні знайомляться з порами року, їх характерними оз наками, вчитель може показати, що навіть у назвах місяців і пір року від о б ражен і живі спостереження народу за проростання трави, розпукуванням квітів, листків на деревах, за періодами землеробської праці ( сінокіс, жнива, збирання врожаю ), за змінами у природі . Наприклад, грудень - від грудок мерзлої землі із снігом, січень - січе зиму наполовину, січе людину морозом, березень - від білої берези, яка в цей час „ плаче ” солодким соком, травень - земля вкривається молодою травою . Вивчення літератури [ 14 ; 15 ; 55 ] свідчить, що у сиву давнину календар брав свій початок і з весни . З її приходом пробуджується природа, активізується людська діяльність . О новлення природи, польов і роб о т и, підготовка до зими - все ц е відображене у святах та подіях народного календаря . Саме з весною найбільше пов’ язано народних прикмет . 15 лютого - свято Стрітення , вважалося, що в цей день зустрічається зима з весною . Дійсно, з наукової точки зору, цей час - час зимового сонцестояння - відзначає поворот на весну . Яка погода на Стрітення, така й весна буде . Люди помітили : коли на стрітення мороз - то можлива рання весна, а коли відлига - то зима буде довга . Сьогодні вчен і підтверджую ть багато з цих прогнозів, а це , в свою чергу, свідчить про надзвичайну спостережливість і допитливість нашого народу, і , на думку педагогів, цього варто навчати д ітей [ 21 ]. Одним із цікавих жанрів фольклору також тісно пов’ язаним із народним календарем є примовк и . Вони надзвичайно широко використовуються в народн их традиці ях . Примовки є елементом обрядової культури українців . Ці невеличкі тексти є компактним вираженням традиційних народних уявлень про навколишній світ, про природу речей . У минулому примовки мали магічне призначення, їх виконання в тій чи іншій ситуації мусило вплинути на навколишній світ, природу, людину [ 24 ]. Наведемо кілька прикладів . Коли дикі гуси летять, то підкидають угору трохи соломи і кажуть : „Гуси, гуси, нате вам на гніздо” . Потім цю солому збирають, роблять з неї гніздо для квочок ; тоді квочка виведе стільки курчат, на скількох яйцях була підсипана солома - жодного бовтуна не буде . 6 травня - свято Юрія . В цей день до сходу сонця обсипають подвір’ я свяченим маком, він є оберегом від усіх хвороб . Обсипаючи маком, примовляють : „На всякий лик сиплю мак ". Дожинаючи свою ниву, господар колись не зрізав усі стебла повністю, а останні колоски залишав, зав’ язуючи їх по-особливому . Казали, що це - Спасова борода . Потім зерна зі Спасової бороди сіють між стебел, примовляючи : „Роди, Боже, на всякого долю - і бідного, і багатого” [ 49 ]. Окремі пр икмети дають прогнози і господарські поради, конденсуючи багатові кові спостереження хлібороба : „ Сухий березень, теплий квітень, мокрий май - буде хліба урожай”, „Як у маю дощ не спаде, то й золотий плуг нічого не виоре " та ін ші . Як стверджує О . Біда [ 9 ] традиції, звичаї та обряди, безпосередньо пов’ язані з народним календарем, дозволяють зрозуміти учням, що історична пам’ ять зберегла єдність людини з природою, народний календар побудований за системою свят, дат, подій, які в певній послідовності відмічаються протягом року . Календар знайомить учнів із основними датами посіву зернових, посадки овочевих культур, зі збереженням навколишнього середовища, звичаями та обрядами, святами, які відзначали наші предки [ 47 ]. Таким чином, у традиційній українській культурі народний календар відігравав роль своєрідного нормативного документа, який забезпечував єдність людини і природи, єдність світу . У нього органічно були вплетені прикмети розвитку природи, рослинного і тваринного світу, сонячного і місячного циклів, відповідні правила харчування та праці, норми соціальної організації, сімейних відносин, шанування батьків . Розділ 2 . Методика використання народознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна " 2.1 Педагогічні умови ефективного використання на р одо знавчого матеріалу в початковій школі Використання народознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна " допомагає учням зосередити увагу на фактах і явищах оточуючої дійсності, сприяє формуванню правильних природничих та суспільствознавчих уявлень і понять, з яких складаються усвідомлені, систематичні й міцні знання про навколишній світ . Для того щоб процес використання на р одо знавчого матеріалу на уроках „Я і Україна " в початковій школі був ефективним, вчителям необхідно дотримуватися певної сукупності взаємопов’ язаних пе да гогі чних умов . На думку В . Юрович [ 60 ] до таких умов належать наступні : у процесі добору народознавчого матеріалу необхідно дотримуватись критеріїв доступності, багатофункціональності, емоційної насиченості та особистісної значущості його для учнів ; використання народознавчого матеріалу у навчальному процесі має здійснюватися систематично та цілеспрямовано ; під час розробки методики використання народознавчого матеріалу необхідно враховувати вікові особливості молодших школярів, специфіку навчального предмету „Я і Україна " і спиратис я на пізнавальну активність учнів . Вихідною умовою, що забезпечує ефективне використання народознавчого матеріалу на уроках у початков ій ш к о л і , є добір його змісту за сукупністю названих критеріїв . Згідно з ними, народо знавчий матеріал, який в читель планує використати на уроці, має бути доступним для розуміння його молодшими школярами, не переобтяженим зайвою, занадто детальною інформацією ; співвідноситись із основним програмовим матеріалом, не затіняючи головного, а навпаки, надаючи йому конкретності та виразності ; емоційно насиченим, спрямованим на формування в учнів емоційно-позитивного ставлення до рідної природи, культури, традицій, звичаїв, праці людей, до всього живого . На цю особливість ( єдність емоційного і пізнавального у навчальній діяльності школярів ) звертав увагу В . Сухомлинський . Спостерігаючи протягом багатьох років за розумов ою прац ею молодших школярів , він переконався, що в періоди великого емоційного піднесення думка дитини стає особливо ясною, а запам’ ятовування відбувається найінтенсивніше . „Думка учня початкових класів невід’ ємна від почуттів і переживань . Емоційна насиченість процесу навчання, особливо сприймання навколишнього світу, - це вимога, що висувається законами дитячого мислення” [ 54 ]. Під час добору змісту народознавчого матеріалу важливим критерієм є також його особистісна значущість для школяр ів . Реалізація цієї вимоги забезпечується шлях о м залучення учнів до добору народознавчого матеріалу для уроку ( за умови різних способів педагогічної підтримки - залежно від індивідуальних особливостей молодших школярів ) та врахування в чителем змісту і обсягу пізнавальних інтересів учнів . П ізнавальн і інтереси молодших школярів відзначаються великою різноманітністю і широтою, властивою саме дітям цього віку . У чні цікавляться історією свого краю та його культурою, хотіли б більше довідатися про традиції, звичаї, обряди та життя людей свого краю . Врахування пізнавальних інтересів учнів і зіставлення їх зі змістом навчальної програми дає змогу вчителю визначити, на яких уроках використати той чи інший народо знавчий матеріал, а що необхідно залишити для позакласного опрацювання . За умови такої організації пізнавальної діяльності учнів зміст народо знавчих відомостей набуває для них особистісного значення і краще засвоюється . Ефективність цього процесу значно зростає, якщо народо знавчий матеріал використовується систематично та цілеспрямовано, з урахуванням його багатофункціональності . Систематичність використання народознавчого матеріалу забезпечується його регулярним застосуванням на уроках . Причому, як зазначає С . Волкова [ 12 ], народо знавчі відомості, що опрацьовуються, мають бути не уривчасті й розрізнені, а впорядковані в певну, логічно побудовану, завершену систему . Тобто, починаючи навчальний рік, учитель має чітко визначити обсяг народо знавчих знань, який необхідно засвоїти учням . Цілеспрямованість процесу використання народознавчого матеріалу означає підпорядкування його меті уроку ( навчальній, виховній та розвивальній ). При цьому потрібно виходити із багатофункціональності народо знавчих відомостей, зумовленої специфікою їх змісту та різноплановим пізнавально-виховним навантаженням . Зокрема, народо знавчий матеріал може використовуватися для ілюстрації та конкретизації основного програмового матеріалу ; актуалізації знань учнів, чуттєвого досвіду ; збудження інтересу учнів до нової теми ; перевірки міцності та усвідомленості знань і вмінь учнів ; закріплення й поглиблення вивченого матеріалу ; розвитку самостійності учнів ; підвищення їх активності ; зв’ язку навчання з життям , зазначає Л . Вострікова [ 14 ]. Поряд із навчальною народо знавчий матеріал виконує виховну та розвивальну функції . Він сприяє вихованню в учнів любові до рідного краю, відповідального, гуманного ставлення до природи і праці людей . Розвивальна функція краєзнавчого матеріалу полягає в стимулюванні та розвитку психічних процесів учнів, їх нього мов лення , спостережливості . Використання народознавчого матеріалу на уроці залежить також від віку учнів та рів ня їхньої обізнаності з ним . У 1-2 класах основна роль у цьому процесі відводиться вчителю . Він добирає матеріал, сам його розповідає, з ачитує цікаві відомості . Чим дорослішими стають діти, тим активнішою має бути їхня діяльність . Учитель може доручати дітям 3 - 4 класів добирати цікавий народознавчий матеріал до теми, що буде вивчатися, і виступати з короткими повідомленнями в класі . Широко слід практикувати виготовлення учнями класних тематичних альбомів, які будуть опорою для проведення відповідних уроків . Такі завдання народознавчого характеру, на думку В . Сухомлинського [ 54 ], розвивають творчість, активність, самостійність учнів, сприяють формуванню у них стійкого інтересу до вивчення природи , історії та культури рідного краю . Добираючи народо знавчий матеріал і визначаючи методику його використання, необхідно виходити також із особливостей пізнавальних психічних процесів молодших школярів, а саме особливостей їх нього сприймання, пам’ яті, уяви, мислення, уваги . Учні молодшого шкільного віку характеризуються яскраво вираженою емоційністю та гостротою сприймання, його тісним зв’ язком із діями дитини . Згідно з цим народо знавчий матеріал, який планується використати на уроці, має бути цікавим, яскравим, емоційно насиченим . У процесі пізнання навколишньої дійсності у молодших школярів переважає діяльність першої сигнальної системи, у зв’ язку з чим у них краще розвинена наочно-образна пам’ ять . Тому, добираючи зміст народо знавчих відомостей, необхідно віддавати перевагу конкретним фактам, тілам і явищам природи, які дитина краще запам’ ятає, тому що вони цікаві і вик ликають у неї емоційний відгук . О собливість уваги молодших школярів - її відносна нестійкість - м а є враховуватись під час вибору способів опрацювання народознавчого матеріалу . Виходячи з цього, вчитель має ретельно продумувати не тільки зміст народо знавчих відомостей, а ле і їх обсяг . Щоб народо знавчий матеріал на уроках „Я і Україна " сприяв ефективному формуванню в учнів знань, необхідна велика підготовча робота вчителя до проведення таких занять . Для цього слід чітко визначити уявлення і поняття, які передбачено формувати й розвивати на уроці, а потім приступити до опрацювання та відбору фактичного народознавчого матеріалу до кожної теми курсу . Вивчення педагогічної літератури [ 6 ; 9 ; 1 3 ; 18 ; 19 ] дало змогу нам визначити загальні вимоги, якими слід керуватися під час добору народознавчого матеріалу до уроків : Відібраний матеріал необхідно піддати дидактичній обробці з урахуванням вікових особливостей молодших школярів і загального рівня їхньої підготовки . 2 . До змісту уроків доцільно включати так ий народ оз н авчий матер і ал, як ий б и дава в учням елементарні природничі знанн я, розкрива в істотні ознаки об’ єктів живої та неживої природи, пояснюва в б и у доступній формі взаємозв’ язки між живою і неживою природою, між живими істотами, між людиною, суспільством, природою, визначали моральні норми ( правила ) поведінки учнів у природі та серед людей . 3 . При доборі народних знань слід ураховувати психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, їхнє уміння розуміти, зіставляти, порівнювати, робити висновки . 4 . Народні знання повинні забезпечувати розуміння школярами естетичних цінностей природи, тобто встановлювати зв'язок між інтелектуальним і емоційним розвитком дитини . 5 . Роз поділи ти народо знавчий матеріал по темах уроків, причому на уроці він повинен бути не самоціллю, а зас о б ом досягнення поставленої мети . Наступним етапом у підготовці до уроків „Я і Україна " із використанням народознавчого матеріалу є вибір форми організації навчальної діяльності і підбір оптимальних методів та методичних прийомів навчання . Організовуючи засвоєння народознавчого матеріалу, можна використовувати різноманітні методи та прийоми навчання . Як зазначає М . Стельмахович [ 50 ] є багато методів, які пройшли багатовікову апробацію і можуть знайти відповідне застосування у процесі використання народознавчого матеріалу в школі : бесіди, розповіді, ілюстрації, демонстрації, проблемні пошуки, самостійна робота над фольклорними і етнографічними джерелами, переконання, виконання письмових завдань, позитивний приклад поведінки, навчання, вправляння , створення виховуючи ситуацій, змагання, заохочення тощо . Вибравши способи опрацювання народознавчого матеріалу, вчитель має продумати і його місце в структурі уроку . Аналіз методичної літератури [ 9 ; 32 ; 33 ] дає змогу стверджувати ., що народознавчий матеріал можна успішно використовувати на різних етапах уроку . Найчастіше це робиться в процесі вивчення основного програмового матеріалу теми для конкретизації та ілюстрації окремих його положень . Іноді доцільно за допомогою народо знавчих відомостей здійснити закріплення і поглиблення уявлень і понять, що форм уються на уроці . Доцільно використовувати народознавчий матеріал і для актуалізації знань учнів та повідомлення теми уроку . Цікавим прийомом є використання народознавчого матеріалу з метою систематизації знань учнів, проведене у формі дидактичної гри або у вигляді завдання „Хто зайвий ? ” ( „Що зайве ? ” ). Перевіряючи домашнє завдання, теж можна спиратися на народо знавчий матеріал, завдяки чому цей етап уроку виконуватиме не лише контрольну, а й пізнавальну функцію, стимулюючи цим самим увагу й активність учнів . Таке наповнення змісту навчально-виховного процесу в початковій школі народо знавчим матеріалом забезпечує не лише міцне й осмислене засвоєння знань , а й сприяє розширенн ю кругозору та розвитку світогляду учнів . Таким чином, н а основі аналізу літератури ми дійшли висновку, що підготовка і проведення уроків і з використанням народ ознавчого матеріалу повинні включати такі етапи : р етельний аналіз теми, що вивчається, з точки зору можливостей використання народних знань ; д обір до теми необхідн ого народознавчого матеріалу ; в изначення, з якою метою будуть застосовуватися народні знання ; в изначення етапу уроку, на якому доцільно використати дан ий матеріал . Вивчення педагогічної літератури [ 9 ; 12 ; 15 ; 25 ; 42 ] да ло змогу виділити такі шляхи використання народознавчого матеріалу у навчальному процесі : Фрагментарне включення народних знань в зміст програмового матеріалу . Концентрація народних знань в окремі параграфи і розділи . Виділення відповідних знань в окремі параграфи, а також включення до змісту програмового матеріалу . Використання народних знань в процесі позакласної роботи . На думку в чених , позитивною стороною першого шляху є органічний зв’ язок народ оз н авчого матеріалу з програмовим матеріалом . Проте, в даному випадку цілісні знання про відповідний елемент національної культури формуються недостатньо . Перевага включення народ оз н авчого матеріалу в зміст навчального матеріалу окремими параграфами полягає в тому, що дозволяє зосередити увагу учнів саме на цьому елементі національного компоненту змісту освіти . Слабкою стороною його є те, що ці знання по відношенню до основного змісту програмового матеріалу залишаються зовнішньою системою . Третій шлях включення народних знань в зміст природничо-наукової освіти поєднує в собі позитивні сторони двох попередніх шляхів, тобто в даному випадку ці знання пов’ язані за змістом і з програмовим матеріалом, служать фоном для їх вивчення . Одночасно цей шлях дає можливість сформувати цілісні знання про відповідний елемент національної культури . Проте включення народних знань лише в процесі навчальних занять має певні обмеження щод о глибини та повноти розкриття е лементу національної культури, який розглядається . Усунути ці недоліки можна, використовуючи четвертий шлях включення народних знань, тобто, використання їх у позакласній роботі . Проте, в багатьох випадках отримані таким чином знання також залишаються зовнішньою системою по відношенню до матеріалу навчальної програми . Тому педагоги стверджують, що найбільш ефективним є поєднання третього та четвертого шляхів включення народ оз н авчого матеріалу в зміст природничо-наукової освіти, тобто, коли відповідні знання подаються як з і змістом програмового матеріалу уроку, так і в додатково виділених окремих параграфах, а також проводиться цілеспрямована діяльність із їх викорис танн я в позакласній роботі [ 39 ]. 2.2 Методика використання народознавчого матеріалу під час вивченн я курсу „Я і Україна " в 2 класі Гіпотезу нашого дослідження, суть якої полягає в тому, що результативність засвоєння учнями природничих і суспільствознавчих знань значно покращиться, якщо на уроках „Я і Україна " в початковій школі систематично, цілеспрямовано й послідовно використовувати народознавчий матеріал , ми перевіряли в процесі експериментального дослідження . Експериментальна робота проводилась впродовж 2007-2008 навчального року на базі загальноосвітньої школи № 15 м іста Терноп о л я . У педагогічному експерименті взяли участь 4 9 учнів других класів даної школи . Серед них визначено експериментальний клас 2 -А - 25 учнів та контрольний клас 2 -Б - 24 учні . Класи бул и підібран і приблизно з однаковим рівнем навчальних досягнень учнів на початок навчального року . У контрольному класі навчальний процес здійснювався за традиційною методикою . Для проведення уроків „Я і Україна " в експериментальному класі на ми було підібрано народознавчий матеріал до тем, що вивчалися . Н а вчальний процес був побудо ва н и й таким чином, щоб реалізувати запропоновані нами шляхи використання народознавчого матеріалу в початковій школі . За допомогою різноманітних жанрів фо льклору ( загадки, легенди , народні ігри , казки , скоромовки, прислів’ я та приказки ) ми намагались ознайомити учнів з історією, культурою, традиціями і звича я ми українського народу , поведінкою, способом життя тварин, показати, яку кори сть приносять рослини, тварини людям, узагальнити знання учнів про взаємозв’ язки в природі , розвивати у дітей мислення, увагу, спостережливість, любов до природи тощо . Розглянемо фрагменти уроків, на яких ми використовували різні жанри народної літературної творчості українського народу . Завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, але й серцем, і його треба одухотворити, дати натхнення для роботи думки . Перші знання і уявлення про багато об’ єктів і явищ природи у дітей виробляються здебільшого під впливом прослуханих ними казок . Із них вони довідуються про особливості поведінки тієї чи іншої тварини, про її зовнішній вигляд та умови життя тощо . Те, що ведмідь незграбний і ласун, вовк хижий, лисиця хитра і спритна, заєць полохливий і прудкий, діти знають ще задовго до того, як вивчають у школі цих звірів . Звідси - потреба в бесіді про відомий учням казковий матеріал . Так , на уроці на тему „Сонце . Значення сонячного світла і тепла " було використано українськ у народн у казк у „Сонце, мороз і вітер " ( див . додаток А ). Після ознайомлення з текстом ми з’ ясовували з дітьми деякі уявлення, зокрема : Як розуміти слова Сонця : „Я спалю "? І чому саме в жнива ? Т ут мається на увазі таке явище, як запал зернових . Суть його полягає в тому, що напри кінці червня - на початку липня, коли наливається зерно основних хлібних культур ( пшениці, жита ), часто дмуть гарячі вітри, які мають назву суховії . Вони висушують недозріле зерно, і насіння тоді буде дрібне й зморшкувате . Отже, врожай буде низький, і для посіву на наступний рік це зерно не годиться . Чому Вітер говорить, що як він ані повійне, то людина і в лютий мороз не змерзне ? ( Це пояснюється тим, що з вітром і в невеликі морози значно холодніше і людям, і тваринам ) Діти, пригадайте, коли ви сильніше відчуваєте холод : в тихий холодний день чи вітряний . Коли перед дітьми поставили запитання : „А кому вклонились би ви ? ”, то в класі розгорнулася цікава бесіда . Діти називали і воду, і землю . В процесі бесіди вчитель коректував, доповнював, розширював уявлення учнів про значення всіх стихій неживої природи в житті людини . Вивчаючи тему „Як тварини готуються до зими” на етапі закріплення знань, умінь і навичок учнів було запропоновано казку „Чому зайці сірі” ( див . додаток А ). Під час роботи з нею, ми ставили учням такі запитання : Якого кольору заяча шубка ? ( Існують зайці-біляки та зайці-русаки ). Та чи завжди так було ? ( Ні ). Якого кольору стали зайці ? ( Одні дістали кожушок білий, інші - чорний, ще інші - червоний, рябий ). До чого це призвело ? Чому ? ( Побачили їх орли, яструби, лисиці, стрільці . Та почали за ними ганятись і убивати, бо вони стали помітними для хижаків ). Якого висновку дійшли зайці ? ( „ Кожен ворог тепер нас бачить . У нас їх багато . Скоро й вигублять вони увесь заячий рід, ходімо до Всемогутнього, щоб повернув нашу одіж ” , - вирішили зайці ). Вивчаючи тему „В царстві тварин” на уроці було використано дві казки : „Орел і кріт” та „Лисичка і Журавель” ( див . додаток А ). П ри опрацюванні казки „Орел і кріт” ми звернули увагу дітей на такі питання : Яке дерево вибрав орел і чому ? Чому орел багато знав ? А чому він так невдало вибрав дерево ? А хто знав, що дуб скоро впаде ? Чому ? Чи може кріт знаходитись на поверхні землі так довго, як миші і ховрахи ? Чим харчується кріт ? Після прочитання тексту української народної казки „Лисичка та журавель” ми провели евристичну бесіду, за такими запитаннями : Де жив журавель ? ( Журавель жив на болоті ). Де жила лисичка ? ( Лисичка жила в лісі ). Чи д алеко вони жили один від одного ? ( Жили вони не далеко один від одного ). Як ви думаєте, якби лисичка пригощала журавля тією їжею, яку вона їсть насправді, що би вона поставила на стіл ? ( Мишку, зайчика, пташку, солодкі корінці лісових трав ). А що би поставив на стіл журавель ? ( Жабку, вужа ). Чи їв би журавель лисиччину їжу, а лисичка - їжу журавля ? ( У цих тварин їжа різна ). Якби лисичка і журавель споживали однакову їжу, чи були б вони добрими сусідами ? Чому ? ( В природі постійно відбувається конкуренція, боротьба за територію, на якій тварини можуть нормально прохарчуватись ). Наведіть приклади тварин, які мітять свою територію, щоб інші не могли на ній полювати, пастись . Після цього проводилась узагальнююча розповідь учителя про свійських ( собака, кіт ) і диких ( ведмідь, вовк, дятел ) тварин . Під час вивчення теми „Весна в природі . Рослини навесні " ми використали українську народну казк у „Як квітень до березня в гості їздив " ( див . додаток А ). Після прочитання тексту казки, ми розглянули з дітьми такі питання : Чи справді березень зумисне заважав квітневі їхати до нього в гості ? ( Березень завжди відзначається нестійкою погодою, оскільки в цьому місяці відбувається перехід від мінусових температур до плюсових і перехід цей ніколи не буває плавним . Перемагає то мороз, то тепло ). Чому квітень скаржився саме травню ? ( Бо березень і травень - його найближчі сусіди ). А чи бувають морози у квітні і травні, як вони називаються ? ( Бувають ; їх називають приморозки ). В яку пору доби вони бувають ? ( Ранньою весною земля ще недостатньо прогріта і, коли надходять холодні маси повітря, температура вночі знижується до 0 о і до 2-3° морозу ). Вивчаючи тему „Правила поведінки в гостях” ми використали інсценування вже відомої дітям української народної казки „Лисичка і журавель ", проілюстрували її прислів’ ями : „Уміла готувати, та не вміла подавати "; „Не роби комусь, що собі не мило” . Після цього було запропоновано учням самостійно сформулювати правила поведінки в гостях на основі цієї казки . В українському фольклорі і снує величезна кількість так званих героїчних та пригодницьких казок, у яких виражена одвічна мрія людини пізнати світ, опанувати водну стихію, повітряний океан, пустелі ( наприклад, „Кирило Кожум’ яка ", „Чоботи-скороходи”, „Голубий килим " тощо ). Окремі фрагменти цих та інших казок ми також використовували на відповідних уроках „Я і Україна " в 2 класі . На основі аналізу педагогічної літератури ми дійшли висновку, що на уроках доцільно використовувати легенди про українські символи - обереги етнічної пам’ яті : верба над ставом ; калина в лузі ; тополя край дороги ; явір над водою ; соняшник на городі тощо . Найулюбленішими в Україні птахами були сокіл та орел, як символ свободи й гордовитості, а також лебідь, зозуля . З особливою симпатією ставилися до лелеки як птаха сонця, котрий приносить в оселю щастя . Лелека викликав у людей прихильність ще й за здатність знищувати жаб, до яких селяни ставилися не завжди прихильно . Л егенд и про калину, тополю, вербу, дуб, явір, липу, соняшник та інші рослини, з якими пов’ язана історія українського народу, його побут, вчать дітей любити рідну природу, неньку Україну . Їх ми використовували під час вивчення тем „У царстві рослин ", „Вшанування рослин” і „Символи України " ( див . додаток Б ). Під час вивчення цих тем ми також вважали за доцільн е використа ти цікав ий матеріал про калину, вербу, тополю та інші рослини . Зокрема : Символом любові до рідного краю, до неньки України є калина . Із покоління в покоління народ передавав повагу і любов до калини . У калині, кажуть, материна любов і мудрість, а ще це символ дівочої краси та ніжності . Коли випікають весільний коровай, неодмінно уквітчують його калиною . Її цвітом чи ягодами оздоблюють весільне гільце молодої . Калина символізує дружбу народів, могутність Вітчизни . Калина - це і пам’ ять . Пам’ ять про матір, про найдорожчу людину у світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому . За традицією на могилах загиблих саджали калину . В Україні особливу шану й популярність, крім калини, мали такі дерева, як верба, дуб, тополя, явір, липа . Дуб шанували за довголіття, міцність, вологостійкість . Знаючи ці його властивості, селяни використовували дубові колоди на нижні вінці ( підвалини ) при будівництві житла . Тополю теж вважали символом України, її саджали, якщо народжувалась дівчинка, у непомітному місці . Вона була ліками від малого зросту і незграбної постави . Чорнобривці у народі називають по-різному жовтяки, бархатки, тому що яскраві суцвіття виграють у промінні сонця всіма відтінками лимонних та золотистих, жовтих, оранжевих, червонясто-коричневих барв . Але найпоширеніша назва - чорнобривці, їх назва пов’ язана зі старовинною легендою про майстрів-чоботарів, які виготовляли особливо гарні святкові жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки-чорнобривці . Під час вивчення розділів „Про тебе самого”, „Родина, рідня, рід " та „Людина серед людей " на уроках широко використовувалися прислів’ я і приказки для пояснення змісту навчального матеріалу з курсу „Я і Україна " ( див . додаток В ). Як правило, у прислів’ ях і приказках схвалюються або засуджуються певні дії відносно природи , в они містять рекомендації, повчання, застереження у тих чи інших діях . А тому прислів’ я та приказки мають значний вплив на формування у дітей поглядів на природу, регулюють їхню поведінку в родині, в суспільстві, допомагають визначити своє місце серед людей . Зокрема, використовували прислів’ я, які відображають життєві правила та норми поведінки, наприклад : „Неправдою світ пройдеш, та назад не вернешся” ; „Хто старших зневажає, той добра не знає” ; „Ввічливості всі двері відчиняються” ; „Поводься з іншими так, як би ти хотів, щоб поводилися із тобою " та інші . Також пропонували дітям народні прислів’ я, в яких широко відображається система поглядів українського народу на формування моральних якостей особистості . В них прославляється працелюбність, розсудливість, прислів’ я викривають ледачих : „Дружно люди візьмуться - гори здадуться” ; „Дружній череді і вовк не страшний” ; „Одна бджола мало меду носить” ; „Дружні сороки орла заклюють” ; „Добре в тій сім’ ї живеться, де гуртом сіється і жнеться " „Маленька праця краща за велике безділля” ; „Під лежачий камінь вода не тече” ; „Бджола мала, а й та працює” ; „Не кажи не вмію, а кажи навчуся " тощо . Особливе значення мають приказки і прислів’ я, в яких йдеться про необхідність дбайливого ставлення до природи ( див . додаток В ): „Горнися до природи - не матимеш пригоди” ; „До землі з ласкою - будеш з паскою” ; „Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує” ; „Від природи бери те, що вона дає, тай за те дякуй” ; „Зруйнував гніздо пташине - не буде в тебе ні дітей, ні родини” ; „Доглядай землю плідну, як матір рідну " тощо . Деякі прислів’ я і приказки забороняють негативні дії відносно природи . Заборони зафіксовані у зверненнях до дітей : „не псуй ", „не руйнуй ", „не брудни ", „не рубай ". Наприклад : „Не брудни криниці, бо схочеш водиці” ; „Не бий бобра, бо не буде добра” ; „Не псуй джерела - онуки проклянуть ". Ряд прислів’ їв і приказок прямо вказують на необхідність раціонального природокористування . Це такі, як : „Зрубав одне дерево - посади троє” ; „Посієш вчасно - збереш рясно” ; „Посадив дерево - себе прославив, посадив сад - рід прославив ". Ряд прислів’ їв і приказок показують, що природа є найважливішою цінністю у житті людини . Зокрема, це такі : „Земля наша мати - всіх годує” ; „Хліб - батько, вода - мати ". Найкращими побажаннями для людей колись було : „Будь здорова - як риба, гожа - як рожа, весела - як весна, робоча - як бджола, а багата - як земля ". У прислів’ ях і приказках відображено ставлення людини до природи . Наприклад : „Не кожному природа матір’ ю, іншому й мачухою” . За народними уявленнями у природі все доцільно, тому неприпустиме будь-яке насильство над нею : „Не пхай ріки, вона сама пливе ", „Криницю силою копати - води не пити ". Усі ці прислів’ я і приказки ми використовували під час вивчення теми „До природи не неси шкоди " у 2 класі . На нашу думку , у роботі з молодшими школярами під час формування уявлень про сезонні зміни в неживій і живій природі та праці людей найбільшу увагу слід приділяти прислів’ ям і приказкам, у яких мова йде про спостереження за природою в різні пори року . Наприклад : „ Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур ” ; „ Сухий березень, теплий квітень, мокрий май - буде добрий урожай ” ; „ Як у травні дощ на дворі, то восени хліб у коморі ” ; „ Посієш вчасно - збереш рясно ” ; „ Як листя жовтіє, то поле смутніє ” ; „Весняний день рік годує” ; „ Де багато пташок, там немає комашок ” . Для учнів 2 класу при вивченні розділу „Природа навколо нас”, де розкриваються зв’ язки між живою і неживою природою у різні пори року, краще використовувати прислів’ я і приказки, у яких відображена пряма залежність між окремими природними чинниками і розвитком рослин . Учні повинні вміти пояснити, зокрема такі приказки : „Без дощу і трава не росте” ; „Як дощу не буде, той очерет не виросте” . Народні приказки і прислів’ я виникли у результаті встановлення і усвідомлення причинно-наслідкових зв’ язків між неживою і живою природою . Наприклад, прислів’ я „Зима без снігу - літо без хліба " вказує на пряму залежність між кількістю опадів узимку і розвитком рослин улітку . Для того щоб урізноманітнити роботу дітей із прислів’ ями та приказками ми пропонували їх у незвичній формі . Перш ніж аналізувати їх зміст учні повинні були скласти прислів’ я чи приказку . Наприклад : Тема уроку . Хто ти ? Звідки ? Якого роду-племені ? „Збери” прислів’ я . Про які риси, притаманні українському народові, у них йдеться ? Дружба та братство - в–є'3e в—„'3c людина - родом і народом . Дерево міцне корінням, в–є'3e в—„'3c найбільше багатство . Згода будує, в–є'3e в—„'3c море загатити . Гуртом можна й в–є'3e в—„'3c вік учись . Зробив діло - в–є'3e в—„'3c а незгода руйнує . Вік живи - в–є'3e в—„'3c гуляй сміло . Тема уроку . Про акуратність . Твоя квартира Прочитай прислів’ я, починаючи з виділеного кружечка . Запиши його . Поясни, чому так кажуть . Тема уроку . Про трудолюбивих і лінивих З’ єднай частини прислів’ я і поясни, чому так кажуть . Більше діла, в–є'3e в—„'3c за велике безділля . Тяжко тому жити, в–є'3e в—„'3c а й та працює . Маленька праця краща в–є'3e в—„'3c вода не тече . Під лежачий камінь в–є'3e в—„'3c менше слів . Бджола мала, в–є'3e в—„'3c хто не хоче робити . Ще однією складовою культурно-історичного досвіду народу, яку доцільно використовувати на уроках „Я і Україна " є народні прикмети . Вони узагальнюють багатовіковий досвід трудової діяльності людей, тривалі спостереження за взаємозв’ язком і взаємозалежністю явищ у природі та праці . Народні спостереження допомагають передбачити і врахувати життєві явища, події . Під час експериментального навчання ми використовували народні прикмети, показуючи учням 2 класу нерозривний зв’ язок і взаємозалежність неживої природи та представників рослинного і тваринного світу в процесі вивчення розділу „Природа навколо нас ". На початку кожної пори року ми пропонували дітям перевірити певні народні прикмети щодо передбачення погоди ( див . додаток Г ). На основі аналізу спостережень учні відбирали ті народні прикмети, за якими можна прогнозувати погоду в даній місцевості . Результати проведених спостережень вони занотовували у таблиці в „Щоденнику спостережень” : Дата Народні прикмет и, які спостерігали Прогноз погоди синоптиків на цей день Яка погода була насправді в цей день Крім того, учні отримували завдання дібрати інші народні прикмети, за якими можна передбачити погоду тієї чи іншої пори року . Завдяки такій роботі в учнів розвивається спостережливість, бажання розгадувати таємниці природи, якомога більше дізнатись про вже відомі явища . Наприкінці кожного місяця і пори року загалом ми проводили підсумки спостережень дітей . Характеризуючи кожну прикмету, учні висловлювали свої судження, на підставі чого можна зробити висновок щодо взаємозв’ язків у природі . Використання у навчально-виховному процесі народних прикмет передбачення погоди дає змогу молодшим школярам краще зрозуміти взаємозалежність у природі, уявити її як цілісне утворення . У формуванні першооснов моральної культури молодшого покоління необхідно враховувати вплив національного характеру . Складається національний характер, як відомо, впродовж століть, вбираючи кращі риси представників нації під впливом історичних, релігійних та інших подій . Основними рисами українського національного характеру є щедрість, совісність, увага до інших, повага до людини, працелюбність, милосердя тощо . Ці якості й утворюють змістовну основу моральної культури . Засвоєння дітьми азбуки моральної культури дає їм можливість олюднювати свої вчинки, опановувати духовними цінностями свого народу, розуміти мету і сенс життя . У кожній родині наші пращури навчали правилам народного етикету . Тому учням 2 класу під час вивчення теми „Школа ввічливості " м и вважали за доцільне запропонувати традиційні привітання , поширені в українських традиціях . Ці вислови повинні рівноправно існувати поряд із загальновживаними формами звертань, привітань і побажань . Здавна існував у нас звичай : зайшов до хати - зніми капелюха і вклонися, до господарів привітайся : „Доброго вечора у вашій хаті”, „Мир вам, добрі люди ", „Здорові були ". Побачиш, що хтось працює, побажай йому : „Щоб легко починалося, та добре скінчилося” ; „Аби хазяйська хата була світла, кріпка і багата "; „Щоб люди не минали, та до хати заглядали ". Велике значення у застосуванні традиційних засобів впливу на учнів мають українські народні ігри, що спрямовані на практичне пізнання навколишніх предметів і явищ через відтворення дій та взаємин дорослих . З давніх-давен прихід весни зустрічали веснянками - хоровими піснями з іграми й танцями . У веснянках оспівується пробудження природи, висловлюються надії на добрий урожай . Весняні дитячі ігри дуже схожі на старовинні веснянки : „Подоляночка”, „Мак івниці ", „Ластівка ", „А ми просо сіяли ", „ Мак ” ( див . додаток Е ). Їх м и використа л и під час проведення урок у на тему „ Зустрічаємо весну ! ” . Під час проведення уроку на тему „Чому люди хворіють . Твоя аптечка " м и організува л и ігри, в яких учні випробову вали себе у ролі народних лікарів, визнача ли за зовнішнім виглядом і запахом рослини у вузликах . Це історія, мудрість народна . Її поради вчать відчувати серцем наш земельний дивосвіт, відповідати за майбутнє України . Неабиякого значення у процесі навчання ми нада вали загадкам, які привертають увагу молодших школярів цікавим змістом . Адже за допомогою них можна з акріплювати й розширювати знання учнів про ознаки та властивості рослин і тварин, розвивати кмітливість, швидкість реакції . Відгадуючи загадки, дитина пізнає навколишнє, порівнює різні явища, об’ єкти, виділяє з-серед численних особливостей істотні, вчиться встановлювати причинно-наслідкові зв’ язки, робити певні висновки . Їх бажано згадувати під час фронтальної роботи з класом . Загадки ми підбира л и так, щоб вони розкривали властивості тварин і рослин , явища природи ( див . додаток Д ). Для учнів молодшого шкільного віку краще підбирати поетичні, римовані загадки, які характеризуються конкретним викладом, виразністю та влучністю визначень . Також для учнів 2 класу в арто підібрати для уроків загадки типу „Підкажи словечко ". Учитель читає загадк у у віршах, а діти хором підхоплюють відповід ь, н априклад : Я падаю на ваші хати . Я білий-білий, волохатий . Я припадаю вам до ніг, і називаюсь просто… ( сніг ). Після відгадування учитель ілюстру вав загадку, доповню вав відомостями про тварину, рослину , т іла неживої природи чи явища природи . У відгадуванні загадок важливий не лише результат, а й його обґрунтування, доведення правильності відповіді . Для цього ми постійно запитува л и в учнів : „Як здогадатись ? Чому так вирішили ? Поясніть , як міркували ". Найчастіше ми використовували загадки на етапі актуалізації знань учнів та повідомленні теми уроку, а також під час закріплення засвоєних знань, умінь і навичок учнів . Зокрема, на уроці на тему „Природа навколо нас . Жива і нежива природа " на етапі закріплення знань учнів ми запропонували їм завдання такого типу : Відгадай те загадки : Між берегів текла, текла , мороз зміцнів - під скло лягла . ( Річка ) 3 рогами, а не бик, доять, а не корова . ( Коза ) В теплий дощик народився , парасолькою накрився . ( Гриб ) Не бджола, а гуде ; не птах, а летить . ( Літак ) Впала стрічка через річку , поєднала береги . ( Міст ) Вона мовчить, але чогось навчить . ( Книжка ) Хто на зиму роздягається , а на літо одягається ? ( Дерево ) Летіла орлиця по синьому небі , к рила розкрила, Сонце закрила . ( Хмара ) Всю ніч бродить навмання , прокладає шлях до дня . ( Місяць ) Розподіл іть відгадки на три групи та запиш іть їх у таблицю . Нежива природа Жива природа Речі, виготовлені людиною Використання загадки на етапі актуалізації знань учнів та повідомлення теми уроку покажемо н а прикладі уро ку на тему „Сонце” : Що таке природа ? Якою буває природа ? Наведіть приклади тіл неживої природи . Сонце, повітря, вода, гірські породи, ґрунт - це тіла неживої природи . А я кому тілу неживої природи буде присвячений наш сьогоднішній урок, ви дізнаєтесь, коли від гадаєте загадку : І світить нам, і гріє , І всяк йому радіє . Радіють поле, луки, гай . Земля радіє з краю в край . А що за диво, відгадай ! ( Сонце ) Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся, як рухаються сонячні промені й чому виникає тінь, зрозумієте, чому взимку холодно, а влітку тепло, чому найтепліша пора доби - полудень . Розглянемо, як народ оз н авчий матеріал різного виду ми реалізовували в комплексі на прикладі конспекту уроку . Тема уроку . Весняні свята . Великдень Мета : о знайом ити дітей із найдавнішим найуро чистішим народ ним святом, традиціями нашого народу щодо святкування Великодня , навчати ма л ювати орнаменти на писанка х , оз найомити із символікою знаків на писанка х ; р озв ив а ти фантазію, пам’ ять , мислення ; в иховувати лю бов і шану до на род них тр а д и ц ій, до мину ло го і сучасного українського народу . Обл ад нанн я : писан ки, з разки о рнаментів, позначки . Хід урок у І . Ор га н із а ція класу до уроку . Девіз уроку : „ Весна прийшла, свята принесла ". ІІ . Актуалізація знань учнів . Повідомлення теми уроку . Які весняні свята вже відзначили у б е р ез ні місяці ? А які будемо відзначати у квітні ? Послухайте вірш Т . Коломієць і скажіть, які свята святкують у квітні . КВІТЕНЬ Квітень - славний квітникар . Сонечко рясно Уквітчає нам календар Першим цвітом-рястом . Космонавтам склав букет В їхній день на славу . В кошик на Великдень Писанки поставив . Сьогодні на уроці ми познайомимося із традиціями українського народу у святкуванні одного із найвеличніших свят . А якого саме дізнаєтеся, послухавши вірш . ВЕЛИКДЕНЬ Христос Воскрес ! Усе радіє . Сміється сонечко з небес, Прозора річечка леліє - Хр истос Воскрес ! Христос Воскрес ! В траві фіалочки зітхають, І пролі сок тремтить увесь, Розквітла яблунька аж сяє - Хр истос Воскрес ! Христос Воскрес ! ІІІ . Вивчення нового матеріалу . 1 . Розповідь учителя про Великдень . Немає більшою свята , більшої радості, як воскресіння Христове . В ньому святкують знищення смерті, зруйнування пекла, початок нового вічного життя . Завершується Великий піст у скорботі за розп’ ятим Христом . А світлого не дільного ранку настане той вели кий день, який зветься Великоднем, свято радості й до бра, прощення ближнього . Після Воскресної утрені й освячення паски приходять дружно додому, обходят ь із свяченим хату, щоб усе ста ло повне благодаті Воск ресіння, входять до хати із свя ченим у руках і бажають всього доброго своїй родині, бо це Великий день, день воскресної радості , по-великод ньому цілуються . Христос Воскрес ! В цей день прощают ь всім своїм ворогам, недругам . 2 . Опрацювання к азк и про писанку ( автор А . М’ ястківський ) Залишивш и гніздечко, покотилося яєчко ... Та покотилось воно недалечк о . Квочка з курчатами на подвір’ ї гуляла, Діток своїх забавляла ... Мамо, он яєчко по стежинці котиться, - сказало найменше курчатко . - Ану ж, яке воно на колір ? Біле, як сніг, - сказала Квочка . А який сніг ? - спитав півник, бо курчаток взимку ще не було, і снігу вони не бачили . Такий білий, як оте яє чко, що котиться, - відповіла квочка . - Однак скоро Великдень . То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна . Закотили курчатка яєчко до своєї хатки й ну його фарбувати . Припустив теплий дощик, потім стала веселочка в небі . Курчатка у веселочки фарб позичили, на білому яєчку весну малювали . Малювали лапками та писали пір’ ячком - і покотилася писанка зеленим подвір’ ячком . Курчата її доганяли, на крилечках піднімали й дівчинці Наталочці, яка їх зе ренцями годувала, водицею напувала, на свято Велик день подарували . І зацвіли вишні, черешні . Став гарний, як писанка, садочо к увесь . І проказала Наталочка : Христос Воскрес ! 3 . Розповідь учителя про писанку . Без писанки не обходиться жоден Великдень, її освячують у церкві р азом з паскою, ставлять на свят ковому столі, дарують на щастя рідним та друзям . Так на ша писанка стала відома в у сьому світі, а в Канаді їй є ве ликий пам’ ятник . Прикотилася до нас писанка із давнини . Для наших пращурів писанка була символом зародження життя, символом сонця, тепла і вічності . Дотепер вважають, що писанка приносить щас тя . Тому її першою їли, коли по верталися з церкви . Крашанками та писанками обміню валися, давали їх рідним та близьким . Існують такі повір’ я : дівчата, щоб б ути гарни ми, умивалися водою, в яку опускали крашанку чи писанку і гроші . Освячену писанку з давніх-давен клали до першої ку пелі немовляті, щоб зростало сильним і сміливим . Писанку пр иорювали в полі, щоб краще роди ло жито-пшениця і всяка пашниця . 4 . Опрацювання легенди . ЛЕГЕНДА . Десь глибоко під зем лею сидить злий змій . Щороку на передодні Великодня посилає він своїх гінців на землю - чи малюють діти писанки . Якщо писанок багато - змій чахне, і залізні ланцюги надійно утримують його . Лютий змій чекає, коли-то вже не буде писанок, щоб вирватися на волю і принести на землю зло, та й не дочекається . Бо то дуже давня традиція нашого народу - малювати писанки . Ц ю традицію ми продовжимо зараз на уроці . 5 . Бесіда з елементами розповіді . Що означає слово „ писанка "? Від якого слова походить ? ( Від слова „ писати ” ). Писанка має багато кольорів і малюється воском . Крім того, р озрізняють ще : краша нки, дряпанки, крапанки, мальо ванки . Крашанка - яйця одного кольору, які постійно виготовляють ваші мами та бабусі . Дряпанка - яйця фар бують в один колір, а потім гол кою чи шилом вишкрябують орнамен т. Д ряпанки частіше називають шкрябанками . Крапанки - спочатку воском накрапають візерунок, а потім фарбують, тобто опускають у барвник . Мальованки - малюються пензликом, фломастером , олівцем . Що ми сьогодні з вами і зробимо . Але ми не сказали, які бувають орнаменти . ( Рослинний, тваринний, геометричний , побутовий ). А ще що ми повинні пам’ ятати ? ( Кожен значок, кожна риска на писанках мають свою життєдайну силу ). Сонце - це носій світла і життя . Хрест - це символ Всесвіту, є знаком чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року, чотирьох тем пераментів . Трикутник - є символом вогню, безсмертності І а чо ловічої та материнської сили . Триріг - є знак святого числа 3 і три божества . Ч ис ло 3 є символом симпатії і порядку . З о ря - знак неба . Свас тика - це знак святого вогню і сонця . Ко ло сся і зерно - є уособлення предків, святою їжею . Граблі - це символ дощу . Гілка - як частинка, представляє цілісність д е р е в а, символ безконечного життя . Кольори, в які фарбували яйця, мали свою мову . Як ви думаєте, що символізують кольори ? Червоний - радість життя ; жовтий - місяць, зорі, врожай ; блакитний - здоров’ я ; зелений - воскресіння природи ; чорний з білим - пошана духів ; червоний з білим - родинне свято, мир, щастя ; коричневий - матір земля, її врожай, щедрість до людини . ІV . Закріплення знань учнів . 1 . Самостійна робота учнів у зошиті з друкованою основою [ 23, с .5 8 ]. А тепер, мабуть, вам уже хочеться швидше приступити до роботи . Відкрийте зошити на с .5 8 . Розмалюйте писанки, намальовані там, і намалюйте свій візерунок для писанки . Хай музика допоможе вам творити красу і добро . ( Звучить музика ) Пам’ ятайте про кольорову гаму писанок та крашанок, коли будете вдома допомагати мамам у приготуванні до Великодніх свят . 2 . Ігри та забави з крашанками на В е лик д е нь . Колись на Великдень з крашанками грали в ігри . Зіграємо у н и х і ми . Народна гра „ В блудька ". Один з гравців кла де крашанку на землю і робить п’ ять кроків . Іншому гравцю зав’ язували очі, тричі обертали навколо себе і змушували з робити п’ ять кроків . Потім розв’ язували очі і він намагався дотягнутися до крашанки рукою . Якщо дотягнувся, то забирав собі . Народна гра „ В трапка ” . Гравця відводили далеко від крашанки, і він, закриваючи шапкою обличчя, намагався підійти до неї . Народна гра „ Битки ” . Гравці „ сту калися ” крашанками . Чия розбива лася, той програвав . Народна гра „ Котючки ". Краша нки катали з горбів . Часто при цьому вико ристовували спеціальні ж олоби, намагаючись розбити чуже яйце . Народна гра „ В кидка ". Дві крашанки клали так, щоб між ними не могло прокотитися третє яйце . Гравець кидав між яйцями свою крашанку, намагаючись розбити відразу два яйця . V . Підсумок уроку . Тема уроку . У царстві рослин Мета : формувати уявлення про дерево, кущ, трав’ янисту рослину, про різноманітність рослин у природі та їх значення ; формувати вміння розпізнавати, порівнювати дерева, кущі, трав’ янисті рослини ; розвивати спостережливість, уміння аналізувати, класифікувати ; виховувати бережливе ставлення до рослин . Обладнання : малюнки із зображенням рослин, гербарії рослин . Хід уроку І . Організація класу до уроку . II . Актуалізація знань учнів . Повідомлення теми уроку . На дошці схемат ичні малюнки дерева, куща, трав’ янистої рослини . Що зображено на малюнку ? Як одним словом назвати те, що зображене на малюнках ? Тема нашого уроку „У царстві рослин ". III . Вивчення нового матеріалу . Розгляньте малюнки із зображенням дерева і куща . Порівняйте їх . Що у них спільного і чим вони відрізняються ? Чи можна відрізнити дерево від куща за стеблами ? ( У куща багато стебел, вони тонкі, а в дерева одне стебло, воно товсте ) Отже, р о слина, яка має одне міцне дерев’ янисте стебло ( стовбур ), називається деревом . Росли на, яка має кілька міцних дерев’ янистих стебел, називається кущем . Розгляньте гербарії трав’ янистих рослин і скажіть, яке стебло у них . ( У трав’ янистих рослин тонке м’ яке стебло ) Рослина, яка має м’ яке со ковите стебло, називається трав’ янистою рослиною . Відгадайте загадки : Біла кора, тоненькі віти . Що то є ? - Вгадайте, діти . ( Береза ) І літом, і зимою одне вбрання у нас, А можна нас побачить, як рік почавсь у вас . ( Ялин и ) Береза - це дерево чи кущ ? Довед іть свою думку . Ялина - це дерево чи кущ ? Довед іть свою думку . Розглянь те гілки берези і ялини . Порівняй те їх листки за розмірами . ( У берези листя широке, а у ялини - вузенькі голки ) За зовнішнім виглядом та будовою листків дерева поділяються на листяні і хвойні . У листяних дерев листя широке, а у хвойних - вузеньке, схоже на голки і називається хвоєю . Чи опадають листки берези восени ? А ялини ? ( Листя берези кожної осені опадає, а хвоїнки тримаються на ялині по 2-3 роки і опадають не одночасно, тому хвойні дерева цілий рік зелені . Лише у модрини опадає восени вся хвоя ) Назвіть, які ви знаєте дерева . В Україні особливою шаною і популярністю користувалися такі дерева : дуб, береза, тополя, явір, верба, липа, ялина . Дуб шанували за довголіття, міцність, вологостійкість . Використовували дуб у будівництві . Вважалося, що дуб має велику силу . Тому, щоб хлопець був міцним, як дуб, йому в першу купіль клали три листочки, але із вершка дуба . Коли народжувався хлопець - коло хати садили дуб . Скільки ж їх, могутніх велетнів, пережили віки й лихоліття, постали перед нами свідками подій, припорошених пилом історії ! Велична краса дуба викликає захоплення у кожнім селі, і місті . У спеку його могутня крона дає жадану прохолоду і затримує пил, а в дощ служить надійною парасолею . Здавна любили українці і березу, її деревина використовувалась як будівельний матеріал . Березовий сік, який збирали навесні, був одн им із найпопулярніших напоїв . Береза милує наш зір у будь-яку днину . Та найпривабливіша вона ранньою весною, коли тільки-но розвинуться ніжні, жовт аво-зелені, ще липкі листочки, і повітря сповнять п’ янкі березові пахощі . Цінували українці й тополю . З неї виготовляли човни . Листя тополі здатне очищати повітря від пилу . Зовні в оно вкрите тон е нькою плівкою клейкої речовини, до якої прилипає пил , а потім дощ його змиває на землю . Послухайте легенду про тополю . У бога Сонця був син - Фаетон . Він випросив у свого батька дозволу проїхатися по небу у золотій колісниці, яку тягнули четверо крилатих коней . Він не зміг впоратися з управлінням крилатими кіньми і загинув . Сестри Фаетона гірко плакали за ним . Горе дівчат було невтішне і боги перетворили їх у стрункі тополі . Тополя в Україні - символ жіночої долі . Верба - ніжне дерево, миле й дороге серцю українця . Наші пращури вірили, що вона охороняє людей і їх житло від злих духів . Народ переконався, що без верби малій, а отже і великій річці , вижити важко . Верба є запорукою чистоти і повноводності річок . Недарма народні прислів’ я кажуть : „ Де верба, там і вода ” , „ Верба водою живе, верба воду береже ". На листяні і хвойні поділяють також і кущі . Розгляньте гілочку бузку та ялівцю . До якої групи рослин належить бузок ? ( До листяних ) Доведіть, що ялівець належить до хвойних рослин . Доведіть, що бузок і ялівець - кущі . Назвіть, я кі ви знаєте кущі . Калина коло хати - здавна найперша й найзначніша ознака оселі українця, як символ надійного життєвого щастя, родинного благополуччя і достатку . Про виникнення цієї назви народ склав багато легенд . У народі рубінові плоди калини стали символом мужності людей, які віддали своє життя і свою кров у боротьбі з ворогами . До того ж, вийнята із плод у сплющена насінина калини за формою схожа на полум’ яне серце . Існують легенди про сміливих дівчат, що заводили у непрохідні нетрі, прирікаючи на загибель татаро-монгольські загони . Ці, сповнені сміливості і патріотизму, дівчата не побоялися смерті від шабель ворогів заради благородної мети - врятування рідних осель від ворожої навали . Легенди твердять, що саме з крові цих самовідданих дочок народу зросли калинові кущі . Калина використовується людьми як ліки при кашлі, серцевих захворюваннях . Наруга над калиною вкривала людину ганьбою . Дітям, щоб вони не нівечили цвіту, казали : не ламайте калину, бо накличете мороз . Дерева і кущі - багаторічні рослини, які живуть багато років . А серед трав’ янистих рослин є однорічні , дворічні і багаторічні рослини . Однорічні рослини живуть протягом одного року : навесні проростають з насіння, влітку та восени квітують, дають плоди з насінням і відмирають . Щоб ді знати ся , які рослини є однорічними, відгадайте загадки : Без рук, без ніг, а по тичині в’ ється . ( Горох ). Пов ернулося до Сонця золоте денце . ( Соняшник ). Довгий, зелений, добрий, солоний . Добрий і сирий . Хто він такий . ( Огірок ). Дворічні трав’ янисті рослини - це ті, що першого року життя проростають із насінини, але не квітують . Квітки і плоди з насінням з’ являються у них на другий рік . Давши насіння, дворічні рослини відмирають . Відгадайте загадки і ви дізнаєтесь, які рослини є дворічними : Сидить дівчина в коморі, а коса її над ворі . ( Морква ). Сидить вона на городі, вся в латках . ( Капуста ). Багаторічні трав’ янисті рослини - живуть багато років . Мають довговічні підземні стебла - цибулини, бульби, кореневища . У них накопичуються підземні речовини . На цибулинах, бульбах, кореневищах є бруньки . Щороку з бруньок виростають надземні стебла, які квітують, дають плоди з насінням і відмирають . А цибулини, бульби, кор еневища перезимовують у ґрунті . Відгадайте загадки про багаторічн і рослин и : Шкір має сім, сльози випускає всім . ( Цибуля ). Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла . ( Картопля ). Що то за голова, Що лиш зуби і бород а . ( Часник ). Стоїть при дорозі на одній нозі Х то її зрушить - плакати мусить . ( Кропива ). Білі кульки на стеблах красуються в полі, Повіє легенький вітерець - стебла стають голі . ( Кульбаба ). IV . Закріплення вивченого матеріалу . Які рослини називають деревами ? Навед іть приклади дерев . Які рослини називають кущами ? Навед іть приклади кущів . Які рослини називають трав’ янистими ? Навед іть приклади трав’ янистих рослин . Які рослини називають листяними, а які хвойними ? Навед іть приклади хвойних і листяних рослин . 2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження Одним із завдань нашого дослідження було експериментально перевірити вплив систематичного використання народознавчого матеріалу на рівень навчальних досягнень учнів із курсу „Я і Україна " в 2 класі . Ми ставили за мету порівняти результати роботи в експериментальному і контрольному класах, які мали відмінності в організації та змісті навчального процесу за рахунок впровадження запропонованої нами методики . Для цього впродовж експериментального дослідження ми проводили спостереження за активністю учнів на уроках, індивідуальні опитування учнів на уроках, а також контрольний зріз знань у формі письмового опитува ння наприкінці навчального року . Для письмового опитування ми запропонували учням 2 класу такі завдання : 1 . Основа обрядовості свята " Трійці ": а ) культ рослин і тварин ; б ) культ рослин ; в ) культ тварин . 2 . Рослини-с имволи, що притаманні українському народу - це : а ) береза, явір, ялина, липа ; б ) верба, тополя , калина, чорнобривці ; в ) клен, тополя, ромашка, каштан . 3 . Свято, на яке весна зиму перемагає : а ) Пасх а ; б ) Благовіщення ; в ) Стрітення . 4 . Заповни за зразком таблицю „ Символи України ” . Географічні об’ єкти Рослини Тварини Славетні українці Народне мистецтво Літературні герої С поруди Говерла калина л елека Т . Шевченко вишив ан ка Котигорошко Золоті ворота 5 . Запиши від чого походять назви весняних місяців . Березень ______________________ Квітень _______________________ Травень _______________________ 6 . З’ єднай стрілками . в—Џ Великий Спас Зима в—Џ в—Џ Водохреща в—Џ Трійця ( Зелені свята ) Весна в—Џ в—Џ Івана Купала в—Џ Великдень Літо в—Џ в—Џ Різдво Христове в—Џ Святого Миколая Осінь в—Џ в—Џ Вербна неділя в—Џ Покрова 7 . Запиши народні прикмети, за якими можна передбачити погоду у якусь пору року . 8 . Запиши назви українських народних казок, у яких героями є тварини . 9 . Запиши, в які ігри гралися українські діти в давнину . 10 . Прочитай і запиши вислів , починаючи з виділеного кружечка . П оясни, як ти його розумієш . Критері є м оцінювання результатів письмового опитування бул а якість виконання учнями завдань , тобто пр авильність та повнота відповіді . За кожне правильно виконане завдання №№ 1-9 учень отримував 1 бал, за правильно виконане завдання № 10 учень отримував 3 бали . Результати виконання учнями завдань подано у вигляді таблиці 4 . Таблиця 4 . Результати виконання завдань Клас Кількість учнів, що отримали бал и 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ЕК 0 0 0 0 2 3 3 3 7 2 3 2 КК 0 0 1 3 2 5 2 4 4 2 1 0 На основі даних таблиці ми визначили рівні сформованості знань учнів ( див . рис.1) Рис.1. Співвідношення рівнів навчальних досягнень учнів експериментального і контрольного класів Із діаграми видно , що рівень навчальних досягнень учнів експериментальн ого клас у вищий, ніж учнів контрольн ого клас у . В исок ого рівн я навчальних досягнень в експериментальному класі досяг ли 28 % учнів, а в контрольн ому - 1 2 %; достатн ього рівн я в експериментальному класі досяг ли 52 % учнів, а в контрольному класі - 42 %; середн ього рівн я в експериментальному класі д о сяг ли 2 0 % учнів, а в контрольному - 4 2 %; низький рівень знань в експеримента льному класі не виявив жоден учень, а в контрольному класі цей показник становив 4 %. Наведені результати експериментального дослідження свідчать про те, що результативність засвоєння учнями природничих і суспільствознавчих знань значно покращиться, якщо на уроках „Я і Україна " в початковій школі систематично, цілеспрямовано й послідовно використовувати народознавчий матеріал . Висновки Використання елементів народознавства в окремих видах роботи дуже важливе на сучасному етапі . Дітей треба навчити не просто спостерігати, а й бачити, чути цей бентежний світ, щоб вони відчули потребу пильно придивлятися до навколишнього, помічати поруч дивне й загадкове, приховане від лінивого ока, використовуючи при цьому народний календар . І всього цього можна досягти, використовуючи елементи народознавства . Кожен народ, нація протягом багатьох віків виробили власну духовність, якою має оволодіти дитина в сім’ ї, дитсадку, школі й далі - у вузі . Народною духовністю повинні бути пройняті всі навчальні предмети і навчальні заходи . Лише за таких умов підростаюче покоління стає народом своєї країни, нацією . Нині діти опановують зразки національної культури . Використовуючи народознавчий матеріал на уроках „Я і Україна”, можна цікаво збагатити, урізноманітнити програмовий матеріал . Народознавчий підхід у навчально-виховному процесі сприяє формуванню загальнолюдської моралі, готовності виконувати заповіти батьків . Використання досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, допомагає впроваджувати в навчально-виховний процес все цінне з народної мудрості, активно залучати школярів до засвоєння спадщини свого народу, адже дитина, позбавлена можливості спиратися на досвід людства, не може розвиватись повноцінно . Особливого значення ця проблема набуває в початковій школі . Адже добре відомо, що діти цього віку відрізняються підвищеною емоційністю, яскравим сприйманням навколишнього, що створює сприятливі умови для залучення їх до вивчення історії народу . Розбудовуючи національну школу, необхідно враховувати надбання освіти інших країн, і насамперед, наш національний скарб - етнопедагогіку, педагогічну спадщину Г . Сковороди, Т . Шевченка, М . Грушевського, І . Огієнка, Г . Ващенка, С . Єфремова та ін ших , пошуки вчителів, учених . Наукою і багатовіковою практикою переконливо доведено, що українська школа справді національна тоді, коли ґрунтується на українській етнопедагогіці, українській національній системі впливу на формування особистості й за орієнтацінний еталон має народні чесноти, норми християнської моралі, гармонію родинно-громадсько-шкільного виховання . Життя молодших школярів повинно будуватися з урахуванням народних традицій трудового, родинно-сімейного, морально-естетичного та духовного виховання . Такої точки зору дотримувались провідні українські педагоги, зокрема К . Ушинський, О . Духнович, І . Огієнко, Ю . Дзерович, П . Холодний, І . Бажанський, С . Русова, А . Волошин, Г . Ващенко, В . Сухомлинський . Використання елементів народознавства на уроках та в позакласній роботі забезпечує всебічне і глибоке засвоєння учнями всього культурно-історичного шляху розвит ку рідного народ у . Розкриття навчального матеріалу всіх основ наук, змісту освіти в народознавчому аспекті створює сприятливі умови для виховання високоморальної особистості, повноправного господаря країни, палкого патріота й інтернаціоналіста . діяльності відіграє важливу роль у формуванні національної української культури . О працювавши науково-методичну літературу з даної проблеми, ми дійшли висновку, що використання народ оз н авчого матеріалу на уроках „Я і Україна " дає змогу вчителеві формувати у молодших школярів інтерес до природи, історії, культури і традицій рідного краю, розвивати морально-естетичні почуття, привч а ти учнів шанобливо ставитись до природи , людей, історичних пам’ яток . У численних прислів’ ях, приказках, обрядах від о б ражен о досвід поколінь, норми і правила пов е д і н ки . Пісні, легенди, прикмети, повір’ я засвідчують поетичне сприймання навколишнього світу, що є досить характерним для українського народу . Про аналізу вавши чинн і навчальн і програм и та підручник и і з навчального курсу „ Я і Україна ", ми з’ ясували , що в курсі народні зн ання інтегровані з природничими та суспільн ими, проте включені вони в зміст курс у фрагментарно , без певної системи . На основі вивчення педагогічної та методичної літератури ми визначили сукупність взаємопов’ язаних педагогічних умов, дотримання яких буде сприяти ефективності використання народознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна " в початковій школі . До таких умов належать : у процесі добору народознавчого матеріалу необхідно дотримуватись критеріїв доступності, багатофункціональності, емоційної насиченості та особистісної значущості його для учнів ; використання народознавчого матеріалу в навчальному процесі має здійснюватися систематично та цілеспрямовано ; під час розробки методики використання народознавчого матеріалу необхідно враховувати вікові особливості молодших школярів, специфіку навчального предмету „Я і Україна " і спиратися на пізнавальну активність учнів . На основі аналізу навчальної програми курсу „Я і Україна”, ми здійснили відбір народознавчого матеріалу до уроків в 2 класі . Під час відбору матеріалу ми враховували, що п ідготовка і проведення уроків „Я і Україна " із використанням народознавчого матеріалу повинні включати такі етапи : Ретельний аналіз змісту теми, що вивчається, з точки зору можливостей використання народознавчого матеріалу . Добір до теми необхідного народознавчого матеріалу . Визначення, з якою метою буде застосовуватися народознавчий матеріал . Визначення етапу уроку, на якому доцільно використати народознавчий матеріал ( актуалізація знань учнів, перевірка засвоєних знань, умінь і навичок, вивчення нового матеріалу, закріплення вивченого матеріалу ). Для перевірки гіпотези , що результативність засвоєння учнями природничих і суспільствознавчих знань значно покращиться, якщо на уроках „Я і Україна " в початковій школі систематично, цілеспрямовано й послідовно використовувати народознавчий матеріал, ми провели експериментальне дослідження впродовж 2007-2008 навчального року на базі загальноосвітньої школи № 15 м . Тернополя . У контрольному класі навчальний процес здійснювався за традиційною методикою, а для проведення уроків „Я і Україна " в експериментальному класі нами було підібрано народознавчий матеріал до тем, що вивчалися . За допомогою різноманітних жанрів фольклору ( загадки, легенди, народні ігри, казки, скоромовки, прислів’ я та приказки ) ми намагались ознайомити учнів з історією, культурою, традиціями і звичаями українського народу, поведінкою, способом життя тварин, показати, яку користь приносять рослини, тварини людям, узагальнити знання учнів про взаємозв’ язки в природі, розвивати у дітей мислення, увагу, спостережливість, любов до природи тощо . Отримані результати експериментального навчання дали змогу обґрунтувати його ефективність . Загалом під час аналізу результатів формувального експерименту виявилося, що наприкінці вивчення курсу „Я і Україна " в 2 класі рівень навчальних досягнень учнів експериментального класу вищий, ніж учнів контрольного класу . Зокрема, високого рівня навчальних досягнень в експериментальному класі досягли 28 % учнів, а в контрольному - 12 %. Крім того, низький рівень знань в експериментальному класі не виявив жоден учень, а в контрольному класі цей показник становив 4 %. Таким чином, систематичне, послідовне і цілеспрямоване використання народо знавчого матеріалу на уроках „Я і Україна” , в позакласній роботі сприяє удосконаленню відповідних знань, умінь і навичок молодших школярів, зацікавлює учнів і формує позитивну навчальну мотивацію , допомагає учням зосередити увагу на фактах , подіях і явищах оточуючої дійсності, сприяючи тим самим формуванню правильних уявлень і понять, з яких складаються усвідомлені й міцні знання про навколишній світ . У невимушеній обстановці діти набувають знань, які нагромадив наш народ протягом усього свого розвитку . Разом з тим, встановлено, що систематичне використання народознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна " сприяє позитивному ставленню учнів до цього навчального предмету та підвищенню інтересу школярів до вивчення історії, культури, природи і традицій рідного краю . Список використаних джерел 1. Байбара Т .М. Методика навчання природознавства початкових класів : Навчальний посібник . - К .: Веселка, 1998 . - 334 с . 2. Байбара Т .М., Бібік Н .М. Я і Україна : Підручник для 3 класу . - К .: Форум, 2002 . - 176 с . 3. Байбара Т .М., Бібік Н .М. Я і Україна : Підручник для 4 класу . - К .: Форум, 200 3 . - 176 с . 4. Барвистий світ навколо нас . Методичний посібник з питань екологічного виховання . - Тернопіль : Мальва - ОСО, 2007 . 5. Бібік Н .М. До відродження традицій - через інтерес дитини // Початкова школа . - 1995 . - № 3 . - С .1 6-18 . 6. Бібік Н .М., Коваль Н .С. Особливості змісту й методики інтегрованого курсу „Я і Україна " // Навчання і виховання учнів 2 класу . - К .: Початкова школ а, 200 3 . - С .3 84-411 . 7. Бібік Н .М., Коваль Н .С. Я і Україна . Віконечко : Підручник для 1 класу . - К .: Генеза, 2007 . - 112 с . 8. Бібік Н .М., Коваль Н .С. Я і Україна : Підручник для 2 класу . - К .: Форум, 2002 . - 144 с . 9. Біда О .А. Природознавство і сільськогосподарська праця : Методика викладання . - Київ ; Ірпінь : ВТФ " Перун ", 2000 . - С .3 21-333 . 10. Вакалюк П .Г. Оповіді про дерева . - К .: Урожай, 1991 . - 108 с . 11. Волкова Н .П. Педагогіка : Посібник для студентів вищих навчальних за кладів . - К .: Видавничий центр „ Академія ", 2001 . - 576 с . 12. Волкова С .В. Український фольклор у контексті формування морально-ціннісних орієнтацій особистості // Педагогічні науки . Збірник наукових праць . - Вип .3 4 . - Херсон : Вид-во ХДУ, 2003 . - С .1 32-136 . 13. Воспитание и развитие детей в процес се обучения природоведению : Из опыта работы / Сост . Л .Ф. Мельчаков . - М .: Просвещение, 1981 . - 158 с . 14. Вострікова Л .Д. Роль фольклору в процесі національного виховання особистості // Педагогічні науки . Збірник наукових праць . - Вип .3 4 . - Херсон : Вид-во ХДУ, 2003 . - С .1 36-1 41 . 15. Горленко В .Ф., Раулко В .І. Народні знання і світоглядні уявлення українців // Радянська школа . - 1991 . - № 1 . - С .2 9-38 . 16. Горощенко В .П., Степанов И .А. Методика преподавания природоведения . - М .: Просвещение, 1978 . - 224 с . 17. Гагарін М . Критерії добору української народної казки для виховання морально-естетичних почуттів // Початкова школа . - 2006 . - № 1 . - С .5 5-58 . 18. Грущинська І . Реалізація українознавчого принципу у процесі навчання // Початкова школа . - 2004 . - № 1 . - С .2 8-31 . 19. Дем ’ янюк Т.Д. Зміст та методика народоз навчої роботи в сучасній школі . - К ., 19 96 . - 106 с . 20. Довженок Г .В. Український дитячий фольклор . - К .: Наукова думка, 1984 . - 470 с . 21. Екологічне виховання учнів молодших класів на українських народних традиціях : Методичні рекомендації для вчителів початкової школи / Укл . Л.М. Різник . - К .: ІСДО , 1994 . - 64 с . 22. Ємець А ., Шапка О . Українські літературні загадки в початковій школі // Початкова школа . - 2006 . - № 5 . - С .4 2-46 . 23. Жаркова І .І., Мечник Л .А. Я і Україна . Зошит для 2 класу . - Тернопіль : Підручники і посібники, 2007 . - 48 с . 24. З перлин народної мудрості / Упоряд . В.А. Юрович, М .Ф. Бриняк, З .М. Кочмар . - Жидачів, 1997 . - С .5 -52 . 25. Загрева В .Я. Народознавство в навчально-виховному процесі // Початкова школа . - 1995 . - № 5-6 . - С .1 3-19 . 26. Запереченко Н . Цікаві завдання з природознавства // Початкова школа . - 2006 . - № 1 . - С .2 8-30 . 27. Запорожан З . Є . Екологія в початковій школі . - Кам’ янець-Подільський : Кам’ янець-Подільський державний університет, 2005 . - 252 с . 28. Іваницька А .І. Українська музична фольклористика ( методологія і методика ). - К .: Заповіт, 1997 . - 391 с . 29. Клепач Н . Використання народознавчого матеріалу на уроках навчання грамоти // Початкова школа . - 200 4 . - № 11 . - С .6 - 8 . 30. Корови н А .И., Коровина О .Н. Календарь природы // Биология в школе . - 1991 . - № 1-4 . 31. Кузь В .Г., Руденко Ю .Д., Сергійчик З .О. Основи національного виховання : Концептуальні положення . - К .: Інформ .- вид . центр „Київ ", 1993 . - 108 с . 32. Кузьмич Л .В. Цікавий додатковий матеріал для уроків природознавства // Розкажіть онуку . - 2005 . - № 19-20 . - С .6 9-71 . 33. Кучинський М .В. Роль усної народної творчості у розвитку молодших школярів // Початкова школа . - 1993 . - № 1 . - С .8 -13 . 34. Миронов А .В. Методика изучения окружающего мира в начальных классах . - М .: Педагогическое общество России, 2002 . - 360 с . 35. Міщенко М . Дивосвіт . - К .: Веселка, 1990 . - 205 с . 36. Нарочна Л .К., Ковальчук Г .В., Гончарова К .Д. Методика викладання природознавства в початкових класах . - К .: Вища школа, 1990 . - 302 с . 37. Пакулова В .М., Кузнецова В .И. Методика преподавания природоведения . - М .: Просвещение, 1990 . - 192 с . 38. Парнюк М .О. Народні прикмети і передбачення . - К .: Наукова думка, 1975 . - 128 с . 39. Похила Л .С., Степанюк А .В., Яцук Г .Ф. Народна мудрість та її використання в процесі вивчення біології ( розділ „Рослини” ). - Тернопіль, 1992 . - 89 с . 40. Програма з народознавства // Початкова школа . - 1990 . - № 8, 9,10. 41. Програми для середньої загальноосвітньої школи .1 -4 класи . - К .: Початкова школа, 2006 . - С .2 4 6 -276 . 42. Рєпа Н .О., Рєзник Н .О., Євграфов а Л .І., Чугаєвський В .Г. Значення народознавства у вихованні культури школярів // Початкова школа . - 1993 . - № 4 . - С .3 9- 41 . 43. Рощин А .Н. Сам себе синоптик . - К .: Радянська школа, 1990 . - 195 с . 44. Савченко О .Я. Сучасний урок у початкових класах . - К .: Магістр-S, 1997 . - 256 с . 45. Сивачук Н . Виховний потенціал українських народних колискових пісень // Початкова школа . - 2006 . - № 1 . - С .5 1-55 . 46. Сидоренко Н ., Веснянко Л . Уроки з курсу „Я і Україна " в 2 класі // Початкова школа . - 2007 . - № 3 . - С .3 6-37 . 47. Синцова А .А. Использование на уроках элементов устного народного творчества // Начальная школа . - 1996 . - № 5 . - С .1 5-19 . 48. Система виховання національної самосвідомості учнів загальноосвітньої школи / За ред . Д .О. Тхоржевського . - К .: НПУ ім . М .П. Драгоманова, 1999 . - 294 с . 49. Скуратівський В .Т. Місяцелік : Український народний календар . - К .: Мистецтво, 1993 . 50. Стельмахович М .Г. Етнопедагогічні основи вивчення народознавства в школі // Початкова школа . - 1990 . - № 12 . - С .2 -8 . 51. Стельмахович М .Г. Народна педагогіка . - К .: Вищ а школа, 19 92 . - 312 с . 52. Ступак Ю .П. Виховне значення українського фольклору . - К .: Радянська Україна, 1960 . - 32 с . 53. Сухомлинська О .В. Сучасні цінності у вихованні : проблеми, перспективи // Шлях освіти . - 1996 . - № 1 . - С .2 4-27 . 54. Сухомлинський В .О. Серце віддаю дітям . - К .: Радянська школа, 198 8 . - 272 с . 55. Хренов Л .С. Народные приметы и календарь . - М .: Агропромиздат, 1991 . - 64 с . 56. Черуха З .В., Давидюк Л .П. Українська етнопедагогіка . - Рівне, 1995 . - 68 с . 57. Шевченко Н . Уроки з природознавства // Початкова школа . - 2007 . - № 10 . - С .3 7- 39 . 58. Школьна З .І., Іващенко В .А. Обрядові свята весни // Початкова школа . - 1993 . - № 4 . - С .2 4- 26 . 59. Щур-Храплива Л . Українські народні звичаї в сучасному побуті . - Львів : Фенікс, 1990 . 60. Юрович В . Фольклор про природу як засіб підвищення ефективності уроків природознавства // Початкова школа . - 2005 . - № 6 . - С .3 4-38 . Додатки Додаток А Українські народні казки ЧОМУ ЗАЙЦІ СІРІ На золотім престолі засів Всемогутній володар світу, щоб вислуховувати просьби різних звірів . Пр ийшла черга до зай ців . Тоді виступив найстарший з них перед володарем і каже : Всесильний Володарю, усіх звірів ти оздобив гарними кожушками, один тільки наш рід дістав просту сіру одіж . Дай нам іншу шерсть - чорну, білу, рябу, щоб звірі з нас не сміялись . Добре, любі дітоньки, хай буде по волі вашій . І тільки це Володар сказав - змінилась шерсть у зай ців . Одні дістали білі кожушки, інші - чорні, ще інші - червоні, а другі - рябі . Дуже втішились зайці і розбіглись по лісу і полю . Та тільки де не показались, зараз побачили їх орли, яструби, лисиці і стрільці та почали за ними ганя тись і убивати . Насилу вдалось їм утікти в гущавину . Ой, тяжко жити, кожен ворог тепер нас бачить, - сказав найстарший заєць, - у нас їх багато . Скоро вигублять увесь заячий рід . Ходімо до Всемогутнього, щоб повернув нашу одіж . Як сказали, так і зробили - пішли . Вислухав їх володар і каже : Знав я, що ви знову прийдете до мене . Сіру одіж я вам дав на те, щоб ваші вороги не могли вас так скоро побачити і так скоро убивати . Бачите тепер, що це було для вашого добра . Та хай буде п о вашій волі . Діст анете знов сірі кожушки, але на вічну пам’ ятку вашої немудр ої за баганки деякі з вашого роду зостануться в різнокольор овій одежі, та будуть жити біля людської хати, як свійські зайці - кролики . І з того часу мають зайці свою давню сіру ше рсть . ЛИСИЦЯ І ЖУРАВЕЛЬ . На болоті, в очереті, на купині жив журавель . Т а м же , трохи оддалік, жила лисиця . Вони щодня зустрічалися , їм не раз доводилось вести між собою розмову про своє жи ття . Разів два ходили в куми до дрохви . Одного разу лисиця по прохала журавля до себе в гості : Приходь, куме, до мене в гості, а то ми з тобою вже давно познайомились, а досі одне в одного не були в домі . Добре, кумасю, сьогодні зайду . Лисиця побігла додому, наварила молочної каші з м а нної крупи, розмазала її по тарілці, стала дожидатись го стя . Прийшов журавель . Лисиця заходилась його угощать . Ї ж, їж, куме, не стісняйся, будь як вдома . Журавель нахилив голову до тарілки, довбав носом по тарілці, нічого не зачепив, у рот н і одної крихти не попало А лисиця не дрімала : швиденько язиком лизь, лизь і в ми ть , спорожнила тарілку, потім каже журавлеві : Не положи гніву, куме, бо потчувать нічим . Чим ба гата, тим і рада . Журавель дуже розгнівався на лисицю, за її безсо віс н і хитрощі, але нічого на це не сказав, а тільки подумав : Погоди, я тебе угощу ще не так, будеш довго згад увать кума . Ідучи від лисиці, журавель, в свою чергу, попро сив ї ї на обід : Приходь же ти, кумасю, до мене завтра . Я приг о ту ю смачний обід . Добре, добре, прийду, твоя гостя . Журавель здобув кубушку з вузеньким горлом і гл ечик з широким горлом . В кубушку наложив рисової каші з мас лом, а в глечик кинув мишку, і став дожидатись гостю . Д и виться - мчить лисиця . Він низенько поклонився і к аже : Милості просю, кумасю, обідать . В мене обід з двох блюд . Почали вони обідать . Журавель раз за разом встромля є голову у кубушку, на весь рот ковтає кашу, а лисиця вер титься біля кубушки, хвостом виляє, та тільки облизуєт ьс я . Каші дістати так і не змогла . То понюхає, то лизне край горла кубушки, то пильно подивиться в середину, а гол ов у ніяк не може просунути . Лисиця бачить, що журавель д оїдає кашу, одійшла од кубушки і прийнялась до глечика . Поба чивши в глечику мишку, сказала : Ти, куме, доїдай, а я за друге блюдо приймусь, аб и швидше . Лисиця кинулась до глечика і насилу всунула в нього св ою голову, саме в горлі дуже туго йшло . Просунула голову в горло, почала клацать з убами, ловити мишу . Мотала голо вою, доки миша попала їй в рот . Вона схрупала мишу і поча ла пригадувать, як їй ос в обо д ити свою голову . Журавель доїв кашу і каже : Не положи гніву, кумасю, угощать більше нічим . Чим багаті , тим і раді . Лисиці стидно стало, що вона через свою жадобу влізла в глечик з головою і ніяк не може висунути звідти голову . Побрела од журавля з глечиком лисиця, зблудила з дороги і поплелась куди попало . Н аткнулась вона на пастухів . Пас тухи похватали кийки, окружили лисицю . Вона куди не по ткнеться - все на кийок наткнеться . Один хлопець невз на чай ударив кийком по глечику і розбив його . Лисиці тоді видно стало куди тікати . Шмигнула од пастухів і помчала щодуху, аж курява встала . З того часу дружба між журавлем і лисицею розсохлась . Лисиця утекла в ліс і вже більше ніколи з журавлем не зустрічалась . ОРЕЛ І К Р ІТ Весною орел надумав майструвати гніздо . Вибра в старий-престарий, густий та високий, а на кінці гілча стий . Коли орел почав майструвати гніздо, з-під землі виліз крі т і побачив, що орел працює над гніздом . Йому жаль стало, щ о орел дарма прикладав своє старання, бо він знав, що ду б не сьогодні так завтра повалиться . Всі корені дуба потр ощені . Кріт підняв голову і сказав : Не мости на цьому дубі гніздо, у нього всі корені підгнили . Коли підніметься буря, він повалиться, дарма п р о паде твоя праця, і ти занапастиш своїх дітей . Орел розсердився і з серцем відповів : Твоє діло в землі копатися, а не учити того, хто бі ль ше забув, чим ти знаєш . Кріт каже : Хоч ти, орел, і багато знаєш, а того знать, що я ти не можеш знать . Не хочеш мене послухати , і не опісля будеш жалкувати . Орел сердито крикнув на крота : З таким сліпцем, як ти, я і розмовляти не хочу . Кріт поліз під землю . Пройшов тиждень, пройшов другий , вилупились орлята . Орел з орлихою були дуже раді, не могли налюбуватись на своїх діток . Не пройшло і трьох д нів , як піднялась велика буря : ліс зашумів, загудів, піднял ася тріскотня . Як налетіла буря на том самий дуб, де було ор л ине гніздо, він бідняга скрипів, скрипів і не видержав - р а зом із землею вивернуло його . Впав дуб на землю, а орля та м попадавши з такої вишини на землю, розбились . Орел з ор лихою поплакали, а горю своєму все ж таки не допомогли . Тоді орел згадав про крота : „ Дурний я, чого не послухав крота, не прилучилось би такого нещастя ". Недарма кажуть старики, що і з великим умом без пра к тики і д о свід у можна в дурнях зостатись . СОНЦЕ, МОРОЗ І ВІТЕР Ішли Сонце, Мороз і Вітер битим шляхом усі три і зу стрічають чоловіка . Глянув він на них і каже : Доброго здоров’ ям ! Та й пішов собі . Стали вони між собою сперечатись ; кому з них він с казав „ Доброго здоров'я !" Доганяють його й питаються : Кому з нас, чоловіче, ти доброго здоров'я побажав ? А він каже : А ви хто такі будете ? Один каже : Я - Сонце . Другий : Я - Мороз . А третій : А я, - каже, - Вітер . Ну то я Вітрові сказав . От Сонце й каже : Я тебе в жнива спалю . А Вітер : Не бійся, я повію холодом і буду тебе холодити . А Мороз нахваляється : Я тебе взимку заморожу . А як ти, Морозе, будеш морозити, то я ані повійну, - от він і не замерзне . ЯК КВІТЕНЬ ДО БЕРЕЗНЯ В ГОСТІ ЇЗДИВ Колись давно покликав Березень Квітня до себе в гості . Квітень поїхав возом, а Березень заходився та такого наробив, що мусив Квітень додому вернутися : сніг, мороз, завірюха ! - не можна возом їхати . На другий раз знов поїхав Квітень до Березня в гості, та на цей раз уже не возом, а саньми . Березень пустив тепло, сніг розтав, річки розлилися, - знов мусив вернутися Квітень . Зійшовся квітень з травнем і скаржиться : Скільки вже разів зриваюсь їхати до Березня в гості, та ніяк не доїду - ні возом, ні саньми . Поїду возом - зробиться зима така, що й осі пообмерзають, і колеса не крутяться ; доїду саньми - теплінь така стане, що ні возом, ні саньми . А Травень і каже : Я тебе навчу, як доїхати . Зроби так : візьми воза, сани й човен, т о тоді, певне, доїдеш . Послухав Квітень і, діждавшись слушного часу, зро бив так, як порадив Травень : їде саньми, а на санях воза й везе . Березень дав тепло, і сніг розтав . Тоді Квітень клад е сани й човен на воза і таки далі їде . Став знову мороз і с н і г - Квітень знов поскладав човен і воза на сани . Далі розтав сніг, розпустило скрізь річки, і не можна їхати ні саньми, ні в озо м . Тоді Квітень склав на човен сани й воза і поїхав ще швидше по воді . Приїхав до Березня в гості так, що той і не сподівав ся . Здивувався Березень та й питає : А хто тебе навчив, як до мене дістатися ? Та, спасибі йому, Травень порадив, як їхати . Берез ень і каже тоді : Зажди ж ти, Маю, я ще тобі крильця обшмагаю ! Так від цього й тепер часто в Травні березневі морози буваю ть, бо Березень і досі сердиться на Травня . Додаток Б Легенди ЛЕГЕНДА ПРО БЕРЕЗУ У незапам’ ятні часи над сивим Дніпром жив молодий і ставний красень Доброслав . Був він один у матері-вдови, то ж стара жінка мала його за єдину опору в житті, за єдину надію і втіху . Та сталося лихо : напали на рідну землю вороги . І пішов Доброслав із княжою раттю проти су постата . Серце материнське кров’ ю обливалося за сином, сльози туманили старі очі . Якось почула стара мати кінське іржання під ворітьми . В надії і тривозі вийшла з хати і побачила сивого коня, на якому син поїхав битися з ворогами . Осідланий, стояв він під ворітьми без вершника і жалісно, мовби когось оплакуючи ржав . Усе зрозуміла мати, заплакала гірко, схилилася на ворота в тузі . Цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тім місці білокоре дерево . І тому мабуть, що хата вдовина стояла при самім березі, то й назвали те дерево березою . Від материного доброго серця має береза багато цілющих ліків . З лікувальною метою використовуються бруньки, листя, кора та сік берези . А що гарна, як тиха сумовита пісня, то теж не диво, бо хіба може бути на землі хтось кращий, ніж мати для сина ? ЛЕГЕНДА ПРО ПІДСНІЖНИК Колись, дуже давно, квіти цвіли круглий рік . Сніг падав на землю, але він був безбарвний, і його ніхто ніколи не бачив . Захотів сніг, щоб і на нього люди дивились і щоб ним, як квітами, милувалися . Пішов сніг до червоної рути і попрохав її, щоб вона дала йому трохи свого кольору . А рута йому відповіла : „Я червона, і все навкруги буде червоним ", - і не дала йому свого кольору . Тоді пішов сніг до зеленої травички і нумо її прохати, щоб вона дала йому трохи свого кольору, але й травичка йому відмовила . Звертався він і до айстри, і до І ніхто не допоміг снігові . Лише коли сніг звернувся до білого підсніжника, той дав йому трохи білого кольору . І відтоді, коли сходить сніг, з’ являються підсніжники . ЛЕГЕНДА ПРО КАЛИНУ Одного разу в українському селі було весілля . Зібралося дуже багато вродливих дівчат . І саме в розпалі гуляння на село налетіли татари . Завойовники побачили красунь і почали ловити їх, щоб продати в Царгороді . Дівчата, аби не потрапити в неволю, повтікали на болота . Ординці погналися за ними і потрапили в трясовину . Там, де сконали вороги, - з’ явилися гнилі купини, а на тому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато кущів кали ни . І з того часу дівочу красу порівнюють з калиною . Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів і приказок . НАРЦИС В одному селі жив дуже вродливий парубок . Він любив ходити на берег річки і, схиливши голову, дивитися у воду на свою вроду . Одного разу повз того хлопця йшов лихий чаклун . Йому стало заздрісне, що парубок гарний . Чаклун розсердився і сказав хлопцеві : Віднині ти завжди дивитимешся у воду, - і перетворив його на нарцис . У цієї гарної квітки голівка схилена і ніколи не підводиться . Ніби сидить красень-хлопець і дивиться у воду . ЯК ЛЕЛЕКИ ДІТЕЙ ВРЯТУВАЛИ Давно це було, коли на українську землю ? нападали орди кочівників . Налетять, підпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жінок і дітей . А малюків кидали напризволяще на згарищах . Це побачили лелеки і стукотом дзьобів почали кликати козаків на допомогу . Але далеко були козаки, не почули . І тоді птахи, підхопивши на крила потерпілих малюків, піднялися високо-високо над землею . Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів . А лелеки кружляли над ними, вка зуючи дорогу . Наздогнали козаки завойовників і порубали . З того часу лелекам на Україні завжди раді . Додаток В Прислів’ я і приказки Людина і суспільство : Добре в тій сім’ ї живеться, де гуртом сіється і жнеться . Хто старших зневажає, той добра не знає . Гостре словечко коле сердечко . Шабля ранить голову, а слово - душу . Умій сказати, умій і змовчати . Від теплого слова і лід розмерзає . Дружби дружбою шукають . Ввічливості всі двері відчиняються . У кого серце вовче, той їсть кого хоче . Щире слово, добре діло душу й серце обігріло . На добро відповідають добром . Неправдою світ пройдеш, а назад не вернешся . Поводься з іншими так, як би ти хотів, щоб поводилися із тобою . Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько . Все купиш, лише тата й мами - ні . Сім’ я без батька - як хата без даху . На сонці тепло, а біля матері добре . У дитини заболить пальчик, а в мами - серце . Мати одною рукою б’ є, а другою гладить . Бабусине слівце - плідне зеренце . До свого роду - хоч через воду . Здоров ’ я - найбільше багатство . Хто здоровий, той багатий, а хто недужий, той бідний . Здоров ’ я за гроші не купиш . Як нема сили, то й світ не милий . Хвороба нікого не красить . Поки здоров’ я служить, то чоловік не тужить . Здоров ’ я маємо - не дбаємо, а втративши, плачемо . В здоровому тілі - здоровий дух . Бережи одяг, доки новий, а здоров ’ я, доки молодий . Де рідний край, там і рай . Вдома і стіни гріють . Маленька праця краща за велике безділля . Не кайся рано встати, а кайся довго спати . Бджола мала, а й та працює . Діло майстра величає . Не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні . Тримай хату, як у віночку, а рушничок на кілочку . У чепурній оселі і життя веселе . Без охоти нема роботи . Не кажи - не вмію, а кажи - навчусь . Без труда нема плода . Не все одразу дається, а потроху та помалу, то буде користі чимало . Р ослини і тварини : Рослина - землі окраса . Немає ліпшої краси, ніж гаї та ліси . Ліс не школа, а усіх учить . Як листя жовтіє, той поле смутніє . Травень ліси ошатно вбирає, літо в гості чекає . Зрубав одне дерево - посади троє . Посадив дерево - себе прославив, посадив сад-рід прославив . Без дощу і трава не росте . Ліс і вода - брат і сестра . Ліс - природне багатство . Ліс - природне багатство . Без верби й калини нема України . Де верба, там і вода . Рання квітка сніг ламає . Де дуби, там і гриби . Дороге дерево не тільки плодами . Не з кожного цвіточка ягідочка . Де один грибок, там цілий вінок . Верба, що лугова трава : її викосили, а вона тому рада . Лиса вбили - курям радість . У зайця стільки стежок, як у клубку ниток . Здорове дерево дятел не довбає . Зозуля житнім колосом удавилася . Реве ведмідь не тому, що бджоли йому меду не дали . Природні явища : На новий рік прибавилось дня на заячий скік . У лютому у дня більше світла, у ночі менше хол оду . Березень з водою, квітень з травою, травень з квітами . На стрітення повертається птиця до гнізда, хлібо роб - до плуга . У липні сонце йде на зиму, а літо на спеку . В серпні літо до осені біжить підскоком . Осінь іде і дощ за собою веде . В осінній час сім погод у нас : сіє, віє, крутить, припікає і поливає . Листопад зимі ворота відчиняє . Земля - найбагатша, вода - найсильніша . Всі ріки до моря ведуть . Вода, що витекла, назад не повернеться . Великі річки з малих джерел витікають . Буря і дуба звалить . Зимою деньок, як комарів носок . Лютневий сніг весною пахне . В лютому сонце іде на літо, а зима - на мороз . Весна відмикає джерела і річки . Травень ліси одягає, літо в гості чекає . Осінь на строкатому коні їздить . В жовтні з сонцем розпрощайся, ближче до печі підбирайся . Плаче жовтень холодними сльозами . Листопад білими кіньми їде . Вогонь - біда, і вода - біда, а без вогню і води ще більша біда . Повітря дорожче від золота . Вітер на дворі - радість і горе . Море - рибальське поле . Екологічні взаємозв’ язки в пр и роді : Багато снігу - багат о х ліба . Зима без снігу - не бу ває . Дощ у посуху - золотий д ощ . Без дощу і трава не рост е . Весняний до щ зайвим не б у ває . Колос не спіє, коли сонце не гріє . Люди раді літу, бджоли раді ц віту . Буде дощик - будуть і грибочки . Не довіряй, козу вовкові, а капусту Де звіру живеться, там він і вед е т ься . Як ба гато птиць, то не буде гусениці . Де багато пташок, там мало мураш ок . Малий хробак великого дуба підточ ить . Вночі панують сови та сичі . Не потріб на солов’ ю золота клітка, краща я вітка . Великий сніг врожай зберіг . Великі ліси - глибокі сніги . Сніг - ковдра для пшениці . Раннє сонечко - ранні пташки . Літо запасає, а зима забирає . Літо дає коріння, а зима насіння . Коли в маю дощ не випаде, то й золотий плуг не виоре . Кущі та дерева - берегів обереги . На будь-яку квітку бджілка сідає, бо квітка , її радо вітає . Кожна травинка має свою росинку . Ліпше сире жито жати, як має ним вітер тріпати . Де волошки, там хліба трошки . Весняний дощ ростить, осінній - губить . Природа і праця людей : Аби сіяв вчасно, то і вродить рясно . Тому горе, хто мілко оре . Глибше орати - більше хліба мати . Посій упору - будеш мати зерна гору, сій в ч асно - в родить рясно . Сніг землеробу дорожчий за срібло, Дощ упору - золото . Весняний день рік годує . Хто весною ледачий, той цілий рік плаче . Дощ у травні - буде хліб славний . Травень створює хліба, а червень - сіно, Що влітку вродилося, то взимку згодилося . Кому влітку холод, тому взимку голод . Що влітку збереш, те взимку на столі знайдеш . Червень тому зелениться, хто працювати не лінитьс я . Липень - маківка літа, втоми не знає, все прибирає . Весна багата квітками, а осінь - снопами . Квітень славиться квітами, а осінь - плодами . Людина ж ивить землю, а земля - людину . Землі кланяйся низько - до хліба будеш близько . З глибокої борозни високий хліб росте . Як рік поле дармує, то на другий за три вродить . Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти . Казав овес : „Сій мене в болото - буду як золото ". Казав ячмінь : „Сій мене в грязь - то будеш князь ". Каже гречка : „А мене хоч в золу, аби в пору ". Кукурудзу посієш до дощу - матимеш сало до борщу . Сій овес у кожусі, а жито - в брилі . В серпні у хлібороба три турботи : і косити, і орати, і сіяти . Де сніг буде - хліба прибуде, де вода розіллється сіна набереться . Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи . Дощ у жнива - як п’ яте колесо до воза . Хто спить весною, той плаче зимою . У червні на полі густо, а у дворі пусто . Вода - мати полів, а без матері не проживеш . Сонце - батько, а вода - мати врожаю . Охорона природи : Зрубали дерева - прощайте птахи . Діброви та ліси - нема в краї більшої краси . Багато лісу - не губи, мало лісу - бережи, нем ає лісу - посади . Рослини - землі окраса . Ліс і вода - брат і сестра . Бережеш дерево - бережеш життя . Де знищується природа, там закінчується життя . Якщо хочеш щось побачити в лісі - стань невидимим . Хочеш у лісі щось побачити - навчись по лісі ходити Не привик ліс до наших коліс . Одна людина в лісі залишає слід, десять - стежку, сто - ... Додаток Г Народні прикмети передбачення погоди Падає лапатий сніг - на потепління . Собака качається по землі - на сніг . Якщо після морозів небо вкривається хмарами - буде снігопад . Шибки у вікнах пітніють - буде потепління . Якщо свійські гуси або качки стають на одну ногу, а голову ховають під крило - буде холодно . Якщо галки та ворони сідають на верхівках гілок - на ясну погоду . А сідають на нижні гілки ( в крону ) - на вітер . Якщо дерева вкриті інеєм - на потепління . Закружляли в повітрі лапаті сніжинки - буде відлига . Якщо вранці з’ являються темні хмари - чекай дощу завтра або вдень . Якщо Сонце сідає в хмари - погода погіршиться . Якщо вранці трава вкрита рясно росою - дощу не сподівайся . Якщо роси мало або зовсім відсутня - вдень чекай дощу . Ввечері тепліше, ніж вранці - чекай негоди . Дим стелиться по землі - на негоду . Зима без снігу - літо без хліба . Горобці ховаються під стріху - на мороз . Сніг налипає на дерева - чекай тепла . Пізній листопад - на сувору і довгу зиму . Тихо і задушливо влітку - на грозу . Дим піднімається вгору стовпом - на ясну погоду . З берези тече багато соку - на дощове літо . Кульбаба рясно вкрили всю долину - на ясну догідливу днину . Якщо ліс без дощу шумить - чекай дощу . Перисті хмари - на вітер . Купчасті хмари - на дощ . Будяк коле боляче - сонячна погода утримається, а якщо коле слабо - ждіть дощу . Рипить під ногами сніг, далеко чути голоси - на мороз . Якщо горобці пурхають під стріху чи дах із пір’ їною або соломою у дзьобі - незабаром ударять морози . Осінній туман - на дощ . Вранці не вийшли квіти із води латаття білого - після обіду буде дощ . Перед дощем закриваються квітки кульбаби . Кілька днів на небі білі хмари - на похолодання, темні - на дощ . Павутиння стелиться по рослинах - до тепла . День починається туманом - потепліє . У саду чи лузі дуже запахли квіти - без дощу не обійдеться . Якщо закриваються квіти кульбаби - буде дощ . Сильний вітер під час дощу - до хорошої погоди . Горобці купаються в поросі - буде дощ . Комарі та мошкара в’ ються стовпчиком - буде гарна погода . Коники сюркочуть дотемна - на спеку . Рання роса - на гарну погоду . Жаби гучно квакають - бути дощу . Грудень холодний та сніжний - хліб буде буйний ти пишний . Січень без снігу - осінь без хліба . Як у січні тріщать морози, влітку від хліба тріщатимуть вози . Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається . Березень спочатку хмарний, всередині болотний - с ні п буде намолотний . Як марець ясний, то май щасний . Коли в березні орють, а квітень студений, травень буд е красний, теплий і зелений . Як у травні дощ надворі, то восени будуть повні комори . Птахи з-за моря вертають - плуги з полем розмовляють . Мокрий квітень, сухий май - для картоплі буде ра й . Як сухий і теплий май - скупий буде урожай . Опеньки з’ явились - літо скінчилось . Додаток Д Загадки Дихають, ростуть, а ходити не можуть . ( Рослини ) Зелена, а не лу г, біла, а не сніг, Кучерява, та без волосся . ( Береза ) Весною веселить, літом холодить, Восени годує, зимою гріє . ( Дерево ) Серед літа - метелиця : Пух летить і стелиться . ( Тополя ) Для пилки й рубки, Для чобіт і шубки, У кошик свинарці, На стіл - для заварки . ( Дуб ) Весною росте, літом цвіте, Восени осипається, Зимою відсипається ; А квітки - на медок, Лікує від грипу, к ашлю і хрипу . ( Липа ) Зимою і літом - одним цвітом . ( Ялина, сосна ) Червоний колір має, а винний смак, Кам’ яне серце, а чому це так ( Вишня ). Весною біле, літом зелене, Восени жовте, зимою добре . ( Груша ). У вінку зеленолистім, У червоному намисті Вдивляється у воду На свою хорошу вроду . ( Калина ) Низький та колючий, С олодкий, та не пекучий, Ягоду зірвеш - руку обдереш . ( Терен ) Стоїть зелений кущик, Зачепиш - вкусить . ( Шипшина ). Зелененькі їжачки Почіплялись на гілки . Хто зірветься з деревини , Той колючу шубку скине . ( Каштан ) Гілки рогаті, плоди крилаті . ( Клен ) Стоїть при дорозі на одній нозі, Хто її зрушить - плакати мусить . ( Кропива ). Білі кульк и на стеблах красуються в полі, Повіє легенький вітерець - стебла стають голі . ( Кульбаба ). Стоїть пані у лісочку, Має червону сорочку, Хто не йде, той поклониться . ( Суниця лісова ). На сонечко я схожий, І сонце я люблю, До сонця повертаю Я голову свою . ( Соняшник ) І печуть мене, і варять мене . І їдять, і хвалять, бо я добра . ( Картопля ) Сидить Марушка в семи кожушках, Хто її роздягає, той сльози проливає . ( Цибуля ) Без рук, без ніг, А пнеться на батіг ( Квасоля ) В земляній сиджу коморі, А коса моя надворі . ( Морква ) Білі горошини на зеленій стеблині . ( Конвалія ) Що за голова, Що лиш зуби і борода . ( Часник ) Я найперша зацвітаю синім квітом серед гаю . Відгадайте, що за квітка, бо мене не стане влітку . ( Пролісок ) Цвіте синьо, лист зелений, Квітник прикрашає, Хоч мороз усе побив - Його не займає . ( Барвінок ) Що два тижні зелениться , А два тижні колоситься , За два тижні одцвітає, А два тижні наливає І два тижні підсихає ? ( Жито ) М’ який, а не пух , Зелений, а не трава , Знайдеш його в лісі І на солом’ яній стрісі . ( Мох ) Швидко скрізь цей птах літає , Безліч мошок поїдає . За вікном гніздо будує, Тільки в нас він не зимує . ( Ластівка ) Що воно за дивна птиця ? Світла денного боїться . Дзьоб крючком, великі очі , І не спиться їй щоночі . ( Сова ) Вірно людям я служу , Ї м дерева стережу . Дзьоб міцний я маю , Шкідників ним здобуваю . ( Дятел ) Які ноги заввишки , Такий ніс завдовжки . Хату на хаті має , Жабам рахунок знає . ( Лелека ) Чорномазий, довгодзьобий , Він за плугом важно ходить , Черв'яків, жуків знаходить - Сторож вірний, друг полів , Перший вісник теплих днів . ( Грак ) Дивний ключ у небі лине , Не залізний, а пташиний . Цим ключем в осінній млі Відлітають ... ( Журавлі ) Мале і проворне , Хрущів і мишей поїдає , А для своєї оборони Безліч голок має . ( їжак ) Одяг багатий, сам сліпуватий , Живе без віконця, не бачить сонця . ( Кріт ) Цей дивак знадвору . Носить здобич у " комору " Не на спині у мішку, А сховавши за щоку ? ( Хом’ як ) Літом любить полювати , А зимою - в лігві спати . Як зачує він весну , Прокидається від сну . ( Ведмідь ) Хто на гілці шишки гриз І кидав огризки вниз, По соснах, ялинах стрибає, У дуплах горішки ховає І сушить на зиму гриби ? ( Білка ) Я - прудка, луската , Нірка - моя хата, А коли хтось нападає - Йому хвіст свій залишаю . ( Ящірка ) Голос тоненький, ніс довгенький . Хто його уб’ є, т о свою кров проллє . ( Комар ) Біла латка, чорна латка по дереву скаче . ( Сорока ) Не птах, а з крилами, Не бджола, а літає над квітами, Нектар збирає, а не запасає, Жити квітам допомагає . ( Метелик ) Не звір, не птиця, всього боїться . Половить мух - і в воду плюх ! ( Жаба ) Узимку спить, літом бринить , Понад квітами літає , Солодку росу збирає . ( Бджола ) Що таке : живе і ллється, Часом і на камінь пнеться, Як немає - все всихає, Звір і птиця помирає . ( Вода ) Із-під гірки, з- під крутої Прокрадається порою . Та й до моря утіка Через лози по ярках . ( Джерело ) Ледь колишуть вітерці Стрічку на просторі : Кінець вузький - у джерельці, А широкий - в морі . ( Річка ) Серед села корито в одою налито, Біля нього вербичка пухнаста, І калина гілляста . І малеча, і дорослі Часто йдуть до нього в гості . ( Ставок ) Поміж трави на пісок Впав блакитний поясок, Хоч лежить, а не підняти, Хоч біжить, а не спіймати . ( Струмок ) Таке велике, Що займає увесь світ, Таке маленьке, Що в щілину зайде . ( Повітря ) Одне багаття Увесь світ зігріває . ( Сонце ) Що без леза і без зуба Розтина міцного д уба ? ( Блискавка ) Насувалася - гриміла , Стріли до землі летіли . Нам здавалось - йде з бідою, А вона ішла з водою . Підійшла і пролилася, Земля вдосталь напилася . ( Хмара ) Наказало сонце : стій , Семибарвний міст крутий ! Сонячне світло хмарка закрила - І сліду від мосту не залишилось . ( Райдуга ) Лід на річках, тиша в лісах, Віхола гуляє, снігом поле вкриває . Хто скаже, хто знає, Коли це буває ? ( Зимою ) Коли падаю я з неба, Люди кажуть : " Так і треба ". Восени тоді, вважай, Буде добрий урожай !" ( Сніг ) У нас взимку білим цвітом Сад розцвів, неначе літом . ( Іній ) Рибам взимку тепло жить - Дах як скло товсте лежить . ( Лід ) Ніжна зірка сніжнобіла На рукав мені злетіла, Поки ніс її сюди - Стала краплею води . ( Сніжинка ) Зійшли сніги, шумить вода . Земля все квіти викида , Буяє травка молода . Все оживає . Коли це буває ? ( Весною ) Жовте листячко летить , Під ногами шелестить . Сонце вже не припікає , Коли, діти, це буває ? ( Восени ) Сонце пече, липа цвіте, Жито колоситься, пшениця золотиться, Хто скаже, хто знає, коли це буває ? ( Літом ) Дванадцять братів один за одним ходять, один одного не обходять . ( Місяці ) Стоїть дуб, а на нім дванадцять гіль , А на кожній гілці по чотири гнізда, - А в кожному гнізді по семеро пташенят . ( Рік, м ісяці, тижні, дні ) Хто за рік чотири рази переодягається ? ( Земля ) Стоїть вулик придорожній, Влітку він завжди порожній . ( Школа ) Красивий, щедрий рідний край, І мова наша - солов’ їна . Люби, шануй, оберігай Усе, що зветься ... ( Україна ) Дуже я потрібна всім : і дорослим і малим . Всіх я розуму учу, а сама завжди мовчу . ( Книжка ) Два ряди сорочок, а між ними фартушок . ( Зуби і язик ) Брат з братом через дорогу живуть, а один одного не бачать . ( Очі ) Є у двох матерів по п’ ятеро синів, разом народилися, на весь вік здружилися . ( Руки і пальці ) Сопе, хропе, часом чхає, сюди-туди зазирає, на морозі замерзає, бо одежини не має . ( Ніс ) Двоє водять, двоє носять, а двоє тримають, якщо спіймають . ( Очі, ноги, руки ) Посягнеш - досягнеш, Оглянешся - не видно . ( Вухо ) У лісі народився, у лісі виріс, в дім зайшов - всіх навколо себе зібрав . ( Стіл ) Людей годую, сама голодна, часом гаряча, часом холодна . ( Ложка ) Біля тулуба вуха, а голови немає . ( Каструля ) Маю рот і одне вушко, хто така, вгадай ? ( Чашка ) Носом пар я випускаю, всіх запрошую до чаю . ( Чайник ) Хто всім нам хліб ділить ? ( Ніж ) Є у хаті рахівник, дні рахує цілий рік . В нього кожен день-деньочок має цифру і листочок . А як вечір надійде, той листочок упаде . ( Календар ) Тік-так, а з місця ніяк . ( Годинник ) Одного батька і одної матері дитина, а нікому з них не син . ( Донька ) Додаток Е Народні ігри Мак ( гра-хоровод ) За допомогою лічилки діти вибирають з-поміж себе Мака . Потім, взявшись за руки, роблять коло . В середину кола сідає Мак та імітує рухами співаний текс т. Д іти співають : Ой на горі льон, при долині мак . Мак, маки, маківочки, мої любі паняночки ! Станьте ви так, як на горі мак . Проспівавши раз, запитують у Мак у : Козачок, козачок, чи виорав на мачок ? Мак відповідає : Виорав ! Козачок, козачок, чи посіяв мачок ? Посіяв ! Козачок, козачок, чи посходив мачок ? Посходив ! Козачок, козачок, чи нора полоть мачок ? Пора ! Козачок, козачок, чи цвіте вже мачок ? Цвіте ! Козачок, козачок, чи поспів мачок ? Поспів ! Козачок, козачок, чи пора трусить мачок ? Пора ! Після цього діти по-дво є повертаються обличчям один до одного, піднімають руки і б’ ють один одного правою д о лонькою об праву, а потім лівою долонькою об ліву і т.д. Одночасно діти слідкуют ь за Маком, який намагається ти хенько вислизнути з кола . Хто його наздожене і зловить , той стає Мак, і гра продовжується . Маківниці ( гра-хоровод ) Діти утворюють коло ( якщо дітей багато, то утворюю ть два кола, які під час гри рухаються в різні сторони ), два-тр и гравці стають в середині кола і виконують ті ж рухи, що і всі діти, тобто імітують : посів маку „ висівають ” з пучки в ряд о чок, „ п олють " сапкою, „в’ яжуть " ( перев’ язують один одної пояском чи стрічкою ), „ тереблять ” ( кулачком однієї руки постукують по долоньці другої, потім навпаки ). Діти беруться за руки і перші два рядочки кожного куплету співають, рух а ючись по колу, а два останні рядки повторюють двічі і супр о воджують відповідними рухами, стоячи на місці . По горі льон, льон, По долині мак, мак, Любі наші мак і вниці, Сіяти би так, так . По горі льон, льон, По долині мак, мак, Любі наші маківниці, Полоти би так, так . По горі льон, льон, По долині мак, мак, Любі наші маківниці, А жати би так, так . По горі льон, льон, По долині мак, мак, Любі наші маківниці, Теребити б так, так . По останніх словах ведучий вигукує : „Ой, розсипався ! ” Діти, що були в середині великого кола, тікають і біжать до ве дучого, а інші їх доганяють . Кого впіймають - забирають у своє коло, і гра продовжується . Виграє той, хто залишився в середині великого кола сам . Примітка : 1. Ловити гравців можна лише за межами великого кола . 2 . Гравця, що підбіг до ведучого і торкнувся його рукою , вже не ловлять . Льон Діти стають поруч один одного, а коли їх багато ( десять і більше ), то стають у два ряди обличчям один до одного на Відстані 2-3 метри . Запитання до матері співають, стоячи рівно, а, співаючи приспів, рухами показують, як виконувати т е, про що йдеться в тексті . Якщо діти стоять у два ряди, то в они поводять себе так, ніби показують один одному, як саме треба виконувати дану роботу . Скажи ж мені, моя мати, Як той льон брати ? Приспі в : От так, от і так ! От і ось як, от і так ! При долині, при лужку, При крутому бережку Льон, мати, льон ! Льон, мати, льон ! Діти наси пають насіння льону у фартушки . Скажи ж мені, моя мати, Як той льон сіяти ? Приспів . Набирають у жменьку насіння з фартушка і „ сіють ", описуючи рукою перед собою півколо, повільно роблять д ва кроки вперед і назад . Скажи ж мені, моя мати, Як той льон вибирати ? Приспів, Нахиляються вперед, „ виривають ” з коренем льон і к ла дуть поруч . Скажи ж мені, моя мати, Як той льон молотити ? Приспів . Присідають і „ палицею ” б’ ють по купці льону . Скажи ж мені, моя мати, Як той льон мочити ? Приспів . Беруть у руки льон і „ опускають у воду ". Скажи ж мені, моя мати, Як той льон витягати ? Приспів . Витягають льон „ з води ". Скажи ж мені, моя маги, Як той льон посушити ? Приспів . Схиляються вперед і стелять - розрівнюють льон „на березі ” . Скажи ж мені, моя мати, Як той льон потерти ? Приспів . Імітують процес руйнування твердої частини соломи і льону на терниці . Скажи ж мені, моя мати, Як той льон брати ? Приспів . Імітують рухи ноги і рук при роботі з прялкою , кужелем і веретеном . Скажи ж мені, моя мати, Як той льон поткати ? Приспів . Імітують роботу на домашньому ткацькому верстаті . Скажи ж мені, моя мати, Як той льон поносити ? Діти струнко випрямляютьс я . Дівчатка стають на вшпиньки, руками беруться за спіднички ; хлопчики беруть руки в боки - всі, співаючи приспів, довільно повертаються то вліво, то вправо, демонструють нове гарне вбрання . Грушка Гра с упроводжу ється хороводом . Одна дівчинка встає в центрі кола і відтворює рухи, про які йдеться в пісні : Ой вийду я за вороточка, - Свою грушку посаджу, посаджу . Ой вийду я за вороточка, - Свою грушку піділлю, піділлю . Ой вийду я за вороточка, - Моя грушка вже росте, вже росте . Ой вийду я за вороточка, - Моя грушка вже цвіте, вже цвіте . Ой вийду я за вороточка, - Моя грушка відцвіла, відцвіла . Ой вийду я за вороточка, - Моя грушка вже паліє, паліє . Ой вийду я за вороточка, - Свою грушку потрясу, потрясу . Додаток Ж У р ізні пори року приваблива земля ( творчий проект ) Під час цього проекту кожен учень мав змогу виявити свої здібності . Клас було поділено на чотири групи : „ Зима ", „ Весна ", „ Осінь ", „ Літо ". К ожна група виготовляла свою емб лему і оспівувала свою пору року . Підсумок дав змогу переконатися, що кожна пора року має власну, не повторну красу, Це діти підтвердили таночком , у якому закружляли всі пори року . Хід свята Вчитель . Перша сестра - від квітів рябіє, Друга сестра - палить, як вогнище, Третя сестра від дощів мокра, А четверта сестра сувора - жах ! ( Пори року : весна, літо, осінь, зима ). Сьогодні ми помандруємо в гості до прекрасних сестер . Кожна з них приваблює своєю красою . Хто ж буде першою ? Жовте листячко летить, Під ногами шелестить . Сонце вже не припікає . Коли, діти, це буває ? ( Восени ) Діти . Доброго дня, сестрице ! Осінь . Доброго дня, я - О сінь . Ще недавно в небі синім Пролітали журавлі, А сьогодні в безгомінні Ходить осінь по землі . І від краю і до краю, Від двора і до двора Золотого урожаю Знов до нас прийшла пора . У мене є дуже гарні помічники . Познайомтеся з ними . Вересень . Звозить Вересень в комори Кавуни і помідори, Спілих яблук, груш і слив Цілі гори натрусив . Жовтень . Тихо осінь ходить гаєм, Ліс довкола аж горить, Ясен листя осипає, Дуб нахмурений стоїть . Листопад . Листя з лип і беріз осипається . Стали трави, стежки золотистими, А тоненькі гілки - та й безлистими . Осінь . Люди завжди мене прославляли . І бага то цікавого помічали . Народні прикмети . Грім у вересні - на теплу погоду . Сухий вересень - на пізню зиму . Ранній листопад - на холодну зиму . Вчитель . Багато цікавого ми дізналися про Осінь . Але мандрівочка продовжується і ми завітаємо до другої сестрички . Хто ж вона ? Стало біло навкруги - Я розтрушую сніги, Наганяю холоди, Води сковую в льоди . В дружбі з дітьми я всіма Здогадались ? Я, . ( Зима ) Вчитель . Цікаво, чи справді наша сестричка така сувор а ? Познайомимося з нею ! Діти . Доброго дня, сестрице ! Зима . Доброго дня, я - Зима . Зима ! Зима ! Усякий знає, вона холодною буває . Летять, кружляють, як пушинки, Легкі білесенькі сніжинки . О т випав сніг . Яка обнова ! Зима тоді така чудова ! А ось мої помічники . Познайомтеся з ними . Г ру ден ь . Змерзлим груддям скрізь і всюди Вкрилось поле і шляхи . Це вже Грудень ! - кажуть люди І вдягають кожухи . Сі ч ень . Л іс під інеєм дріма , По землі іде зима . Входить пишна і велична В крижану господу січня . Лютий . Хоче Лютий, щоб на світі Панувала вік зима . Та поволі сонце гріти Починає крадькома . З има . В народі багато цікавого про мене кажуть . Народні прикмети . Землею дим стелиться - виглядай мете лицю . Уночі іній на дерева ліг - не випаде вдень сніг . Вчите ль . Гарна, білосніжна сестричка -Зима ! Але ма ндрувати нам д ал і пора , а до кого відгадайте : Все у зелені довкола : Пасовища, ліс і поле . І в сороки новина - Облітала всіх вона, Сповіщаючи :... ( Весна ) Діти . Дорого дня, сестрице ! Вес н а . Д о бр о го дня ! Я - Весна ! В стала весна, чорну землю Со нну розбудила, уквітчала її рястом, Барвін ком укрила . І на полі жайворонок, Соловейко в гаї Зе млю, убрану весною, Вранці зустрічають ... У м ене є чарівні помічники, які разом зі мною прикрашають землю . Познайомтеся з ними . Бе резень . Трудився Лютий до світанку І заморозив геть струмок . А Березень підкрався вранці І схрумав нишком весь льодок . Квіт ень . Недарма ц е місяць - Квітень, Вся уквітчана земля . Вкрились першим первоцвітом Луки, гори і поля . Т равень . У зелених травах, У вінку барвистім Красень місяць Травень Завітав у місто . Ве с на . Багато цікавого люди за мною помічали . Народні прикмети . Було багато пролісків - гарно вродить картопля . Квіт и пахнуть здалека - на вітер . Вч итель . Приваблива наша красуня Весна . Та у нас є ще сестричка одна . Хто ж вона ? Маки вогняно цвітуть . Вишні дозрівають . Соковиті полуниці В кошики збирають . Дітвора весела й дружна В таборах відпочиває, Коли це буває ?... ( Влітку ) Діти . Доброго дня, сестрице ! Літо . Доброго дня ! Я - Літо ! Ходять в парі Сонце з Літом, Обсипають землю цвітом . Ягідками та плодами . Різною пашницею - Житом і пшеницею . Я хочу вас познайомити зі своїми поміч никами . Червень . Ходив по лісі червень, Суниці розгубив . Бо, кажуть, як малята, Суниці він любив . Липень . У саду від плодороду Гнуться віти . По городу ходить липень працьовитий . Серпень . Нагостривши серпи, Вийшов серпень у степи, - Урожай збирати, Літо прославляти . Літо . Спостережливі, працьовиті люди часто помічали багато цікавого . Народні прикмети . Червень - рум’ янець року . Як сіно косять, то дощів не просять . Липень - вершина літа . Вчитель . А зараз батечко рік приготував для кожної сестри завда ння . А їхні помічники їм допомо жуть . Кожна Із сестер повинна скласти так слова, щоб відшукати своє ім’ я . В Е С Е Л К А В І Т Е Р Р О С А Т У М А Н К У Л Ь Б А Б А В Л І Т К У Р І Ч К А В І Т Е Р С О Н Ц Е М О Р О З Л И Ж І М Е Т Е Л И Ц Я Б У Р У Л Ь К А О Г І Р К И Ч А С Н И К П О М І Д О Р К А В У Н Я Б Л У Н Ь К А Вчитель . Пори року подружились, У таночку закружились . ( Діти виконують танок ) У рі зні пори року приваблива земля . Усі це ві дчувають, коли спостерігають, Земля прекрасна восени, Узимку, навесні і влітку . Про це слід пам’ ятати І вам, маленькі дітки . Примножувать її красу, Як ранішню туман росу Примножує довкола .

Приложенные файлы


Добавить комментарий