Учебный материал

ІНСТИТУТ НЕ ВІДКЛАД НОЇ І ВІДНОВНОЇ ХІРУРГІЇ ІМ. В.К. ГУСАКА АМН УКРАЇНИ П ЛАХОТНІКОВ ІВАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ УДК 616.329+61 6.325]-001-089-08-039/76+616.43 ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ БЕЗНАТЯЖ НИХ МЕТОДИК У ЛІКУВАННІ П А ХВИННИХ ГРИЖ У ХВОРИХ ПОХИЛОГО І СТАРЕЧОГО ВІКУ (клініко-експериментальне дослідженн я) 14.01.03 – хірур гія А ВТОРЕФЕРАТ дисерта ції на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Донецьк – 2008 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Донецькому національному медичному унів ерситеті ім. М.Горького МОЗ України. Науковий керівник: доктор ме дичних наук, професор Гюльмамедов Фарман І брагімович , Донецький національний медичн ий університет ім. М.Горького МОЗ Укра ї ни., завідувач кафедри загальної хірургії № 1. Офі ційні опоненти: - докто р медичних наук Бел янський Леонід Семенович, Наці о нальний інститут х ірургії і трансплантології ім. О.О.Шалімова АМН України, старший науковий співроб ітник відділу хірургії стравоходу і органів тра в лення; - доктор медичних наук, професор, Мацько Во лодимир Влас о вич, Донецький націонал ьний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, професор кафедри ф акультетської хірургії ім. К.Т. Овнатаняна. Захист ві дбудеться „19” березня 2008 року о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вчен ої ради Д 11.559.01 в Інституті невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України за а дресою: 83045, м. Донецьк, пр. Л е нінський, 47. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України за адресою: 83045, м. Д о нецьк, пр. Ленінський, 47. Автореферат розісланий „ 15” лютого 2008 року. В чений секретар Спец іалізованої вченої ради, д. мед. н. О.А. Штутін ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми . Грижі є найпоширенішими захворюваннями л ю ди ни, які спостерігаються у 2-4% населення і становлять близько 50 випадків на 10 000 нас е лення (Егиев В.Н., Чижів Д. В., 2004., Gilbert A . I ., 1995 ). У хірургічних стаціонарах від 10% до 25% всіх хворих становлють п а цієнти з ч еревними грижами різної локалізації (Баязитов М.Р., 2000; Галимов О.В., 2001; Гр у бн ик В.В., Лосев А.А., Баязітов Н.Р., Парфентьєв Р.С., 2001; Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н., 2002; Луппа Х., 1980). Серед усіх х і рургічних втручань, операції, що виконуют ься з приводу гриж, посидають друге місце після апендектомії (Гузеєв А.І ., 2001; Жаринова О.І., Рзяиін А.Н., Яковлев Б.В., Ильин В.А., 1988; Стойко Ю.М., Силищев С.Н., 1991; Тарбаєв С.Д., Аль-Ахмад Р.М., 1996). В Україні протягом року виконується прибли з но 90000 операцій, з них через грижові защемлення – п онад 13000 (Лапач С.Н., Чубенко А.В., П.Н. Бабич, 2002). Співвідношення планових і у р ге нтних операцій з приводу гриж в Україні становить 6:1, в той час як в інших кр аїнах світу 15:1, або навіть 20:1 на користь планових операцій. Це вказує на нез а довільний стан хірургічної допомоги через знач ну перевагу екстрених опер а цій, недостатню інформованість населення і, нажаль, численні грижові рец и диви та операційні ускладнення (Баязіт ов М.Р., 1998; Белянський Л.С., М а нойло М.В., 2002; Воровський О.О., Верещагін Ф.Ф., Кари й Я.В., Чайковс ь кий О.С., 2003; Жебровский В.В., 2002; Лот о цький М.І ., 2003). Пахвинні грижі (ПГ) зустрічаються у 25 разів частіше у чоловіків, ніж у жіно к (Воробьов В.В., Новиков Н.К., Феодориди Н.К. и др., 2002; Гусев А.И., Золотарев А.В., Ос ипов В.И. и др., 2000; Долгих Н.Я., 1974; Котов И.А., Мурадалиев М.А., 1986). У чоловіків літньо го і старечого віку вони розвив а ються найчастіше на тлі с у путньої п атології, яка або є одним з провокуючих чинників виникнення грижі, або об тяжує її перебіг. У 30-40% літніх людей у післяопераційний період розвивають ся різноманітні ускладнення як з боку рани, так із боку супутньої патоло гії. Значно зб і льшується відсоток грижових рецидивів у літніх людей після герніопластик, досяг а ючи при традиційних способах пластики 15-25%, а при безнатяжній методиці 1-8% (Бойко В.В., Криворучко И.А., Доценко Г.Д. та ін ., 2000; Жебровский В.В., 2000; Ф е доров В.Д., Андрєєв С.Д., Адамян А.А., 1991). За даними численних вітчизняних і закордонних джерел, кількість р е ци дивів захворювання після герніорафій, виконаних за “традиційними” м е тодиками становить 12-15% при первинних і до 40% – при р ецидивних гр и жах (Егиев В.Н., Чижов Д.В., Филаткина Н.В., 2005; Жебровски й В.В., То с кин К.Д., Ильченко Ф.Н., Воробцова Т.С., 1996; Жебровский В. В., 2000; Davies N., Thomas M., McIlroy T.B., Kingsnorth A.N., 1994; Golash V., 2004; Post S., Weiss B., Willer M. et al., 2004). Разом з тим, летальність після план о вих операційних втручань з приводу гриж в Україн і не перевищує 0,06% (Воровский О.О., Верещагин Ф.Ф., Карий Я.В., Чайковский О.С., 2003). Н а впаки, летальність у пацієнтів з защемленими гри жами сягає 3%, а летал ь ність через на д то пізнє н адходження до лікарні та розвиток ускладнень – 10-21% (Грубник В.В., Баязитов М.Р., Горячий В.В., 1999; Запорожан В.Н., Гр у бник В.В., Саенко В.Ф., Нечитайло М.Е., 2000; Рад зишевская Е.Б., Пилипе н ко М.И, Книавко В.Г., 2002). В одночас, результати лікування ПГ із застосуванням різних модифік а ці й тр а диційних методів аутопластики дотепер залишают ься незадовільними. Так, частота рецидивів після аутопластики первинни х ПГ коливається від 3,5% до 30%, а при р е цидивних – до 45-50% (Шевченко Ю.Л., Парнас С. С., Егоров А.В., Белоконь А.С., 2003; Юрасов А.В., Богопольский П.М., Федоров Д.А ., 2002; Hamai Y., Fujii T., Yamashita T., 1998). Після багатошарової пла с тики реци диви спостерігаються у 2,5-10% випадків (Фелештинський Я.П., Піотрович С.М., Чинь ба О.В., 2003). Вважають, що методи аутопластики спрямовані на зіставлення різ норідних за анатомо-функціональними особл и востями т канин, які в нормі не стикаються (Wysocki A., Pozniczek M., Krzywon J., Bolt L., 2001). При виконанні так званих “традиційних” герніо п ластичних операцій виникає натяг тканин, який, на думку багатьох авторит е тних хірургів, і є головною причиною виникнен ня післяопераційних ускла д нень (Старкова Н.Т., 1973; Vale L., Grant A., McCormack K. et al., 2004; Voyles C.R., 1981). В ум овах значного постаріння населення України в останні роки вин и кла по треба у розробці комплексного щадного підходу до хірургічної і відн о вн ої тактики ведення хворих на ПГ у геріатричної категорії хворих з обов’ язковим урахуванням вікових особливостей і наявності, виду і ступеня тя жкості супутньої патології. Зв’ язок роботи з науковими програм ами, планами, темами . Робота є фра г ме нтом планової науково-дослідної роботи кафедри загальної хірургії №2 До нецького національного медичного університету ім. М. Горького “Х і рургі чна реабілітація хворих з захворюваннями та пошкодженнями передньої ч еревної стінки, стравоходу і товстої кишки, а також з хірургічними ускла д неннями захворювань ендокринної си с теми” (№ д ержреєстрації 0105U003456). Автор брав участь у плануванні та виконанні основних етапів НДР, відповідав за виконання фрагмента роботи, пов’ язаного з лік у ванням гриж передньо-черевної стінки. Мета дослідження . Поліпшити результати лікування пахвинних гриж у хворих похилого та старечого віку на тлі порушень репаративних процес ів, шляхом застосування безнатяжних методик з попередньою обробкою пол і пропіленової сітки культ у рою аутоф ібробластів. Задачі дослідження: 1. Проаналізувати та оцінити результати традиційної пластики пахов о го каналу і безнатяжної методики (операція Ліхтенштейна), встановити пр и чини реци дивів при їх виконанні. 2. В експериментальном у дослідженні на щурах простежити динаміку перебігу ранового процесу в умовах імплантації поліпропіленової сітки з п о передньо ю її обр о бкою культурою аутофібробластів. 3. Обґрунтувати та розр обити методику оперативного лікування па х винних гр иж на основі алопластики поліпропіленовою сіткою з попередньою її обро бкою культурою аутофібробластів. 4. Визначити прогнозне гативні чинники перебігу ранового процесу при опер а тивному л ікуванні пахвинних гриж у хворих похилого та старечого віку. 5. Оцінити ефективніст ь безнатяжної методики лікування пахвинних гриж у хворих похилого та ст аречого віку з порушеннями репаративних пр о цесів при використанні поліпропіленової сітки, попередньо обробленої кул ь турою аутофібробластів. Об ’ єкт дослідження: Пахвинні грижі у хв орих похилого та старечого віку з с у путньою п атологією та експериментальні тварини (щури-самці). Предмет дослідження: Гістологічні зміни тканини щурів при застос у ва нні рі з них методик лікування (з попередньою обробкою по ліпропіленової сітки КА та без неї). Рівень фактора росту фібробластів у хворих похилого та старечого віку з супутньою патологією. Особливості п еребігу ранового пр о цесу при використанні поліпропіленової сітки, п опередньо обробленої кул ь турою аутофібробластів. Методи дослідження: - клінічні методи (збір скарг, анамнезу, з агальний огляд, виявлення с у путньої патології у хворих з паховими грижами). - лабораторні методи (загальноклінічні аналізи, визначення в сироватці к рові вмісту фактора росту фібробластів основного). - експериментальні методи ( оперування щурів з використанням пол і пропіл е н ової сітки). - гістологічні методи ( вивчення динаміки перебігу ранового процесу з ви кор и станням різних методик фарбування препаратів) - інструментальні методи (електрокардіографія, ехокардіографія, спір о г рафія, сонографія). - статистич ні (комп’ ютерний параметричний і непараметричний ан а ліз). Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в умовах експер и ментальн ої імплантації щурам поліпропіленової сітки попередньо обробленої кул ьтурою аутофібробластів простежена динаміка перебігу ранового проц е су, а також оцінени темпи загоєння післяоперацій ної рани і формування сп о лучнотканинного рубця. Вперше розроблено ме тодику оперативного лік у ванні пахвинних гриж з використанням алопла стики поліпропіленовою сі т кою з попередньою її обробкою КА. Визначен і прогнознегативні чинники перебігу ранового процесу при оперативному лікуванні пахвинних гриж у хворих похилого і старечого віку. Доведено е фективність БМ лікування па х винних гриж у хворих похилого і старечого віку з використанням поліпроп і ленової сітки, попередньо обробленої К А. Відпрацьовано та впроваджено н о вий спосіб лікування пахвинних гриж, п ріоритетність якого захищена Декл а раційним п а тентом України UA А61В17/00, 200705600 від 25 жовтня 2007 року. Практичне значення одержаних резул ьтатів. Розроблено методику оператив ного лікування пахвинних гриж на основі алопластики поліпропіл е новою сіткою з попередньою обробкою її КА, що дозволило зменшити ча с тоту гриж ових рецидивів на 15,6% порівняно з традиційними методиками і на 7,1% порівняно з кла сичною методикою Ліхтенштейна. Прогнознегати в ними чинн иками перебігу ранового процесу у хворих похилого і старечого віку є пор ушення репаративних процесів на тлі супутньої патології за ная в ності зниженого рівня ФРФО крові (<0,5 пг/мл). Модифікація безн а тяжної ме тодики дозволила прискорити темпи загоєння рани, за рахунок чого зме н шилися строки стаціонарного (на 6,9 доби порівняно з традиційними хірург і чними методами і на 2,2 доби порівняно з методикою Л іхтенштейна) і амб у латорного лікування (на 8,5 і 2,1 доби відповідно). Матеріали дисертаційної роботи впроваджено в практику лікувально-профілактичних установ Донецької області (узага льнений акт впровадження), хірургічного відділення №2 Донецького обласн ого клінічного територіальн о го медичного об'єднання, Інституту невідк ладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України, Інституту хірургі ї і трансплантології ім. О.О. Шалім о ва АМН України, а також у п е дагогічн ий процес Донецького національного медичного університету ім. М. Горьк о го МОЗ України (акти впровадження від 2007 р.). Особистий внесок здобувача. Внесок здобувача в одержані результ а ти дос л і джень є основним і полягає в підборі, обстеженні та лікуванні хворих на ПГ. Автор самостійно провів передопераційне обст еження хворих, сам о стійно виконував розроблену методику герніораф ії з використанням пол і пропіленової сітки, що була попередньо о б робле на КА. Здобувач самостійно виконав статистичну обробку результатів дос лідження і забезпечив впров а дження їх у практику. Дисертант самостійн о оцінив ефективність л і кування (ЕЛ) запропонованого методу. Здобувач не скористався результатами й іде я ми співавторів публікацій. Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної робо ти обговорено на 57-й науково-практичній конференції студентів та м о ло дих вчених (Київ, 2002), Пироговській науковій конференції (Москва, 2003), 2-й Всеук раїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю (Алушта , 2004), ХХI з’ їзді хірургів України (Запоріжжя, 2005), на з а сіданні Д онецького обласного товариства хірургів (Донецьк, 2006). Публікації . За темою дисертації опубліковано 9 наукових пра ць, серед яких 5 праць, надрукованих у спеціальних виданнях ВАК України, 1 патент Укр аїни. Структура і обсяг дисертації . Дисертацію викладено українською м о вою на 147 сторінках тексту. Вона складається зі вступу, 6 розділів (в тому числі ог ляду літ е ратури, матеріалів і методів, 4 розділів власних д осліджень), узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який містить 282 найменування (123 кирил и цею і 163 латиницею). Робота проілюстрована 36 таблиц ями і 45 рисунками. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ Матеріал і методи дослідження. Клініч на частина дослідження поб у дована на аналізі історій хвороби 110 літніх пацієнтів з ПГ, що знаходилися на лікуванні у хір у ргічному відділенні №2 Донецького обласного клінічного територіального медично го об’ єднання (ДОКТМО) з 1998 по 2006 роки. Критеріями включення до дослідження були вік та захворювання, що асоці ю ються з порушеннями репаративної функції ткани н. До дослідження включені хворі віком понад 60 років з супутньою патологі єю. З дослідження виключені операції, що виконувалися у хворих на ПГ за не відкладними пок а заннями у зв’ язку з грижовим защемленням. Всім п ацієнтам включеним до дослідження виконано тільки планову операцію. Методом випадкової вибі р ки хворі з П Г були розподілені на дві групи (основну і контрольну). До осн о вної групи в ключено 46 хворих, до контрольної вЂ“ 64 п а цієнтів (рис. 1) . Рис. 1 Дизайн дослідження Всім хворим основної групи досліджували вміс т в сироватці крові ФРФО який визначали в умовах центральної наукової до слідницької лабор а торії ДНМУ. Результати порівнювали з нормальними величинами, що отр и мані із довідкової літератури (Voyles C.R., 1981). На підставі р езультатів д о слідження ФРФО, хворих основної групи розподілял и в дві підгрупи. До першої підгрупи включили 28 пацієнтів, у яких рівень ФР ФО дорівнював н о рмі (0,5-32 пг/мл). Цим хворим виконували операцію за мет одикою Ліхте н штейна із застосуванням поліпропіленової сітки. При зниженому рівні ФРФО (<0,5 пг/мл), хворих відносили до 2-ї пі д групи, що ск ладалася із 18 пацієнтів із зниженими тканинними репаративн и ми можливос тями, яким було виконано операцію Ліхтенштейна з попер е дньою оброб кою ендопротеза КА. До контрольної групи включено 64 пацієнти, яким виконувалася ППК за заг а л ьноприйнятими хірургічними методиками. За тривалістю захворювання, частотою супутньої патології хворі різних груп не відрізнялися, про що свідчать відповідні показники критеріїв . Для отримання КА в умовах стерильної оп ераційної проводили забір біоптатів шкіри хворих. Фрагменти шкіри розм іром 5 Х 10 мм (у тварин ро з міри шматоч ків шкіри становили 2 Х 4 мм), розміщу вали в 0,25% розчині трипсину (“Біолот”, Санкт-Петербург) і інкубували в умова х лабораторії тк а нинного та клітинного культивування Інституту н евідкладної і відновної х і рургії ім. В.К. Гусака Академії медичних наук Ук раїни при 4є С протягом 16-20 годин. Після трипсинізації шкіри і відділення епід е рмісу, де рму викладали в чашку Петрі і заливали розчином Хенкса (“Біолот”, Санкт-П етербург), пі с ля чого подрібнювали. Надалі шматочки двократно п ромивали розчином Х е нкса (“Біолот”, Санкт-Петербург). Культуральний фл акон заливали невел и кою кількістю поживної суміші Ігла (“Біолот”, Санк т-Петербург) і перенос и ли шматочки дерми до флакону. Отриманий через 3-4 тиж ні моношар КА знімали з дна культур а льного флакону і в асептичних умовах о пераційної під час проведення герніорафії розміщували на сітку. Для візуальної оцінки динаміки культивування КА використовували світл ову і фазовоконтрастну мікроскопію. Стан процесів зростання КА л ю дини оці нювали за допомогою вказаних методик мікроскопії на 2, 4, 6, 10 і 14 днів культив ування. Екс периментальне дослідження виконувалося на 30 щурах-самцях лінії Вістар м асою 120-150 г з використанням поліпропі ленових СП розмірами 1-1,5 см. Всі тварини були розподілені на 2 групи по 15 щурів у кожній. До 1-ї групи включені тварини, яким імплантували поліпр опіленовий СП. До 2-ї групи включені щури, яким перед імплантацією сітку об робляли КА. Мет о дика формування КА не відрізнялася від тієї, що з астосовувалася для отр и мання КА для людей, хворих на ПГ. Загальна тривалість дослідження становила 6 ти жнів. Кожні 2 тижні п і сля і м плантації сітчастого протеза (через 2, 4, і 6 тижнів) в оп ераційній, в умовах внутр і шньо м’ язового кетамінового наркозу в експеримен тальних тварин видаляли імплантовані СП разом з перифокальними тканин ами і ві д новлювали цілісність передньої черевної стінки (рис. 2). Всі лабораторні т в а рини з алишилися живими. Рис. 2 Диза йн експерименту Видалені СП розміщували у 10% розчину не йтрального формаліну. Г і стологічні зрізи перифокальних тканин, що бу ли отримані під час реімпла н тації СП, забарвлювали гематоксиліном і е озином, альціановим синім, гем а токсиліном і пікрофукс и ном. Також використовували методику Ван-Гізона і ставили PAS-реакцію (Сергієнко В.І., Б ондарева І.Б., 2001). Надалі гістолог і чні препарати досліджували в умовах св ітлової мікроскопії. Гістологічні пр е парати ко нсультовані та описані проф. Василенко І.В., Зав. Кафедрою пат о логічної анатомії Донецького національного медичного ун і верситет у Обстеження проводилися пацієнтам з ПГ до о перації, одразу після неї, наступного дня і на етапі виписування з клінік и. Вони включали: клінічні м е тоди (збір скарг, анамнезу, загальний огляд, вим ірювання артеріального ти с ку, визначення частоти серцевих скорочень, огл яд яєчок, оцінка стояння я є чок у мошонці, оцінка ступеня відвисання яєчок , пальпація яєчок, вимір ю вання розмірів яєчок, визначення кремастерного р ефлексу), лабораторні м е тоди (загальний аналіз крові та сечі, загальний ан аліз мокроти, визначення вмісту глюкози в сироватці крові та рівня гліко ваного гемоглобіну), інстр у ментальні методи (електрокардіографія, ехока рдіографія, бодіплетизмогр а фія, сонографія). Визначення сироваткового вмісту ФРФО проводили імуноферментним метод ом (ИФА, 96) за допомогою наборів (R 4789) для високочутливої діа г ностики (чут ливість 0,25 пг/мл) (Компанія “БиоВитрум”, РФ). Електрокардіографічне дослідження вико нували пацієнтам до операції на стаціонарному 6/12 канальному електрокар діографі “ Bioset 8000 ” , Німе ч чи на. В ПП і в періоді реабілітації ЕКГ фіксували за допомогою портативн о го 12 канального електрокардіо г рафа “ BTL- 08 ” , Чехія. Функцію зовнішнього подиху у хворих на ХОЗЛ оцінювали за допом о гою б о діплетизмографії (бодіплетізмограф “Master lab” master screen pneumo, фірми “Jaeger”, (Німеччина). Сонографічне дослідження яєчок виконува ли на сонографічному ап а раті (сон о графія, ех окардіографія, доплерографія) “Logiq 500 MD”, (США) з наявністю можливості провед ення трансабдомінальної і трансректальної ді а гностики. Статистична обробка отриманих результатів в иконана на персональн о му комп’ ютері з використанням пакета ліцензій ної програми. Результати дослідження та їх обгово рення. На фоні культивування КА в лабор аторних умовах при збільшенні терміну з моменту початку експ е рименту, в иявл я ється зростання проліферації ФБ. КА проліферує і поступово заповнює міжволоконні проміжки, а її маса досягає свого макси муму на 14-ту добу інкубації. Порівняння морфологічних ознак проростання сітчастого протеза СТ ї ре акції парасіткових тканин через 2 тижня після імплантації протеза, прод е монструвало у тварин 1-ї групи наявність ознак ва жкого хронічного запале н ня із мінімальною регенер а тивною ре акцією (табл. 1). Навпаки, в 2-й групі ознаки запальної реакції були менш знач ними, при цьому відмічено більше випередження процесів регенерації і за повнення сітчастих просторів мол о дими ФБ і молодою СТ. Якщо у щурів 1-ї групи через 4 тижні після імплантації сітки визначено ная в ність помірної запальної реакції перифокальних тканин з початковими ознаками р е парації, то у тварин 2-ї групи відбувалас я активна регенерація у вигляді збільшення кількості молодих ФБ навкол о волокон сітки і кількості волокон зрілої сполучної тк а нини. Відмінності морфологічної картини сіток і парасіткових тканин через 6 т ижнів після імплантації протеза стосуються насамперед збереженням озн ак запальної реакції перифокальних тканин і повільності процесів прор остання і синтезу волокон СТ у щурів 1-ї групи. У тварин 2-ї групи відзначено форм у вання зрілої СТ з проростанням сітчастих просто рів при мінімальній кліти н ній реакції перифокальних тканин. Таблиця 1 Морфо логічні відмінності проростання сітки СТ і пер и фокальних реакцій тканин на імплантацію СП Термін дослідже н ня Групи тварин 1-ша 2-ша Через 2 тижні · Озна ки значного хронічного запалення навколо сітки. · Велика кількість молодих ФБ. · Осередки молодої СТ. · Мінімальні о знаки з а пальної р е акції навколо сітки. · Навколо сітки вел ика кількість молодої СТ, молодих ФБ, осередки пучків колагенових вол о кон. Через 4 тижні · Помі рна запальна перифок а льна реакція. · Зменшення кільк о сті клітин чужорідних тіл. · Більша щільність молодої СТ. · Збільшення кільк о сті мол о дих ФБ. · Мінімальна запальна перифок а льна р еакція. · Велика кількість м о лодих ФБ і макрофагів навколо с і тки. · Значне збільшенн я к і лькості в о локон зрілої СТ. · Зменшення кілько сті молодих ФБ на периферії від вол о кон сітки. Чер ез 6 тижнів · Вели ка кількість сполучно т канинних волокон. · Менша кількість к літин ч у жорідних тіл. · Помірна перифок а льна хр о нічна запальна реакція. · Навколо сітчастого протезу і м іж волокон сітки зріла СП. · Перифокальна зап ал ь на реакція відсутня. Таким чином, при попередній обробці сі тки КА визначалася більш в и сока швидкість регенераторних процесів і пр оростання міжволоконних про с торів сітки при мінімальних ознаках запал ьної реакції перифокальних тк а нин, що випереджає за часом відповідні процеси репарації і відновлення у щурів без застосування такої методик и. Ми зіставили частоту виникнення симп томів ПГ серед представників підгруп основної групи. Зіставленні часто ти симптомів захворювання у пац і єнтів 1-ї і 2-ї підгруп є недостовірними ( 2 = 2,0, р = 0,8). Резуль тати вказ у ють на відсутність різниць між клінічним перебі гом ПГ у представників пі д груп основної групи. Не встановлено вірогідн их р і зниць частоти окремих симптомів ПГ між 1-ю підгру пою основної групи і групою кон т ролю ( 2 = 7,5, р = 0,1). При по рівнянні частоти симптомів ПГ у хворих 2-ї підгрупи о с новної гр упи і групи контролю були встановлені статистично вірогідні різн и ці ( 2 = 16,8, р = 0,002). Аналіз розподілу хворих за локалізацією ПГ встановив, що лівобічна і пра вобічна локалізація гриж зустрічалася серед представників основної і к о нтрольної груп приблизно з однаковою частотою, п роте наявність двобічної локалізації грижі частіше зустрічалося серед представників 2-ї підгрупи о с новної групи. Частота двобічних гриж сере д представників 1-ї підгрупи о с новної групи і групи контролю були однак о вими – 10,7% і 10,9% відповідно. Серед пацієнтів 1-ї підгрупи основної групи коса грижа зустрічалася в 2,3 р аза частіше за пряму (75% проти 32,1%), причому коса грижа виявилася частішою у х ворих молодше 65 років. Разом з тим, статистично значущої рі з ниці, між частотою ПГ в різні вікові періоди не встановлено ( 2 = 0,1, р = 0,8). При зі ставленні частоти грижі, що вправляється і що не вправляється між д о сл ідженими групами пацієнтів, виявил а ся відсут ність статистично вірогідних різниць ( 2 = 1,1, р = 0,2; 2 = 1,2, р = 0,3 і 2 = 0,1, р = 0,8, відпов ідно). В и явилося, що малий розмір ПГ частіше зустрічався с еред пацієнтів контрол ь ної групи, рідше – в 2-й підгрупі основної груп и, і ще рідше – в 1-й підгрупі. Середні розміри ПГ частіше спостерігалися в 1-й підгрупі основної групи і контрольній групі (39,3% і 32,8% відповідно). У хворих 2-ї підгрупи основної групи частіш е зустрічалися грижі вел и ких розмірів (у 38,9%), а закономірність відносно в іку хворих зберігалася т а кою, як і в 1-й підгрупі основної групи. Зівставл ення частоти рецидивних гриж у хворих, що були включені до дослідження, в становило, що частота цього показника трохи вища в групі контролю (32,8%), ніж серед предста в ників 1-ї і 2-ї підгрупи (28,6% і 27,8%). У хворих, що перенесли традиційні види ГП з пр иводу ПГ (контрольна група) і при операції за методикою Ліхтенштейна (осн овна група), найчаст і шими ускладненнями з боку післяопераційної ран и були: нагноєння рани. Р і зниці між трьома порівнюваними групами хвор их виявилися статистично в и соко вірогідними ( 2=25,2, р=0,001), що вказує на різну частоту ускладнень, хара ктерних для використаних хір у ргічних методик. Таблиця 2 Частота післяопераційних ускладнень, абс .(%) Ускладнення Гр упи хворих Основна (n=46) Кон т рольна (n=64) 1-ша підгр у па (n=28) 2-ша підгр у па (n=18) Ускладнення з бо ку післяопераці й ної рани Інфільтрати, г е матоми 2 (7,1%) 1 (5,6%) 15 (23,4%) Нагноєння рани 2 (7,1%) – 4 (6,3%) Інтраопераці й ні ускладнення Поранення сті н ки сечового міхура – – 1 (1,6%) Пошкодження сім'яного кан а тика – – – Пошко дження стінки фіксованої ки ш ки – – 1 (1,6%) Ускладнення післяопераці й ного періоду Неврити 1 (3,6%) – 5 (7,8%) Рецидив и ПГ 2 (7,1%) – 10 (15,6%) Частота рецидивів ПГ становила в 1-й підгрупі хворих 7,1%, в контр о льній гр у пі вЂ“ 15,6%, у 2-й підгрупі рецидивів не відмічено. Повільнішими темпами інтенсивність болю зменшувалася у хворих 1-ї підгр упи основної групи і групи контролю. Можливо припустити, що пр и скорення усуне н ня больового синдрому зумовлене більш швидкими темпами формування СТ між н и тками сітки-імплантату і зменшення за рах унок цього набряку і запальної реакції з боку перифокальних тканин. Факт ично, приск о рення синтезу СТ сприяє більш шви д кому змен шенню набряку і запальної реакції тканин. Оцінено частоту хронічного післяопераційного болю, що спостерігався п ротягом наступного місяця після оперативного втручання. Виявилося, що н айбільша частота болю відзначена у хворих контрольної групи (35,9%), а серед п редставників основної групи найменша частота відзначена у пацієнтів 2-ї підгрупи основної групи (16,7%). Проміжну частоту отримано у предст а вникі в 1-ї підгрупи основної групи – 17,8%. Слід відзначити, що в 1-й і 2-й підгрупах основної групи частіше пр и знача ли ненаркотичні анальгетики (60,7% і 50,0% відповідно). Нестероїдні протизапаль ні препарати в таблетках і супозиторіях призначали 10,7%, 16,7% і 10,9% хворих відп о відно. При аналізі кратності уведення наркотичних препаратів хворим осно в но ї і контрольної групи встановлено, що цей показник в 1-й підгрупі осно в но ї групи дорівн ю вав 2,2, в 2-й підгрупі вЂ“ 2,0, а в контрольній групі вЂ“ 3,0. Середня кратність уведення ненаркотичних знеболювальних пацієнтам ст ан о вила для 1-ї підгрупи основної групи – 1,8, для 2-ї під групи – 1,3, для контрольної групи – 2,0. Ми провели зіставлення частоти виникненн я набряку мошонки у хв о рих осно в ної і контрольної групи. Виявилося, що п ри співставленні частоти виникнення набряку мошонки і водянки яєчка мі ж підгрупами основної гр у пи статистично вірогідних відмінностей вста новлено не було ( 2 = 2,1, р = 0,3). Також, статистично достовірних змін при порівнянні частоти цих сим п томів між 1-ю підгрупою основної групи і групою ко нтролю не було встан о влено ( 2 = 1,3, р = 0,5). Навпаки, при зіставленні част о ти цього у складнення між 2-ю підгрупою основної групи і групою контролю встановлен і статист и чно достовірні відмінності ( 2 = 6,4, р = 0,03). Зокрема, наявність статистично значущих різниць між частотою вин и кн ення набряку мошонки і розмірами ГМ встановлено при порівнянні р е зульт атів операції між 2-ю підгрупою основної групи і контролем ( 2 = 7,7, р = 0,02). При по рівнянні ч а стоти набряку між іншими групами статистично ві рогідних розбіжностей не встано в лено – 2 = 1,2, р = 0,5 і 2 = 3,4, р = 1,7, відпов ідно. Таким чином, кожна 5-6 та операція з приводу грижі великих розмірів, що вик о нана за традиційною аутопластичною методикою, у складнювалася післяопераційним мошонковим набряком або водянкою яєчк а. Доплерографічне дослідження кровотоку по тестикулярним артеріям до оп ер а ції показало, що збережений кровотік мав місце у 57,1% хворих 1-ї підгрупи основної групи, у 50,0% 2-ї підгрупи і у 75,0% групи контролю. Т обто, наявність ПГ погірш у вало артеріальне постачання крові до тестик ул. Після операції в 1-й підгрупі основної групи приріст кровотоку станов ив +28,6%, в 2-й підгрупі +38,9%, а в групі контролю він погіршувався (-3,2%). Дослідження кремастерного рефлексу у хворих на ПГ до операції вст а но вило, що в 1-й підгрупі основної групи його наявність мала місце у 67,9% хворих, в 2-й пі д групі вЂ“ 55,6%, в групі контролю – 87,5%. Після ОЛ кремастерний рефлекс був наявний у 64,3% хворих, тоді як у хворих, яким теж виконували операцію за методикою Ліх тенштейна але з і м плантацією сітки що була оброблена КА – у 83,3%. Част ота добрих результ а тів операції (критерій “п о кращення ”) встановлена у 35,7%, 22,2% і 46,8% хворих відповідно. Серед представників 2-ї підгру пи основної групи не вст а новлено жодного випадку негативних р е зульт атів оперативного лікування. Оцінка ЕЛ між трьома групами виявила статистичн о достовірні розб і ж ності ( 2 = 30,7, р = 0,001). Ми провели зіставлення р езультатів лікування між дослідженими підгрупами і групами хворих. Вия вилося, що результати лікування хворих 1-ї і 2-ї підгрупи основної групи ст атистично відрізнялися ( 2 = 11,2, р = 0,01). Високо достовірними виявилися відмінності м іж результатами лік у вання у хв о рих 2-ї підгрупи основної групи і групи контролю ( 2 = 27,1, р = 0,001), а також між відповідними показниками в підгрупах основної групи ( 2 = 11,2, р = 0,01). Статист и чно значу щих відмінностей між 1-ю підгрупою основної групи і контролем не вст а но влено ( 2 = 5,3, р = 0,07). Високо достовірні результати лікування отрима ні у представників о с новної гр у пи хворих із застосуванням оперативної техніки за Ліхтенштейном (1-ша підгрупа), та при поєднанні цієї ж методики з імплан тацією сітки з п о передньою обробкою її КА (2-га підгрупа), тоді як резул ьтати лікування тр а диційними методами виявилися значно гіршими. Виписано з покращенням 50,0% хворих 1-ї підгрупи , 22,2% – другої і 45,3% групи контролю. 25,0% чоловіків 1-ї підгрупи, 72,2% – 2-ї і 10,9% - групи к онтролю отримали найкращі результати (“значне покращення”). Аналіз взаємозв’ язку клініко-лабораторних показників з ЕЛ хворих 1-ї і 2- ї підгруп основної групи, що був проведений за допомогою критерію Кру с кала-Уоліса пок а зав: якщо результати лікування хворих 1-ї підгрупи основної групи залежали від роз м і рів грижі, то 2-ї підгрупи – від інтенсивності бол ю в пахвинній ділянці, іррадіації болю до мошонки. Результати в групі контролю залежали від виразності лейкоцитозу. Прове дений аналіз встановив наявність статистично достовірних різниць між показниками 2-ї пі д групи основної групи і групи контролю для показн иків “лейкоцитоз” ( 2 = 3,25, р = 0,042) і “прискорення ШОЕ” ( 2 = 4,64, р = 0,023). На підставі анкетування ми провели суб'єктивну оцінку результатів р і зн их м е тодів хірургічного лікування. Виявилося, що відс оток задоволених пацієнтів становив: в 1-й підгрупі основної групи 67,8%; в 2-й п ідгрупі осн о вної групи – 83,3% і в групі контрою – 64,1%. ВИСНОВКИ У дисертаційній роботі наведено теор етичне обґрунтування і нове розв’ язання наукової задачі - поліпшення результат ів лікування пахвинних гриж у хворих похилого і старечого віку з порушен ими регенераторними можливостями шляхом розробки й удосконалення безн атяжних методик пл а стики пахового каналу. 1. При традиційних оперативних методах лікування частота рецидивів скла ла 15,6%, при застосуванні операції Ліхтенштейна – 7,1%, а при застос у ванні гер ніопл а стики з попередньою обробкою сітчастого протез а культурою аутофібробластів – рецидивів не відмічено. Найчастішими п ричинами гр и жових рецидивів були: малі ро з міри сітч астого протеза; недостатня фіксація імплантату; гнійно-запальні процес и в місцях фіксації протеза. 2. Темпи загоєння післяопераційної рани і формування сп олучнотк а нинного руб ця в умовах експериментальної імплантації щурам поліпропіл е нової сітки, попередньо оброб леної культурою аутофібробластів, вищі в 2 р а зи, ніж при імплантації сітчастого протеза без так ої обробки, що зумовлене підвищеною швидкістю регенеративних процесів і проростанням міжвол о конних просторів сітки при мінімальних ознаках запально ї реакції періфок а льн их тканин. 3. Застосування пластики пахового каналу з попередньою обробкою ендопро теза культурою аутофібробластів дозволяє зменшити тяжкість ран о вої перифокальної запальн ої реакції в 2 рази (кількість клітин чужорідних тіл, гігантських клітин, л імфоцитарна інфільтрація), в 2 рази активізувати формування молодої спол учної тканини і прискорити в середньому на два тижні темпи ранового заго єння. 4. Прогнознегативними чинниками перебігу ранового процесу у хворих похи лого і старечого віку є порушення репаративних процесів на тлі супу т ньої патології за наявно сті зниженого рівня ФРФО крові (<0,5 пг/мл). 5. Застосування безнатяжної методики хірургі чного лікування пахви н них гриж, з попередньою обробкою сітчастого прот еза культурою аутофі б робластів у хворих літнього і старечого віку з по рушеннями репаративних процесів, дозволила: зменшити частоту рецидиві в на 15,6% порівняно з тр а диційними методиками і на 7,1% – порівняно з операц ією Ліхтенштейна. Модифікація безнатяжної методики дозволила підвищит и темпи загоєння р а ни, за рахунок чого, вдалося зменшити строки стац іонарного (в сере д ньому на 6,9 доби порівняно з традиційними хірургі чними методами і на 2,2 діб п о рі в няно з класичною методикою Ліхтенштейна) і амбулаторного лікування (в середньому на 8,5 і 2,1 доби відповідно). СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВ АЧА ЗА Т ЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Гюльмамедов Ф.І., Гю льмамедов П.Ф., Бондаренко А.В., Кухто А.П., Енгенов Н.М., Плахотников І.О. Порів няльна оцінка хірургічного лік у вання пахових гриж з використанням методик ал опротезування і традиційних способів // Шпитал ь на хірургія. – 2005. – № 2. – С. 82-84. Особи сто здобувачем виконано збір матеріалу, аналіз одержаних р е зультатів та клас ифікація зібраного матеріалу. 2. Гюльмамедов Ф.И., Пл ахотников И.А., Гюльмамедов П.Ф., Енг е нов., Кухто А.П., Волков В.И. Опыт лапароскопической герниоп ластики в лечении пах о вой грыжи // Клінічна хірургія. – 2004. - № 2 – С. 21-22. Особи сто здобувачем було виконано ретроспективний аналіз л і кування хв о рих, збір мате ріалу, класифікація одержаних даних. 3. Плахотников І.О., Гю льмамедов П.Ф., Єнгенов., Полунин Г.Е., Даниленко О.Н. Ефективність операції Л іхтенштейна в лікуванні гриж у хв о рих літнього віку // Актуальні питання абдомінальної та гнійн о-септичної х і рургії. – Львів, 2004. – С. 95-96. Особи сто здобувачем було виконано оперативне лікування хв о рих похилого віку . 4. Плахотников И.А., Гю льмамедов П.Ф., Енгенов Н.М., Полунин Г.Е., Косарь Н.В., Даниленко О.Н. Безнатяжные методы в лечени и пахових гриж. // Вестник неотложной и восстановительной медицины. – Донецк – 2004. – Т.5 - № 3 – С. 501-503. Особи сто здобувачем була виконана розробка та удосконалення мет о ду хір у ргічного лікуван ня пахвинних гриж . 5. Гюльмамедов Ф.И., Пл ахотников И.А., Гюльмамедов П.Ф., П о лунин Г.Е., Бондаренко А.В. Герменеративная функция па циентов, перене с ших традиционную и безнатяжную герниопластику // Пит ання експериме н тальної та клінічної медицини. – 2005. – Вип. 9 (Том 1). – С . 233-236. Особи сто здобувачем був виконаний аналіз лабораторних пока з ників, сфо р мульовані вис новки. 6. Гюльмамедов Ф.И., Пл ахотников И.А., Попандопуло А.Г., Гюл ь мамедов П.Ф., Полунин Г.Е. Особенности течени я раневого процесса при и с пользовании модифицированных сетчатых протезов (эк спериментальное и с следование) // Актуальні проблеми сучасної медицини. В існик української стоматологічної академії. – 2007. – Т.7, випуск 1-2 (17-18). - С. 210-212. Особи сто здобувачем виконано експериментальне дослідження на лаборат о рних тваринах. 7. Деклараційний пат ент № 27213 Україна А61В17/00, 200705600. Спосіб лікування пахвинних гриж / Гюльмамедов Ф.І ., Плахотніков І.О., П о лунін Г.Є., П о пандопуло А.Г. Заявл. 21.05.2007, Опубл. 25.10.2007. Особи сто здобувачем розроблена та впроваджена методика лік у вання пахви н них гриж. 8. Гюльмамедов Ф.И., Пл ахотников И.А., Гюльмамедов П.Ф., Ку х то А.П., Енгенов Н.М., Томашевский Н.И., Полунин Г.Е. Лапароскопиче с кая герниопласти ка как метод выбора в лечении рецидивних паховых гриж // Материалы 2 всеукр аинской научно-практической конференции с междун а родным участием. - Алушта, 2004. – С. 19-21. Особи сто здобувачем було викона но збір матеріалу, с татистична обробка одержаних результаті в, формулювання висновків. 9. Плахотников И.А., Са галевич А.И., Бондаренко А.В., Енгенов Н.М., Гюльмамедов В.А., Отводенков А.Л. Оп ыт лапароскопической герни о пластики в леч е нии пахових гриж // Матеріали ХХ I з’ їзду хірургів Укра їни. – Запоріжжя, 2005. – Т.2 – С. 366-367. Особи сто здобувачем виконано зб ір матеріалу, аналіз одержаних результатів. АНОТАЦІЯ Пла хотніков І.О. Обґрунтування ефективності безнатяжних методик у лікуван ні пахвинних гриж у хворих похилого і старечого віку (клініко-експеримен тальне досл і дження). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеці а льністю 14.01.03 – хірургія. – Інститут нев ідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гус а ка АМН Укр аїни, Донецьк, 2008. Дисертаційна робота присвячена теоретичному обґрунтуванню та н о вому р озв’ язанню наукової задачі, поліпшенню результатів лікува ння па х винних гриж у хворих похилого і старечого віку з порушеними регенерато р ними можливостями шляхом розробки й удоскон алення безнатяжних мет о дик пластики пахового каналу. Застосування безнатяжної методики хірургіч ного лікування пахвинних гриж, з попередньою обробкою сітчастого проте за культурою аутофібробл а стів у хворих літнього і старечого віку з пору шеннями репаративних проц е сів, дозволила: зменшити частоту рецидиві в на 15,6% порівняно з традиці й ними методиками і на 7,1% – порівняно з операціє ю Ліхтенштейна. Модиф і кація безнатяжної методики дозволила підвищити темпи загоєння рани, за рахунок чого, вдалося зменшити строки стаціонар н о го (в середньому на 6,9 доби порівняно з традиційним и хірургічними методами і на 2,2 доби порі в няно з кла сичною методикою Ліхтенштейна) і амбулаторного лікування (в середньому на 8,5 і 2,1 доби відповідно). Темпи загоєння післяопераційної рани і формування сп олучноткани н ного ру б ця в умовах експериме нтальної імплантації щурам поліпропіленової сітки попередньо обробле ної культурою аутофібробластів вищі, ніж при і м плантації сітчастого протеза без такої обробки, що зумовлене підвищеною швидкістю регенеративних пр оцесів і проростанням міжволоконних прост о рів сітки при мінімальних ознаках запальної р е акції періфокальних тка нин. Впровадження в широку практику сучасних мет одик в лікуванні пах о вих гриж у хворих похилого та старечого віку знач но знижує кількість ускл а днень і зводить до мінімуму рецидиви. Ключові слова: пахова грижа, безнатяжні методики, хірургічне лі к у вання, ефективність. АННОТАЦИЯ Плахотников И. А. Обоснование эффективности безнатяжн ых методик в лечении паховых грыж у больных пожилого и старческого возра ста (клин и к о- экспериментально е исследование). – Рукопись. Диссертация на присуждение научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03 – хирургия. – Институт неотложной и во с становительной х и рургии им. В.К. Гусака АМН Украины, Донецк , 200 8 . Паховая грыжа является одной из наиболее часто выполняемых план о в ых оп е раций в отделе ниях общей хирургии. Заболеваемость паховой грыжей составляет 1-2% среди всего мужского насел ения, причем отмечается прогрессивное увеличение частоты заболева е мости с увел и чением возраста пациентов. У мужчин пожилого и старческого возраста паховые грыжи чаще развиваются на фоне сопутствующей патол о гии, которая является либо одним из провоцирующих факторо в грыжеобр а зования, либо осложняет послеоперационное течение. Это увеличивает пр о цент рецидивов (по данным литературы) при традиционных способах пл а стики от 15 до 25%, а при безнатяжной методике от 1 до 8%. Исследования , к оторые были проведены в последние 10 лет показали, что около 30% больных пожи лого и старческого возраста действительно имеют сниженную тканевую ре парацию. Диссертационная работа посвящена теоретическому обоснованию и новому р ешению научной задачи, улучшению результатов лечения паховых грыж, у бол ьных пожилого и старческого возраста с нарушенными регенер а торными процессами п у тем разработки и усоверше нствования безнатяжных методик пластики пахового к а нала. Применение безнатяжной методики хирургического лече ния паховых грыж, с предварительной обработкой сетчатого протеза культ урой аутофи б роблас тов у больных пожилого и старческого возраста с нарушениями реп а ративных процессов, п о зволила: уменьшить час тоту рецидивов на 15,6% сравнительно с традиционными методиками и на 7,1% – сравнительно с о п е рацией Лихтенште йна. Модификация безнатяжной методики позволила п о высить темпы заживления раны, за счет чего удалось уменьш ить сроки ст а ционар ного (в среднем на 6,9 суток сравнительно с традиционными хирург и ческими методами и на 2,2 суток сравнительно с классической методикой Лихтенштейна) и амбулаторного л ечения (в среднем на 8,5 и 2,1 суток соо т ветс т венно). Темпы заживления послеоперационной раны и формирова ния соедин и тельнотканн ого рубца в условиях экспериментальной имплантации полипр о пиленовой сетки, предварительн о обработанной культурой аутофибробла с тов, выше, чем при имплатации полипропиленовой сетки без такой обрабо т ки, что обу словлено повышенной скоростью регенеративных процессов и прорастанием межволоконных пространств сетки при минимальных призн а ках воспалительной реакции перифокальних тканей. Оценена эффективность безнатяжных методов в лечении па ховых грыж у бол ь ных пожил ого и старческого возраста с использованием сетчатых протезов, предв а рительно обработанных ку льтурой аутофибробластов. На основе анализа результатов экспериментальных исс ледований уб е дительно д оказана возможность применения сетчатых протезов, предварит е льно обработанных культурой ау тофибробластов, в клинической практике. Внедрение в широкую практику современных методик в лечении пах о вых грыж у больных пожилого и старческого возраста значительно сниж а ет количество осложнений и возводит к минимуму р ецидивы. Ключевые слова: пахо вая грыжа, безнатяжные методики, хирургич е ское леч е ние, эффективность. ABSTRACT Plakhotnikov I.A. Substantiation of the Efficacy of Unstretching Techniqu es in Treatment of Groin Hernias in Old and Senile Patients (Clinical and Experime n tal Study) . – Manuscript. The dissertation for the Degree of a Candidate of Science (Medicine). Spec i ality: 14.01.03. Surgery. V.K. Gusak Institute of Urgent and Recovery Surgery AMS, Ukraine, Donetsk , 200 8 . The dissertation deals with the problems of improving results of surgical treatment of groin hernias in old and senile patients with concomitant pathology against the background of the impairment of reparative processes by means of e m ploying unstretching techniques with preliminary treatment of the polypropilen r e ticular prosthesis with autofibroblast cu l ture. The application of modified hernia plastics with preliminary treatment of the reticular prosthesis with the autobroblast culture allows to lessen the severity of the wounded perif o cal reaction, to activate the formation of the connective tissue. On the basis of the obtained results the occurrence of complications when using the proposed technique of treatment groin he rnias in old and senile subjects reduced in comparison with the conventional technique by thrice, and compared to Lichte n stain's operation by twice, the occurrence of r e lapses diminishing by 15.6 and 7.1%, respectively. Introduction into a wide practice of the up-to-date methods in treatment of groin hernia in old and senile patients reduces the number of complications and minimizes relapses. The modern techniques should be widely put in practice. Key words: Groin hernia, unstretching techniques, surgical treatment, eff i cacy. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ БМ безнатяжна методика ППК пластика пахового каналу ГМ грижовий мішок ЕЛ ефективність лікування КА культура аутофібробластів ЛЛ літні люди ПГ пахвинна грижа ПП післяопераційний період СП сітчастий протез СТ сполучна тканина ОЛ операція Ліхтенштейна ФБ фібробласти ФРФО фактор росту фібробластів основний р достовірність показника

Приложенные файлы


Добавить комментарий