Учебный материал

2 Міністерство освіти та науки Укра їни Тернопільський національний педагогічний уніве рситет імені Володимира Гнатюка К афедра природничих та математичних дисциплін початкового навчання ДИПЛОМНА РОБОТА: Використання на родних прикмет природознавчого характеру на уро ках «Я і Україна» в початковій школі Виконала студен тка 53 групи факультету ПВПК заочної форми навчання Рибак Л юдмила Іванівна Науковий керівник: кандидат біологічних наук , Чайковська Г.Б. Тернопіль - 200 9 Зміст Вступ Розділ 1. Народні прикмети в кон тексті їх навчально го та вихов но го значення 1.1 Особливості виникнення народних прикмет та їх кла сифікація 1.2 Педагогічні можливості : народні прикмети природознавчого характеру в умовах початкової школи Р озділ 2. Досл ідницько-експериментальна перевірка використання народних прикмет природознавч ого характеру в початков і й школ і 2.1 Аналіз думки вчителів щодо можливості та доцільнос ті ви корис тання народних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна » 2. 2 Методика використання народни х прикмет на уроках «Я і Україна» в початковій школі 2. 3 Ф ормування пізнавальної активно сті молодших школярів під час в икористання народн их прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Ук раїна» В исновки С писок використаних джерел Д одатки Вступ В умовах розбудови української державності зн ачної актуальності набуває проблема формування духовно багатої особис тості у відповідності до національного ідеалу, традицій навчання і вихо вання рідного народу. Саме ця ідея пронизує Державну національну програ му “Освіта” (Україна ХХI століття) й спрямовує діяльність навчально-вихо вних закладів, творчий пошук науковців та практиків. Відродження етнопедагогіки в Україні стало насу щною проблемою нашого часу , яка переконало вчен их-педагогів в тому, що без повернення до високо результатного , випробуваного століттями педагогічного досвіду народу, ми не можемо ви ховати справжню людину. Питання навчання та виховання з використанням народних знань порушували в різний ча с філософ-просвітитель і поет-гуманіст Г.С. Сковорода, вчений-педагог, пис ьменник та історик О.В. Духно вич. Вони справедливо вважали, що суть виховання закладено в природі сам ого народу. Велику увагу вчені приділяли традиційним народним святам, зв ичаям, обрядам . прикметам . На особливій ролі навчально-виховного досвіду на роду в педагогічній науці й житті суспільства наголошував видатний укр аїнський філософ, письменник і педагог Г. Сковорода. Ідеями української народної педагогі ки пройнята вся його спадщина. Видатною подією у висвітленні українсько ї етнопедагогіки стала геніальна спадщина Т.Г. Шевченка, яка постала з народної творчості і наві ки залишилась з народом як невід'ємна частина народної педагогіки. « Народні знання - ось порятунок у вихованні і навчанні дітей, ефек тивні ліки для наших байдужих, зашкарублих душ. Бо народне - це завжди прав диве » . Так вважає М.Г. Стельмахович, і не можна з ним не погодитись. Ми живемо в складний і цікавий час. Ламаються застаріл і стереотипи, цінності, оновлюється наше суспільство. Дедалі частіше зве ртаємось до витоків н ашо ї духовності , бо в ній містяться всі необхідні дл я людини знання [ 30 ]. Проблема народної педагогіки займала одне з цен тральних місць у педагогічній діяльності нашого співвітчизника В.О. Сухомлинського. Він наго лошував: «Необхідно зміцнювати у дітей сильне природне почуття належно сті до отчого краю, котре ніколи не дозволить їм збочити з тернистого жит тєвого шляху». Він підкреслював, що важливо, щоб перші наукові істини діт и засвоювали не за підручниками, а з живодайних джерел рідного краю [ 31 ]. Протягом століть народ створював і удосконалював свої знання, певні мор ально-етичні норми. Головними чинниками моралі українців споконвіку бу ли повага і любов до вільної праці, створення ідеалів добра, краси природ и, гуманного відношення до дарів природи . У цьому контексті , на підставі б агаторічних спостережень в природі склався землеробський календар, сф ормувалися вміння передбачати погоду. Ці знання і вміння об’ єдналися у великомасштабну категорію народних знань – народні прикмети. Народні прикмети виникли на основі безпосередніх спостережень за навк олишнім життям. Вони відзначаю ться влучністю вислову та лаконічністю, увібрали в себе світогляд народ у, його багатовіковий досвід. Своїм змістом відображають найширші обрії побуту народу, його історію, культуру, звичаї, вірування, і водночас особл ивості світосприймання, самого способу мислення, національної менталь ності. Вивченням народних прикмет займались: В.М. Гнатюк “Вибранні статті про народну творчість”, М.Ю. Русин “Фольклорні традиції і с учасність”, Л.С. Хренов “Народні прикмети та календар”, І. Огієн ко “Українська культура”, В. Ску ратівський “Місяцелік”, “Русалії”, М итрополит І. “Дохристиянські вірування українського народу”. Народні прикмети природознавчого характеру – це сталі вислови, в яких п евні явища природи відповідно до змін пір року пов’ язуються з кліматич ними чи погодними змінами. Народні прикмети природо знавчого характеру одухотворя ють природу, вчать дітей берегти, примножувати та пі знавати її особливості, закони розвитку. Вони є складовою частиною багат ьох галузей народних знань — народної біології, астрономії, медицини, м етеорології, хліборобської справи тощо. Використан ня н ародні прикмети у цікавій, нерідко дотепній і км ітливій формі розкрива є важлив і грані життя природи, людей. Глибоке знання народних прикмет сприяє під готовці молоді до самостійного життя. В икористання народних пр икмет у навчально-виховному процесі на усіх ланк ах (особливо початковій) шкільної освіти допомаг ає вирішенню широкого кола педагогічних завдань, пов’ язаних з формува нням і розвитком особистості з самого раннього дитинства. Народні знання є головною підвалиною національного виховання, вічним і невичерпним джерелом нар одної мудрості. Однак, незважаючи на вагомий теоретичний та практичний внесок існуючих досліджень у розв’ язання озна ченої проблеми, в педагогічній галузі освіти бракує системного досл ідження використання народних прикмет у навчанні д ітей молодшого шкільного віку. Саме тому, а ктуальні сть проблеми, її недостатня теоретична та методична розробленість, дали підстави для визначення теми дослідження, метою якого є розгляд психоло го-педагогічних особливостей використання народни х прикмет природознавчого характеру в роботі з діт ьми молодшого шкільного віку . Об’ єктом дослідження диплом ної роботи є народні прикмети , ї х педагогічні можливості . Предметом дослідження : використання народних прикмет природознавчого хар актеру на уроках "Я і Україна" . Мета дослідження – визначенн я виховних і навчальних можливостей народних прикмет природознавчого характеру у навчанні молодших школярів та доцільності їх використання для підвищення рівн я пізнавально ї активності молодших школярів н а уроках «Я і Україна» . Відповідно до мети вирішувались наступні завдання : – з’ ясування змісту поняття "народні прикмети пр иродознавчого характеру" та особливості їх виникнення; – визначення виховни х і навчальних можливостей народних прикмет природознавчого характеру у початковій школі; – проведення аналізу та узагальнення педагогічн ого досвіду щодо ефективності використання народних прикмет природозн авчого характеру у навчанні дітей молодшого шкільного віку; - розробка та апробація методики використання народних прикмет природозн авчого характеру на уроках "Я і Україна". – оцінка рівня пізнавально ї активності учнів початков ої школи під час використання народних прикмет природознавчого характеру на ур оках "Я і Україна" . Гіпотеза дослі дження: використання народних прикмет природозна вчого характеру на уроках «Я і Україна» підвищить рівень пізнавальної а ктивності молодших школярів. Практичне значення дослідження полягає в тому, що проаналізовано й систематизо вано широке коло народних прикмет природознавчого характеру і розробл ено методичні рекомендації вчителям і вихователям щодо їх використанн я у вихованні й навчанні молодших школярів. На першому етапі роботи ми визначили основні поняття проблеми, провели а наліз літературних джерел, з'ясували рівень викорис тання народних прикмет природознавчого характеру у навчанні молодших школярів у практиці роботи передових вчителів. На ц ьому етапі нами використовувались методи теоретичного дослідження, порівняльно-історичний аналіз проблеми, методи спостереження, анкетування, метод інтерв’ ю, бес іда, вивчення передового педагогічного досвіду. На другому етапі роботи ми використовували народні прикмети природозн авчого характеру у навчанні дітей , що, на нашу думку, сприятиме зростанню рівня пізнава льного інтересу молодших школярів. Методи дослідж ення на цьому етапі : педагогічний експеримент, спос тереження. На третьому етапі, в процесі узагальнення результатів експериментальн ої роботи, використовувались методи теоретичного узагальнення. Дипломна робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку в икористаної літератури, додатків. Обсяг роботи – 61 сторінка друкованого тесту. Р озділ 1. Н ародні прикмети в контексті їх навчального та ви ховного значення 1.1 Особливо сті виникнення наро дних прикмет та їх класифікація Проблема виникнення народних прикмет у світоглядн о-історичному плані є досить складною. Складність її вирішення криється у значному часовому проміжкові, що віддаляє нас від того періоду життя с успільства, коли виникли перші уявлення та вірування. Сучасній науці важ ко вказати точний час зародження народних прикмет. Але, ймовірно, почато к цього процесу можна віднести до періоду трипільської культури, або й щ е раніше. Народні прикмети - це короткі влучні вислови, що в художній формі типізу ють різні явища життя. Вони є узагальненою пам’ яттю народу, висновками з життєвого досвіду на основі спостережень [29] . Творення прикмет - довгий та тривалий процес. Перш і спроби осмислити життєві спостереження і виразити їх у художній формі виникли ще у докласовому суспільстві. Вони передусім пов’ язанні із спостереженням над природою та трудовою діяльністю людини [19] . Простота і виразність висловленого спостереження забезпечили йому три валу життєздатність. Основним їх змістом є міркування про вплив явищ при роди на наслідки трудової діяльності людини, висновки з господарського досвіду. У них відбит е споко нвічне і безнастанне прагнення людини до освоєння таємниць природи, до р озумного їх використання. Життя українців продовж багатьох тисячоліть нев іддільно від землі-годувальниці. Одвіку земля була для нашого народу вті ленням жіночого початку – материнства, а сонце початком чоловічого бат ьківства [21] . У продовж тисячоліть творилося сотнями поколінь українських хліборобі в і скот арів унікальне, неоцінн е поле України – величезний набуток аграрного і культурного досвіду лю дства. Серед українців досить поширювалися давні світог лядні поняття, які знайшли відбиток у народних прикметах. Існували давні тотемістичні, анімістичні та фетишимістичні уявлення пов’ язані з ото чуючим світом: віра у наявність душі чи духу в явищах природи (сонце, вода, грім, блискавка) поставали як живі істоти (персоніфікувалися), і їм люди по клонялися; надприродний зв’ язок між людьми та окремими видами рослин, п тахів і звірів; надприродну властивість предметів та речей. Древні люди розмежували світу матеріального і не матеріального, людини та природи, д ії та предметів. Рослини і тварини, а також різноманітні предмети викори стовувались у багатьох ритуалах, обрядах. Люди були богобоязними , обожнювали да ри природи, що пояснюється культом язичництва. У віруваннях і забобонних діях, якими люди намагалися пояснити природу та оточуючий світ, важливу роль відігравали культи, що стали для них своєрідною первісною релігією . Культ (від латинського cultus - вшанування) – інститут вшанування та поклоніння речам, явищам, істотам [17] . Існував культ вогню, культ води, грози, землі, вітру, хліба, дерев, тварин та рослин, небесних світил, предметів. З культами землі та сонця тісно пов’ язувався кул ьт зерна та хліба. Вважалося, що зерно та хліб вбирають в себе сонячну енер гію та силу землі. Усі ці культи співіснували одночасно, їхнє зародження було пов’ язане з набуттям певних знань про навколишній світ. Тому народні прикмети своїм змістом пов’ язані з цими культами. Поряд з обожненням природних явищ та небесних світил стародавні україн ці створили цілий світ богів, серед них наймогутнішим були бог неба – Св арог: “Якщо рано в небі з’ являється “попіл” – червон іє небо, то на вітер, а як у вечері, то на сніг або дощ” . Бог сонця Дажбог: “Сонце в темнуватому прозорому колі, або червоне перед заходом – чекай вітру” . Бог вітру Страбог: “Якщо вітер довго віє з одного боку, але раптом змінив напрямок, - скоро задощить” . Бог родючості і скотарства – Велес, бог грому і ві йни – Перун “Грім узимку – на сильний вітер і сніг” . “Грім напровесні на голе дерево – погано вродять зернові” . Дохристиянський світогляд, вірування, народна пс ихологія органічно увійшла в систему усної народної творчості давніх ч асів, що реально відобразило життя народу у давні часи. Офіційною релігією українців, як і інших східних слов’ ян було правосла в’ я – один із різновидів християнства, воно давало нові можливості роз витку духовного і матеріального світу. Разом з новим віруванням, христия нство принесло нову мораль; а також – негативне ставлення до язичества, до магії та чаклунства, поклоніння силам природи [42] . Будучи абсолютно відмінним від існуючого на українських землях язични цького світогляду, християнство вступило в боротьбу зі старими традиці ями. За час цієї боротьби християнство перетворювало місцеву культуру ч асом саме підпадаючи під вплив місцевих звичаїв. Християнство уживалося з різними повір’ ями і прикметами, які своїм кор інням сягали у дохристиянські релігійні уявлення: віра у чаклунство, у “ порчу”, наврочення та інше: “Якщо на Різдво чиясь ложка буде перевернута – власник скоро піде з цього світу” . “Якщо на Благовіщеня вагі тна жінка працюватиме – дитина народиться калікою” . А християнські святі сприймалися народом як видозмінні образи язичниц ьких богів . Святий Ілля – з’ єд нувався з Перуном, а дрібні божества і духи дожили навіть до нашого столі ття: “Якщо прийде Ілля, то наробить у полі гнилля” . “До Іллі мужик купається, а після Іллі і на кущі не сохне” . “Збіги християнських і язичницьких свят занадто численні, щоб бути лише справою випадку. Вони свідчать про компроміс, до я кого церква у час свого торжества вимушена була вдатися з протидіючими к ультами, що навіть переможені, ще не втратили свого впливу” [41] . У багатьох традиційних святах існує чимало язичницьких рис. На Різдво – це ряджені, колядники, ворожіння: на погоду, на рік, на майбутній врожай, лю дські долі. На календарно-обрядовий цикл, в основі якого лежали старі вірування та у явлення, накладалися церковні свята, які за своєю суттю залишалися язичн ицькими [38] . Священне право на вільну працю народ вироблював століттями, у праці він відстоював свою честь, гідність. Цінність людини вимірювалася передусі м її ставленням до праці. І не випадково основу народної педагогіки стан овило трудове виховання: “Якщо хочеш грибів назбирати – треба до схід сонця вставати” . “Змарнуєш на жнивах хвилину – втратиш не одну зерн ину” Згідно з народним світоглядом людина була невід’ є мною від природи. За аналогією з природою навіть вік людини порівнювався до певної пори року (дитинство – весна, молодість – літо, зрілість – ос інь, старість - зима). Основним осередком виховання була сім’ я, тут дитина пізнавала перші моральні цінності, любов до краси свого краю, а саме голо вне правило – поводження в природі, сезонні зміни, прикмети: “Як у серпні дбаємо – так зимою маєм о ” . “На нивку гній, на скотину лій, а на спину здоров’ я” . “Не чіпай гнізда лелеки – хата згорить” . Народна метеорологія – одна з найдавніших галузей народних знань, що обіймає систему народних прикм ет, раціональних спостережень і достовірних передбачень про природні з міни на близький чи віддалений час [40] . Землеробський характер господарських занять українців зумовлював ціл ковиту залежність успішного проведення сільськогосподарських робіт, а відтак кліматичних умов. Усвідомлення цього вимагало уважно приглядат ися до навколишнього середовища, розвивати спостережливість, виявляти причинно-наслідкові зміни між зміною певних атмосферних явищ, характер ом поширення звуку, поведінкою тварин, станом рослин та наступною зміною погоди. Широко побутували прикмети, що дозволяли прогнозувати погодні зміни пр отягом найближчого часу за особливостями сходу і заходу сонця, його коль ору, за виглядом нічного неба, за яскравістю зірок та місяця. Так, повсюди вважалося чистий захід сонця – на добру днину, яскраво-черв оне сонце – на вітер. Червоно-багряні зорі – на непогоду, ясне зоряне неб о на погоду. Довголітній набуток ставав стрункою системою господарської та побутов ої діяльності. Навіть в наш час, коли виникли наукові теорії народні прикмети не витрат или своєї пріоритетності, а сприяють виробленню обґрунтованих традиці й величезного досвіду народу. Система, на якій базуються сільськогосподарські народні прикмети була живучою на Україні ще в 20-30рр., переважна більшість хліборобів користувал ося нею. Селяни безпомилково могли визначати строки посіву городніх і зе рнових культур, підтримувати родючість ґрунтів, вміло завбачати погоду. Власне довголітній досвід допоміг селянам отримувати високі врожаї на своїх присадибних ділянках, що значною мірою врятувало багатьох від стр ахітливого голодомору, штучно створеного сталінською системою на Укра їні [2] . Це – словесні мініатюри, що в процесі формування за кріпились як своєрідні усталені форми, образні кліше. Побутуючи частина з них втратила своє первісне значення: “Якщо здалеку чути потяг – буде дощ”. “Придивіться до візерунку на шибці: якщо їх пагони спрямовані вгору – м орози триватимуть, а коли вниз – бути відлизі”. Релігією давніх українців було язичництво, яке в ус іх своїх проявах протиставляється християнському вченню. Дохристиянсь ких світогляд дає можливість пояснити різноманітну тематику народних прикмет, яка пов’ язана з язичницькими культами (вогню, води, грози, землі , хліба, дерев, тварин рослин, небесних світил, сонця, предметів землеробсь ких знарядь, предків), залишки яких наявні у християнській релігії та поє днані з календарно-обрядовими святами (дідух, обереги). Будучи від природ и дуже спостережливими та користуючись попередніми знаннями селяни уз агальнювали природні та біологічні фактори у прикмети: “Якщо вітер посилюється під час дощу і напрямок йог о змінюється проти годинникової стрілки – чекай швидкого потепління” . Які мають практичну вартість ще на сьогоднішній де нь, бо національними рисами української ментальності є їх любов до рідно ї природи, її обожнення та прагнення з нею гармонічних стосунків. “Соловей співав усю ніч – перед гожим днем”. “Якщо початок травня холодний, то наприкінці місяця буде тепло і навпаки”. Не знаючи природних законів, люди не розуміли до кін ця чому певні причини викликають завжди ті ж наслідки, але спостерігали залежність між різними явищами, укладаючи ці спостереження у словесні ф ормулювання, поради. Ці явища поступово прив’ язувалися до дня, що запам ’ ятовувався (здебільшого якогось свята). Поступово утворився народний календар – перелік прикмет на кожен день і пов’ язана з ним народна муд рість, де використано власні імена: “На Юрія (5 травня) роса – не треба коням і вівся” . “На Василя (14 січня)на деревах біло, то буде і в коморі мило” . “Який день на Різдво – такий і на Петра” . Народний календар мав практичне застосування і баг ато в чому впливав на господарську діяльність селян-хліборобів. Початкові вірування українського народу найбільше зв’ язані з життям, з природою свого довкілля, бо це вимагалося їх господарським побутом, їх натуралістичними віруваннями. Людина хотіла бути зі своєю природою в на йкращих стосунках, бо ясна річ бачила, що в усьому залежить від неї, і тому постійно зверталася до сонця, зірок, Землі [19] . Знамення чи явище на не᳠– дивували весь народ, комети завжди віщували нещастя, і люди боялися їх з найдавніших часів. А от сонце з давніх-давен н аші предки вважали святим. Зроду віку пращури були сонцепоклонниками, об ожнювали небесні світила і його променисту вогняну силу. Сварог, Дажбог, Хорс – всі ці слов’ янські божества так чи інакше пов’ язані з сонцем і його життєдайним початком. Стародавня людина уявляла сонце у вигляді вогняного колеса, що котилося небом. Гріхом було показувати на сонце пальцем – усохне палець, або вико ле собі око; кидати каміння на сонце – бог хліба не дасть. Образ сонц я часто зустрічається в народни х прикметах: “Стовп біля сонця взимку – на мороз, влітку – на по суху” . “Якщо сонце сходить в тумані вЂ“ буде тихо і душно” . “Духота під час ходу сонця означає, що під вечір задощить” . “Не лягай спати перед заходом сонця – матимеш страшний сон” . Образ грому , посланця неба й в огню, який має цілющу силу привертав увагу спостережливого народу. Люди помітили, що весною як гримить перший грім, треба спиною обпертися об дер ево чи об щось інше і спина не болітиме до нового грому у наступному році. “Грім на початку березня – на шкоду житу і ячменю, бо буде рання весна”. Особливе значення надавали люди вперше почутому гр ому. Вважали, що грім, блискавку, град викликають духи: “Перший грім при північному вітрі – холодна весна, при східному – суха й тепла, південному – тепла, західному - мокра”. “Вранці чути безперервний грім - надвечір піде дощ з градом” “Глухий грім – на тихий дощ” . Образ води шанувався народом. Вода – колиска людства, першість. Слово “Рус” – озн ачає “вода.” “Якщо вода дуже шумить у горах – буде непогода” . “Якщо на воді під час дощу з’ являютьс я. бульбашки, то негода недовго” . “Вода потемніла в річці – перед грозою” . Багато народних передбачень становлять прикмети п ов’ язані зі станом атмосферних змін , різними метеорологічними явищами. Наявність туману , р оси вранці вважалося доброю ознакою погоди, а рух хмар проти вітру – вірною при кметою негоди. Зважали також на колір та форму хмар: важкі та сірі – на гр озу, червонувате при заході сонце – на вітер. “Білі зимові хмари – на мороз” “Якщо після нового року хмари рухаються проти вітру – падатиме сніг” До достовірних належали також прикмети пов’ язані з певними змінами в атмосфері, які спричиняють зміну стану пр едметів та явищ : “Духота в повітрі – на грозу” . “Зволожується сіль чи хліб – на негоду” . “Дим стелиться, погано горять дрова – на відлигу” . Значна група прикмет ґрунтується на спостереження х за поведінкою тварин, комах, пт ахів, риб . Перед дощем крила комах зволожуються і комахи опускаються в нижчі шари п овітря, де їх ловлять птахи та риби. Через те поширені такі прикмети: “Ластівки літають низько – на дощ” . “Риби вискакують з води і ловлять комах – на непогоду” . “Якщо бджоли не вилізають з вуликів – слід чекати дощу” . “Перед негодою мурашки закривають більшість ходів у мурашник” “Горобці літають зграйками – на суху і ясну погоду ” . Значна увага приділялася спостереженням за поведі нкою тварин, птахів. Переважали тут свійські тварини і птахи . Кіт дере лапами, собака качається – на вітер. Кури чубаються – на дощ. Качка ховає голову – на х олод. “Голуби розворкотілися – на тепло” . “Якщо кіт згорнувся в клубочок і лапками приховав писок – похолодає, а коли вмивається – на суху погоду” . “Корови лягають спати на дворі – буде гарна погода, під навісом - занегодить” . “Худоба збивається докупи – на негоду” . Достовірними прикметами вважали також зміни у рослинному світі: “Якщо шишки високо на смереці – на довгу холодну з иму, а якщо низько навпаки” . “Рано жовтіє листя – рання зима буде” . “Багато лушпиння на цибулі вЂ“ буде люта зима” . Спостерігаючи за життям рослин люди помічали, що ок ремі з них розкривають своє листя або квіти в теплу погоду і закривають в холодну. “Квіти сильно пахнуть перед дощем” “Квіти пахнуть здалека – на вітер” . “Багато було пролісків – гарно вродить картопля” . “Доки не розвилася жовта верба – не висаджуй у ґрунт будь-якої рос лини”. Образ Місяця часто приваблюв ав увагу людей. Особливо багато прикмет пов’ язано з молодим місяцем, йо го п оявою на небі (“місяць-молодик” ). Матері впевнені: якщо немовля народиться на молоди ка, то і в старості виглядатиме молодо. Повний місяць приносить багатств о немовляті; “Місяць блідий – буде дощ” . “Райдужне коло навколо місяця-молодика – буде вітер і хмари” . “Якщо місяць народився і водою обмився, незабаром з адощить” . “Круті роги взимку – на мороз, влітку на мокру погоду” . Цікавим виступає у народних прикметах образ веселки . Здається кольори всіх зелених квітів відбилися в н ій. Кольори веселки, її розміри та поява у різних кінцях неба багато про що говорить бувалому мандрівнику: “Висока крута веселка – на пого ду, низька і смугаста – на дощ”. “Вечірня веселка обіцяє добру погоду , а ранкова на заході - мокру” . “Червона веселка – спека і вітер” . “Якщо веселку видно і після дощу, але вона швидко зникຠ– на погожу днину” . Річний календар українці поділили на чотири пори р оку, кожна з яких має свою систему свят. Левова частка цього набутку тради ційно припадає на січень. З останнім місяцем зими у хліборобів було пов ’ язано багато прикмет. Особливо довіряли люди Стрітенню, оскільки в цей день начебто зустрічається зима з літом: “Відлига на Стрітення – рання і тепла весна” . “Якщо на стрітення холодно, то вже скоро весна” . “Сніг на Стрітення – весна дощова, хурделиця – пізня та холодна” . “Похмуро і без сонця – дошкулятимуть морози” . “На Стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга” . Існує багато прикмет, які підтверджуються науковим и даними. Помічено, що людина, хвора на ревматизм, з підвищеною нервозніст ю, хворим серцем або легенями краще за інших відчуває зміну погоди: “ Коли руки або коліна ломить – буде переміна погоди” . “Здорову людину опівдні знемагає сон – буде дощ” . Цікавим і по-своєму мудрим є календарне регламенту вання шлюбних обрядів. Знавці весільних церемоній знають, що народна мор аль чітко визначала строки їх проведення. Зокрема, заборонялося шлюбува ти молодят у другій половині весни і протягом літа: “Хто у травні звінчається, то буде вік маятися” . “У травні оженився, то вік журився” . “У маю розум ний жениться, а дурна заміж йде а в жовтні розумна заміж йде, а дурний жениться” . Весілля, традиційно на Україні являло значну подію. Тому жовтень називали “весільником”, починаючи з Покрови (14 жовтня), дозво лялося справляти весілля: “Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста, а як прийде Покрова – зареве дівка, як корова” “Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат – шлюбним вінцем” . Система народних прикмет має своєрідну струнку іст оричну структуру, яка включає в себе два головних історичних шари традиц ійної побутової культури, які визначають два типи української ментальн ості – землеробську: “Сівбу визначають так: зацвіла ліщина – час сіяти моркву, мак; запахтіла калина – сій огірки, гарбузи” “З’ явилися квіти на бузині вЂ“ прийшла пора висівати льон” . “Зацвіла горобина – пора братися за огірки й помідори” . Козацький тип ментальності формувався на пріорите ті чоловіка-сильного, мужнього “лицаря”, на ідеї дороги, походу – на відм іну від прив’ язаності до землі та статусу жінки – символу стабільност і й землеробської праці: “У поле вирушай, козаче, вже весна соколом плаче” . “Прийшла Покрова – сиди, козак, дома” . “Копита в коней потіють – на тепло” . “Коні жадібно їдять траву, форкають і хропуть – погода зіпсується” . “Якщо кожух став гнучким і м’ яким – чекай тепло й опадів” . “Кінь лягає на землю – перед снігопадом” . Аналізуючи зміст народних прикмет природознавчог о характеру можна виділити такі загальні образи: космічні (зірки, місяць, хмари, небо, сонце); метеорологічні (туман, роса, веселка, дощ, вітер, гроза, г рім); поведінка тварин, комах, риб, птахів; рослинний світ (квіти, дерева, кущ і); спостереження за неживою природою (земля, вода, роса); пори року, місяці; людина і здоров’ я; землеробсь кі роботи. 1.2 Педагогічні можливості народних прикмет природо знавчого характеру в умовах п очаткової школи Народн і прикмети природознавчого характеру – це сталі вислови, в яких певні явища природи відповідно до змін пір року пов’ язу ються з кліматичними чи погодними змінами [6] . В них відображені зміст і особливості народного світосприймання, знанн я, які виконують у житті орієнтуючу, регулюючу і прогнозуючу функції. Так і згустки народних спостережень, передбачень часто зафіксовані в крила тих виразах, усталених висловлюваннях. У прикметах та віруваннях сконце нтровані результати багаторічних спостережень дідів і прадідів над яв ищами природи, порами року, флорою і фауною рідного краю. Наприклад: "Багато хрущів весною — на жарке літо", "Не руйнуй гнізда ластівки, бо будеш з ластовинням" та ін. Прикмети погоди, що передавалися з покоління в покоління, постійно перев ірялися та доповнювалися безпосереднім досвідом людей. Про те, що люди д уже уважно і вдумливо спостерігали найменші зміни погоди, свідчить різн оманітна народна термінологія. Так, “годиною” називали ясну і сонячну по году, “негодою” – погану погоду. Відповідно зиму називали “погожою”, “х азяйською”, “сирітською”, “гнилою”. При цьому під педагогічним потенціалом народн их прикмет розуміємо сукупність можливостей педагогічного впливу на о собистість, що формується й розвивається, а також їх можливостей цілеспря мованого використання в навчально-виховному процесі. Народні прикмети одухотворяють природу, вч ать дітей берегти, примножувати та пізнавати її особливості, закони розв итку. Вони є складовою частиною багатьох галузей народних знань — народ ної біології, астрономії, медицини, метеорології, хліборобської справи т ощо. Народні прикмети у цікавій, нерідко дотепній і кмітливій формі розк ривають важливі грані життя природи, людей. Глибоке знання народних прик мет сприяє підготовці молоді до самостійного життя, успішної трудової, г осподарської діяльності в майбутньому [5] . Програма навчального курсу “Я і Україна. Довкілля” дає можливість посил ити дійовість, практичність навчання, його вияви на розвиток творчих зді бностей шляхом використання народних прикмет прир одознавчого характеру. Важливо ю умовою формування творчого мислення через природу є організація спос тережень. Вони розпочинаються з розвитку молодших школярів уміння бачи ти природу. Адже відомо, що дивитися - це не означає бачити . Уміння бачити, уміння помічати те, що на перший погля д, не відрізняється чимось особливим, - це, образно кажучи, повітря, на яком у тримаються крила думки [3]. Вчитель не повинен обтяжувати д итину лавиною знань про предмет, а вміти відкрити перед нею в навколишнь ому світі щось одне, але так, щоб залишилось щось недомовлене, щоб дитині з ахотілося ще і ще повернутися до того, про що вона дізналася. Саме здатніс ть молодшого школяра до знаходження невідомого у відомому, незвичайног о у звичайному, до постановки запитань, які фіксують невідоме, виступают ь як ланка народження проблеми, як етап з якого починається розгортання мислительного пошуку . У цьому аспекті використанн я народних прикмет природознав чого характеру , покликане викон ати вище згадані завдання, оскільки дають дітям не лише знання, а й збільш ують рівень пізнавального інтересу, рівень дослідницьких вмінь на осно ві власних спостережень [11] . Цінність спостережень за приро дою полягає в тому, що в дітей виробля ється певний стиль мислення і в процесі мислення вони прагну ть до конкретних фактів, перевіряючи правильність і ст ан практикою, досвідом. Дослідн ицький підхід є р исою мислення учнів, які прагнуть як найглибше перевірити правильність висновків пр о закономірності явища природи. Дослідження правдивості народних прикмет спри яє сам остійності, творчому характеру розуму. На уроках серед природи діти спостерігають, дослідж ують середовище, в якому живуть, перевіряють народні прикмети, пов’ язан і з погодою, знаннями в ро слинному, тваринному серед овищі [31]. При ознайомленні учнів з багатогранністю навколишнього світу шляхо м вик ористання народних прикмет природознавчого характеру формується гармонійно розвинута особистість , в якій розвивається уявлення, щ о природа єдине ціле, виробляються інтелектуальні і практичні вміння, ви ховується шанобливе ставлення до природи, формується науковий світогл яд, біоцентричне, екологічна культура мислення, вміння пізнання дійснос ті, що задовольняють потяги дитини до дослідництва і висновків, конструю вання комунікації. Використання народних прикмет природознавчого характеру на думку педагогів дозволяє вирішити наступні завдання: - розкри ття цілісн ості природи; - моделюв а ння зв’ я зк ів між живою і неживою природ ою; - формува ння умі н н я порівнювати, класифікувати, вс тановлювати подібність за аналогією ; - розвиток уміння доводити істинність судження. - о володіння зазначеними вміннями шляхом залучення до самостійно го пошуку знань; - поєднання теорет ичної і практичної підготовки молодших шк о л ярів , тобто на основі знань формувати в учнів практичні вміння [27] . Перевірені багатовіковим досвідом надбання народ ної мудрості становлять ідейно-моральну основу виховання, яке має націо нальні та загальнолюдські аспекти. Пошуки активних форм і методів роботи, навчально-виховного процесу сприяють, щоб ефектив ність уроків природознавства була якомога вищою. Освіта і виховання є найважливішими компонентами к ультури, яка й усьому світі розвивається національними шляхами. Вихован ня — це насамперед "вбирання" в себе кожною особистістю духовності куль тури рідного народу, його національного духу, буття. Відтворюючи себе з п окоління в покоління (фізично і духовно) і турбуючись про свою вічність б уття в дружнім колі народів світу, кожна нація (етнос) піклується про вихо вання дітей, щоб вони продовжували у віках культурно-історичні традиції батьків, дідів і прадідів. Продовжуючи традиції народного передбачення, учні переконуються в тому, що люди праці проводили постійні спостереження за сонцем, місяцем, небом, хмарами, вітром, рослинами і тваринами, відкриваюч и певні закономірності і фіксували їх у прислів'ях, приказках, прикметах. Народ помічав за народним календарем закінчення літа знаменує день Мак овея, "Першого Спаса", (14 серпня). У цей день можна було востаннє робити хлібо робські толоки. За народними спостереженнями, починається відліт у вирі й ранніх птахів. У храмах освячують воду, квіти, голівки маку. 19 серпня почи нається другий, або "Великий Спас". Це одне з найбільших народних землероб ських свят. Зібрані овочі, фрукти, ягоди, гриби, мед тощо несуть освячувати до храмів. У таких звичаях кінця літа -- гідність господаря землі, гордіст ь за високі врожаї. Народ освячує, поетизує нелегку хліборобську працю і, як дорогоцінну естафету, передає свою працелюбність, хазяйновитість, тв орчу підприємливість у спадок підростаючим поколінням. Участь учнів, у т аких традиціях, звичаях формує в них пошану до важкої хліборобської прац і, вчить розуміти її високу красу [20] . Народний календар виконує життєво важливу функцію прогностика погоди, інших явищ, природи, видів трудової діяльності людини, поведінки. Календ ар втілює в собі відомості про походження українських, в тому числі регі ональних назв місяців, а також пов'язані з ними крилаті вирази, жанри фоль клору. Кожна людина-трудівник, яка не відірвалася від рідного народу пос тійно використовує прогностичні функції народного календаря, щоб кращ е організувати своє життя, господарську діяльність, побут і дозвілля. Ти м більше це стосується молоді, у якої обмаль життєвого досвіду. Тому пізн ання народного календаря як прогностика вкрай необхідне для учнів. Вивч аючи прогностичні функції народного календаря, учні вчаться творчому м исленню: вони аналізують, зіставляв географічні, біологічні, метеоролог ічні і астрономічні фактори, відшукують між ними взаємозв'язки і взаємоз алежності, роблять узагальнення, доходять самостійних висновків, які зб ігаються з народними спостереженнями, прикметами [22] . У житті часто бувають нестандартні, а то й екстремал ьні ситуації (в лісі, на воді, вночі тощо), тому глибоке пізнання учнями нар одного прогнозування, методів і прийомів орієнтації в будь-яких драмати чних обставинах сприяє зміцненню здоров'я, попередженню трагічних випа дків. Для кожного учня життєво необхідним є вивчення прогнозуючого потенціа лу народного календаря, який стосується змін погоди, уміння знати народн і прикмети: "Вінця навколо сонця — на дощ", "Небо над лісом посиніло — буде тепло", "Зірки стрибають — на мороз", "Не до Різдва йде, а до Великодня: вночі тріщить, а вдень плющить" та ін. Народні передбачення сприяють правильному веденн ю господарства, готують учнів до самостійної трудової, виробничої діяль ності. Наприклад: "Дощ на зелені святки — будуть великі достатки", "Сонце в кругах — до урожаю", "На стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб — до плуга", "На Благовіщеня вин осять вулики з бджолами тощо. Народний календар як прогностик визначає також стр оки, в які найдоцільніше і дорослим, і молоді займатися побутовими справ ами, проводити дозвілля, реалізовувати певні норми, стиль і спосіб повед інки. Наприклад: "З Юрія хороводи, з Дмитра — вечорниці", "Великий піст усім при тисн е хвіст", "Прийде Влас – з печі злазь" та ін. [42] . Календарні прогностичні спостереження, мудрі наст анови народу привчають учнів все глибше розуміти природу рідного краю, в часно ставити і розв'язувати природоохоронні завдання, уникати зайвих т урбот, ускладнень у житті, не допускати прорахунків у господарських спра вах. Матеріали про народний календар як прогностик вико ристовуються на уроках народознавства, рідної мови та літератури, геогр афії, фізики, астрономії, в багатогранній позакласній і позашкільній роб оті. Народ, навчання і виховання - ці поняття взаємопов'язані, вони не існу ють одне без одного. Адже так повелося в історії людства, що кожен народ ві д покоління до покоління передає свій суспільний та соціальний досвід, д уховне багатство як спадок старшого покоління молодшому. Саме так створ юється історія матеріальної і духовної культури нації, народу, формуєть ся його самосвідомість. Народ завжди виступає учителем і вихователем мо лодшого покоління, а виховання при цьому набуває народного характеру. Ті льки народне виховання, зауважував К.Д.Ушинський, є живим органом в істор ичному процесі народного розвитку, таке виховання набуває надзвичайно ї впливової сили на формування національного характеру, на ціональної психології людини [21 ]. Перлини виховної мудрості народу, невичерпна своєрідна скарбниця форм і засобів народного навчання та виховання становлять золотий фонд наро дної педагогіки, одного з чинників колективної народної творчості. Розділ 2. Дослідницько-експерименталь на перевірка ефективності використання народних прикмет природознавч ого характеру в початковій школі 2.1 Аналіз думки вчи телів щодо можливості та доцільності використання на уроках «Я і Україна» народних прикм ет природознавчого характеру З метою вивчення думки педа гогів щодо можливості та доцільності використання народних прикмет на уроках «Я і Украї на» було проведено анкетування вчителів початков их класів Підволочиського району, Те рнопільської області. Було опитано 20 респондентів , які дали відповіді на питання розробленої нами анкети. Зразок анкети, яка пропонувалася вчителям подана у додатках. (Додаток 1) Аналіз проведен ого анкетування показав, що усі вчителі схвально с приймають ідею використання народних прикмет на уроках «Я і Україна» . Деякі з них висловили думку про реалізацію даної проблеми і в позаурочний час. Вчителі переконані, що н ародні пр икмети у цікавій, нерідко дотепній і кмітливій формі дозволяють просто та доступно розкри ти важливі питання єдності природи, розуміння її глибин ності. Вони, несучи у собі великий багаж наукових знань, спонукають до пер евірки їх достовірності, формують у дітей власні переконання. Усі вчителі одноголосно стверджують, що фенологічні спостереження є обов’ язковим етапом уро ку «Я і Україна» , оскільки дитина ніколи не пізнає природу, якщо у неї не будуть розвиватися вміння та навички аналізувати природні зміни. Внаслідок обробки даних отриманих в результаті а нкетування, виявлено, що більшість вчителів на ета пі уроку фенологічні спосте реження використовують метод спостереження, роз повідь, бесіду, тільки деякі застосовують роботу в групах, пояснювально- ілюстративний, репродуктивний, евристичний методи. Більшість вчителів в важають , щ о проблема використання на уроках «Я і Україна» нар одних прикмет природознавчого характеру в теорії н авчання розроблене недостатньо, і що вони недостатньо забезпечені наук ово-популярною літературою з даної проблеми. Аналізуючи питання, чи достатньо навчального мате ріалу підручника для пізнання навколишнього сві ту, особливостей змін та взаємозв’ язків у природі , більшість вважають, що ні, деякі використовують ще і додаткову літературу. На сьогоднішній день рівень знань молодших школя рів про народні прикмети та їх прогностичний характер , на думку вчителів, є недостатній. В процесі вивчення курсу “Я і Україна” вчителі встановлюють єдність піз нання, переживання і діяльності учнів за допомогою екскурсій, бесіди, пр актичної роботи, на основі спостережень, наочного матеріалу, обговоренн я різних ситуацій, поєднують пізнавальну самостійність учнів із відпов ідними методами навчання за джерелом знань. Щоби змінити світосприйняття дітей в цьому напрямку, вчителі відповіли, що потрібно частіше використовувати народні знан ня на уроках, у позаурочний і позашкільних заняттях, доповнити навчальний матеріал підручника, збіл ьшити кількість екскурсій, більшу увагу приділяти практичній діяльнос ті, більше залучати дітей до практичної діяльності. Отже, проблема використання на уроках «Я і Україна » народних прикмет природознавчого характеру от римала належне опрацювання на рівні загальнонаукового уявлення. Дещо г ірше розроблена вона на рівні навчального предмета, навчального матері алу, педагогічної діяльності і особистісного надбання учнів. 2. 2 Метод ика використання народних прикмет на уроках «Я і Україна» в початковій школі Використання на уроках «Я і Україна» народних прикм ет передбачає: 1) навчання учнів сприймати природу не як окремі п редмети і явища, а як єдине ціле, де всі предмети і явища перебувають у вза ємозв'язку і взаємообумовлені; 2) навчання учнів розглядати природу не в стані сп окою і нерухомості, а в стані безперервного руху і розвитку; 3) систематичне закріплення у свідомості учнів п оняття предметів і явищ, які розвиваються за законами природи. Щоб навчити учнів самостійно розкривати існуючі в природі зв'язки, наприклад між окремими складовими елементами погоди, по годою і поведінкою тварин, доцільно запропонувати дітям перевірити дос товірність народних прикмет і пояснити їх. Якщо учні не раз пересвідчать ся в істинності того або іншого наукового положення, воно стане їхнім вл асним переконанням, і вони будуть його відстоювати. Домінуючим методом тут виступає метод спостереже ння. У зв'язку із спостереженням можна ознайомити учнів із науковими дослідж еннями в галузі метеорології. Дати завдання перевірити народні прикмет и поліпшення чи погіршення погоди, що ґрунтуються на тривалих спостереж еннях людей над закономірностями природи. О.Я. Герд один із засновників методичної систем викладання природознавс тва відмітив, що реальні знання одержані людством шляхом спостережень, п орівнянь , дослідів, а ніяк не чи танням статей. Ось чому спостереження є одним з основних методів придбан ня природничих знань в початкових класах. Спостереження дозволяють сформувати конкретні і о бразні уявлення і поняття про навколишню дійсність і на цій основі розви вати логічне мислення усну і писемну мову молодших школярів. Вони сприяють формуванню основ наукового світогляду переконують дітей в постійній зміні і розвитку пр иродних явищ, їх взаємозв’ язку і закономірності всього, що відбуваєтьс я в природі, матеріальності світу і єдності природи. Спостереження — це суб’ єктивна діяльність, оволодіння якою призводить до формування уміння спостерігати. З цим умі нням пов’ язаний розвиток такої якості особистості, як спостережливіс ть. Спостережливість — це прагнення і уміння найповніше помічати о собливості тіл і явищ, у тому числі й такі деталі, які здаються зовні недос татньо помітні і на перший погляд малоістотні, уміння помічати незначні відмінності, зміни в предметах і явищах. Спостережливість — важлива рис а особистості. Вона впливає на структуру і зміст інших психічних процесі в, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибше мислить і розум іє. Це полегшує засвоєння знань та умінь, забезпечує кращі результати в н авчанні, позитивні емоції, розвиває пізнавальні інтереси, впливає на пов едінку. Важливість і необхідність спостережень молодших школярів у про цесі вивчення природознавства незаперечна. Спостереження допомагає формувати одну із важли вих якостей особистості – спостережливість, яка пов’ язана з вихованням стійкої уваги, розвитку пам’ яті. Допитливості, вмінням встановлювати зв’ язки між пр иродними явищами. Правильно організовані спостереження допомагають вихованню таких нео бхідних якостей як працелюбство, акуратність, дисциплінованість, почут тя відповідальності перед колективом, бережливе відношення до приладі в, шкільного майна, сприяє волі, наполегливості в досягненні мети, розвив ає ініціативу і наполегливість. У дітей розвиваються навики по роботі з метеорологі чними приладами, моделями, вміння, необхідні для оформлення записів про погоду, складання і читання діаграм. Всі ці вміння мають велике значення в підготовці у чнів до практичної діяльності. Методику використання народних прикмет на уроках «Я і Україна» в початк овій школі поділяємо на три етапи: підготовчий, польовий, підсумковий (зав ершальний). 1) Підготовчий етап полягає в ознайомленні моло дших школярів з народними п рикметами та програмою спостережень . Педагог-керівник повинен: а) добре ознайомити дітей з особливостями існуючи х в природі зв'язків між окремими складовими елементами погоди, а також п огодою і поведінкою тварин; б) розробити та пояснити дітям план перевірки достовірність народних пр икмет в природі; в) вибрати (разом з дітьми) ті народні прикмети, які є доступними дітям для перевірки їх достовірності, та характеризуються повторністю, щ о є уже важливо для встановлення чітких закономірностей; Обов’ язковим етапом уроків «Я і Україна» є фенологічні с постереження, на якому учні розвивають вміння та навички аналізувати погодні умови та зміни у природі. Розр облена нами методика передбачає на даному етапі виявлення закономірно стей змін у природі з використанням н ародни х прикметам. На ведемо приклад фрагменту такого уроку (14 грудня ) . ІІ. Фенологічні спостереження. Вчитель: Діти, який стан неба сьогодні? Чи є опади? Чи є вітер, я кий його напрям? Які зміни у природі ви спостерігали на протязі тижня? Яка середня температура повітря за тиждень? Діти: Відповідають. Вчитель: Що цікавого в приро ді ви помітили по дорозі до школи? Діти: Галки і ворони сиділи на верхівках гілок. Вчитель: Молодці діти. В нар оді кажуть: Якщо галки і ворони сид ять на верхівках гілок, слід чекати ясну погоду, а сідають в крону на нижні г ілки – на вітер. Давайте ми запишемо цю прикмету у свої зошити фенологічних спостережень і перевіримо її достовірність. Діти: Голуби ховають одну ніжку в пір’ я . Моя бабуся казал а , що слід чекати різкого похолодання. Вчитель: Добре діти. Давайт е запишемо та перевіримо і цю прикмету. А ще в народі вважають, якщо до 13 гру дня (Парамона) сніг не випаде, зима буде теплою, якщо сніг вже лежатиме - сні жна і холодна. Так діти, разом із вчителем , формують перелік народних прикмет, пов’ язаних із добовими та сезонним и змінами на даному уроці , а також отримують завдання п еревірки їх достовірності. Якщо ці зміни добоⳠ– то на наступному уроц і, якщо сезонні вЂ“ то після їх тривалого аналізу. г) організувати фронтальну, групову або індивідуальну роботу, відповідно до м ети та поставлених завдань. - фронтальні спостереження здійснюються усім класом за одн аковим завданням під безпосереднім керівництвом учителя. У процесі бес іди діти осмислюють і конкретизують об'єкти і цілі спостережень, актуалі зують опорні знання та уміння, визначають задачі і складають план. Кожне завдання перед розв’ язанням повторює ться вчителем або учнем («За чим будете спостерігати?.. Далі простежте за . ..» та ін.). Це зорієнтов ує дітей на систематичне зіставлення проміжних результатів з кінцевим и цілями спостереження. Обговорення етапів і наслідків дозволяє учител еві здійснювати поточний контроль за спостереженням і його коригувати. Крім того, словесне вираження результатів спр иймання вголос одним учнем, а про себе іншими дозволяє кожній дитині усв ідомити зміст, порівняти власний результат із результатами однокласни ків, при потребі придивитись, прислухатись, звернути увагу на окремі дет алі. Загальний висновок за такими спостереженнями формулюється учител ем (якщо складний) і повторюється учнями або робиться школярами самостій но. - групові спостереження. Завдання виконуються групами п о 2-4 учні. Групи можуть складатися з учнів з однаковим («сильні», «середні», «слабкі») і різним рівнями підготовки. Такі групи не стабільні. Склад їх р ухомий і визначається «зоною актуального розвитку» дітей на кожному ко нкретному етапі навчання. Обов’ язковим для створення групи є врахуван ня інтересів учнів та їх взаємин. Залежно від навчальної ситуації, дидактичної цілі використання методу спостереження у процесі навчання можливе зас тосування різних варіантів методики організації групових спостережен ь. 1. У групах діти з однаковою підготовкою. Завдан ня за змістом однакові для всіх груп. Підготовка до безпосереднього спри ймання здійснюється фронтально. Далі діти ведуть спостереження групам и, коментують і обговорюють їх разом. Учитель контролює всі групи, але зна чну увагу приділяє слабшим учням. Загальний висновок робиться фронталь но. 2. У групах діти з однаковою підготовкою. Завдан ня для груп різні за змістом. Така робота доцільна на підсумковому уроці, коли діти володіють теоретичними знаннями, а деякі спостереження вони в же проводили в ході засвоєння окремих тем розділу. Дидактична ціль цих с постережень конкретизувати теоретичні знання, уточнити сформовані уяв лення і розширити. Рівень самостійності дітей у такій ситуації зростає, тому вчитель диференціює завдання через зміст і міру своєї допомоги. Нап риклад, для слабших учнів вибираються простіші об’ єкти спостережень, к онкретні тіла і явища, пропонується детальний план спостережень, здійсн юється безпосередній контроль. Наслідки спостережень кожної групи обговорю ються фронтально. Діти роблять висновки, показують свої об’ єкти спосте режень, коментують етапи спостережень, їх послідовність. 3. У групах діти з різною підготовкою. Методика о рганізації може бути подібною до попередніх варіантів. Різниця у тому, щ о «сильні» учні допомагають слабшим. - індивідуальні спостереження виконуються кожним учнем самос тійно. В основному вони ведуться під час виконання домашньої роботи. В ін дивідуальних завданнях найповніше враховуються індивідуальні особли вості, рівень розвитку і підготовки, пізнавальні інтереси школярів, що д осягаються різними шляхами. Наприклад, може бути однакова ціль, але об’ єкт спостереження вибирається кожною дитиною самостійно. Або завдання однакове за змістом, а міра допомоги учням різна тощо. 2) П ольові спостереження . Проводити їх бажано щодня, на пр отязі року, оскільки в народних прикметах зосереджені не лише добові (с оловей співав усю ніч – перед гожим днем; якщо сонце сходить в тумані вЂ“ буде тихо і душно; духота під час ходу сонця означає, щ о під вечір задощить) , а й сезоні закономірності ( рано опало листя з липи - зима буде лютою; якщо береза листям вкривається раніше за клен, то літо буде сухим, якщо навпаки – дощ овим; багато було пролісків – гарно вродить картопля” ). Велике значення для спостережень, особливо си стематичних, довготривалих, має вибір конкретних об’ єктів. Вони повинн і бути знайомі школярам, цікавими й доступними для сприймання. Якщо це ро слини своєї місцевості, то вибирають ті, які гарно квітнуть, дають плоди, в икористовуються людиною в різних цілях, мають красивий вигляд крони, рос туть у такому місці, де їх можна бачити здалеку і підійти до них близько. В ажче зробити вибір серед тварин (птахів, звірів, комах та ін.), потрібно, щоб учитель сам добре знав фауну своєї місцевості: тварин, які живуть тут, міс ця, в яких вони найчастіше зустрічаються. Нами розроблено план (індивідуальний робочий зош ит) шкільних фенологічних спостережень з використання м народних пр икмет (додаток 1), в якому діти на протягом року занотовували явища та їх зм іни у природі. Весною проводилися наступні спостереження: п риліт граків , п риліт шпаків , п очаток льодоходу на річці , п очат ок цвітіння ліщини , початок цвітіння верби, п ерший виліт бджіл , п очаток весняної оранки , п очаток кування зозулі , п очаток сівби ранніх ярих к ультур , п риліт пе р ших ластівок сільських , п оява листя на березі , п оява перших хрущів , п очаток цвітіння кульбаби , п очаток випасу худоби , п очаток цвітіння вишні і т.д. Останній етап роботи - обробка зібраних матеріалі в (завершальний або підсумковий). На основі спосте режень учні роблять висновок про тісні зв’ язки м іж живою та неживою природою; відшукують закономірності та залежності та віднаходять їх підтвердж ення у народних прикметах. Дані види робіт дадуть наочне уявлення про зміст фенологічної роботи; крім цього вони сприяють розвитку спостережливості і допитливості в учнів цього віку, а також інт ересу до своєї місцевості і до її вивчення, до її дослідження. Спостереження за природою поглиблюються, учні на бувають навиків по користуванню приладами. Складнішим стає характер об робки результатів спостережень. Ведуть спостереження за погодою, відмі чають стан неба, опади, температуру повітря, напрям вітру. Вчаться корист уватися компасом, флюгером, опади вимірюють опадоміром, в снігового покр иву вимірюють снігомірною рейкою, лінійкою. Ці спостереження набувають конкретнішого характеру. С постереження за неживою пр иродою потрібно поєднувати зі змінами в рослинному і тваринному світі, з вертаючи увагу на зв’ язок з живою і неживою природою. Завдяки такій роботі в учнів розвивається спосте режливість , бажання розгад увати таємниці природи, більше дізнаватися. З учнями ІV кл. організовують фенологічні спостереження за рослинами і т варинами. Для зацікавлення вчитель розповідає про велике значення фено логічних спостережень. За фенологічними спостереженнями розробляють г рафіки польових робіт, прогнозують кількість і час появи шкідників, що д ає можливість вести планомірну боротьбу з ними. Від досконалості планув ання залежить підвищення врожайності (розгляд таблиць – прикмети пого ди). Для спостереження беруть ті рослини, які вивчаються за програмою. Рез ультати спостереження занотовують у таблиці, що є найбільш характерним и змінами в розвитку рослин, комах, птахів. Цінними є фенологічні спостереження за озимими культурами, особливо во сени, що дає змогу передбачити стан зимівлі, їх та розвиток навесні. Доціл ьно організувати спостереження за найпоширенішими комахами – шкідник ами: колорадським жуком, озимою совкою, буряковим довгоносиком, луговим метеликом, біланом капустяним, біланом жилкуватим. При цьому звертають увагу на те, які умов сприяють появі шкідників і їх ро звитку, які є методи боротьби. Виявляють корисних комах: сонечка, трихогр ами, мурашки. Обробку і узагальнення результатів спостережень проводять письмово ; їх можна супроводжувати пояс неннями вчителя і розповідями учнів. Ці дві форми тісно пов’ язані між собою. Заповнюючи таблиці діти можуть дати словесну характеристику місяця або сезону. Вся робота повинна бути направлена на встановленн я причинно-наслідкових зв’ язків і взаємозалежностей. В 4 кл а сі спостереження і узагальнення спостережень по винні проводитись на більш високому рівні, використовуючи спостережен ня за попередні роки, а також весь наочний матеріал. При узагальненні мат еріалу учні встановлюють закономірності явищ в природі, причинні залеж ності, зв’ язки між живою і неживою природою. Ефективність роботи по організації спостережень залежить від того, нас кільки вони пов’ язані з практичними роботами. Щоб успішно провести роб оту по узагальненню матеріалу необхідно чітко продумати мету і значенн я узагальнень: за який період будуть підводитись підсумки, які були спос тереження. Які знання одержать діти на уроках, яких умінь і навиків набуд уть в процесі обробки матеріалів і узагальнень, які виховні знання виріш аться на уроці, які будуть використані знання одержані на основі спостер ежень. З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідження особливостей використання на родних прикмет природознавчого характеру у процесі учбової діяльності. Практичному проведенню експерименту передував т еоретичний етап, у процесі якого була визначена сфера дослідження, науко ва проблема, вивчалась педагогічна і навчально-методична література з д аного питання, досвід роботи вчителів початков ої школи з проблеми дослідження, формулювалася гіпо теза і завдання дослідження. Практичний етап експериментального дослідження був пов’ язаний із роз робкою шляхів реалізації гіпотези і розв’ язанням завдань експеримент у, проведенням формуючого експерименту у 4 класі з метою перевірки гіпот ези, продовженням та узагальненням вивчення стану досліджуваної пробл еми в науковій літературі та педагогічній практиці. На кінцевому етапі проводився аналіз та узагальн ення експериментальних даних, оформлялася дипломна робота та з’ ясову валися подальші перспективи використання розробленої методики викори стання народних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Украї на». Експериментальне д ослідження проводилося на баз і 4 класу Староміщинської ЗОШ І – І І ступенів Підволочиського району Тер нопільської області. Формуючим експериментом бул о охоплено 22 учні експериментального класу. Одержані результати порівню валися із аналогічними показниками 23 учнів контрольного класу, які прац ювали за традиційною методикою навчання. Плануючи процес використання народних прикмет пр иродознавчого характеру на уроках «Я і Україна» ми враховували нео бхідність наступних дій: · визначення місця і функцій проце су використання народних прикмет природознавчог о характеру у структурі уроку; · передбачення методичних та практ ичних труднощів, які можуть виникнути під час роботи; · визначення змісту, обсягу та форм и поставлених завдань; · планування процесу використання народних прикмет природознавчого х арактеру через подачу навчальних завдань невелик ими, логічно завершеними частинами; · обґрунтування раціональних спос обів перевірки навчальних завдань. У процесі органі зації процесу використання народних прикмет прир одознавчого характеру у процесі учбової діяльнос ті ми, перш за все, навчали дітей працювати із наочними посібниками, прила дами, підручником тощо, ставили перед ними мету, завдання та спільно визн ачали шляхи його виконання. 2.3 Формування пізнавальної активності молодших шко лярів під час використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна» Серед основних завдань, які стоять перед школою і ко жним учителем, є формування в учня позитивної мотивації до навчальної ді яльності та мотивації, яка б спонукала його до наполегливої самостійної роботи. Найголовнішим мотивом педагогічної діяльності людини, який пос тійно збуджує її до пошукової істини є пізнавальний інтерес. Його можна визначити як позитивне оцінне ставлення суб’ єкта до своєї діяльності, вибіркову спрямованість людини на об’ єкт і явища н авколишньої діяльності [5] Виховання в дітей стійких пізнавальних інтересів, їх розвиток завжди були актуальною проблемою. Методи та прийоми активіз ації пізнавального інтересу майбутнього громадянина, пробудження його інтелектуальних та моральних сил, повне використання емоційного резер ву – ось правильний шлях для перетворення об’ єкта педагогічного проц есу на суб’ єкта. Пізнавальний інтерес на рівні структурної одиниц і спрямованості особистості свідчить про те, що учень не тільки охоче за своїв ту чи іншу інформацію, але його відрізняє міцно сформована потреба в якійсь пізнавальній діяльності, сильні та стійкі мотиви цієї діяльнос ті [27] . Завжди є постійна увага дослідників (Л. Виговський, О. Дусавицький, О. Киричук, Н. Морозов, Г. Щукіна та ін.) до різноманітних аспектів формуванн я пізнавальних інтересів. Встановлено, що пізнавальний інтерес активіз ує всі психічні процеси людини, на високому рівні розвитку збуджує до по стійного пошуку. Кожен учитель мріє про те, щоб його учні виросли допитли вими людьми, «щоб у юному серці запалав вогник жадоби пізнання». Але як за палити цей вогник? З цього приводу В.О. Сухомлинський зазначив, що саме від нас дорослих залежить, чи відчуває дитина красу пізнання. Великим можли востями для розвитку пізнавальних інтересів є уроки природознавства в початковій школі [25] . Серед критеріїв рівня сформованості пізна вальн ої активності н а уроках «Я і Україна» ми виділили наступні: 1. Мотиваційний – характер мотивації учня, ріве нь пізнавального інтересу, здібність до цілеп окладання; 2. Когнітивний – рівень володіння знаннями, вміннями, навичками; 3. Емоційно – вольовий емоційне відношення до діяльності, вольові риси. На основі цих критеріїв ми виділили чотири групи учнів , відповідно до рівнів сформованості критеріїв пізнавального інтересу [18] : Перша група молодших школярів – рівень безі ніціативності – об’ єднана байдужим відношенням до навчання. С аму необхідність вчитися учні пояснюють вимогами дорослих (вчителів аб о батьків). Часто пізнавальний інтерес та мета навчання відсутні. Наявні знання мають поверховий характер на рівні уявлень, вони мало пов’ язані з життєвим досвідом. Здебільшого учні є пасивними та аморфними в навчанні. Навчальні вміння та навички здійснюються тільки під керівництвом та тиском з боку вчителів. У разі виникнення ускладнень та помилок йде руйнування діяльності, що до зволяє говорити про відсутність вольових рис. Емоційних відношень до навчання не виявляють. Учні цієї групи взагалі безвідповідально відносяться до навчання. У цих учнів відсутнє бажання вступати у спілкування з оточуючими і вести діал ог, тому й комунікативні навички розвинуті слабо. Для другої групи учнів – рівень ситуативної пізнавальної ініціативності – характерною є нестійка мотивація, орієнтована тільки на успішне досягнення результа ту. Пізнавальний інтерес виявляється тільки під впливом зовнішніх стим уляторів та базується на задоволенні особистісної допитливості в емоц ійно – приваблюючих ситуаціях. При цьому молодші школярі цього рівня сформова ності пізнавальної ініціативності обмежуються лише стереотипними дія ми, що не потребують затрат значних зусиль. Учні цієї групи усвідомлено п риймають цілі ззовні та дотримуються їх на рівні знань та розумінь, тобт о спроможні трансформувати вивчений матеріал з однієї форми вираження в іншу, при цьому пояснюють його, роблять припущення стосовно подальшого перебігу подій. Проявляють навчальні вміння, діючи не за прикладом, а за а лгоритмом. Що стосується виконання додаткових завдань, то учні цього рів ня виконують лише ті завдання, що виконуються усіма учнями. Взагалі, можн а сказати, що учні пристосовуються до потреб середовища. Навчання визива є нестійкі позитивні емоції в деяких навчальних ситуаціях. Учні цієї гру пи є здібними до реалізації своїх особистісних якостей, які є яскраво ви раженими, але вольові якості при цьому виявляються досить рідко та імпул ьсивно, що робить учня неспроможними діяти у ситуаціях, що потребують не ординарного підходу або нових прийомів. Відповідальність переживаєтьс я, але не завжди виявляється. Третя група учнів х арактеризується розвинутими навчально– пі знавальними мотивами , що базуються на розумін ні та усвідомленості необхідності та важливості знань, прагненням дося гти високих результатів в межах вимог, що висуває вчитель, прагненням за йняти певну позицію у відносинах з однолітками, заслужити авторитет. Піз навальний інтерес у учнів цієї групи відносно стійкий. Разом із вчителем , а також самостійно представники цього рівня ставлять цілі навчання та беруть участь у пошуках раціональних шляхів їх досягнення. Провідні зна ння знаходяться на рівні розуміння та використання в нових навчальних с итуаціях. Виявляють вміння оперувати законами та теоріями в конкретних практичних ситуаціях, частково володіють прийомами активізації мислит ельної діяльності: аналізом, синтезом, узагальненням та систематизаціє ю. Вміння отримують характер звичного, усвідомленого, мимовільного. Дії більш емпульсивні, інтуітивні, відносно більше мають відтворюючий хара ктер, ніж творчій. Виявляють стійке позитивне відношення до навчальної д іяльності репродуктивного характеру, але емоційна реакція більш спрям ована на результат, ніж на сам процес пізнання. В вольовій сфері переважа ють відповідальність, цілеспрямованість, старанність та виконливість. Четверта група учнів – рівень творчої пізна вальної ініціативності – демонструє стійкі творчі проявлення пізнавальної ініціативності. Для дітей цієї групи зв ичним є стійкий пізнавальний інтерес, який виявляється у намаганні пізн ати складні теоретичні питання окремих наук, дійти до сутності явищ. Закономірність стає не кінцевим пунктом процесу, а проблемою, самостійною метою дослідження . Розвинуто самоцілепокладання та вміння вибору шляху його досягнення. У чні є гарно проінформованими. Вони спроможні приймати рішення, виявляюч и при цьому автономність, та несуть відповідальність за нього. Знання зн аходяться на більш високому інтелектуальному рівні, вони міцні та усвід омлені. Учні в змозі самостійно їх використовувати. Навчальні вміння вия вляються у здібності обирати з відомих їм засобів рішення найбільш раці ональні та дієві у даній ситуації, продумувати наслідки застосування ві дібраних засобів. Діти цієї групи усвідомлено володіють вмінням саморе гуляції, самоорганізації та навичками самоконтролю. При вирішенні завд ань виявляють нестандартність рішень, ерудованість, часто беруть на себ е роль лідера. Для учнів є характерною розвинута навчальна інтуіція. Емо ційна сфера навчання стійко позитивна, навіть при зіткненні з ускладнен нями. Яскраво вираже на емоційна реакція на сам процес пізнання. Найбільш вираженими вольови ми рисами учнів, у яких сформована творча пізнавальна ініціативність, ви ступають енергійність, критичність, рішучість та креативність. Таким чином, дана класифікація рівнів з їх критеріями була використана н ами при проведенні діагностичних заходів стосовно моніторінгу формува ння пізнавального інтересу ході формувальног о та констату ючого етапів експерименту. У процесі експ ериментального дослідження нами проводилися контрольні заміри рівня з нань учнів експериментального і контрольного класів. З метою визначенн я ефективності експериментального дослідження у підвищенні ефективно сті процесу навчання учнів 4 класів учням пропонувалися серії контрольн их завдань. Це були завдання на визначення змістовності і дієвості знань , набутих у процесі використання народних прикмет природознавчого хара ктеру. У процесі перевірки завдань враховувалася правильність і повнот а виконання роботи, свідомість і самостійність її виконання. Перевірку в иконання завдань ми проводили диференційовано, у процесі діалогу, не вид іляючи в окремий етап уроку і передаючи функції учительського контролю самим учням — у разі організації самоконтролю та взаємоконтролю. Для ор ганізації самоконтролю використовувалися переносні дошки з відповідя ми, підписами; таблиці, схеми тощо. Характеризуючи р езультати зрізу знань учнів, ми визначили такі критерії оцінювання рівн ів засвоєння знань молодшими школярами: а ) " ви сокий рівень" - учень глибоко, ґрунтовно, послідовно розкриває зміст завдань; - висловлені тверджен ня ілюструє прикладами з власних спостережень; - без допомоги вчителя ана лізує, порівнює, застосовує набуті знання; - легко робить необхідні висновки; - відповіді чіткі, логічно завершені, носять творчий характер. б ) "достатній рівень" Відповідь в осно вному задовольняє вимоги "високого рівня" але учень: - при викладі матеріалу припускається незначних по милок, йому важко - ілюструвати відповідь прикладами з власного дос віду; - переважає інколи поверхнева обізнаність; - робить неповні узагальнення та висновки. в) " низький рівень" - знання навчального матеріалу поверхневі; - учневі важко самостійно підтвердити відповідь прикладами; - відповідь непослідовна, фрагментарна, неточна; - неспроможність самостійно дати відповідь на запитання. Аналіз результатів констатуючого експерименту показав, що рівень знан ь учні контрольного та експериментального класів відповідає достатньо му рівню навченості, відповідно 56 та 55% від загальної кількості . Результати формувального експерименту подані в таблиці 2.1. Таблиця 2.1 Рівні засвоєння учнями знань під час використання народних прикмет природознавчого ха рактеру у процесі учбової діяльності Рівн і засвоєння знань учнів 4-А клас (контрольний) 4-Б клас (експериментальний) Вис окий 25 3 4 Сер едній 56 60 Низький 19 9 Дані таблиці с відчать про те, що в учнів експериментального класу зростає рівень знань з предмета, порівняно з контрольним класом. 34% і 6о% учнів експериментального класу виконали завдання відповідно на ви сокому і достатньому рівнях, що на 9% і 4% більше, ніж у контрольному класі. На цьому фоні значно зменшилося кількість дітей з низьким рівнем засвоєнн я знань, відповідно 9% проти 19% контрольного класу. На діаграмі отримані дані експериментально ї роботи виглядають наступн им чином : Діагр ама 2.1 . Рівень знань учнів в умовах використання нар одних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна» Отже, ми при йшли до висновку, про надзвичайно багаті можливості народних прикметах природознавчого характеру для формування і розвитку зн ань учнів . Дослідницько-екс периментальний аналіз ефективності та доцільності використання народ них прикмет у навчанні моло дших школярів на уроках „Я і Україна” свідчить про важливість та необхідність їх застосування в поч атковій школі як передумови розвитку розумових сил учнів, їх самостійно сті та активності, творчого мислення. Використання народних знань у навч анні забезпечує міцне засвоєння знань, робить навчальну діяльність зах оплюючою, оскільки вчить долати труднощі З метою визначення рівні в пізнавальної активності, наступним етапом експериментального роботи стало дослідження рівнів пізнавального інтересу учнів 4 класів методом анкетування. З цією метою дітям пропонувалося дат и відповіді на запитання , представлені у таблиці 1. Діти з великим задоволенням відповідали на питанн я анкети. Можна було поспостерігати самостійність та відвертість їх від повідей. У таблиці подано р е зультати стверджувальних відповідей дітей контрольного та експеримен тальних класів (у %). Таблиця 2.1. Оцінка рівнів інтересу уч нів в умовах експериментального дослідження (у%). Питання анкети Контрол ьний К лас (4-Б) Експериментальний к лас (4- А ) 1 2 1 2 1. Чи подобаються тобі уроки „Я і Україна»? 54 54 5 3 78 2. Чи працюєш ти активно на ц ьому уроці? 61 62 63 82 3. Чи подобається тобі спост ерігати за явищами природи та змінами у ній? 42 41 45 68 4. Чи доводилося тобі самост ійно, без допомоги вчителя , відкривати природні закономірності.? 21 23 22 58 5. Чи знаєш ти народні прикмети, які допомагають людині передбачати погод у? 18 20 19 97 6. Чи подобається тобі дослі дницька робота? 34 33 36 78 7. Чи використовуєш ти знанн я з курсу «Я і Україна» у повсякденному житті? 42 44 40 65 8. Ти спостережлива людина? 21 25 24 75 9. Ці цікаво тобі отримувати знання на уроках «Я і Україна» 42 44 41 83 10. Чи розповідаєш ти своїм р ідним та знайомим цікаву інформацію, яку отримуєш на уроках «Я і Україна » 42 49 39 72 Примітка: 1 – до початку експ ерименту; 2 – після експерименту Дані таблиці свідчать про вірогідне збільшення р івня пізнавальних інтересів учнів експериментального класу на фоні не значних змін рівня пізнавальних інтересів учнів контрольного класу. Зростання рівня стійко го інтересу в учнів експериментального класу на уроках «Я і Україна» біль ше як вдвічі свідчить про еф ективність використання народних прикмет не лише для зростання рівня з нань в учнів початкової школи, але і їх пізнавальних інтересів. Відповідно до отриманих даних зроблено висновок про збільшення у експериментальному класі кількісного складу групи ді тей з рівнем творчої пізнавальної ініціативн ості та рівнем з розвинутими навчально - пізнавальними мотивами. Разом з тим, зменшилас я кількість дітей групи дітей з рівнями ситуативної пізнавальної ініці ативності та безіні ціативності. Отже, д осліджуючи проблему підвищення рівня пізнав ально ї активності учнів 4 класу шляхом використання народних прикмет п риродознавчого характеру на уроках «Я і Україні», ми встановили, що ефек тивність їх використання є важливою умовою результативності їхньої пізнавальної компетентності стосовно приро ди (обсяг, правильність і повнота, осмисленість, міцність та дієвість зна нь), а також формування в дітей емоційно-ціннісного с тавлення до природи (позитивний емоційний відгук, інтерес, усвідомлення цінності компонентів природ и). Висновки Народні прикмети природознавчого характеру – це с талі вислови, в яких певні явища природи відповідно до змін пір року пов ’ язуються з кліматичними чи погодними змінами Вони виникли і розвивал ися на основі спостережень за станом погоди, речей, людей, тварин. Аналізуючи зміст народних прикмет природознавчог о характеру можна виділити такі загальні образи: космічні (зірки, місяць, хмари, небо, сонце); метеорологічні (туман, роса, веселка, дощ, вітер, гроза, г рім); поведінка тварин, комах, риб, птахів; рослинний світ (квіти, дерева, кущ і); спостереження за неживою природою (земля, вода, роса); пори року, місяці; людина і здоров’ я; землеробсь кі роботи. Народні знання українців були пов’ язані насампер ед із різноманітною господарською діяльністю і ґрунтувалися на спосте реженнях за природою і оточуючим середовищем. На підставі цих спостереж ень склався землеробський календар, сформувалися вміння передбачати п огоду. Під педагогічним потенціалом народних прикмет ро зуміємо сукупність можливостей педагогічного впливу на особистість, щ о формується й розвивається, а також можливостей ї х цілеспрямованого використання в навчально-вихо вному процесі. Народні прикмети одухотворяють природу, вчать ді тей берегти, примножувати та пізнавати її особливості, закони розвитку. Вони є складовою частиною багатьох галузей народних знань — народної б іології, астрономії, медицини, метеорології, хліборобської справи тощо. Народні прикмети у цікавій, нерідко дотепній і кмітливій формі розкрива ють важливі грані життя природи, людей. Глибоке знання народних прикмет сприяє підготовці молоді до самостійного життя, успішної трудової, госп одарської діяльності в майбутньому Як свідчить аналіз літературних джерел та проведе не нами анкетування вчителів початкової школи проблема використання н а уроках «Я і Україна» народних прикмет природознавчого характеру отри мала належне опрацювання на рівні загальнонаукового уявлення. Дещо гір ше розроблена вона на рівні навчального предмета, навчального матеріал у, педагогічної діяльності і особистісного надбання учнів. Розроблена нами методика використання народних п рикмет природознавчого характеру на основі спостережень в при роді дозволяє учням самостійно встановлювати тісні зв’ яз ки між живою та неживою природою; віднаходити закономірності та залежності , а також їх підтвердження . Дані види робіт да ют ь наочне уявлення про зміс т фенологічної роботи; крім цього вони сприяють розвитку спостережливо сті і допитливості в учнів цього віку, а також підв ищують рівень пізнавального інтересу до св оєї місцевості і до її вивчення . Виявлено, що основними джерелами розвит к у зна нь, вмінь та навичок молодши х школярів засобами народних природознавчих традицій виступають: а) піз навальна діяльність учнів, пов'язана із спостереженням навколишнього с ередовища; б) дослідницька діяльність, що передбачає різноманітну актив ну роботу на основі вивчення достовірності наро д них прикмет ; в) практична (прикладна) діяльність, що виникає і ро звивається під впливом цілеспрямованого дослідницького пошуку і форму є активне ставлення до навколишньої дійсності, перетворюючи здобуті в п роцесі пошуку природничі з нання у практичні навички роботи. Розроблено та о характеризовано методику використанн я народних прикмет природозн авчого характеру при навчанні молодших школярів . Метою її є розширення, погли блення, систематизація набутих знань, формування в учнів уявлення про пр ироду як джерело знань, добра і краси, матеріального й морального благопо луччя кожної окремої особистості і нашого народу загалом. Виявлено, що реалізація в навчальній роботі народних знань робить уроки більш цікавими, змістовними, а участь учнів в досл ідницькій роботі, пов’ язаній із проблемою дослідження забезпечує більш високу піз навальну активність і глибоку ґрунтовність набутих знань. З метою перевірк и наведених теоретичних положень проводилося експериментальне дослід ження особливостей використання народних прикме т природознавчого характеру на уроках «Я і Україна» та їх впливу на пізн авальну активність молодших школярів . У процесі е кспериментального дослідження досліджувався рівень знань та пізнавального інтересу експериментального і контрольного класів. Для виз начення впливу експериментальної методики навчання учням були запропо новані різноманітні завдання та анкети. Результати експериментального дослідження підт вердили правильність гіпотези нашого дослідження та довели ефективніс ть запропонованої методики Таким чином, використання на уроках «Я і Україна» народних при кмет природознавчого характеру забезпечує тісни й зв'язок шкільного навчання з життям, дає можливість краще зрозуміти яв ища природи, їх взаємозв'язки, залучає дітей до активної участі в пізнанні природи. Звичайно, не все з традиційного набутку нашого народу на сьогоднішній де нь має практичну вартість. Але це не означає, що ми не повинні знати про них, оскільки, як показали результати нашого досліджен ня, народні знання володіють невичерпною мудрістю. Список використаних джерел 1. Астапе нко П.Д. Вопросы о погоде. — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1982. — 240 с. 2. Бабиченко В.М., Ніколаєва Н.В., Дмитренко В.П., Паламарчук Л.Б. Весна в Україні // Український географічний журнал. — 1996. — №1. — С.58-63. 3. Балашова С. Сп остереження за природою як засіб екологічного виховання молодших школ ярів / С.Балашова // Почат. шк. - 2005. - № 3. - С. 19-21. 4. Берлян д М.Е., Красиков П.Н. Предсказание заморозков и борьба с ними. — Ленинград: Г идрометеоиздат, 1960. — 148 с. 5. Бойко Н. О. Формування в учнів потреби в знаннях як основи їх пізнавального інтер есу // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. – Харків: ХДПУ ім. Г.С . Сковороди, 1998. – С. 128-131. 6. Булашо в Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруван нях: космологічні українські народні погляди та вірування. – К.: Довіра , 1992.- 414 с. 7. Воропа й О. Звичаї нашого народу.- К.: Оберіг, 1991.-Т.1.- 448 с. 8. Грищенк о В.Н. Миграции птиц и народные верования // Гуманитарный экологический жу рнал. — 1991. — Вып. 1. — С.23-32. 9. Джигирей В.С. Екологія та охо рона навколишнього природного середовища. — К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. — 203 с. 10. Дяченко Т. Ставлення до природи у дітей східних слов'ян /Т.Дяченко // Шлях освіти. - 2002. - № 3. - С.49-53. 11. Жаркова І.І. Теоретичні засади формування природничих знань дієво практичного х арактеру у молодших школярів // Проблеми педагогічних технологій. — Вип. 2. — Луцьк: Волинська друк арня, 2003. — С. 51-54. 12. Енцикло педія українознавства. — К., 1994. — 400 с. 13. Етнографія України / За ред. С. А.Макарчука. — Львів: Світ, 1994. — 520 с. 14. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. — К.: АТ „Обереги”, 1994. — 528 с. 15. Коваль Н.С. Люби і бережи рідну природу // Початкова школа. – 1991. - № 1. – С. 14-15. 16. Культу ра і побут населення України. — К.: Либідь, 1991. — 232 с. 17. Лановик М. Українська усна н ародна творчість. – К.: Знання-Прес, 2001.-с.57. 18. Лазебн а О. Формування активної екологічної позиції школярів // Рідна школа. – 2003. - № 6. – С. 58-60. 19. Лебедева А.А. Народные знания славян. Этнография восточных славян. — М.: Наука, 1987. — 540 с. 20. Лобано вська О. Вчити розуміти природу // Початкова школа. - 1998. - № 6. - С. 23-25. 21. Лозова В. І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів / Харк . держ. пед. ун. ім. Г.С. Сковороди. - 2-ге вид., доп. - X.: О.В.С., 2000 – 123 с. 22. Любар І. Г. Народ завбачує погоду. — К.: Знання, 1990. — 32 с. 23. Митрополи т Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу: історично-рел ігійна монографія. – К., 1994 – 182 с. . 24. Михельсон В. А. О погоде и как ее можно предвидеть. — М.-Ленинград: Огиз, Ленсельхозгиз , 1935. — 68 с. 25. Мела ш В. Екологія для молодших школярів // Початкова школа. – 2001. - № 5. – С 22-25. 26. Народні при кмети. Мова квітів. Символіка кольору. — К.: Глобус, 1991. — 1 8 с. 27. Наро чна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методика викладання природознавств а. – К.: Вища школа. – 1990. – 301 с. 28. Огієнко І. Українська культура. – К.: Довіра, 1992. 29. Парнюк М. О. Народні прикмети і передбачення. — К.: Наукова думка, 1975. — 130 с. 30. Пономарьо в А. Українська етнографія. – К.: Либідь, 1994 . – 265 с. . 31. Пустов іт Г. Формування особистісного ставлення учнів до природи у психолого-пе дагогічному контексті // Рідна школа. – 2006. - № 2. – С. 3-6. 32. Рыж енков Г.Д. Народный месяцеслов. Пословицы, поговорки, приметы, присловья о временах года по погоде. – М.: Современник, 1991. – 126с. 33. Рощи н А.Н. Сам себе синоптик. — К.: Радянська школа, 1990. — 195с. 34. Русін М. Ю. Фольклорні традиційні сучасності. – К., 1991. 35. Сиваченко М.Є. Сторінки українсь кої літератури і фольклористики. – К.: Наукова думка, 1990 – 176 с. . 36. Симоно ва Л.П. Задания по екологии для младших школьников // Начальная школа. – 1998. - №6. – С. 42-49. 37. Скуратів ський В. Місяцелік: Український народний календар. — К.: Мистецтво, 1993. — 208 с. 38. Ткачев А. Метеорологи // Наука в твоей профессии. — 1978. — №8. — С.5-8. 39. Українське народознавство / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Гори, Р.Ф.Кирчіва. — Львів: Фенікс, 1994. — 608 с. 40. Форрестер Ф. Тысяча и один во прос о погоде. — Ленинград: Гидрометеорологическое изд-во, 1968. — 384 с. 41. Фрєзер Дж. Золотая ветвь. Исс ледования магии и религии. – М., 1983. – с.339. 42. Хренов Л.С. Народные приметы и календарь. — М.: Агропромиздат, 1991. — 64 с. Додаток 1 Анкета для вчителів почат кової школи 1. Чи обов’ язково, на вашу думку, на кожному уроці «Я і Україна» проводити фенологічні спостереження? _______________________________ ___ ___________________________ 2.Чи вважаєте ви за доцільне використ овувати народні пр икмети природознавчого характеру на уроках «Я і Україна» ? _______________________________ _____________ _________________ 3. У чому, на вашу думку, поляга ють педагогічні можливості народних прикмет природознавчого характеру ? ___________________________________ __________________________ 4 . На я кому етапі уроку використа ння народних прикмет народознавчого характеру є найбільш ефективним ? _____________________________________ ________________________ 5 . Коли ви вважаєте більш доцільно вивчати дані питання : на уро ках чи в позаурочний час? _________________________________________________________ ____ 6.Які методи навчання повинні стати домінуючими пр и використанні народних прикмет у навчанні молодших школярів? _____________________________________________________________ 7 . Чи володієте ви достатн ім рівнем знань з дан ої проблеми ? _______________________________ ______________________________ 8 . Чи забезпечені ви науково- популярною літературою з в ідповідної проблеми? ________________________________ _____________________________ 9 . Чи достатньо навчального матеріалу підручника для пізнання навколишнього сві ту, особливостей змін та взаємозв’ язків у природі ? __________________________________________________ ___________ . 10. Чи достатній рівень знань про народні прикмети та їх прогностичний хар актер у молодшого школяра сьогодні? __________________________________________________ ___________ Додаток 1 Індивідуальний робочий зошит учнів початкової школи Фенологічні спостереження з використанням народ них прикмет учня (учениці) 4 класу індивідуальної групи № 1 загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів (прізвище, ім ’ я, по-батькові) Табл.1. Результати спостереження , пов’ язані із підтвер дженням достовірності народних прикмет № п/п Народна прикмета Дата спостереження Результати спостереження Висновок про достовірність народної прикмети 1 Якщо 1 лютого (Макара) погода ясна, то весна буде р ання 2 Якщо 14 лютого (Трохима) на нічному небі багато зір ок - весна очікується пізня 3 Якщо 14 березня (Явдохи) п огода сонячна і тепла - буде тепле літо 4 Якщо 24 травня (Мокія) буд е туман - літо буде дощовим 5 Якщо на Трійцю (49 день після Великодня) йтиме дощ, то дощитиме до кінця місяця 6 Якщо 23 серпня (Лавренті я) безвітряна погода, осінь буде теплою і сухою. Табл. 2 . Результати виявлення зв’ язків між живою та нежи вою природою та їх підтвер дження у народних прикметах №п/п Дата спостереження Об’ єкт та явище спосте реження Народна прикмета, пов’ язана з цими спостереженнями 1 4.06 5.06 – 9.06 дощ, на воді багато бульбашок дощ “Якщо на воді під час дощу з’ являються бул ьбашки, то негода недовго” 2 3 4 5 6 Д о даток 3 Народні прикмети про погоду На весну Якщо 1 лютого (Макара) погода ясна, то весна буде рання. Якщо 4 лютого (Тимофія) після обі ду буде сонячно - весна буде рання. Якщо 14 лютого (Трохима) на нічному небі багато зірок - в есна очікується пізня. ь Якщо сн іг випав 15 лютого (Стрітення) - весна буде дощовою і холодною, а якщо в цей де нь сонячно - весна буде рання. Якщо цього ж дня погідно, але не видно сонця, т о морози посиляться 24 лютого (Власа). Ознаки раннього приходу весни : Якщо сніг випаде ранньої осені - чекай на ранню весну. Якщо восени листя берези жовтіє зверху - весна буде ранньою, якщо знизу - пізньою. Ознаки холодної весни : Якщо за йці весною довго не линяють - холоди ще повернуться. Довгі бурульки - чекай затяжної весни. Ознаки ранньої, теплої весни Ра нній виліт бджіл - на теплу весну. Одночасний приліт птахів зграями - на др ужну весну. Якщо у вересні багато дощів - мало буде в травні. Перший грім ро ку при східному вітрі - весна буде сухою і теплою. Ворони купаються ранньою весною - на тривале тепло. Я к закувала зозуля, то морозів більше не буде. На літо Якщо 14 березня (Явдохи) погода сонячна і тепла - буде те пле літо. Якщо весняні води не р ушать до 14 квітня (Марії) - літо очікується холодне і дощове. Якщо погода не встановиться до 22 квітня (Антипа) - літо буде сухе, як і весь рік. Якщо при зустрічі Сонця з Місяцем 21 квітня (Родіона) по года тепла і сонячна, то й літо буде таким, якщо негода - чекай холодного лі та. Якщо 13 травня (Яреми) схід сон ця безхмарний і ясний, літо буде погоже, якщо цього ж дня буде теплий вечір і зоряна ніч, літо буде засушливим. Якщо 24 травня (Мокія) буде туман - літо буде дощовим. Якщо на Трійцю (49 день після Вели кодня) йтиме дощ, то дощитиме до кінця місяця. Якщо 3 липня (Мефодія) йде дощ, то дощитиме ще 40 днів. Якщо дощ йтиме 10 липня (Самсона), т о аж до бабиного літа буде сирість і мряка. Якщо липа цвістиме 22 червня (Кирило) - літо буде теплим і сонячним. Ознаки літа: Якщо сніг тане з північного боку мурашника, літо буд е теплим, якщо з південного - коротким і холодним. Якщо береза листям вкривається раніше за клен, то літо буде сухим, якщо на впаки - дощовим. Якщо птахи в'ють гнізда на сонячному боці дерева - лі то буде холодним, а якщо у затінку - жарким. Якщо на дубі листя з'явилось раніше, ніж на ясені - літ о вологе і прохолодне, якщо ж раніше зазеленів ясен - літо буде сухим. Ознаки теплого літа Якщо у берези листя з'являється раніше, ніж у вільхи, - літо буде теплим. Блискавка без грому ранньої весни віщує посушливе літо. Пізня весна - тепле літо. Маловітряна весна - тепле літо.Якщо верба зацвіла у т еплу і ясну погоду - літо буде тепле і на мед щедре.Малина родить рано - літо буде теплим. Якщо гусенята вилу плюються на початку травня - літо буде сонячним і теплим. Морозна зима - жарке літо.Багато павутиння летить весною - тепле літо. Ознаки холодного літа Якщо граки прилітають до середини березня - зійде ра но сніг, але літо буде дощовим. Я кщо у червні сохне трава - літо буде дощовим і холодним. Пізно розвивається тополя - літ о буде прохолодним. Щедрий сік у берези - літо дощове. Якщо віль ха розпускається раніше за березу - літо буде дощове і холодне. Сніг тане раптово, а вода збігає швидко - літо дощове. На осінь Якщо 1 серпня (Мокрини) буде дощ, осінь буде дощовою, як що сухо, то й осінь буде сухою. Як що 23 серпня (Лаврентія) безвітряна погода, осінь буде теплою і сухою. Якщо 27 серпня (Михеїв день) буде б уря - чекай непогожого вересня, якщо вітряно, без дощу - осінь передбачаєть ся суха й вітряна. Якщо погода "м олодого бабиного літа" (з 23 серпня по 11 вересня) гарна, то "старе бабине літо" ( з 31 вересня по 8 жовтня) непогоже. Якщо молодик з'являється у дощовий день жовтня, то весь наступний місяць теж буде дощовим. Ознаки теплої осені: Грім у жов тні - малосніжна осінь. Грозови й кінець серпня чи початок вересня - довга і тепла осінь. Багато павутиння на бабине літ о - осінь буде ясною, а зима морозною. Пізно зацвіла горобина - осінь довга і тепла. Якщо калина вже достигла і збер ігає зелене листя, то осінь буде теплою. Якщо польові миші в копицях сіна живуть в самому низ у, осінь буде сухою. Журавлі лет ять у вирій високо в небі - осінь тепла і довга. Якщо шпаки довго не відлітають, осінь буде сухою. Довго не зникають мухи восени - осінь буде довгою і теплою. Влі тку на деревах з'являється жовте листя - осінь очікується рання і тепла,До ки з вишні не опаде листя, скільки б снігу не випало - розтане. Грім у вересні - тепла і довга ос інь. Ознаки холодної осені: Рано за мовкають сороки - осінь буде ранньою. Ранній вирій птахів - холодна осінь. Синиці, сороки, сойки рано почин ають моститись на ночівлю - осінь буде холодною. Якщо достиглий овес зазеленів знову - осінь буде неп огожою. На зиму Якщо 30 червня (Мануїла) дощить - зима буде сніжною. Якщо 23 серпня (Лаврентія) погода безвітряна - зима буде без заметілей і хуртовин. Якщо у перший половині серпня погода стала, то зима б уде затяжною.Якщо 14 жовтня (Покрова) вітер дме з півдня - зима буде теплою, я кщо із заходу - помірною, якщо з півночі або сходу - холодною. Якщо цього ж дня зранку дме віте р з півдня, а з обіду-з півночі, початок зими буде теплий, а потім значно пох олодає. Якщо до 14 жовтня опаде ли стя з вишні, зима буде теплою, якщо листя тільки жовте - лютою і сніжною. Якщо журавлі відлітають до Пок рови, зима буде ранньою. Який бу де перший день грудня, такою бути зимі. Якщо до 13 грудня (Парамона) сніг не випаде, зима буде те плою, якщо сніг вже лежатиме - сніжна і холодна. Пізньої осені дме вітер зі сходу - буде холодна зима. Новоріччя буде морозним: якщо н а 25 грудня сонце ясне й променисте, якщо ж сонце ховатиметься за хмари, а на деревах паморозь, то під Новий рік буде хмарно і можлива відлига. Ознаки зими : Зима настане через 40 днів після першого снігу. Якщо в жовтні листя з берези і ду ба опадає не все - зима буде суворою, якщо ж все зразу - теплою і мокрою. Якщо на сосні шишки рясніють зв ерху - зима м'яка, посередині - холодна, знизу - люта. Якщо вхід до кротячої нори розташований з північног о боку - зима буде тепла, якщо з південного - холодна. Якщо гніздо білки розташоване на дереві високо - зима буде теплою, низько - холодною. Ознаки теплої зими : Рано восени линяють кури - зима буде теплою. Багато щавлю влітку - тепла зима. Пізні гриби віщують малосніжн у зиму. Ознаки холодної зими : Багато ягід влітку - холодна зима. Урожай на жолуді передвіщає хо лодну зиму. Вологе літо і тепла осінь - довга зима. Горіхи вроди ли рясно, а на гриби неврожай - зима буде сніжною і морозною. Буремне літо - зима з заметілями. Чим більші восени мурашники, ти м суворіша зима. Пізній листопа д - на довгу зиму,Рано опало листя з липи - зима буде лютою. Снігурі прилітають у грудні - зи ма передбачається сувора. Ознаки гарної погоди, спільні для всіх пір року Зоря має промінь зеленуватого відтінку. На небі багато зірок. Чумацький Шлях зоряний і світлий. Сонце сі дає червоне при безхмарному небі. Сонце заходить за низьку суцільну хмару, а небо має з еленуватий відтінок. Білі світ лові кола навколо Сонця чи Місяця. Місяць блідий. Хмари повільно рухаються зі сходу або півночі. Поступове послаблення чутност і віддалених звуків. Постійніс ть північних і північно-східних вітрів. Послаблення дощу або снігу надвечір. Велика роса на траві. Роса або іній після заходу сонц я і зникнення після сходу. Д одаток 4 Народнi прикмети у визначеннi погоди пов’ язані з тваринами та рослинами Птахи Якщо бузьки не вiдлетiли до Покрови - на теплу зиму. Ворони неспокiйнi на гнiздах - на негоду. Ворони гуртом пасуться - на сльоту. Ворони сидять на нижнiх гiлках дерев - буде вiтер. Голуб, вiдпочиваючи, ховає одну нiжку в пiр'я - чекай рiзк ого похолодання. Галки збираються великими зграями i сильно кричать - на ясну погоду й мороз. Горобцi сидять з розпущеним пiр'ям - на дощ. Якщо гайвороння кряче на Петра Вериги (29 сiчня) - на мет елицю. Туркоче горлиця - цього дня дощу не буде. Дрозди перед негодою кричать. Журавлi лiтають низько - на негоду. Жайворони високо в небi довго спiвають - на погоду, а як що зранку вони мовчать - чекай дощу. Зозуля кує на сухому деревi - похолодає. Зяблик вiдлiтає - до похолодання. Кажани лiтають пiсля заходу сонця - на теплу, ясну пого ду. Кури рано всiдаються на гнiзда - на мороз, i чим вище, тим вiн сильнiший. Якщо кури не ховаються вiд дощу - вiн iтиме недовго. Ластiвки лiтають високо - на гарну погоду, а низько - на дощ. Пiвнi дружно спiвають - на вiдлигу. Птахи дружно вертаються з вирiю - на тепло. Снiгур спiває - на снiг, завiрюху. Сова кричить - холод вiщує. Синицi починають зранку пищати - вночi буде мороз, хов аються пiд дах - на хуртовину. Сорока лiтає поблизу житла й лiзе пiд стрiху - буде завiр юха. Сичi вночi кричать - на дощ. Тетеруки знiмаються з дерев i вiдлiтають iз вiдкритих мi сць у глиб лiсу - чекай бурi. Якщо фазани ховаються в кущах - буде дощ i вiтер. Коли ж ввечерi всiдаються на гiлках дерев - буде суха i тиха нiч. Чайки залишаються на березi i з писком бродять серед прибережних скель чи пiщаними мiлинами - скоро буде шторм. Чаплi голосно кричать у польотi - на гарну, ясну погоду. Шулiки кружляють у повiтрi i протяжно кричать - перед не годою. Комахи Раннiй вилiт бджiл - ознака теплої весни. Якщо бджоли до Покрови (14 жовтня) залiпили зовсiм лотки - на сувору зиму. Бджоли сидять на стiнках вуликiв - на велику жару. Гедзi особливо злi перед дощем. Поява комарiв-товкунцiв у жовтнi - на м'яку зиму. Комарi та мошки в'ються стовпом у повiтрi - на гарну пог оду. До пiзньої ночi сюрчать коники - ранок буде тихий, соня чний. Перед дощем метелики ховаються серед сухого галузз я, в дуплах дерев. Якщо навколо мурашника кипить життя - дощу не передб ачається. Перед сльотавою, вiтряною погодою мухи сидять нерух омо. Якщо оси гнiздяться на землi в сiнокiс - буде сухо, а якщо на деревах - то будуть дощi. Якщо зранку з'явився павук i нема роси, то це вiрна озна ка близької негоди. Павук сидить, забившись у середину павутини, - на дощ, а плете новi павутини - на гарну погоду. Свiтлячки вночi свiтяться особливо яскраво - завтра б уде погожий день. Весною багато хрущiв - лiтом слiд чекати засухи. Мовчить цвiркун - на дощ, а дуже сюркоче пiзно ввечерi - з автра буде гарна днина. Ссавці Бiлка мостить гнiздо низько - на морозну зиму, високо - зима буде теплою. Кричать бурундуки перед грозою. Вiвцi стукаються лобами - на сильний вiтер. Жаби стиха покумкують - на дощ, голосно кричать - на хо рошу погоду, мовчать - перед похолоданням. Жаби не спiвають на болотi - буде мороз. Жаби завелися дуже гучним хороводом - на дощ. З'явився в саду заєць - буде зима сувора. Кiнь хрипить - на негоду, фиркає - на тепло, трясе голов ою i закидає її вгору - на дощ, лягає на землю влiтку - перед сирою погодою, взи мку - перед снiгопадом. Перед негодою кiт тягнеться до води i п'є її бiльше звич айного. Якщо корови ввечерi особливо жадiбно скубуть траву, з автра чекайте дощу; худоба збивається до купи - на негоду. Перед дощем корови збавляють молоко. Кроти нагрiбають високi купки - треба чекати поганої погоди. Мишi вилазять з-пiд снiгового насту i бiгають - на вiдлигу. Мишi пищать - на похолодання. Собака риє землю - на дощ, качається по землi - на негод у, лежить, згорнувшись клубком, - на холод, лежить простягнувшись - на тепло. Якщо собаки на Петра Вериги (29 сiчня) качаються по снiг у - буде вiдлига. Перед настанням морозiв свинi щiльно туляться одна до одної, перед хуртовиною - вищать, а перед бурею - тягають солому. Рослини З наближенням негоди, перед дощем, з квiток акацiї видiляється так багато н ектару, що аромат вiдчувається за сотнi метрiв. Якщо весною береза ранiше за вiльху листя викине - лiто буде сухим, а коли вiльха першою розiв'ється - замучать дощi й холод. На дощ квiтки березки польової стулюються, а розкрив аються навiть i за хмарної погоди. Перед хмарною погодою колючки будякiв щiльно притул яються до головки i стають не дуже колючими. Вишня на Покрову має зелене листя - буде сувора зима. Горiхiв багато, а грибiв мало - зима буде снiжною i суворо ю. Перед дощем на листках плакучої верби з'являються к рапельки вологи. Якщо влiтку на горобинi багато плодiв - осiнь буде дощов а, мало - суха. Коли дуб розпустився швидше вiд ясена - на посуху. На дубi багато плодiв - на сувору зиму. Якщо небо хмариться, а квiтки жовтцю вiдкритi - дощу не буде. Якщо на широких листках канн зранку видно прозорi кр апельки води - вдень буде дощ. Перед негодою квiтконiжки картоплi схиляються, квiтки никнуть. Розпустився клен - буде вже тепло. Перед негодою конюшина стуляє свої листочки i схиля є головки суцвiть, а перед стiйкою гарною погодою стебла й листочки її вирi внянi, суцвiття пiднятi догори. Якщо в сонячну погоду квiтки кульбаб стулюються - буд е дощ. Як спливе на поверхню листя водяної лiлiї - заморозкiв бiльше не буде. Якщо ж квiтка лiлiї взагалi не пiднялася з води - буде зат яжна злива або наступить похолодання. Перед дощем квiтки мальви стулюються. Анотація У роботі теоретично обґрунтовано і експериментал ьно перевірено методику використання народних п рикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна» в початковій школі , проаналізовано основні труднощі в навчальному пр оцесі і визначено шляхи їх розв’ язання. Дослідження складається з двох розділів. У першому розділі з’ ясувано зміст поняття "народні прикмети природ ознавчого характеру", особливості їх виникнення. Також досліджено вихов ні і навчальні можливості народних прикмет у реал ізації завдань початков ої школ и . У другому розділі проведено аналізу ефективності використання нар одних прикмет природознавчого характеру у навчанні дітей молодшого шк ільного віку на уроках "Я і Україна", шляхом оцінки рівня пізнавальної акт ивності учнів початкової школи . Ключові слова : народні прикмети природознавчого характеру, спос тереження, пізнавальна активність, молодші школярі.

Приложенные файлы


Добавить комментарий