Учебный электронный файл

Х арківський Націон альний Аг рарний Університет ім. В.В. Докучаєва Курсова робота на тему: Головні шкідники картоплі та заходи захис ту культури від них Харків 2009 Зміст Вс туп 1. Видовий скл ад основних шкідників картоплі та їх шкодо чин ність 2. Основні особливості розвитку найголовніших шкідникі в і захисні за ходи на картоплі 2.1 К олорадський жук – Leptinotarsa decemlineata Say . 2.2. Вид капустянка звичайна – Grillotalpa grillotalpa Linnaeus . 2.3.Кортопляна совка - Hylralcia micacea 3. Методика ви явлення та обліку кількості шкідникі в сільськ огосподарських культур 4. Захист картоплі від ш кідників 4.1 Суть мето дів захисту сільськогосп одарських культур ві д шкідників 4.2 Система заходів для захисту від шкідників картоплі 4.3 Робочий план захисту картоплі від шкідників в господарстві Вступ Картопля посідає одне з перших місць серед інших сільськогосподарських культур за універсальністю використання в господарстві. Вона є важливою продовольчою, кормовою і технічною культ урою. Продовольча цінність картоплі визначається її високими смаковими якос тями та сприятливим для людини хімічним складом бульб. У них міститься 14-22% крохмалю, 1,5-3% білку, 0,8-1% клітковини. Бульби багаті на вітаміни групи В, РР, кар отиноїди, вітамін С. Вживання картоплі в європейській кухні налічується понад 200. Бульби широко використовуються для годівлі тварин у сирому та за пареному вигляді: Має певне значення синос із зеленого бадилля та відход и промислової переробки бульб – барда жмаки та ін. Картопля є цінною сир овиною для виробництва спирту, крохмалю, глюкози, декстрину чи іншої важ ливої продукції для господарства. Н а картоплі зареєстровано близько шести десяти видів шкідників. Від появ и сходів і до збирання врожаю картоплю пошкоджують різні багатої дні ком ахи. Значно шкодять: колорадський жук, проволочн іки, несправжні дротянки, ли чинки пластинчатовусих жуків, гусениці підгризаючих совок, капустянка. Вони пошкоджують листя, стебла, бульби, що значно знижує врожай бульб. При великій численності шкідників може бути уражено до 80%врожаю, або повніст ю весь врожай. 1. Видовий склад основних шкідник ів картоплі та їх ш к і д лива чинність На картоплі зареєстровано більше шести де сяти видів шкідників, більшість з яких багатої дні. З спеціалізованих шк ідників найбільш небезпечний колорадський жук. Від з`явлення сходів до збирання врожаю, картоплю пошкоджують різні бага тої дні комахи. Значну шкоду спричиняють ґрунтові шкідники, дротянки, не справжні дротянки, личинки пластинчатовусих жуків, гусениці підгризаю чих совок. Вони знищують підземну частину стебел, псують і перегризають коре ні. Дротянки і несправжні дротянки роблять у бульбах ходи. При чисельності цих шкідникі в в ґрунті 5-6 екз. на 1 м І пошкоджують 80% бульб. Личинки пластинчатовусих жуків на бульбах роблять округлі або продовг уваті осередки з нерівними краями. Шкірки на пошкоджених частинах не залишаються, що є ві дмінною характеристикою їх шкоди від пошкоджень совками. Шкодить личин ка травневого жука, починаючи з другого року життя. Капустянка в основному пошкоджує бульби, але рано на весні до їх утворен ня шкодить також сходам, підгризаючи підземну частину молодих рослин. Гусениці підгризаючих совок перегризають стебла картоплі на рівні ґру нту. В бульбах виг ризають м’ якоть, не пошкоджуючи шкірки. Листя картоплі і молоді стебла пошкоджують цілий ряд листогризучих і комах , щ о смокчуть . Помітну шкоду можуть наносити молодим сходам різних посадок картопляна личинка. Жуки доскоблюють епі дерміс листя, в зв’ язку з цим вони засихають. Листогризучі гусениці іноді значно шкодять літнім посадкам картоплі. Цикади, трипси переносять стовбур картоплі і інших пасльонових, пи й-персикова, велика картопляна, звичайна картопляна, крум і нна, бурякова – переносять віруси х, у, к, екр угування листкі в, зморшкуватість. Гусениці совок вгризаються в нижню частину стебла, пророблюють всереди ні ходи до верхньої частини. Пошкоджені стебла в’ януть і обламуються . Таб лиця 1 Пф. № Назва (українська, російська та латинська) Шкодочин на стадія Ушкоджені органи Характер пошкоджень вид родина ряд 1 2 3 4 5 6 7 1. Жук колорадський Leptinotarsa decemlineata Say Листоїди Chrysomelidae Твердокрилі Coleoptera Імаго личинка Проростки, бульби, листя Гризуть м’ якоть листків з нижньої сторони обгризають листя повністю залишаються лише жилки, виїд ають дирки в бульбах 2. Картопляна совка Hylralcia micacea Совки совки Лускокрилі чешукріліе личинка Стебла, плоди Виїдають серцевину стебла 3. Картопляна міль Phthorimaea Operculella Виїмчасто крилі молі Выемчатокрылые моли Gelechiidae Lepidoptera личинка Листи, пагони, бульби Шикує листки, пагони, проточує ходи в бульбах 4. Буряковий клоп Polymerus cognatum Сліпняки Слепняки Miridae Напівтвердокрилі Полужестокрылые Hemiptera Імаго, личинка Листя, черешки Висмоктують сік в ерхівок листка та черешків 5. Червоноголова шпанка Epicauta erythrocephal Meloidae жуки листя Об’ їдають листки картоплі, за лишаючи тільки жилки 6. Картопляна корівка Epylachna 28- malulata Motsh . Coccinellidae Coleoptera Жуки, личинки листя Поїдають листяф залишаючи жил ки 7. Совка-гама Phytometra gamma совки совки Noctuidae Лускокрилі чешуекрылые Lepydoptera гусінь листя Гусениці 2го віку виїдають в листях ві конечки,гусениці старшого віку склеюють листя обїдаючи їх з країв. 8. Озима совка Agrotis segetum совки совки Noctuidae Лускокрилі чешуекрылые Lepidoptera гусінь Стебла, бульби Гусінь підгризає стебло на р івні грунту і вигризає порожнини в бульбах. 9. Смугастий ковалик Agriotes Lineatus Ковалики Elateridae Твердокрилий Coleoptera личинки бульби Проробляють в бульбах ходи. бульби уражуються сухою і мокрою 10. Темний ковалик Agriotes obscurus Ковалики Elateridae Твердокрилий Coleoptera личинки Бульби, сходи Аналогічно 11. Посівний ковалик Agriotes sputator Ковалики Щелкуны Elateridae Твердокрилий Coleoptera личинки бульби Аналогічно 12. Чорний ковалик Agriotes niger Ковалики Elateridae Твердокрилий Coleoptera личинки бульби Аналогічно 13. Блискучий ковалик Selatosomus aerus Ковалики Щелкуны Elateridae Твердокрилий Coleoptera личинки бульби Аналогічно 14. Степовий Ковалик Степной щелкун Agriotes tanus Ковалики Elateridae Твердокрилий Coleoptera личинки бульби Аналогічно 15. Широкий ковалик Широкий щелкун Selatosomus latus Ковалики Elateridae Твердокрилий Coleoptera личинки бульби Аналогічно 16. Сибірський ковалик Selatosomus Mannh Ковалики Elateridae Твердокрилий Coleoptera личинки бульби Аналогічно 17. Західний травневик хрущ Melolontha melolontha пластинчатовусі Scarabacidae твердокрилі Coleoptera личинки бульби Виїдають в бульбах порожнини, не за лишаючи замешки шкірки,сюди проникають гнилісні мікроорганізми 18. Сходний травневий хрущ майський хрущ Melolontha hipacostari пластинчатовусі Scarabacidae твердокрилі Coleoptera личинки бульби Вигризають в листях отвори і листя загниває, личинка живиться корінням картоплі. 19. Чорна блішка Cepithrix cucuneris Листоїди Chrysomelidae Твердокрилі Coleoptera Імаго Листя, корені Вигризають в листях отвори і ли стя загниває, живляться корінням картоплі 20. Жовта блішка Psylliodes affinis Листоїди Chrysomelidae Твердок рилі Coleoptera Імаго,личинки Листя, корені В игризають в листях отвори і листя загниває, живлеться корінням картоплі 21. Картопляна блошка Листоїди Chrysomelidae Твердок рилі Coleoptera Імаго Листя Об'їдає листя 22. Чорний черниш Platysclis geages Чорні Твердокрилі Colleoptera личинка бульби Вигризають бульби ка ртоплі 23. Степовий черниш B-laps holophila Чорні Tenebrionidal Твердокрилі жесткокрылые Colleoptera личинка бульби Вигризають бульби ка ртоплі 24. Кукурузний черниш Pediney femoralies Чорні Tenebrionidal Твердокрилі Colleoptera личинка бульби Вигризають бульби ка ртоплі 25. Капустянка Cryllotalpa cryllotalpa капустянки Ciryllotalpidal прямокрилі Orthoptera Личинка, імаго Бульби, Стебла, корені Обїдають бульби, підїдають стебла і корені 26. Пестра цикадка Eupteryx atropuneata Цикадки Cicadellidal Рівнокрилі Homoptera Личинка, імаго Листя, стебла Висмокту є сік з рослини(листків) 2.1 Колорадський жук – Leptinotarsa decemlineata Say Родина листоїди – Chrysomelidal Рід твердокрилі - Coleoptera Поширений скрізь. До середини 60х рр. колорадський жук з’ явився в Данії, Г реції, Болгарії, Терції, Сирії на Болгарських островах в Середземному мо рі. На території СНД з’ явився вперше в 1949 р. В теперішній час жук займає те риторію на Американському континенті від Тихого до Атлантичного океан у, південь Канади, Мексика, північні райони. На Європейському континенті майже в усіх західних країнах Європи і СНД. Жук в 12-мил., жовтий або червоно-жовтий, рідке жовто-бурий з більш світлими н адкрилами і темними плямами на голові і передньоспинці. Тіло коротко-ова льне, сильне, випукле, блискуче. На надкрилах 10 чорних смужок . Яйце 0,8-1,4 мил. Червоно- жовте, видовжено-овальне, блискуче, личинка до 10 мил., молодшого віку – сір а, старшого – червоно-жовта. Тіло липке, м’ ясисте, червоподібної форми зверху випукле, знизу плоске, особливо опукле у середній частині, покрите рідкими щетинками. Лялечка 10-12 мил. Жовтогаря чого-жовтого або червонувата. З имує імаго в ґрунті на глибині 10-30см. Під час зимівлі частина їх гине – до 42%, які зимують на глибині 10см. Частина популяції після розмноження можуть з имувати на другий рік. Весною імаго живляться, відкладають яйця і відмир ають в кінці червня-липні. В клімату України в 3 декаді травня вихід при те мпературі не нижче 15°С, і ґрунту 13-14°С. Вихід розтягується на 1-1,5 місяці. Деяки й час вони знаходяться на поверхні ґрунту, потім через 2-3 дні починають по їдати молоді листки картоплі. На 3-5 день після виходу з ґрунту імаго спару ється і самки відкладають яйця на нижню сторону листка кучками, по 28-30, інко ли до 70 яєць в кожній кладці. Плодовитість 900-1600. Ембріональний розвиток від 6-18 днів. Оптимальна температура для ембріонального розвитку 20-22°С, при тем пературі 12°С ембріональний розвиток не відбувається. Личинки живляться листям 18-24 дні. Закінчив розвиток личинки уходять в ґрунт на глибину 8-10см і зариваються Р озвиток лялечки 12-21 день. Молоді імаго з’ являються в липні, частина їх не в ідкладає яєць і уходе на зимівлю. К ладка яєць відмічається в кінці липня – початку сер пня. Плодовитість 130-400 яєць. Закінчивши живлення зариваються і імаго 2 генерації виходе з ля лечки в 2 половині серпня, недовго живиться і уходе на зимівлю. У жуків спо стерігається зимова діапауза, яка йде 2-4 місяці( кінець літа – до холодів), зимова сплячка – з настанням холодів і до зими, літня діапауза – до місяця в найбільш жа ркий період вона відбувається, літній "сон" – всередині літа і продовжує ться 10 днів, затяжна діапауза – більше 1 року, повторна діапауза – кінець серпня – початок вересня. Ареал поширення колорадського жука коливаєт ься від відносної вологості, повітря 30-80%, а оптимальна 65-75%. Сильні дощі і вітр и визивають загибель жуків і особливо личинок. Висока вологість ( вище 80-85%) і низька ни жче 40-45% , відносна вологіс ть повітря негативно впливає на ембріональний розвиток. Оптимальна тем пература для розвитку личинки 23-28°С, при цьому продовжність стадії личинк и 9,2 дні; при температурі 24°С – 13,5 дні. При температурі 46-48°С настає теплове оц іпеніння жуків, при температурі 48-55°С – загибель личинок. Оптимальна тем пература для розвитку лялечки являється 22-24°С, при цьому метаморфізм закінчується через 5-8 днів. Обмеження температури до 18°С понижує розвиток лялечки до 1 0-16 днів . Часті дощі в період лялькування призводить до смерті серед лялечок і мо лодих жуків. В жаркому сухому ґрунті лялечка не може перейти на імаго, а жу ки які народилися не можуть вибратись на поверхню ґрунту . Ж уки , що перезимували та вийшли в травні вЂ“ червні, можуть здійснювати пе реліт п ри температурі вище 25°С . Активність жуків н е змінюється в залежності від вологості при високій її значності, від 55% і вище, тоді як низька вологість на жуків діє пригнічуючи, при вологості 5% ж уки стають нерухомі, при всіх температурах в межах оптимальної. Висока т емпература разом з низькою вологістю – скорочує життєдіяльність жукі в, знижує активність жуків. Висока температура може знизити кладку яєць і загальну плод овитість. При температурі нижче 10-13°С жуки і личинки стають малорухомі, пе рестають живитись. При сильному вітрі спускаються до основи рослин, хова ються за грудочки ґрунту. Колорадський жук зимує на великій глибині і не підвергаються дії низьки х температур. Для жуків в зимовий період сприяють загибелі позитивні температури, які стимулюють пробудження жуків. Жуки, які зимують на глибині 10см гинуть від коливання температур. Зимою гине більше жуків, коли ґрунт вологий. На вих ід жука впливає температура і вологість. Жуки і личинки володіють високо ю світлочутливістю. Ніжній поріг чутливості до світла близько 0,1. Люкса. Ж ук володіє чітко вираженою фотоперіодичною реакцією, яка реагує настан ня діапаузи. Колорадський жук являється видом з широким діапазоном ефек тивних випромінювань. Для нього ефективними виправляються частина спе ктру 423 і 675мм, тобто від фіолетового до червоного. Довжина хвилі вище 700мм. Сп риймається жуком як повна темнота. Личинки гризуть м’ якоть листя з нижньої сторони, поступово переходять на верхню сторону і обгризають листя повністю, залишаючи лише жилки. На п лодовитість самок впливає сорт картоплі, чим кращий сорт, тим більша пло довитість, і кількість вітаміну Е (30-40%). Личинка I - II , III , IV віків з’ їдає 3мг-110мг. З а стадію личинки з’ їдає 780мг. Корму. Жук літньої генерації з’ їдຠ– в 2 бі льше ніж самець. 1 жук за весь час живлення з’ їдає біля 4г. корму, тобто в 5 ра зів більше личинки. Шкодочинність посилюється тим, що стадія живлення пр исутня весь вегетативний період. Найкращім кормом колорадського жука я вляється картопля хоча він пошкоджує всі культури з родини Пасльонові. Р ослини, уражені в ранній період і в різний період, пошкодження для них вли вається менш шкідливіша. Найбільш чутлиⳠ– в період цвітіння і в періо д зав’ язування бульб. Дефоміанія в цей час на 20,40,80% викликає зниження врожаю 14,15,25%. Пошкодження кущі в картоплі в цей період 10 личинками призводить до зниження врожаю на 1,1-9,0%, 25 н а 17,5%, 40 на 16,7-45,3%. В період закладки бульб 10 личинок які пошкоджують, знижують вр ожай на 10-15% при 15 личинках -50%, при 40-50 врожаю не було. Заходи боротьби: після збирання картоплі оранка або культивація ґрунту з вибиранням бульб, які залишились для запобігання з’ явлення самосіву який являється резервацією колорадського жука і внесення добрив і підж ивлення і своєчасне рихлення, окучення і прополка для підвищення стійко сті картоплі; скошування бадилля перед збиранням. При розселенні личино к і жуків 10% рослин картоплі посівів обприскування 1-2 рази рекомендованим и інсектицидами. Проти личинок ефективні біопрепарати. В икористання штучної передзбиральної дефоліації – для скорочення фізі ологічного дозрівання бульб. Знищення бадилля в передзбиральний періо д. Зміна строків садіння картоплі. Випуск природних ворогів: клоп перил ю с, клоп подізус, му хи тахіни, роду Doryphorophage , жужелиця сибіл, жужелиця, златоглазки, кокумеліди, хи жі клопи, корівка, семикрапковка, павуки, бокохід та ін. 2.2 Основні особливості розвитку найголовн іших шкідник ів і захисні заходи на картоп лі С истематичне положення. Вид капустянка звичайна – Grillotalpa grillotalpa Linnaeus . Родина капустянки – Grillotalpiolae Рід прямокрилі вЂ“ Ortopfera Поширеність . Поширення в ус і х зонах на добре зволожених, у тому числі зрошуваних землях. Д уже поширене у Західній Європі, центральних та південних районах європе йської частини СНД, у Криму, на Кавказі, в Казахстані, Туркменії, Передній Азії, Північній Африці. (Дрозд,2000). Діагностичні ознаки виду Довжина тіла дорослої комахи 35-50мм, зверху вона темно-брудно-буре, знизу бу рова то-жовта з шовковистим блиском. Надкрилля широкі, лопатоподібні з ч іткими темно-бурими жилками, досягають половини довжини черевця. Крила в еликі, складаються віялоподібно, виступають вздовж черевця у вигляді зо гнутих вниз джгутиків. Гом ілки задніх ніг зверху з внутрішнього боку з 4-5 шипами. На кі нці черевця є довгі опушені цепки . Яйце за розміром та формою нагадують зерно проса, діаметром 3-3,5мм, жовті з к оричневим нашаруванням та зеленкуватим відтінком. Личинки імаго подібні, завдовжки в першому віці – до 15мм, другому – до 20, т ретьому – до 25 і в четвертому – до 35мм. Кількість члеників на вусиках відп овідно: 34;70;85 та 100. У личинок четвертого віку з’ являються зачатки крил завд овжки до 2мм. Після 5-6г7о линянь досягають 7-8мм. Лялечка відсутня тому, що капустянка з неповним перетворенням – яйце - л ичинка-імаго.(Рис.1). (Литвинов, Євтушенко, 2005). Біологічні та екологічні особливості виду. Капустянка живе у ґрунті і лише зрідка з’ являється на поверхні вЂ“ в сут інках та вночі, що навіть літає. Досить добре плаває і може долати значні в одні перешкоди. Під час повені на рештках рослин, інших предметах цілі ко лонії капустянки пасивно мандрують за водою на значній відстані. Нори прокладає у вигляді довгих горизонтальних ходів під самою поверхн ею ґрунту. Зимові ходи значно глибші у дорослих особин 60-120см, у личинок 30-55см. Зимують дорослі особини та личинки починаючі з 3-го віку. Весняна ре актив ація розпочинається залежно від погодних умов. У верхніх шарах починає з ’ являтися, коли грунт на глибині 20-30см прогрівається до 8,5-10°С. Масовий вихі д та початок живлення – за температури 12-15°С. Після спарування самиці від кладають яйця. Залежно від фізіологічного стану самиці – від 205 до 650 штук і більше. У лісостепу та на Поліссі, починаючі з другої треті декади травн я – до початку вересня. В перилках значно раніше, Ембріональний розвито к залежно від температури триває 10-20 і більше днів. Масовий вихід личинок в Лісостепу середина червня – закінчення липня. Личинки після виходу з яє ць залишаються у гнізді 2-3 тижні. Починаючи з другого віку вони живляться корінцями рослин , п ерегноєм. А пізніше спожив ають рослину та тверду їжу . Живлячись і прокладаючи корм капустянка перегризає коріння рослин, виїдає бульби, коренеплоди та кореневища. Особливо небез печна в ранньовесняний період, коли живиться молодими рослинами. У серпн і — вересні популяція складається переважно з личинок третього — четв ертого віків і дорослих комах. Повний цикл розвитку в л ісостепу триває 1,5-2 роки. Для того щоб успішно регулювати чисельність будь-якого шкідника, насамп еред слід добре знати найбільш несприятливі у його розвитку так звані кр итичні періоди. Комахи у стані діапаузи дуже стійкі проти багатьох неспр иятливих умов — низьких та високих температур, вологості, дії токсичних речовин, радіоактивного опромінення. Більшість з них у стані діапаузи в итримує температури мінус 20-30°С. Тим часом для капустянки критична межа — нижче 2-3°С. Капустянка любить більш вологі місця і низьку температуру, при вологій т емпературі 25-27°С, і низькій вологості вона починає мігрувати шукає більш вологі ґрунти, для умов існування. Характерною особливістю шкідника є те, що він не відзначається високим р івнем зимостійкості. Зимує у досить вузьких діапазонах температур та во логості, залягає досить глибоко: на глибині 60-80см, іноді дорослі особини — на глибині 1,2-1,4м. Температура у місцях зимівлі не повинна бути взимку нижчо ю за +2-3°С, якщо буде нижча температура, то доросла особина загине. В камері де зимує капустянка, вологість ґрунту має становити 75-95% , якщо більше вона може загинути, або не зможе розмножатися. Встановлено, що загибель личин ок 3-го віку внаслідок несприятливих умов зимівлі становить 50-85%, тоді як 4-го і старших видів гине 12-17%. Запас жиру в комахах що йдуть на зимівлю на обробл ених землях — 25-45%, у тих, що зимують у березі річок — 34-56%. Характер пошкоджень виду Капустянка — типовий поліфог. Пошкоджують злаки — пшеницю, жито, рис, яч мінь, поїдають віяльні зерна підгризаючі та перегризаючи підземні част ини рослин (корін ня та коренепло д и ), а також сходи та молоді рослини. Шкодять практично всім технічним, кормовим, овочевим культурам, саджанцям та мол одим рослинам плодових, ягідних та декоративних культур як у ґрунті, так і в парниках . Живл яться також багатьма видами ґрунтових безхребетних. Ритміка трофічної активності, а відтак — шкодочинність капустянки на с ільськогосподарських угіддях ділиться на три умовних періоди: ранньов есняний, весняно-літній та осінній. Ранньовесняний період, раціон шкідника складається переважно з рослин ної їжі, що становить 60-75%, загального обсягу живильної маси, тваринної їжі , 30-40%, та механічних домішок 6-8%, що сприяють процесу травлення. Весняно-літній період обсяг всієї їжі 75-85%, тваринної лише 12-16% і механічних д омішок 1,5-3,5%. Саме в цей період найбільша шкодочинність капустянки. Особлив о це спостерігалося в 1998-1999 рр. коли картоплі в приватному секторі було пошк оджено близько 35%, капусти -45%, цибулі-20%, буряків - 30%. За високої чисельності шкі дників без заходів захисту, урожай овочів та картоплі на окремих площах був майже цілком знищений. Тривалість весняно-літнього періоду 160-170 днів. Осінній період, тривалість 60-70 днів. Рослинна їжа, що становить 80-90%, тваринно ї лише 4-6% і механічних домішок 2-4%. У цей період шкідники готуються до тривал ої зимівлі і живляться здебільшого плода ми, бу льбами та стеблами рослин . Заходи захисту Механічні пастки, металева пастка складає ться з місткості заввишки до 30см, діаметром 20см. У верхній частині банки ро блять чотири отвори — вікна, в які вставляють спрямовуючі смужки з різн ого матеріалу завдовжки 20-30см і шириною 4-5см. Банку закопують так, щоб її вер х був на рівні поверхні землі, це застосовують на невеликих площах. Природні ситомофоги, паразити, хижаки, нематоди, хвороботворні мікроорг анізми та птахи — основні вороги капустянки (Дрозд,2000). У перилках для знищення капустянки застосовують прилади , на 1кг ячменю беруть 30г соняшникової олії і 50г інсектициду. Принаду в кількості 30-50г на рощу рівн омірно загортають у ґрунт на глибину 2-3см. На присадибних ділянках капуст янку виловлюють за допомогою ловильних ям. Ловильні ями завглибшки 60-80см, закладають восени гноєм( бажано кінським) куди на зимівлю збираються ко махи. В холодну пору гній викладають з ям і розподіляють по ґрунту тонким шаром. За низьких температур капустянка гине. 2.3 Картопляна совка — Hylralcia micacea Р одина совки - Noctuidae Ряд лускокрилих — Lepydoptera. Найбільш чисельна в Поліссі і Лісостепу. В СНД зустрічається в Нечорномо рській зоні. Метелик 28-40мм. Передні крила від сірувато-жовтого до сірувато-коричневого забарвлення з червоним відтінком, поздовжні лінії коричневі, круглі і нитковидні плям и того ж кольору, що і фон крила, задні крила сірувато або розуват е -жовті з темною смугою в вершині третини крила. Яйце 0,7-0,8 мм, з мінного забарвлення від жовтувато-білого до червоно-жовтого. Гусениця 40-50 мм, від світло-жовтого до м'ясисто-червоного забарвлення, вздовж спини че рвонувата смуга, грудний і анальний щитки бурі, щетинки розміщені на бур их щитках дихальце чорні. Лялечка 17-25мм, жовто-бура . Зимують яйця за піхвами листків багаторіч них злакових трав – пирію повзучого, ти мофіївки, вони розміщені групами, частіше по 20-60 яєц ь в 2 або 1 ряд. Гусениці відроджуються в травні, живляться спочатку листка ми, потім стеблами злаків, в 2-3 віці переходять в товстостебельні рослини. Вони мають 5, рідко 6 віків. Заляльковуються на початку липня, в ґрунті біля пошкодженої рослини на глибині 5-15см. Розвиток лялечки 13-30 днів. Метелики лі тають з кінця липня до середини жовтня, відкладають яйця групами, іноді д о 200шт. Плодовитість 260-480 яєць 1 покоління за рік. Гусениці крім картоплі пошк оджують рівень хміль, томати, людні і інші культурні і засмічуючи, дикі ро слини; (малину, полуницю, цукровий буряк, щавель, цибулю, капусту, іноді ячм інь, жито, водяний щавель, канатик ). Гусінь в стеблах прогризає отвори декілька вище кореневої щитки, робить хід всередині стебла вверх. Досягнувши тонкої частини стебла, опускаєть ся вниз і переходить на наступне стебло або рослину. Пошкоджені стебла в ’ януть і засихають, при високій вологості загнивають. Бульби не пошкодж ую, але врожай бульб може знижувати до 80% і більше, зменшує його товарн ість. Найбільш чисельна в вологі роки з помірною температурою. Шкодочинність підвищується в роки з великими опадами в сирих, понижених місцях, особли во на дачах, в першій половині літа. Заходи боротьби: обприскування посівів при з’ явленні уражених рослин тими препаратами що і проти колорадського жука ( Акпеара 25% в.г.; Регент 80% в. г . , Арріво 25% к.е. та ін.) Агротехнічні і біологічні заходи і знищення на полях злакових бур’ яні в, скошування обочин доріг, межі; глибока зяблева оранка з передплужнико м; обробка міст резервації шкідника в п-д масового відкладання яєць. Випу ск трихограми (30-50тис.шт. на 1га). Знищення залишків врожаю, слідити за тим, щоб чистими були не тільки поля, але й обочини. Використання агротехнічних методів . П опередження завозу і поширення шкідника в нові райони, виконання карант инних заходів. Перед садибна фумігація бульб картоплі. Знищення пасльон ових бур’ янів, обгортання кущів, не допускати оголення бульб, викопка в рожаю до висихання, стебел і вивіз їх з поля, знищення рослинних решток і г либока оранка. 3. Методика виявлення та обліку кількості шкідник і в сільськогосподарських культур На Україні розвивається близько 60 видів шкідників, переважна більшість яких належать до багатоїдних. Із спеціальних шкідників найбільш небезп ечний і шкодочинний колорадський жук. Насінники картоплі пошкоджують і інші комахи, що переносять комплекс вірусних захворювань. Кол орадський жук ( Leptinotarsa lecemli – neata Say ) – поширений шкідник картоплі. Огляди посівів картоплі, томатів, баклажанів та інших пасльоно вих культур для виявлення шкідника і встановлення заселеності починаю ть з періоду появи сходів картоплі. При обстеженні незалежно від розмірів поля оглядають по 10 кущів у 10-20 місця х. Проби розміщують рівномірно у шаховому порядку. Оглядаючи кожний кущ у пробі, відмічають наявність і кількість яйцекладок, кількість кущів, з аселеність жуками і личинками, середньо чисельність шкідників на один к ущ і підраховують процент заселення. Під час обліку візуально реєструют ь фазу розвитку картоплі: повні сходи, формування ярусів листків, зав’ я зування бутонів, викидання бутонів ( по одиноке, масове), початок(5-10%) цвітін ня, масове(40-60%) цвітіння, закінчення цвітіння, тощо. Слід визначити що найбі льш віро гід ні ст роки виплоджування личинок першого покоління в Україні – 25-29 травня, а ма сова поява личинок першого віку – кінець першої вЂ“ початок другої декад и червня. Залежно від часу садіння картоплі та появи сходів ці строки опт имальним для початку хімічних обробок. Насамперед обробляють присадиб ні ділянки і ранні сходи, де розвиток шкідника випереджає основні посіви на 7-10 днів. Вважає ться що хімічні обробки доцільні при заселенні 2-5% кущів картоплі жуками, що перезимували, у фазі розвитку – сходи 15-25см. Проти личинок виробничі по сіви картоплі обробляють на початку бутонізації, при середній чисельно сті 20 личинок молодих віків на кущ і 5-8% заселення картоплі. Існують методи виявлення та обліку шкідників і хвороб можна розділити н а візуальні і приладні. Візуальні методи засновані на безпосередньому огляді та підрахунках ш кідників і пошкоджених ними органів рослин. За технікою виконання вони можуть бути мар шрутними або детальними, а залежно від того, які органи рослини пошкоджу є шкідник, ділиться на обліки в ґрунті , його поверхні, на рослинах чи всередині окрем их їх органів. У ґрунті виз начають чисельність шкідників, що зимують або розвиваються в ньому і шко дять рослинам, живлячись корінням, стеблами та іншими органами (колорадс ький жук, дротянки, відгризаючи совки та ін.), методом ґрунтових розкопок. Залежно від часу проведення розрізняють осінні, весняні, (контрольні) й в егетаційні (періодичні) ґрунтові розкопки, а від глибини – мілкі (до 10см), звичайні (д о 45-50см) та глибокі ( на 65см і глибше). Найчастіше з метою виявлення комплексу ґрунтових шкідників, розкопуют ь ями розміром 50 Ч50 см і глибиною 30см. Кількість їх на кожному полі встановлюють відповідно до вимог статисти чної обробки кількісних показників чисельності шкідників, а також зале жно від розмірів поля. Мінімальна кількість ям розміром 0,25кв.м. становить: на полі з площею до 10га – 8, від 10 до 15га – 12,від 50 до 100 – 16. Масові розкопки з мет ою обмежень проводять у вересні вЂ“ жовтні, в цей час доцільно визначити ч исельність личинок підгризаючих совок та ін. Обліковувати навесні, коли вони піднімаються в верхні шари грунту. Метод облікових ділянок застосовується для визначення чисельності шкі дників, що живуть відкрито ( хлібні жуки, цикадки, п’ явиці та ін.) Найчасті ше на 100га площі беруть16 проб, на кожні додаткові 50га – ще й проби. Розміщуют ь їх рівномірно в шаховому порядку або по діагоналі. Метод облікових рядків та облікових рослин подобний до методу облікови х ділянок, різниця полягає в тому, що замість ділянок визначеного розмір у, обстежують відповідну кількість рядків довжиною 0,25, 0,5 і 1кв.м, або ж відпо відну кількість рослин чи стебел. Метод рослинних проб застосовують для виявлення прихованих шкідників. Він відрізняється від методу облікових рослин лише тим, що рослини обсте жують не безпосередньо на полі, а аналізують після їх відбирання. Метод ентомологічного насіння застосовують для виявлення і обліку дрі бних та рухливих комах, що живуть у травостої. Для цього використовують е нтомологічні сачки. Після кожних 10 комах – аналіз комах на місці або виси пає їх у морилку. При великій кількості шкідників комахи збільшують до 50. Приладні методи виявлення та обліку шкідників сільськогосподарських р ослин засновані на використанні різних пристроїв від найпростіших тип у ентомологічного сачка і ґрунтових пасток до складних комп’ ютерів. Ґрунтові пастки закопують так, щоб верхній край перебував на рівні ґрунт у або нижче. Зверху над ними встановлюють кришки. Пастку заповнюють 2-4% фор маліном на 1/3. На полі ставлять пастки з використанням статевих феромонів. Використовують біоценометри, що складається з квадратної основи і сітчастого мішк а. Біоценометри встановлюють у потрібних місцях, на ґрунт, сітчастий мішок з накр итими рослинами нахиляють у бік і струшують з них комах. Потім мішок знім ають і обліковують комах. Д ля обліку дрібних комах використовують ящик Петлюра. Це піраміда без дна . Під час обліку обс иплю вач рухається проти со нця і в потрібних місцях швидко встановлює ящи к, під рядок рослин, з яких сполохують комах. Вони потрапляють у ящик і за плутують у ваті, де їх і підраховують. Використовуючи також астраційні в ловлювачі, світлопастки, застосовують харчові прилади, феромонні пастк и. 4. Захист картоплі від шкідників 4.1 Суть методів захисту сільськогосп одарських культур від шкідників До основних методів захисту сільськогосподарських культур належать: О рганізаційно-господарський, агротехнічний, селекційно-генетичний, біо логічний, хімічний, фізико-механічний, біотехнічний, карантинний. Організаційно-господарський – ряд профілактичних і заплановано-госпо дарських заходів з врахуванням зонального прогнозу: складання робочих планів і економічні обчислення по захисту посівів і насаджень від шкідл ивих організмів, придбання засобів захисту рослин, техніки та інше, облі к садибного матеріалу, вибір ділянок для закладання садів та інших насад жень, ремонт агротехніки, складів, у ч і ння робочих техні ці безпеки при роботі з пестицидами. Агротехнічний метод . Основа агротехнічного методу – створення сприятли вих умов для росту і розвитку сільськогосподарських культур і менш небл агоприємні умови для шкідливих видів комах. Деякі агро прийоми носять пр офілактичний характер, інші можуть визвати їх частинну або повну загибе ль. Раціонально построєний комплекс агротехнічних заходів часто зупин яє масове заселення шкідником і знижує їх шкодочинність, що дає можливіс ть скоротити використання інсектицидів, які володіють цілим рядом нега тивних сторін. З агротехнічних заходів найбільш значення, з точки зору з ахисту рослин має сівозміна і структура посівних площ, прийоми обробітк у ґрунту, добрива, строки і способи сівби і збирання врожаю, зрощення, боро тьба з бур’ янами і інше. Своєчасне та доброякісне проведення агротехнічних заходів дає змогу і стотно знизити як запас інфекції збудників хвороб у ґрунті так і чисельн ість знищуючих видів шкідника. За допомогою агротехнічних заходів змін юються екологічні умови у ґрунті, підвищується або знижується стійкіст ь рослин до збудників хвороб і шкідників крім того змінюються патогенні властивості мікроорганізмів, рівень життєдіяльності комах. Фактори, що утворюються при проведенні агротехнічних заходів, впливають на умови і снування шкідників, живлення рослин і порушують взаємовідносини, що скл адалися між шкідливими організмами і рослиною – живителем. Селекційно-генетичний метод – створення та впровадження у виробництві сортів і гібридів, несприятливих для розмноження шкідливих організмів і стійки х проти пошкоджень, має виняткове значення у захисті посівів і насаджень сільськогоспод арських культур від шкідників і хвороб для обмеження застосування спец іальних захисних заходів, особливо хімічних. При вирощуванні сортів з пі двищеною стійкістю до хвороб і шкідників проведення захисних заходів з водиться до мінімуму, а відтак знижуються витрати на їх проведення, істо тно зменшується забруднення навколишнього середовища. Біологічний метод – оснований на використанні живих істот або продук тів їх життєдіяльності для попередження збитків від шкідливих організ мів. Основні напрямки: ох о р о на і підвищення чисельності природних популяцій хиж аків і паразитів до яких відноситься ряд представників комах, ввіз з інш их країн і акліматизації нових видів; розселення ентомофагів; створення умов для підвищення ефективності ентомофагів. Використання патогенних мікроорганізмів, на базі яких створюють біопрепарати. Порівняно з іншим и методами біологічний метод має ряд переваг: більша тривалість дії, без печність для людей, теплокровних тварин і навколишнього середовища. Хімічний метод – передбачає використання пестицидів для запобіганн я розвитку і знищення шкідників, хвороб рослин і бур’ янів при масовому їх розмноженні та поширенні. Використання пестицидів визначається вис окою їх біологічною, економічною, господарською ефективністю, універса лізмом, доступністю використання. Пестициди можна використовувати на р ізних видах рослин, проти різних шкідливих організмів і різними способа ми. Використовувати інсектициди слід тільки в тих випадках, коли відсутн я можливість їх заміни на безпечні методи. Необхідно віддавати перевага менш токсичним інсектицидам, які спричин яють меншу небезпеку здоров’ ю людей, теплокровних тварин, корисних ком ах і навколишньому середовищу. Для одержання з’ явлення резистентних д о інсектицидів популяцій шкідників необхідно запобігати регулярних хі мічних обробок культур одним і тим же препаратом. Фізико-механічний метод – він ґрунтується на використанні фізичних явищ дл я захисту рослин від шкідливих організмів. Для цього використовують різ ні джерела енергії ( світло, тепло, радіоактивне випромінювання тощо). Най більш поширене в захисті рослин має фізичне явище, як температура. Термі чне знезараження використовується для знищення хвороб і шкідників, які знаходяться на поверхні і всередині насіння та садивного матеріалу рос лин, а також для знищення шкідливих організмів в парниках і теплицях. Біотехнічний метод – оснований на використанні особливостей хімічної комунікації комах, біохімічних механізмів розвитку і генетичних закон омірностей про відтворення. По механізмам дії цей метод можна поділити н а три групи: 1) регуляція поведінки комах; 2) порушення росту і розвитку комах; 3) порушення генетичної структури популяції комах. Р егуляція поведінки комах. До них відносяться феромони – речовини, які з абезпечують внутрішньовидове спілкування, алдиони - речовини, які керую ть поведінкою, кайролеони – речовини, сприйняття яких допомагає жигалк у, знаходити жертву. Репеленти – речовини, які визивають рух в об о р о тну сторону від джерела. Порушення росту і розвитку комах. Використовують інгібітори – синтезу х і тину – гор мо ноподібні сполуки, які подавляють розвиток комах шляхом порушення утворення кутикули при ліньках . Анти ювеноїди – речовини, які перешкоджають нормальній секреції ювенільно го гормону. Порушення генетичної структури популяції комах. Використов ують автоцидні способи захисту, як введення в популяцію шкідника нежитт єздатних або безстатевих особин та ін. К арантинний метод – цілий ряд заходів, які направлені на предостереженн я завозу і проникнення в країну із-за рубежу нових видів шкідників, а тако ж виявлення, обмеження і ліквідації вогнищ розмноження вже проникних іноземних ви дів або тих шкідників, які в країні мають локально характер поширення. Дл я виконання цих задач створена служба внутрішнього і зовнішнього каран тину, яка діє по спеціальним внутрішньодержавним і міжнародним інструк ціям і узгодженням. Висновок Картопля посідає одне з перших місць серед інших сільськогосподарських культур. Важко переоцінити значення карт оплі як "другого хліба", так і корму для худоби та сировини для різних галу зей промисловості. На картоплі зареєстровано близько шести десяти виді в шкідників. Від появи сходів і до збирання врожаю картоплю пошкоджують різні багатої дні комахи. Значно пошкоджують картоплю: колорадський жук – це шкідник найбільш значний і найбільш поширений; дротянки, несправжн і дротянки, які не тільки жують картоплю, а й заносять збудників хвороб; ли чинки пластин6чатовусих, гусениці підгризаючих совок, капустянки і попе лиці та блішки, які уражують картоплю і заносять віруси. Тому необхідно п роводити заходи по захисту рослин від шкідників, без яких про отримання високих врожаїв не може бути й мови. Тому при використанні тих чи інших за собів захисту рослин слід враховувати всі позитивні і негативні сторон и їх. С еред методів, які зараз використовуються перевагу віддають хімічному м етоду. При виборі того чи іншого препарату треба врахувати його токсичні сть, дію його на людей, корисних комах і навколишнє середовище. Тому хіміч ний метод треба використовувати лише тоді, коли кількість шкідника пере вищує економічний поріг шкодочинності. Список літератури 1. Білецький Е.М., Байдик Г.В., Євтушенко Д.М., Захаренко А.В., Літвінов Б.М., Ющук Д.Д. Сільськогосподарська ентомологія/ Під ред.. Б.М. Літвинова LX : Хор. держ. аграр. ун-т ім. В.В.Докучаєва, 1997-204с. 2. Белова О.Д. Хвороби і шкідники картоплі.- М.; Сільхозізд ат, 1962-112с. 3. Богданов О.І.,Білько Л.П. Захист картоплі від хвороб і ш кідників – 2- l від., допов. і перероб. Зав ред.. В.П.Батюти - К.; Урожай,1984-41с. 4. Бодукова М.В. Определитель болезней и вредителей кар тофеля и мер ы борьбы с ними – М.; Колос, 1967-222с. 5. Воловик А.С. , Шмыгин В.А. Болезни и вредители карто феля – М.: Россельхозиздат, 1974-135с. 6. Вред ители сельскохозяйственных насаждений: В 3-Хт. /Под. общ. ред. В.П. Васильева -2-1 изд.испр. и доп. – Т.З. Методы и средства борьбы с вредителями, системы ме роприятий по защите растений. ( Ред. Т ома В.П. Васильев, В.П. Омелта – К.: Урожай, 1989-408с. 7. Єрмолов В.М. Атлас комах – шкідників пальових культу р: 2-1 вид., доп. і перероб.-К.: Урожай,1984-124с. 8. Картофель./ Под.ред. Н.С. Бацанова – М.: Колос,1970-376с. 9. Колорадський картофельний жук Leptinotarsa Lecenelineata Sry .Филочения, морфология , физиология, экология, адаптация, естественные враги – М.: Наука,1981-377с. 10. Литвинов Б.М., Зозуля А.Л. Применение биологически акти вних веществ в защите растений от вредителей: Лекція/ Харьк.гос.аграр.ун-т . Харьков, 1992-29с. 11. Омелюта В.П., Григорович И.В., Чабан В.С. и др.. Учт вредител ей и болезней сельскохозяйственных культур – К.: Урожай, 1986-288с. 12. Пестициди і технічні засоби їх застосування: Навч. посібник/ М.Д. Євтушенко, Ф.М. Марютін, І.І. Сушко, В.М. Жеребко, В.Ф. Пащенко, Є.А. Бариш, М.П. Гусаренко, С.М. Дудко; За ред.. М.Д. Євтушенка, Ф.М. Марютіна / Хар к.держ.аграр.ун-т. ім. В.В. Докучаєва.- Харків,2001-349с. 13. Писаренко В.М., Писаренко П.В. Захист рослин; екологічн о обґрунтовані системи. – П.: Комплот,2000-188с. 14. Попкова К.В., Воловик А.С., Шнейдер Ю.И., Шм ыгля В.А. Защита картофеля в условиях индустриальной технолог ии,- М. Россельхозиздат, 1986-151с. 15. Салатенко В.Н., Білоножко М.А. За ред.. О.І.Зінченка. Рослинництва - К.: Аграрна освіта , 2001-591с. 16. Санін В.А. Колорадський жук-М:Колос,-1976-103с. 17. Санин В.А. Колорадський жук і заходи боротьби з ним:2-е выд.доп.и.перераб. - К.: Урожай1986-88 с. 18. Справ очник/А.С. Воловик,В.М. Глёз,А.И. Замотаев и др.. Защита картофеля от болезней, вредител ей и сорняков - М.: Агропромиздат ,1989-205с. 19. Тимченко В.И.,Єфремова Т.Т. Атлас шкідників і хвороб овочевих, ба штанних культур і картоплі - К.: Урожай,1974-180с. 20. Фітофармакологічний довідник/М.О. Білик,М.Д. Євтушенко, Ф.М. Марютін,В.К. Понтєлєєв,В.П. Гуренко; За ред. М.Д. Євтушенка, Ф.М. Марютіна/Харк. держ. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. - Х,2000-517с. 21. Ченк ин А.Ф., Черкасов В.А., Захарч енко В.А., Гончаров Н.Р. Спра вочник агр о нома по защите растений. - М.: Агропромиздат,1991.

Приложенные файлы


Добавить комментарий