Методический электронный файл

8 Реферат з сільського господарства на тему : " Годівля, утримання та догляд за козами ". Кози невибагливі до кормів, але це не означає, що їх мож на г о дувати абияк . Низька молочна продуктивність цих тварин часто буває наслідком поганої годівлі, тому що поживних речовин корму вистачає лише на підтримку життя . Великій козі по трібно більше корму, ніж малій, молодняку - більше порівняно з дорослою твариною однакової велич ини . Кітну козу годують краще, ніж ял ову ; матці з високим надоєм дають ко рмів більше, ніж низькопродуктивній . Пасовище, зелена трава і сіно - осн о вний к о рм для кіз . Дорослій тварині потрібно на добу 5-8 кг зеленого корму влітку і 1-2,5 кг грубого взимку . Найкраще кози їдять лучне , л ісове і степове сіно, висушені зелені бур’ яни, сухе ли стя, висушені гілки дерев з листям ( в іники ), кукурудзяне бадилля, картоп линня, бурякову гичку, гарбузиння, а також яру солому і полову . Дорослій козі на зимовий період необхідно 400-500 кг сіна а бо 700-800 кг різноманітного грубого корму, в тому числі не менш як 200-250 кг сіна . Крім сіна, залежно від можливостей заготовляють 150-200 кг листя, 150-200 - гілок , 150-200 - картоплиння, кукурудзиння і гич ки, 150-200 кг соломи . Поживна цінність та ких кормів у два рази нижча, ніж сіна . На кожну голову молодняка ( віком 6-12 міс ) також заготовляють 300-500 кг грубого корму в перерахунку на сіно . Крім грубих кормів, козам, особливо високоудійним, даю ть суміш розмелених концентрованих кормів ( 0,3 - 1 кг на голову за добу ) і соковиті : гарбузи ( подрібн ені ), буряки , м оркву, ріпу, капусту, тощо ( 2-4 кг на добу ), сиру і варену картоплю ( 1-2 кг на добу ). Концентровані корми краще згодовувати у вигляді пійла . Можна також давати картопляне лушпиння і кухонні відх оди, здобрені борошном або комбікормом . Рекомендуємо такі добові раціони для дорослих кіз, кг корму : Сухостійні першої половини кітності 1 . Сіно різне - 0,5 Кукурудзиння - 0,5 Листя дерев - 0,5 Концентровані корми - 0,4 Сіно різне - 0,4 Солома ярих зернових культур - 0,5 Віники з листям - 1 Картопля варена - 1,5 Дійні з надоєм 2 кг на добу Сіно різне - 1 Листя дерев - 1 Буряки кормові - 2 Густі кухонні відходи - 1 Концентровані - 0,8 Дійні з надоєм 2 кг на добу Сіно різне - 1 Віники з листям - 1,5 Гарбузи - 2 Картопля варена - 1 Комбікорм - 0,6 Сухостійні другої половини кітності 1 . Сіно різне - 0,7 Картоплиння - 0,5 Солома яра - 0,7 Концентровані корми - 0,5 Сіно різне - 0,5 Листя дерев - 0,5 Солома ярих зернових культур - 0,7 Картопля варена - 1 Концентровані корми - 0,3 Дійні з надоєм 4 кг на добу Сіно різне - 1 Гичка суха - 0,5 Листя дерев - 1 Кормові буряки - 1,5 Картопля варена - 1 Концентровані корми - 0,8 Дійні з надоєм 4 кг на добу Сіно різне - 1 Віники з листям - 1 Солома ярих зернових культур - 0,5 Густі кухонні відходи - 1 Картопля варена - 1,5 Комбікорм - 0,8 Молодняку згодовують таку саму кількість кормів, як сухостійним маткам у першій половині кітності . Кіз будь-якого віку потрібно годувати доброякісними кормами . Гнилі або кислі, забрудне ні землею корми непридатні . Від ни х кози хворіють, бувають аборти, погіршується якість молока, м”яса і вовн и . Мінеральні корми - обов”язковий компонент раціонів д ля кіз . Кухонну сіль використовуют ь протягом року . Молодняку потрібн о її 6-10, а дорослим козам - 10-15г на добу . Краще давати сіль з водою, пійлом і п еремішаною з кормами . Як молодняку, так і дорослим козам у суміші з кормами згодовують також товчену крейду з розрахунку 7-10г на добу . Годують кіз три рази на добу в один і той же час з однаковим інтервалом : перший раз о 6 - 7-й год, другий - о 12 - 13-й, третій - о 18 - 19-й год . Корми дають у певній послідовності - в одну годівлю спочатку пійло, потім соковиті і в оста нню чергу грубі корми . Можна порадити такий режим годівлі у стійловий пері о д : зранку пійло з картоплею і концентрованими кормами, після цього коренеп лоди, а далі грубі корми ; ввечері пій ло з кухонними відходами або картоплею, концентровані, грубі корми ( віники, солома, кукурудзиння ) й напувають . Грубі корми кози поїдають поступово, і годівниця вноч і довше буде заповненою . Коли пійла не дають, а годують сухими кормами, тварини 2 - 3 рази напувають нехолодною ( 8 - 12 С ) водою по 2,5 - 4 л на кожне напування . Годівниця повинна бути двохярусн ою : зверху відділення з вертикальн их планок для грубих кормів, знизу щільне корито для концентрованих і ко ренеплодів . Така конструкція краща тим, що коза не буде ставати у годівницю ногами . Годівницю регулярно очищають від залишків корму . Влітку кіз краще утримувати на пасовищі . Коли їх є багато, то можна пасти окремою чередою або разом з вів цями чи коровами . Треба пам”ятати, щ о при випасанні у садах та в кущах кози пошкоджують молоді деревця - об”їдають гілочки й обгризають кор у . Щоб запобігти цьому, використову ють гредний ремінь . Роблять його та к . На голову надівають найпростішу вуздечку, а тулуб поза лопатками пе рев”язують вірьовкою . Вуздечку і в ірьовку зв”язують проміж передніх ніг ремінцем, щоб коза вільно ходила й паслася . Але з таким пристосуванням вона не стане на задні ноги і не об”їдатиме дерев . Кіз також зручно утримувати на прив”язі, що дає змогу використовувати малі ділянки пасовищ поблизу городів та посівів . Можна порадити два типи прив”язі . В першому випадку козу прив”язують за один прикіл, на який надівають металеве кільце . До нього прив”язують повід довжиною ( залежно від обставин ) 5 - 20 м . У цьому разі прив”язь проста, але площа пасовища для к ози обмежується довжиною повода . У другому випадку прив”язь дещо складніша . Кільце повода надівають на металев у дротину ( діаметром 2,5 - 3 мм ) будь-якої довжини, яку кріплять краями до землі двома к ілочками . Кілочки забивають в земл ю повністю, так щоб повід або кільце не чіплялись . У цьому разі площа пасовища буде значно більшою . Незалежно від типу прив”язі тварину можна прив”язув ати за шию ( налигач ) або за голову ( вуздечка ). Повід п овинен бути легким і міцним . Щоб він не закручувався, на ньому ( біля голо ви тварини ) роблять вертун, який виг отовляють з великого ( 120 - 150мм ) гвіздка і дроту . На пасовищі при доброму травостої коза поїдає 7-8 кг тра ви . Поживна цінність такої кількос ті корму забезпечує надій молока 2,5 - 3 л на добу . При вищих надоях козу підг одовують концентрованими кормами з розрахунку на кожний літр молока по над 2.5 -3 л 0,5 кг конц кормів або 1 кг густи х кухонних відходів . Підгодовують тварину вранці і ввечері . Кози добре пасуться на всіх пасовищах, за винятком дуж е мокрих та заболочених, де вони заражуються глистами й простуджуються . Переходити від стійлового до пасов ищного утримання потрібно поступово, протягом 5 - 6 діб, щоб запобігти розладу діяльності шлунково-кишко вого тракту тварин . Першого дня кіз пасуть 1 - 1,5 год, другого - 2 - 3 год і так поступово збільшують тривалість перебуван ня їх на пасовищі . У перший день випасання тварин годують так, як на стій лі, потім поступово зменшують раціон, і коли вже коза наїдається трави, пі дгодівлю дома припиняють . Кіз не мо жна випасати на молодій конюшині, люцерні, горосі та інших бобових трава х, оскільки це приводить до гострого захворювання на тимпанію ( здуття рубця ). У пасовищний період козу обов”язково напувають чист ою водою з колодязя, річки чи джерела . Не слід використовувати для цього воду з калюжі, болот а або ставу, де вона стояча . Такі вод ойми - джерело зараження тварин інв азійними та іншими захворюваннями . Приміщення для кіз . Кіз утримують у будь-якому приміщенні, але воно повинн е бути сухим, чистим, теплим, без протягів, з вентиляцією і добре освітлени м . Вікна вставляють на рівні 1,5 - 1,75 м від підлоги з таким розрахунком , щоб кози не розбивали скла . Низькі вікна відгороджують дротяною сіткою . Приміщення обл аднують вентиляційною т рубою, за допомогою якої регулюють мікроклімат . Замість труби м о жна користуватися кватиркою у вікні . Взимку температуру в приміщенні пі дтримують на рівні 6 - 7 С тепла, а коли є малі козенята, - 8 - 10 С . Підлога може бути двох типів : дощана і земляна . Якщо достатньо підстилки, краще земляна підлога, де на холодний період м ожна нагромаджувати товстий шар гною, що забезпечує обігрівання приміщ ення . Дощану підлогу роблять із дощ ок, щільно підігнаних одна до одної . В кінці стійла встановлюють риштак, у який стікає сеча і падає гній . Кози люблять спати на підвищеннях . З цією метою біля стінки роблять поміст з дощок ширино ю 60 - 70 см на рівні 40 - 50 см від підлоги . У приміщенні кіз краще не прив”язувати . Для кітних маток і маток з козенятами роблять окремі к літки з дверцятами і годівничками . Весь молодняк після відлучення утримують в одній клітці . Навколо приміщення обов”язково об ладнують майданчик для прогулянок, куди регулярно випускають кіз . Влітку тоді, коли кози не пасуться, в они там перебувають постійно . Якщо у господарстві є козел, його утримують окремо , т ому що властив и й пліднику запах передається козам, а від них - молоку . Доїння кіз і догляд за вим”ям . Продуктивність кози значною мірою залежить від прав ильного доїння та вмілого догляду за вим”ям . Щоб зручно було доїти, коза повинна стояти спокійно . Для цього краще користуватися доїл ьним станком . Його конструкція про ста . На краю низького ( 35 - 40 см ) дерев”яного столика довжиною 100 і шириною 50 - 60 см ро блять жорстку раму для фіксації на ньому матки за шию . До рами прикріплюють годівничку . Зафіксовану козу доять збоку, сидячи на столику , т ак щоб во на була праворуч . Щоб під час доїння тварина стояла спокійно, станок встановлюють впритул до стіни . У кожному випадку козі під час доїння обов”язково даю ть смачний корм . У першій половині л актації її доять три рази на добу, а потім два з рівномірною перервою між д оїнням : при триразовому 8, дворазово му 12год . Молоко видоюють повністю, оскільки в останніх його по рціях міститься у два рази більше жиру . К рім того, систем атичне недодоювання знижує надій мол ока і спричиняє передчасний запуск кози . Перед доїнням ретельно миють руки, вим”я витирають сп очатку змоченим у теплій воді, а потім сухим рушником . При доїнні не допускають змочення дійок і вим”я молок ом, бо це призводить до утворення тріщин і захворювання вим”я на мастити . Краще доїти кулаком . Перші цівки здоюють в окремий посу д, щоб не забруднити й не зіпсувати все молоко . Доять швидко і безупинн о, оскільки повіл ьні рухи нерву ють козу і знижують надої . Після доїння вим”я витирають сухим рушником, а дійки змазують вазеліном . Перед доїнням і по закінченні його вим”я масажують . Це посилює роботу молочної залози й підвищує надої . Кожну половину ви м”я краще масажувати почергово . Мо лочний посуд повинен постійно бути чистим . Доїльне відро перед доїнням зав”язують зверху марлею , щоб молоко не забруднювалось . Які ознаки характерні для молочної кози . Молочна коза повинна мати міцне здоров’ я, гармонійн у будову тіла, добре розвинене вим”я і походити від батьків з високими пр одуктивними ознаками . Здорова коза жвава, її вовновий покрив гладенький, блискучий . Шкіра тонка і щільна, легко відтягується на стегнах . У кози з гармонійною будовою тіла м ають бути глибокі й широкі груди, широка пряма спина, рівні і широко поста влені ноги з міцними копитами, міцний, добре розвинений кістяк, довгий з ш ирокою задньою третиною тулуб . Найважливішою ознакою продуктивності є ступінь розвитку вим”я . Краще, кол и воно добре розвинене, не відвисає, грушоподібної або кулястої форми, не обросле грубим волоссям . Перед доїнням у молочної кози на ви м”ї помітні венозні судини ( молочн і жили ), воно пружне . Після доїння таке вим”я зменшуєтьс я і зморщується . Якщо після доїння в оно не зменшується, то це буде не молочне , а жирове вим”я . В ідвисле, що гойдається при ходьбі, а також розділене борозною на дві поло вини вважається небажаним . Дійки п овинні бути середнього розміру і спрямовані дещо вперед і в боки . Треба пам”ятати , що найкращий спос іб визначення молочної продуктивності - доїння . Походжен ня кози також має велике значення . П родуктивні ознаки передаються за спадковістю . Коза, предки якої давали високі надої молока, буде прод уктивнішою порівняно з тією, що походить від низькопродуктивних батькі в . Вовновий покрив у молочної кози повинен бути помірним, характерним дл я місцевих кіз молочного типу . Такі ознаки, як масть, наявність або відсутність ріг чи сережок тощо, не пов”яз ані з молочністю . Вік кози визначається по зубах-різ цях . У дорослої кози 32 зуби . На верхній щелепі тільки 12 корінних зубів, на нижній - 12 корінних зубів і 8 різців . Форма молочних і постійних різців у кіз така, як і в овець . До річ ного віку у кіз всі різці молочні, потім вони починають випадати і змінюв атися на постійні . Постійні різці ш ирші й більші, ніж молочні, за формою нагадують лопаточки . До 15 - 18-місячного віку виростає перша пара постійних різців ( зачепів ) замість молочних . До 24-27 міс змінюється друга пара молочних різців, прибли зно в три роки - третя і в 3 - 4 - остання пара крайніх різців, так званих окрайків . Усі різці на цей час стають довгими й рудими і нагадують долото, в 6 - 7 - це вже рідкі пеньки, які хитаються . У молодої кози, як і в старої, можуть бути відсутні деяк і різці . Щоб правильно визначити ві к тварини, треба добре знати різницю між молочними й постійними різцями . Найвища молочність маток у віці 3 - 5 років, а далі вона знижується . Окіт кіз та вирощування молодняка . За 10 - 15 діб до окот у з приміщення видаляють гній, білять його розчином вапна, настилають то встий шар сухої соломи в станки, утеплюють двері, усувають протяги . За кілька діб до окоту уважно стежа ть за козою, щоб у разі потреби подати їй допомогу, а в деяких випадках пок ликати ветеринарного працівника . Наближення родів визначити легко : коза починає непокоїтись, лягає, встає, жалібно мекає . Вим”я збільшується, зовні статеві органи набрякають і також збільшуються . У здорової, добре розвиненої і нормально вгодованої м атки при правильному положенні плода окіт відбувається протягом 30 - 40 хв і, звичайно, ніякої допомоги в це й час не потрібно . Козеня при нормал ьних родах виходить передніми ніжками, на яких лежить голова . Якщо матка після народження одного козеняти не заспокоюється, слід чекати другого, яке народж ується приблизно через 10 - 15 хв після п ершого . Коли матка довго не може око титися, а з петлі показуються одна або обидві ніжки козеняти, це свідчить, що плід лежить неправильно . В таком у разі необхідне втручання спеціаліста . Послід у матки відокремлюється через 1-2 год . після родів і для цього не потрібна допомога . Якщо він протягом 4-5 год не вийшов, тоді необхідно звернутися до працівника ветеринарної служби . Послід разом з мокрою підстилкою з разу ж виносять і закопують . Щоб запобігти маститу багатомолочної кози, через 1-2 го д після закінчення родів її здоюють . У перший тиждень кіз доять 5-6 разів на добу, потім поступ ово переходять на трьохразове доїння . Через 1-1 - 1,5 год післ я родів козі дають теплу воду . В перш і три доби матку годують помірно доброякісними кормами ( доброякісне сіно, висівки, свіжа тр ава ). У новонародженого козеняти зразу ж звільняють чисто ю ганчіркою ніздрі, рот, і очі від слизу . Пуповина звичайно обривається сама, а якщо ні її відрі зають на відстані 7-10 см від живота і змазують розчином йоду або марганцев окислого калію . Козеня дають матер і облизати, а потім витирають сухою ганчіркою і поміщають у тепле сухе мі сце . Існує два способи вирощування козенят : під маткою і без неї . Перший спосіб - найпростіший . Ві н більше поширений у пуховому та вовновому козівництві . Козенят разом з матками утримують до 3-4 місячного віку, потім відлучають, а маток ще доять 1,5-3 міс . У молочному козівництві також застосовують цей спосіб . Маломолочних маток з одним козеням починають доїти через 1,5 міс після окоту, коли воно вже добре їсть траву, сі но та інші корми . Таких маток з двома або трьома козенятами починають доїти через 3-4 міс після окоту, як тільки відлучають приплід . Козу можна також доїти після окоту і вирощувати під не ю козенят . В цьому разі частину моло ка не видоюють, а залишають козенятам, яких пускають до матері три рази на добу . Вирощування без маток складніше і вимагає ретельног о догляду за молодняком . Новонарод жених козенят відразу відлучають від матерів і вигодовують із пляшки з г умовою соскою або з миски . Молоко да ють зразу ж після доїння або підігрітим до 38 С . У перші 2-4 доби після окоту коза дає молозиво, яке обов’ язково згодовують козенятам . Перші цівки молока здою ють в окремий посуд і знищують, тому, що в ньому багато небезпечних мікроб ів . Це необхідно мати на увазі й при вирощуванні козенят під маткою . Пити молоко з миски козеня привчають так : спочатку дають йому проголодатися . Перед напуванням його ставлять бі ля миски, підгинають передні ноги і лівою рукою нахиляють голову до миск и . Коли воно не п’ є саме, в молоко за нурюють вказівний палець чисто вимитої правої руки і змушують козеня сс ати з пальця, притримуючи іншими його мордочку . Коли воно почне пити молоко, палець із рота виймають . Якщо ж після цього козеня перестає пити, все повторюють знову, доки воно не буде пити самостійно . Привчати козеня пити тільки з паль ця не слід, оскільки потім його важко буде від цього відлучити . Пляшки, миски, соски постійно утрим ують чистими і після кожної годівлі миють гарячою водою й просушують . Першого тижня козенят годують п’ ять разів на добу, че рез кожні 2,5 год . У перший день дають п о 100 г молока, потім разову норму поступово збільшують, а кратність годівл і зменшують . До 10-20-денного віку добов у норму молока доводять до 1,1-1,2 л, а з 40-денного її поступово зменшують за рах унок того, що козен ята в цей час уже їдять концент ровані, соковиті і грубі корми . З 15-денного віку козен ятам щоденно дають невелику кількість доброякісного сіна або висушени й пучок гілок з листям . У 1,5 міс . вони вже добре поїдають грубі корми . З 30-денного віку молодняку дають кон центровані корми : висівки, подрібн ений овес або ячмінь, макуху, а краще суміш цих кормів з добавкою 5 г крейди і 5 г кухонної солі на голову за добу . Добре варити рідку вівсянку ( 100 г борошна на 1 л води ), яку добавляють у молоко з розрахунку 150-200 г на голову з 10-д енного віку . Вівсянку варять щоден но, її цідять, остуджують і трохи підсолюють . Поступово кількість цього корму збільшують до 600 г на д обу, а з 2-місячного віку його поступово виводять з раціону . З 1,5 місячного віку козенятам дають дрібно порізані ко рмові буряки : спочатку 100 г, а потім 200-300 г на голову . Переводять на безмолоч ну годівлю з 3 - місячного віку посту пово, протягом 7-10 діб . Одночасно збільшують кількість ко нцентрованих, грубих і соковитих кормів, які згодовують три рази на добу . Незалежно від годівлі молоком козе нят щоденно напувають досхочу чистою нехолодною водою . Концентровані корми змішують з дрібно нарізаними ко ренеплодами ( у вигляді локшини ) і засипають у годівницю . Як розводити кіз у домашньому господарстві . За напрямом продуктивності породи кіз поділяють на м олочні, пухові та вовнові . Але перев ажно утримують кіз молочного напрямку та пухових . Розводити кіз дуже вигідно : від них одержують молоко, м’ ясо, шкури, а також пух і во вну ( могер ). Козяче молоко має ряд переваг перед коров’ ячим : Воно містить більше жиру і білка, легко засвоюється в організмі людини . Крім того, у нього чимало солей кальцію, що запобігає захворюванню дітей на рахіт . Кози поїдають різноманітні корми, тому в їхньому моло ці багато поживних речовин . З козячого молока виготовляють масло, кефір, кисле мол око, сир, бринзу, та інші молочні продукти . Козяче молоко за смаком і поживністю не поступається перед бараниною . Від однієї кози з д вома козенятами, яких забивають у 7-8 місячному віці, одержують 25-30 кг м’ яса й жиру . Утримують кіз у невеликих приміщеннях . Випасати їх можна на пасовищах малого розміру . Грубого корму козі потрібно в 4-5 разів менше, ніж корові . Присадибна ділянка розміром 0,1 - 0,15 га дає змогу у тримувати козу, і за рік сім’ я одержить 300-400 кг свіжого поживного молока т а іншої продукції . До порід молочного напрямку відносять різні відрядд я місцевих, так званих російських, кіз і кращу молочну породу світу - зааненську . Зааненська порода виведена в Швейцарії ( містечко Заанен ). Найбільша група цих кіз завезена в Росію у 1912-1913 рр . Поширені вони по багатьох і облас тях України . Зааненські кози безр огі, білої масті . Вовновий покрив к ороткий, без підшерстя ( пуху ), складається з тонкої ості . Вони скороспілі й великі . Жива маса кіз 50-60, козлів 70-80 кг . Тварини мають міцний кістяк, глиб окі і широкі груди, й довгий тулуб . Задня частина тулуба більш розвинена порівняно з передньою . Вим’ я кулястої або грушеподібно ї форми, з дійками середнього розміру . Середній надій молока за лактацію 600-700 кг . Тривалість лактації 8-10 місяців . Вміст жиру в молоці 3,8-4,5 %. В умовах доброї годівлі кращі коз и дають за рік 1000-1200 кг молока і більше . Зааненські кози добре передають потомству свої озна ки : високу молочну продуктивність , скороспілість . Білу масть, комолі сть . Використання цих тварин пози тивно позначилося на продуктивності та ектер’ єрі місцевих кіз Харків ської, Київської, Кримської та інших областей України . Місцеві кози мають продуктивні ознаки зааненських . Вони великі, жива маса дорослих мат ок 40-50 кг, з добре вираженими ознаками молочності і плодючості ( дають по двоє козенят ), скороспілі, й добре пристосовані д о місцевих умов . Масть частіше біла і сіра . Більшість тварин рогаті, у де яких бувають сережки на шиї . Молочн а продуктивність місцевих кіз 300-500 кг за лактацію від 4 до 5 % і в останні місяці її досягає 5,5 - 6 % і більше . До пухових кіз н алежать придонська, оренбурська та інші породи . Придонська це найкраща вітчизняна порода кіз для одер жання пуху, начіс якого становить 500 кг за рік і більше . Вовнове козівництво представлене ангорською, радянс ькою вовновою та іншими породами . К озяча вовна ( могер ) відрізняється від овечої красивим шовковистим блиском, підвищеною міцністю і використовують її для вигот овлення багатьох видів трикотажних виробів, килимів, шарфів, тощо .

Приложенные файлы


Добавить комментарий